Решение № 140322513, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р. № 520/21993/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену у листі № 2000-0305-8/92260 від 26 травня 2026 року щодо відсутності підстав для поновлення рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 18 вересня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було протиправно припинено виплату йому пенсії по інвалідності як інваліду 2 групи. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 07.08.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався, причин поважності неподання до суду відзиву не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також з урахуванням перебування днів судді у відпустці у період з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» було встановлено позивачу другу групу інвалідності за загальним захворюванням строком на два роки, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 954358 від 18 вересня 2024 року.

Так, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності з 18.09.2024, призначену відповідно до Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У березні 2025 позивачу припинено нарахування та виплату пенсії що зумовило його звернутися до ГУ ПФУ в Харківській області за роз`ясненнями.

Листом від 16.09.2025 відповідач повідомив про припинення нарахувань відповідно до Довідки №8 від 25.12.2024, виданої Комунальним закладом охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 18.09.2024.

З копії відповіді Обласного центру медико-соціальної експертизи, від 16.09.2025 вбачається, що медико-соціальна експертиза ОСОБА_1 проведена на підставі запиту Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області з метою дослідження обґрунтованості та законності встановлення міжрайонною Слобідською МСЕК КЗОЗ "ОЦМСЕ" ОСОБА_1 другої групи інвалідності на два роки. Відтак, відносно останнього складена довідка від 25.12.2024 №8 "Про невизнання інвалідом".

На підставі зазначеного висновку, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 06.03.2025 скасовано рішення від 18 вересня 2024 року у пенсійній справі № 203040021914 про призначення позивачу пенсії по інвалідності другої групи з дати призначення пенсії з 18 вересня 2024 року, пенсійні виплати позивачу припинено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати довідку від 25.12.2024 №8.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/33135/25, адміністративний позов ОСОБА_1 у справі № 520/33135/25 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", викладене у формі довідки №8 від 25.12.2024, яким ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, починаючи з дати встановлення - 18.09.2024, а також скасовано рішення міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" від 18.09.2024. Рішення суду набрало законної сили 20.03.2026.

23.03.2026 позивач через представника звернувся на адресу відповідача із запитом щодо поновлення виплати пенсії позивачу.

Листом від 26.05.2026 № 2000-0305-8/92260 пенсійний орган повідомив позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, оскільки як вбачається з відповіді КНП ХОР "Обласна клінічна лікарня", у зв`язку з відсутністю медичної документації відносно ОСОБА_1 , вилученої на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 28.09.2024 в рамках кримінального провадження №22023220000001560, неможливо підтвердити чи спростувати чинність довідки до акта огляду міжрайонної Слобюідської МСЕК серії 12ААГ №954358 від 18.09.2024. Таким чином, для підтвердження статусу особи з інвалідністю ОСОБА_1 слід вирішити питання про скасування арешту медичної документації та, відповідно, звернутися до лікуючого лікаря для оформлення електронного направлення на оцінювання функціонального статусу особи.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною третьою статті 4 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; (Положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення КС 25-рп/2009 від 07.10.2009 року 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною 3 цієї статті у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

У даній справі позивач оскаржує відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену у листі від 26.05.2026 №2000-0305-8/92260 щодо відсутності підстав для поновлення рішення про призначення пенсії по інвалідності.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 18.09.2024, призначену відповідно до Закону України № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Підставою для припинення виплати пенсії стало надходженням до ГУ ПФУ в Харківській області довідки від 25.12.2025 № 8 про скасування рішення Міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії від 18.09.2024 відносно позивача та невизнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи, про що ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 06.03.2025 №203040021914.

Отже, судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена у зв`язку зі скасуванням рішення міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії від 18.09.2024 відносно позивача, на підставі якого позивачу було призначено пенсію по інвалідності.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/33135/25 визнано протиправним та скасовано рішення Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи", викладене у формі довідки №8 від 25.12.2024. Рішення суду набрало законної сили 20.03.2026.

Відповідно до приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відомостей щодо повторного визнання недійсною або оскарження довідки серії 12 ААГ №954358 до акта огляду медико-соціальної експертної комісії матеріали справи не містять. Отже, судом встановлено, що з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, така довідка є чинною.

Водночас суд зазначає, що вилучення правоохоронними органами медичної документації, на підставі якої позивачу встановлювалась друга група інвалідності, не покладає обов`язку на позивача повторно проходити функціональне оцінювання, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/33135/25 було скасовано висновок про невизнання позивача особою з інвалідністю, а отже довідка серії 12 ААГ №954358, видана міжрайонною Слобідською МСЕК є чинною.

Як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії позивачу призупинена з березня 2025 року, за період з 18.09.2024 по 28.02.2025 пенсія ОСОБА_1 виплачувалася. Зазначені обставини підтверджуються копією рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2025 №203040021914, а також відображені в рішенні Салтівського районного суду міста Харкова від 16.02.2026 у справі №643/8299/25. Відтак, непоновлення позивачу виплати пенсії з 01.03.2025 є протиправним.

При цьому суд звертає увагу, що рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 16.02.2026 у справі №643/8299/25, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24.06.2026, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , згідно якого пенсійний орган просив стягнути з ОСОБА_1 суму переплати пенсії у розмірі 108086,93 грн., відмовлено.

Тобто ОСОБА_1 не повертались на користь пенсійного органу виплачені суми пенсії у розмірі 108086,93 грн., нараховані з 18.09.2024.

За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу та судом встановлена протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає за доцільне задовольнити позов шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену у листі № 2000-0305-8/92260 від 26 травня 2026 року щодо відсутності підстав для поновлення рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з березня 2025 року в межах встановленого строку групи інвалідності, з урахуванням раніше сплачених сум.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-А, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену у листі № 2000-0305-8/92260 від 26 травня 2026 року щодо відсутності підстав для поновлення рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з березня 2025 року в межах встановленого строку групи інвалідності, з урахуванням раніше сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН