Решение № 140323596, 05.10.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2778/26

Провадження №: 2/332/3054/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання Волкові Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Пуйди Євгена Юрійовича до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Пуйди Євгена Юрійовича до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) 06.06.2002 року набула будинок за адресою АДРЕСА_1 (далі Будинок), який належить Позивачу на праві приватної власності. Підставою для набуття Будинку є укладений 06.06.2002 року Договір дарування між Позивачем та її мамою ОСОБА_2 , яка подарувала, а Позивач прийняла у дар жилий будинок номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0.29 га. У даному договорі дарування від 06.06.2002 року вказано, що за вказаною адресою розташований жилий будинок, саманний, обкладений цеглою, жилою площею 39.2 кв.м., позначений у плані літерою «А1» та наступні господарчі споруди та побудови: повітка Б, льох В, літня кухня Г, душ Д, вбиральня Е, огорожа №1, колодязь №2, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою Державним комунальним підприємством «Василівське районне бюро технічної інвентаризації" Запорізької області 07 травня 2002 року за № 312. Пунктом 4 Договору дарування від 06.06.2002 визначено, що Інвентаризаційна оцінка відчужуваного жилого будинку становить 13224 (тринадцять тисяч двісті двадцять чотири) гривні. На зворотному аркуші Договору дарування вказано, що 06 червня 2002 року договір посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г. Також на зворотному аркуші наявна відмітка реєстраційного напису Василівського районного БТІ від 18.06.2002, у відповідності до якої Будинок дійсно належить Позивачу на праві особистої приватної власності. Відповідні відомості внесено до реєстраційної книги 9 за реєстровим номером 1319. В наявності у Позивача також є поетажний план на будинок та експлікація внутрішньої площі, у відповідності до якої будинок має загальну площу 54,6 кв.м. і житлову площу 39,2 кв.м. Площа Будинку була збільшена на підставі рішення Василівської міської ради від 16.04.2002 №144, у відповідності до якого збільшено площу Будинку і відповідно оформлено право власності за мамою Позивача. Також у Позивача в наявності наявна скан-копія домової книги, у відповідності до якої Позивач мешкає і зареєстрована у Будинку з 08.02.2002 року. У м. Василівка у своєму Будинку до 2022 року року Позивач жила звичайним життям, вона працювала, виховувала дітей, робила ремонт у Будинку, прибудови тощо. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Позивач в цілях власної безпеки виїхали з окупованого міста Василівка. Станом на теперішній час вона мешкає у АДРЕСА_2 , як тимчасово переміщена особа. З 2002 року по теперішній час Позивач не реєструвала право власності на Будинок, оскільки не мала відомостей про наявність державних реєстрів нерухомості та принципи роботи державних реєстраторів. Так, Позивач зареєструвала лише земельну ділянку, на якій розташовано Будинок, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП №120059, у відповідності до якого Позивач є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0.1900 га для ведення особистого селянського господарства. На підтвердження права власності на земельну ділянку вважаємо за необхідне надати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9979129432025 від 24.09.2025, у відповідності до якого земельна ділянка за кадастровим номером №2320910100:03:012:1004 за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить Позивачу для ведення підсобного сільського господарства. З метою належної державної реєстрації прав, а саме Будинку, 04.12.2025 Позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області із відповідними документами. Але, 08 січня 2026 року ухвалено рішення № 82780677 про відмову в проведенні реєстраційних дій та у зв`язку з неможливістю підтвердження прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року проведення державної реєстрації права власності не має можливим. Підставою для відмови є той факт, що під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на заявлений об`єкт нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Враховуючи вищевикладене, державним реєстратором в день прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху направлено запит до відповідного органу. У відповіді на запит державного реєстратора, стосовно реєстрації права власності на заявлений об`єкт речових прав, Василівська районна рада Запорізької області відповіла: "Василівська районна рада Запорізької області на ваш лист від 07.01.2026 щодо надання інформації про наявність чи відсутність реєстрації прав власності на об`єкт: за адресою АДРЕСА_1 повідомляє наступне: державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна у Василівському районі Запорізької області здійснювало РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області( ЄДРПОУ 22134936) До 24 лютого 2022 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, зберігались в БТІ в м. Василівка Запорізької області за адресою б-р. Центральний 6а. Від початку військового вторгнення (лютий 2022 року) населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки, будівля, в якій знаходилося КП БТІ Василівської районної ради Запорізької області була зруйнована. Від 24.02.2022 РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО свою діяльність не здійснює. Підтвердження прав власності на нерухоме майно, реєстрацію чи отримання копій документів та/або відомостей з реєстрових книг, що перебували у віданні РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО не можливе. На сьогоднішній день стан Будинку взагалі невідомий, невідомо хто проживає в цьому Будинку, чи він пошкоджений чи знищений. В майбутньому, у Позивача може виникнути необхідність подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення. Таким чином державний реєстратор позбавлений можливості одержати інформацію про речові права, зареєстровані до 01.01.2013 року, та як наслідок провести державну реєстрацію Квартири не надається можливим.

На підставі викладеного, просить суд визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , який має загальну площу 54,6 кв.м., житлову площу 39,2 кв.м.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026, вказану справу було розподілено судді Сінєльніку Р.В.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Згідно розпорядження керівника апарату Заводського районного суду міста Запоріжжя № 308 від 28.05.2026 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із призначенням судді Сінєльніка Р.В. на підставі Указу Президента України № 391/2026 від 19 травня 2026 року на посаду судді Запорізького апеляційного суду, цивільну справу №332/2778/26, провадження №2/332/3054/26 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Пуйди Євгена Юрійовича до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності передано у провадження судді Марченко Н.В.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2026 прийнято до свого провадження цивільну справу №332/2778/26, провадження №2/332/3054/26 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Пуйди Євгена Юрійовича до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності. Розгляд справи постановлено розпочати повторно в порядку загального позовного провадження з підготовчого засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2026 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Пуйди Євгена Юрійовича до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, від його представника дійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення суду просив прийняти на розсуд суду, відповідно до норм діючого законодавства.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши докази у справі, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) 06.06.2002 року набула будинок за адресою АДРЕСА_1 (далі Будинок), який належить Позивачу на праві приватної власності.

Підставою для набуття Будинку є укладений 06.06.2002 року Договір дарування між Позивачем та ОСОБА_2 , яка подарувала, а Позивач прийняла у дар жилий будинок номер АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0.29 га.

У даному договорі дарування від 06.06.2002 року вказано, що за вказаною адресою розташований жилий будинок, саманний, обкладений цеглою, жилою площею 39.2 кв.м., позначений у плані літерою «А1» та наступні господарчі споруди та побудови: повітка Б, льох В, літня кухня Г, душ Д, вбиральня Е, огорожа №1, колодязь №2, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою Державним комунальним підприємством «Василівське районне бюро технічної інвентаризації" Запорізької області 07 травня 2002 року за № 312.

Пунктом 4 Договору дарування від 06.06.2002 визначено, що Інвентаризаційна оцінка відчужуваного жилого будинку становить 13224 (тринадцять тисяч двісті двадцять чотири) гривні.

На зворотному аркуші Договору дарування вказано, що 06 червня 2002 року договір посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г.

Також на зворотному аркуші наявна відмітка реєстраційного напису Василівського районного БТІ від 18.06.2002, у відповідності до якої Будинок дійсно належить Позивачу на праві особистої приватної власності.

Відповідні відомості внесено до реєстраційної книги 9 за реєстровим номером 1319.

Також, до матеріалів справи долучено поетажний план на будинок та експлікація внутрішньої площі, у відповідності до якої будинок має загальну площу 54,6 кв.м. і житлову площу 39,2 кв.м. Площа Будинку була збільшена на підставі рішення Василівської міської ради від 16.04.2002 №144.

Відповідно до копії домової книги, Позивач мешкає і зареєстрована у Будинку з 08.02.2002 року. У м. Василівка у своєму Будинку до 2022 року.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Позивач, в цілях власної безпеки, виїхали з окупованого міста Василівка.

Станом на теперішній час вона мешкає у АДРЕСА_2 , як тимчасово переміщена особа.

З 2002 року по теперішній час Позивач не реєструвала право власності на Будинок.

Позивач зареєструвала лише земельну ділянку, на якій розташовано Будинок, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП №120059, у відповідності до якого Позивач є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0.1900 га для ведення особистого селянського господарства.

На підтвердження права власності на земельну ділянку надано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9979129432025 від 24.09.2025, у відповідності до якого земельна ділянка за кадастровим номером №2320910100:03:012:1004 за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить Позивачу для ведення підсобного сільського господарства.

З метою належної державної реєстрації прав, а саме Будинку, 04.12.2025 Позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області із відповідними документами.

Але, 08 січня 2026 року ухвалено рішення № 82780677 про відмову в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з неможливістю підтвердження прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 цього Закону).

Положення п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказують, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

З 2002 року по 01 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення передбачалося, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації. Пункт 1.4 положення визначав реєстрацію прав власності на нерухоме майно як внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

З 01.01.2004 року введений в дію Цивільний кодекс України.

Відповідно до ч.1,2,4 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

У постанові від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року за № 376 (у редакції станом на час розгляду справи Василівська міська територіальна громада віднесено до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України з 26.02.2022.

Суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що на теперішній час державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно, коли позивач набув право власності на нього тобто до 01.01.2013 року, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.

Відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно, а також відмова державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, утворили ситуацію, при якій позивач не може реалізовувати свої права як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності є обґрунтованими.

Питання про відшкодування судових витрат позивачем не заявлено, тому судом не вирішується.

Керуючись ст.13, 89, 200, 229, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Пуйди Євгена Юрійовича до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Суддя Н.В. Марченко