Постановление суда № 140331435, 02.10.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2016/24

Провадження 1-кп/524/203/26

УХВАЛА

02.10.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинуваченої: ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кременчука Полтавської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023175500000662 від 15.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Стрий Львівської області, росіянки, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, працюючої лікарем ендокринологом в ЛДЦ "Арніка", раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023175500000662 від 15.07.2023 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України.

Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

13.07.2023 року в період часу з 20 години 20 хвилин по 20 годину 30 хвилин, на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем свого проживання, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ґрунті неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_5 взяла до рук ніж, який згідно висновку експерта № СЕ- 19/117-23/11679 ХЗ від 02.08.2023 року не являється холодною зброєю, а є різновидом ножів господарсько - побутового призначення, з подальшим наміром нанести тілесні ушкодження, при цьому усвідомлюючи, що своїми діями вона викличе почуття страху в потерпілого, побоювання за своє життя та можливий розлад здоров`я, бажаючи настання зазначених наслідків, направила ніж в напрямку потерпілого ОСОБА_6 зі словами: «Я тебе вночі заріжу цим ножем».

Не зупинившись на досягнутому , ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тримаючи у руках ніж господарсько-побутового призначення нанесла ним удар в ділянку правого плеча, один удар рукою зігнутою в кулак в ділянку лівого плеча та удар рукою в ділянку носа ОСОБА_6 , тим самим спричинила йому тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта №756 від 18.07.2023 року у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна в ділянці носа, яке утворилося від дії тупого предмету, можливо від удару рукою, в строк і при обставинах, вказаних у постанові і під експертним та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; б) рани в ділянці правого плеча і синець навколо неї, які утворилися від дії колюче-ріжучого предмету, можливо і від леза ножа. Можливо в строк і при обставинах, вказаних у постанові і під експертним та за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 129 ч.1 КК України , як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, та ст. 125 ч.1 КК України , як умисне легке тілесне ушкодження .

У судовому засіданні захисником ОСОБА_4 було заявлено клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до положень п.1,2 ч.1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023175500000662 від 15.07.2023 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України, в якому він зазначає наступне.

Кримінальні правопорушення, передбачені ст.125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України вчинені обвинуваченою ОСОБА_5 - 13.07.2023 року та у відповідності до ст.12 КК України є кримінальними проступками. Відповідно до ст.49 ч.1 п.1 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі та три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі. Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 ч.1 КК України було вчинено 13.07.2023 року , то строк давності притягнення обвинуваченої ОСОБА_5 закінчився 13.07.2025 року, за ст.129 ч.1 КК України - 13.07.2026 року, у відповідності до ст.49 ч.2, 3 КК України строк давності не переривався. На підставі викладеного, захисник ОСОБА_4 просить суд звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п.1,2 ч.1 ст.49 КК України, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023175500000662 від 15.07.2023 року за її обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України - закрити.

Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вину у вчинених кримінальних правопорушеннях вона не визнає ,але надає згоду на закриття кримінального провадження відносно неї у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до положень п.1,2 ч.1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження підтримала та просила суд його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання 02.10.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 07.09.2026 року в провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшло заперечення потерпілого ОСОБА_6 на клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності і закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, в якому він зазначає наступне. На дату подання захисником ОСОБА_4 клопотання, строк за ст.129 ч.1 КК України не закінчився. Захисник сам зазначив, що інкримінована подія відбулась 13.07.2023 року, трирічний строк спливає 13.07.2026 року. Отже 09.07.2026 року на день подання клопотання, передбачена законом матеріально-правова підстава для звільнення за ч.1 ст.129 КК України ще не настала. Враховуючи вищевикладене, потерпілий ОСОБА_6 просить суд відмовити у задоволенні клопотання в частині звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ст.129 ч.1 КК України, перевірити наявність або відсутність обставин зупинення та переривання перебігу давності, якщо суд встановить усі передбачені законом умови для звільнення від кримінальної відповідальності, просить суд зазначити, що закриття здійснюється з нереабілітуючих ознак. 22.09.2026 року в провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшла заява від потерпілого ОСОБА_6 про розгляд клопотання захисника ОСОБА_4 без його участі.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_5 у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до положень п.1,2 ч.1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023175500000662 від 15.07.2023 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України не заперечує. Вважає, що перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності не переривався, оскільки відносно ОСОБА_5 не ухвалені судом обвинувальні вироки.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, прокурора, захисника, обвинуваченої, дослідивши клопотання потерпілого та матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Як передбачено ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з роз`ясненням, що міститься у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: - закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; - відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2,4 ст. 49 КК).

Процесуально - правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284, 288 Кримінального процесуального кодексу України).

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, тому суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 449/1689/19 наголосив, що кримінальне провадження закривається щодо особи за ст. 49 КК України з нереабілітуючої підстави, що означає, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження у разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатом розгляду справи № 712/8174/23 (Постанова ККС ВС від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807км24) наголосив, що закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ініціативою і згодою особи, що притягується до відповідальності, не зобов`язує суд констатувати факт вчинення особою кримінально караного діяння.

У судовому засіданні встановлено, що на час заявлення клопотання захисником ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, закінчився строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме 13.07.2025 року. Разом із тим, суд звертає увагу на тому, що за ст.129 ч.1 КК України, строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 на момент подання клопотання захисником ОСОБА_4 не закінчився, оскільки клопотання було подане до суду захисником 10.07.2026 року, а строк давності про притягнення ОСОБА_5 за ст.129 ч.1 КК України закінчився 13.07.2026 року, але суд 13.07.2026 року відклав розгляд клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , так як на момент розгляду клопотання судом 13.07.2026 року у сторони захисту були відсутні відомості притягалась чи ні ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності станом на 13.07.2026 року включно . Розгляд клопотання захисника ОСОБА_4 був продовжений судом 02.10.2026 року .

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у вчиненні 13.07.2023 року в період часу з 20 год. 20 хв. по 20 год. 30 хв. кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч.1 та ст.129 ч.1 КК України.

На момент розгляду клопотання захисника ОСОБА_4 , за кримінальне правоопрушення, передбачене ст. 125 ч.1 КК України встановлено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року. За ст.129 ч.1 КК України встановлене покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

У відповідності до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ст.125 ч.1, 129 ч.1 КК України відносятся до категорії кримінальних проступків.

Відповідно до ст.49 ч.1 п.1 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Згідно ст. 49 ч.1 п.2 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Підставою для переривання перебігу давності є вчинення до закінчення встановленого строку нового злочину (за винятком нетяжкого, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років).

Указану норму, розміщену в ч. 3 ст. 49 КК, суд застосовує у світлі презумпції невинуватості, закріпленої в ст. 62 Основного Закону України та ст. 17 КПК. Відповідно до позиції Конституційного Суду України сутність цієї засади поширюється на всі сфери життя особи й діє доти, доки її не спростовано в законному порядку обвинувальним вироком (рішення від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022).

Саме тому Верховний Суд послідовно зазначає у своїх рішеннях, що лише ухвалення обвинувального вироку встановлює факт учинення особою нового злочину як підставу для переривання давності притягнення її до кримінальної відповідальності (наприклад, див. постанови від 3 червня 2021 року, 5 лютого, 23 та 30 червня 2022 року, 24 жовтня та 29 листопада 2023 року, 27 березня 2024 року, 9 квітня 2025 року в справах № 344/7812/16-к, 504/2099/18, 204/2626/21, 499/890/18, 489/7500/18, 127/18013/20, 504/2099/18, 761/41888/17 відповідно).

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь - які відомості про оголошення обвинуваченої у розшук, що свідчило б про ухилення останньої від досудового розслідування або суду та про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності після вчинення зазначених кримінальних правопорушень , а саме відсутній обвинувальний вирок, який згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.09.2025 року є підставою для переривання перебігу давності за ст. 49 КК України.(справа №761/24361/17).

Таким чином, порушення строків давності судом не встановлено.

Судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, яка є нереабілітуючою, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачена бажає бути звільненою від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності.

Також суд зазначає, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням (невизнанням) ними своєї вини у вчиненні злочину. Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, справа № 552/5595/18, справа № 203/241/17, 730/67/16-к, 552/5595/18).

З огляду на викладене, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Застосування вказаних положень кримінального закону для суду є обов`язковими і носять імперативний характер. В разі встановлення судом закінчення визначеного строку, безпідставної відмови у звільненні від відповідальності не допускається. Незгода потерпілого, не може бути підставою для відмови у звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням його прав, що є неприпустимим виходячи з позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.03.2020 (справа №730/67/16-к).

З огляду на те, що на момент розгляду клопотання захисника ОСОБА_4 станом на 02.10.2026 року минули строки давності притягнення обвинуваченої ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України (більше 3-х років), та беручи до уваги наявність її беззаперечної згоди, обвинувачена ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за такі кримінальні правопорушення на підставі п. 1,2 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження.

Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а також врахувавши відсутність заперечень обвинуваченої, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 ч.1 п.1,2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження належить закрити, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі - флеш накопичувач інформації "Goodram 16 Gb" із записаними відеозаписами з камер відеоспостереження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження №12023175500000662 від 15.07.2023 року, відповідно до ст.100 КПК України - залишити на зберіганні при них; футболку "Celio" розмір "L", із ушкодженнями у вигляді розриву, ніж господарського призначення, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, відповідно до ст.100 КПК України - знищити.

Керуючись ст.284 ч.2 п.1, 285-288,376 КПК України,ст.49 КК України суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання заявлене захисником ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.125 ч.1 КК України та ст.129 ч.1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023175500000662 від 15.07.2023 року відносно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, ст.129 ч.1 КК України - закрити у зв`язку із закінченням строків давності.

Речові докази по справі - флеш накопичувач інформації "Goodram 16 Gb" із записаними відеозаписами з камер відеоспостереження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження №12023175500000662 від 15.07.2023 року, відповідно до ст.100 КПК України - залишити на зберіганні при них; футболку "Celio" розмір "L", із ушкодженнями у вигляді розриву, ніж господарського призначення, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, відповідно до ст.100 КПК України - знищити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, через Автозаводський районний суд м. Кременчука, протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_7