Постановление суда № 140316980, 05.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 280/9674/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної установи "ВІЛЬНЯНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 20)" (70002, Запорізька обл., Запорізький р-н, місто Вільнянськ, вул.Каштанова, будинок 1 ЄДРПОУ: 08563493), Державної установи "ЧОРНОМОРСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№74)" (вул. Люстдорфська дорога, 15, м. Одеса, 65059 ЄДРПОУ: 08564140) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи "ВІЛЬНЯНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 20)" (далі відповідач 1), Державної установи "ЧОРНОМОРСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№74)" (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№20)», які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 11 липня 2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Державну установу «Вільнянська виправна колонія (№20)», нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 липня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 11 липня 2025 року в загальній сумі 372025,15 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправними дії Державної установи «Чорноморська виправна колонія (№74)», які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Державну установу «Чорноморська виправна колонія (№74)», нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року в загальній сумі 22 315,75 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Ухвалою судді від 21 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог з 20 липня 2022 року по 11 липня 2025 року, а також невідповідністю позовної заяви вимогам статті 160-161 КАС України. Вказаною ухвалою суді позивачу повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали судді подати до канцелярії Запорізького окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом та позов, із зазначенням у ньому відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 16 КАС України.

28 вересня 2026 року представником позивача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви в обґрунтування якої вказано, що грошовий атестат не містить інформації щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із якого проводився розрахунок та виплата позивачу грошового забезпечення у спірний період, а до суду позивач звернувся невідкладно після отримання документально підтвердженої інформації наприкінці про порушення свого права.

Розглянувши подану заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суддя виходить із наступного.

Відповідно до положень пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Нормами частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набув чинності 19 липня 2022 року, позивач мав звернутись до суду із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, яка, в свою чергу, у справах про звільнення працівника встановлює місячний строк звернення до суду з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2023 року № 380/15245/22 до 19 липня 2022 року КзпП України не обмежував будь яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належності йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права».

Суд не бачить підстав для відступу від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09 лютого 1999 №1-рп/99, від 13 травня 1997 року №1-зп, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Оскільки позовна заява подана у вересні 2026 року, тому, суддя приходить до висновку, що з позовними вимогами про здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 20 липня 2022 року по 11 липня 2025 року, позивач звернулась зі значним пропуском строку звернення до суду.

При цьому, будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин неможливості звернення з цим позовом до суду у строк визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України, позивачем наведено не було, а судом не встановлено.

Суд зазначає, що позивач протягом 3-х місяців з дня звільнення не звернулась до відповідача з питання виплати грошового забезпечення, як і не звернулась до суду з позовною заявою, що свідчить про пропуск строку звернення до суду.

Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи грошове забезпечення в неналежному розмірі, нею без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав визначення розміру такої виплати.

Посилання позивача на звернення до відповідача із запитом в червні 2026 року, не може свідчити про дотримання ним строків звернення з позовом до суду чи бути підставою для поновлення таких строків, оскільки вказані обставини не змінюють моменту з якого позивач дізналась чи повинна була дізнатися про порушення прав, а лише вказують на час, з якого позивач почала вчиняти дії щодо захисту своїх прав. І такі дії позивач почала вживати після спливу тримісячного строку після звільнення.

Поряд з вказаним, відсутність сумнівів у добросовісності відповідача з боку позивача має суто суб`єктивний характер та не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

Отже, судом не встановлено поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду, що б могло бути підставою для поновлення такого строку.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року (справа № 640/3380/22).

Суд враховує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає, що звернення позивача до відповідача із заявою про надання інформації та документального підтвердження щодо нарахувань та виплати грошового забезпечення та отримання листа-відповіді не змінює початку перебігу процесуального строку, який розпочинається саме з наступного дня, що настає за днем виплати грошового забезпечення за кожний місяць окремо.

Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Таким чином, дослідивши обставини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та враховуючи викладені у заяві пояснення, суд вважає зазначену позивачем підставу не поважною.

Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За наведених обставин, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу в частині позовних вимог з 20 липня 2022 року по 11 липня 2025 року.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити ОСОБА_1 у поновленні такого строку в частині позовних вимог починаючи з 20 липня 2022 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "ВІЛЬНЯНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 20)", Державної установи "ЧОРНОМОРСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№74)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу в частині позовних вимог з 20 липня 2022 року по 11 липня 2025 року.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення.

Ухвалу виготовлено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов