Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/27364/26
УХВАЛА
05 жовтня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
До Одеського окружного адміністративного суду 04.09.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 05.02.2015 по 18.06.2018 відповідно до статей 44, 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 05.02.2015 по 18.06.2018 відповідно до статей 44, 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
3. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлену листом від 26 серпня 2026 року № 46857-42894/Д-02/8-1500/26, щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з урахуванням виходу на пенсію з більш пізнього віку, за період з березня 2015 року по травень 2018 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням розміру пенсії на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу;
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з урахуванням виходу на пенсію з більш пізнього віку, за період з березня 2015 року по травень 2018 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням розміру пенсії на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу;
5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням виходу на пенсію з більш пізнього віку, за період з березня 2015 року по травень 2018 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням розміру пенсії на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу.
За приписами пунктів 3, 5 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ухвалою судді від 09.09.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків.
28.09.2026 від позивача надійшла заява (вх. №110721/26) про приєднання позовної заяви в новій редакції, в якій позовні вимоги викладені наступним чином:
1. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлену листом від 26 серпня 2026 року № 46857-42894/Д-02/8-1500/26, щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з урахуванням виходу на пенсію з більш пізнього віку, за період з березня 2015 року по травень 2018 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням розміру пенсії на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу;
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з урахуванням виходу на пенсію з більш пізнього віку, за період з березня 2015 року по травень 2018 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням розміру пенсії на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу.
У вказаному позові вказано, що спірні правовідносини виникли у сфері реалізації права позивача на соціальний захист, яке гарантується статтею 46 Конституції України, а тому застосування процесуальних строків має здійснюватися з урахуванням особливостей цієї категорії спорів. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 19.03.2019 у справі №806/1952/18 та від 24.11.2020 у справі №815/460/18, відповідно до яких невиплата або виплата пенсії у неналежному розмірі є триваючим правопорушенням. Позивач також зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатою сум пенсії за минулий час, може бути поданий без обмеження будь-яким строком, а застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у спорах щодо пенсійного забезпечення призведе до обмеження гарантованого державою права особи на соціальний захист.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядженням про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суддя зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли щодо проведення перерахунку пенсії за віком з урахуванням виходу на пенсію з більш пізнього віку, за період з березня 2015 року по травень 2018 року, відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підвищенням розміру пенсії на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу.
У позові позивачка вказує, що оскільки набула право виходу на пенсію у віці 50 років з 05.02.2015 року, а фактично вийшла на пенсію з 19.06.2018, вона має право на підвищення розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу за період з березня 2015 року по травень 2018 року.
Раніше зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою №4365/Д-1500-24 від 08.02.2024 про перерахунок пенсії за віком з підвищенням розміру пенсії на 0,5% із вказаних підстав.
Однак отримала формальну відмову Управління № 5922-4365/Д-02/8-1500/24 від 22.02.2024.
Відтак про порушення свого права, позивачці стало відомо ще в лютому 2024 року, однак до суду з вказаним позовом звернулась лише 01.09.2026 (дата здачі документів на пошту).
При цьому повторне звернення позивачки до органу Пенсійного фонду України 31 липня 2026 року та отримання 26 серпня 2026 року відповіді №46857-42894/Д-02/8-1500/26 за результатами його розгляду саме по собі не змінює моменту, з якого позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Звернення особи до суб`єкта владних повноважень після того, як їй уже було відомо про відповідне рішення або позицію суб`єкта владних повноважень щодо спірного питання, не може розглядатися як обставина, що автоматично поновлює або заново встановлює строк звернення до адміністративного суду. Інше тлумачення фактично дозволяло б необмежено продовжувати такий строк шляхом повторного звернення до суб`єкта владних повноважень з аналогічним питанням.
Отже, у цій справі визначальним є те, що про відмову у проведенні спірного перерахунку та, відповідно, про порушення свого права позивачка дізналася ще у лютому 2024 року. Саме з цього моменту вона мала можливість реалізувати право на судовий захист у межах установленого законом строку.
Виняток із зазначеного правила можливий лише у випадку, коли особа без зайвих зволікань та у розумний строк після отримання пенсійної виплати звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про надання інформації щодо підстав та порядку обчислення її пенсії. Лише за таких обставин моментом, коли особа дізналася про порушення свого права, може вважатися день отримання відповіді пенсійного органу.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачка мала об`єктивну можливість своєчасно звернутися до адміністративного суду з вимогами щодо оскарження відмови у проведенні перерахунку пенсії. Доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали б їй реалізувати право на судовий захист у встановлений законом строк, матеріали справи не містять.
Відтак наведені позивачкою обставини повторного звернення до органу Пенсійного фонду України у липні 2026 року та отримання відповіді на таке звернення у серпні 2026 року не є підставою для визначення саме цих дат як початку перебігу строку звернення до суду.
Посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 та правові висновки Верховного Суду щодо триваючого характеру порушення права на пенсійне забезпечення також не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а зазначила, що положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо виплати сум пенсії без обмеження строком підлягають застосуванню лише за умови, якщо відповідні суми вже були нараховані пенсійним органом, однак не виплачені з вини держави.
Водночас предметом спору у цій справі є не виплата позивачці сум пенсії, які були попередньо нараховані пенсійним органом, а правомірність відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням більш пізнього виходу на пенсію та відповідного підвищення її розміру на 0,5 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу наявності у позивачки права на проведення відповідного перерахунку пенсії, а не з приводу невиплати вже нарахованих пенсійним органом сум.
З огляду на матеріали справи, суд доходить висновку, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.
При цьому позивачем не ставиться питання щодо поновлення строку звернення до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позовній заяві позивачем не вказано на обставини непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1-2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву заявнику.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 122-123, 160, 161, 167, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Направити позивачеві копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Копію позовної заяви залишити в суді.
Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
Судебное решение № 140318865, Одеський окружний адміністративний суд было принято 05.10.2026. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти полезные данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные данные.
то решение относится к делу № 420/27364/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: