Решение № 140317313, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/36833/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та визнання права,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) з позовом до 3066 Національної гвардії України (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) в частині направлення висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 разом з іншими документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) направити висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги разом з іншими документами до Головного управління Національної гвардії України;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 квітня 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення (інформацію) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 липня 2023 року щодо направлення документів на доопрацювання;

- визнати право ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 15 000 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 31 січня 2023 року Подільський районний суд м. Києва встановив факт проживання позивача з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 01 червня 2022 року. Після смерті ОСОБА_2 , пов`язаною з захистом Батьківщини, позивачка звернулася до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого військовослужбовця. Відповідачем повернуто документи позивачці на доопрацювання. Не погоджуючись із таким рішенням позивачка звернулася до суду з позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 07.11.23 о 23:57.

Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 23.11.2023.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Старший солдат ОСОБА_2 , відповідно до інформації, яка міститься у постанові ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС по м. Києву» від 07.09.2022, 01.06.2022 отримав травму, що призвела до його смерті, пов`язану із захистом Батьківщини.

17.04.2023 позивачка звернулась до в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 ..

Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України надано лист № 1/66/9-1357-Д-117 від 11.05.2023, у якому зазначено, що ОСОБА_1 має право на одержання одноразової грошової допомоги у сумі 15000000,00 грн.

Північним ІНФОРМАЦІЯ_2 надано лист № 1/12-1827 від 17.07.2023, який містить інформацію про подачу документів не в повному обсязі, тому вони потребують уточнення, у зв`язку з чим повернуті на доопрацювання.

Не погоджуючись із діями суб`єкту владних повноважень позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, своєчасно тощо.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Предметом спору у цій справі є, з одного боку, право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а з іншого правомірність дій та рішення суб`єктів владних повноважень під час розгляду її звернення та документів, поданих для призначення такої допомоги.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент виникнення у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, право на призначення та отримання такої допомоги у відповідних випадках мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого (померлого).

При цьому утриманцями для цілей зазначеної норми є члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Отже, законодавець на момент виникнення спірних правовідносин визначив конкретне коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас сама по собі належність особи до членів сім`ї загиблого військовослужбовця не означає автоматичного набуття нею права на одноразову грошову допомогу, якщо така особа не належить до однієї з категорій, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 установлено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн особам, які мають право на її отримання у зв`язку із загибеллю відповідних військовослужбовців у період дії воєнного стану. При цьому коло отримувачів визначається відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Таким чином, постанова № 168 визначає розмір та особливості відповідної виплати, але не змінює встановленого законом кола осіб, які набувають право на її отримання.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2026 року у справі № 240/4561/25.

У зазначеній справі Верховний Суд переглядав спір щодо права жінки, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168.

За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Застосовуючи положення статті 16-1 Закону № 2011-XII, Верховний Суд виходив із того, що встановлений судом факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу сам по собі не створює для такої особи статусу подружжя та не є достатньою правовою підставою для віднесення її до категорії «одного з подружжя», яка прямо визначена спеціальним законом як категорія отримувачів одноразової грошової допомоги.

Зазначена правова позиція є релевантною до спірних правовідносин у цій справі, оскільки фактичні обставини щодо проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу не можуть самі по собі розширювати визначене статтею 16-1 Закону № 2011-XII коло отримувачів одноразової грошової допомоги.

Судом установлено, що позивачка не перебувала із загиблим військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За змістом статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлений рішенням Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року факт проживання позивачки та загиблого військовослужбовця однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджує відповідні фактичні сімейні відносини між ними.

Разом із тим зазначене рішення суду не створює статусу подружжя, оскільки законом встановлено спеціальний юридичний порядок виникнення прав та обов`язків подружжя.

Сам факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є тотожним перебуванню у зареєстрованому шлюбі та, відповідно, не є самостійною підставою для віднесення позивачки до категорії «один із подружжя», зазначеної у статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Верховний Суд у постанові від 28 липня 2026 року у справі № 240/4561/25 дійшов аналогічного правового висновку, відмовивши у задоволенні позову особі, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки така обставина сама по собі не створює статусу подружжя та не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів одноразової грошової допомоги.

Разом із тим проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу могло мати правове значення для визначення особи як члена сім`ї загиблого та, за наявності інших передбачених законом умов, - як утриманця.

Однак для набуття статусу утриманця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII необхідним є встановлення не лише факту матеріального утримання особи загиблим, а й інших передбачених законом юридичних обставин, зокрема належності особи до кола членів сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII.

Як убачається з матеріалів справи, позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у неї права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII за загиблим військовослужбовцем.

Так само матеріали справи не містять судового рішення або іншого належного документа, яким було б установлено обставини, необхідні для віднесення позивачки до категорії утриманців у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.

При цьому рішення Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року таких обставин не встановлює, оскільки предметом розгляду у тій справі був факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, зазначене судове рішення не є доказом виникнення у позивачки права на одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII.

Суд також виходить із того, що визначене законом право на одноразову грошову допомогу виникає за наявності передбаченої законом сукупності юридичних фактів. Встановлення одного із таких фактів не може бути ототожнене з підтвердженням усього складу юридичних обставин, необхідних для набуття права на відповідну виплату.

За таких обставин суд не знаходить правових підстав для визнання за позивачкою права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн.

Щодо порядку розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року № 484 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у Національній гвардії України.

Зазначений Порядок застосовується до відповідних правовідносин з 24 лютого 2022 року.

Пунктом 2 Порядку № 484 передбачено, що особи, які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII мають право на отримання ОГД, звертаються, зокрема, до органу військового управління оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України, з`єднання, військової частини тощо за останнім місцем проходження військової служби загиблого або до іншого уповноваженого органу НГУ, визначеного командувачем НГУ.

Пунктом 5 Порядку № 484 встановлено, що керівник уповноваженого органу у десятиденний строк із дня реєстрації всіх документів подає Головному управлінню НГУ висновок щодо можливості виплати ОГД, до якого додаються документи, визначені пунктом 2 цього Порядку.

Отже, Порядком № 484 передбачено послідовний механізм розгляду звернення: подання заявником документів до визначеного Порядком уповноваженого органу; опрацювання документів уповноваженим органом; підготовка керівником уповноваженого органу висновку; подання висновку разом із документами до Головного управління НГУ; прийняття Головним управлінням НГУ рішення про призначення ОГД, відмову в її призначенні або повернення документів на доопрацювання.

При цьому пунктом 6 Порядку № 484 прямо встановлено, що саме Головне управління НГУ після надходження відповідних документів приймає рішення про призначення ОГД, про відмову в її призначенні або про повернення документів на доопрацювання у разі, коли документи подано не в повному обсязі, вони потребують уточнення чи подані не за належністю.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 160/26050/23 розглядав спір, пов`язаний із процедурою розгляду заяви про виплату ОГД, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, у Національній гвардії України.

У цій постанові Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що за встановлення порушення процедури розгляду заяви належним способом захисту є зобов`язання уповноваженого органу розглянути відповідну заяву та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства, а вимоги про безпосереднє призначення та виплату ОГД до завершення встановленої процедури є передчасними.

Зазначений висновок Верховного Суду має значення і для цієї справи, оскільки підтверджує необхідність розмежування матеріального права особи на отримання ОГД та дотримання встановленої процедури її призначення.

Тобто встановлення судом процедурного порушення не означає автоматичного виникнення у заявника права на отримання відповідної виплати та не дає суду підстав перебирати на себе дискреційні повноваження компетентного органу щодо остаточного вирішення питання про призначення ОГД.

Таким чином, Порядок № 484 розмежовує повноваження уповноваженого органу та Головного управління НГУ.

Уповноважений орган здійснює первинне прийняття та опрацювання документів, формує відповідний висновок і направляє його до Головного управління НГУ.

Натомість саме Головне управління НГУ наділене повноваженням прийняти остаточне рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відмови у її призначенні або повернення документів на доопрацювання.

З матеріалів справи встановлено, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України після отримання звернення позивачки та відповідних документів направила їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Саме по собі таке направлення не свідчить про порушення Порядку № 484.

Пункт 2 цього Порядку передбачає можливість звернення до органу військового управління оперативно-територіального об`єднання НГУ, а пункт 5 визначає подальший обов`язок керівника уповноваженого органу подати висновок Головному управлінню НГУ.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для висновку про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 лише з мотивів направлення нею документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом із тим судом установлено, що за результатами розгляду документів ІНФОРМАЦІЯ_4 17 липня 2023 року було прийнято рішення (інформацію) щодо направлення документів на доопрацювання.

Оцінюючи правомірність такого рішення, суд виходить із розмежування повноважень, встановленого Порядком № 484.

Як зазначено вище, пунктом 5 Порядку № 484 визначено обов`язок керівника уповноваженого органу після реєстрації всіх документів подати Головному управлінню НГУ висновок щодо можливості виплати ОГД.

Водночас пунктом 6 Порядку № 484 саме Головне управління НГУ наділено повноваженням приймати рішення про призначення ОГД, відмову в її призначенні або повернення документів на доопрацювання.

Отже, навіть якщо уповноважений орган дійшов висновку про неповноту документів, необхідність їх уточнення або подання не за належністю, остаточне рішення про повернення документів на доопрацювання відповідно до пункту 6 Порядку № 484 належить до компетенції Головного управління НГУ.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Головним управлінням НГУ рішення про повернення документів позивачки на доопрацювання.

Натомість таке рішення прийняте ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За відсутності доказів надання ІНФОРМАЦІЯ_5 на прийняття передбаченого пунктом 6 Порядку № 484 рішення про повернення документів на доопрацювання, суд доходить висновку, що прийняття ним такого рішення не відповідає встановленому Порядком № 484 розподілу повноважень.

При цьому суд не погоджується з можливим ототожненням права уповноваженого органу на первинне опрацювання документів із повноваженням на прийняття остаточного рішення про їх повернення на доопрацювання.

Такі повноваження мають різний юридичний зміст.

Первинне опрацювання документів та формування висновку є складовою підготовчої процедури, тоді як повернення документів на доопрацювання є одним із передбачених пунктом 6 Порядку № 484 результатів розгляду документів, рішення щодо якого приймає Головне управління НГУ.

Відтак рішення (інформація) Північного Київського територіального управління НГУ від 17 липня 2023 року про направлення документів на доопрацювання прийнято суб`єктом, повноваження якого на прийняття такого рішення належними доказами не підтверджені.

За таких обставин зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій

ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснювало розгляд документів у межах первинної процедури їх опрацювання, сам факт їх прийняття та опрацювання не може бути визнаний протиправним.

Протиправність полягає саме у прийнятті рішення про повернення документів на доопрацювання, оскільки таке рішення відповідно до пункту 6 Порядку № 484 належить до повноважень Головного управління НГУ.

Тому позовна вимога в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_7 «в частині розгляду звернення позивачки» підлягає задоволенню лише в тій частині, в якій під таким формулюванням позивачка оскаржує прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання.

У решті вимоги про визнання протиправним самого розгляду звернення позивачки належить відмовити.

Щодо вимоги про зобов`язання вчинити дії то суд зазначає таке.

З огляду на встановлене порушення порядку розгляду документів суд має визначити належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивачки.

При цьому суд не може підміняти компетентний орган та самостійно вирішувати питання про призначення одноразової грошової допомоги, якщо відповідне питання відповідно до нормативного регулювання віднесене до компетенції Головного управління НГУ.

Водночас судове рішення має реально усунути наслідки встановленого процедурного порушення.

У зв`язку з цим належним способом захисту є зобов`язання уповноваженого органу продовжити розгляд документів позивачки відповідно до вимог Порядку № 484 та подати Головному управлінню НГУ висновок разом із документами для прийняття ним рішення у межах компетенції, визначеної пунктом 6 цього Порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 160/26050/23, відповідно до якої за встановлення порушення процедури розгляду заяви належним способом захисту є зобов`язання уповноваженого органу розглянути заяву та прийняти відповідне рішення згідно з вимогами законодавства, а не безпосереднє зобов`язання виплатити ОГД без завершення передбаченої нормативним регулюванням процедури.

При цьому таке зобов`язання не означає встановлення судом права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги та не передбачає обов`язку Головного управління НГУ прийняти рішення про її призначення.

Питання про наявність або відсутність права позивачки на ОГД має бути вирішене компетентним органом у встановленому порядку з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Суд окремо наголошує, що встановлення процедурного порушення суб`єктом владних повноважень не означає автоматичного виникнення у позивачки матеріального права на отримання ОГД.

У цій справі суд розмежовує: питання наявності у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги; питання дотримання відповідачами встановленої нормативно-правовими актами процедури розгляду її заяви та документів.

За результатами оцінки матеріального права суд не встановив належності позивачки до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII, оскільки факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сам по собі не створює статусу подружжя, а доказів наявності статусу утриманця у розумінні цієї норми суду не надано.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 липня 2026 року у справі № 240/4561/25, в якій Суд виходив із того, що встановлений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не змінює визначеного статтею 16-1 Закону № 2011-XII кола отримувачів ОГД та сам по собі не породжує права на таку виплату як для одного з подружжя.

Водночас встановлене процедурне порушення полягає не у неправильному вирішенні питання про право на ОГД, а у прийнятті рішення про повернення документів на доопрацювання неналежним суб`єктом.

Саме по собі направлення військовою частиною НОМЕР_1 НГУ документів до ІНФОРМАЦІЯ_8 НГУ відповідає процедурі, передбаченій Порядком, однак це не виключає можливості судового захисту позивачки у разі допущення інших процедурних порушень. Відтак, сама лише відповідність зазначеної дії вимогам Порядку не може бути підставою для відмови у визнанні протиправними дій (бездіяльності) відповідача та не позбавляє позивачку права на ефективний судовий захист.

Отже, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

У задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачкою права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн належить відмовити, оскільки позивачкою не доведено належність до визначеного статтею 16-1 Закону № 2011-XII кола осіб, які мають право на отримання такої допомоги.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 липня 2026 року у справі № 240/4561/25.

Водночас відсутні підстави для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 НГУ лише з огляду на направлення документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки така дія сама по собі відповідає передбаченій Порядком № 484 процедурі первинного розгляду документів.

Разом із тим рішення (інформація) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17 липня 2023 року про направлення документів на доопрацювання прийнято з порушенням установленого пунктом 6 Порядку № 484 розподілу повноважень, оскільки прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, відмову в її призначенні або повернення документів на доопрацювання належить до компетенції Головного управління НГУ.

У зв`язку з цим зазначене рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а уповноважений орган зобов`язанню продовжити процедуру розгляду документів відповідно до вимог Порядку № 484 та передати їх до Головного управління НГУ для прийняття рішення в межах його компетенції.

Такий спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 160/26050/23, відповідно до якої у разі порушення встановленої законом процедури належним способом захисту є зобов`язання компетентного органу розглянути заяву та прийняти відповідне рішення згідно із законом, без підміни судом суб`єкта владних повноважень у питанні, що належить до його компетенції.

Саме такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення, забезпечує поновлення порушеного права позивачки, не підміняє суб`єкта владних повноважень та не передбачає попереднього вирішення судом питання про призначення позивачці одноразової грошової допомоги.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір у сумі 2147,20 грн. згідно з квитанцією від 13.10.2023 № 6526-0995-9632-5286, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (інформацію) ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) від 17 липня 2023 року щодо направлення документів на доопрацювання.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) продовжити розгляд документів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 серпня 2022 року № 484 та направити їх разом із висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги або відмови у її виплаті до Головного управління Національної гвардії України для прийняття рішення останнім.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2147,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Панченко Н.Д.