Постановление суда № 140312939, 16.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37662/26

Провадження № 1-кс/761/22807/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 220 260 000 000 002 50 від 11.03.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноград, Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, перебуває у цивільному шлюбі, працюючого головою. Наглядової ради ТОВ «ПЕТ Технолоджис», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України,

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 15.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме: в у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчиненні громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави - агресора.

За доводами слідчого, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, існують ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших співучасників інкримінованого злочину, а також можливість іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилаючись на вказане, слідчий вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи викладенні у клопотанні, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, уважаючи, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Захисник заперечував проти застосування такого заходу як тримання під вартою щодо свого підзахисного, оспорювали наявність даних на підтвердження обґрунтованості підозри, та наявність реальних ризиків, які жодним чином не підтвердженні, вважаючи клопотання слідчого необґрунтованим. Наголошував, що запобігти ризикам зазначеним слідчим клопотанні можливо застосувавши інший більш м`який запобіжний захід з покладенням ряду обов`язків, а тому просив визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника, оспорював свою причетність до інкримінованих йому вчинення протиправних дій, зазначав, що не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування чи будь-яким іншим чином перешкоджати.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

15.09.2026 ОСОБА_5 було затримано у порядку ст.ст.208, 615 КПК України.

Того ж дня, тобто 15.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме: в у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчиненні громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави - агресора.

Виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Таким чином можливо стверджувати, що підозра ОСОБА_5 на даній стадії є обґрунтованою, що підтверджується наявними в матеріалах доказами: протоколами допиту, протоколами огляду та іншими матеріалами, які прямо вказують про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому протиправних дій, передбачених ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Отже, наданих матеріалів, що додані до клопотання, достатньо для висновку, що підозрюваний причетний до вчинення кримінального правопорушення. А застосування до підозрюваного запобіжного заходу є виправданим заходом забезпечення кримінального провадження з метою подальшого ефективного досудового розслідування та досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.

А тому доводи сторони захисту в цій частині спростовуються вищевказаними доказами, сукупність яких є достатньою на даній стадії для висновку про обґрунтованість підозри.

Обговорюючи питання наявності зазначених ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, то існування такого ризику є цілком ймовірним.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років.

Наведене вище є достатньо вагомими підставами для прийняття підозрюваним спроб уникнути відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на покарання що загрожує у разі визнання його винуватим.

Матеріали клопотання також містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості підозрюваного перебуваючи на волі, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також продовжити вчиняти злочин, у вчиненні якого він підозрюється чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишать існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Наведене вище нівелює доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та свідчить про відсутність підстав для застосування відносно підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Також у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні клопотання слідчим суддею враховано тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, наслідки вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, а тому уважає про відсутність підстав, що на даний час менш суворі запобіжні заходи здатні запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно рішення Конституційного Суду від 19 червня 2024 року, виходячи зі змісту ст. ст. 3, 8, ч. 1, 2 ст. 29, ч. 1 ст. 55, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України, під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України є можливість, за певних підстав та обставин, визначених ст. ст. 177, 178 КПК України, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

З урахуванням даних про особу підозрюваного, який є раніше не судимий, має сім`ю та постійне місце проживання, а також з огляду на обставини кримінального провадження, що у своїй сукупності вказує про наявність усталених соціальних зв`язків підозрюваного, які є певним стримуючим фактором для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні та свідчить про можливість визначення розміру застави.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України при визначенні розміру застави судом враховане наступне.

Так, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.5 ст.9 КПК України є частиною національного законодавства.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, а тому вважає за доцільним та співмірним визначити заставу в розмірі, що становить 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182,183 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , визначити до 13.11.2026.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 664 000 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі) грн.

Застава вноситься підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за (П.І.Б) згідно ухвали суду (назва суду) від (дата) по справі №, внесені (П.І.Б особи, що вносить заставу).

Документ, що підтверджує внесення застави, надається слідчому, а також адміністрації СІЗО.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у випадку внесення застави обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи

роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні,

відповідно до списку, визначеному слідчим або прокурором.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)

для виїзду за кордон чи інший документ, що надає право виїзду за межі України;

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

В іній частині клопотання - відмовити.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником на протязі п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Повний текст ухвали проголошений 21.09.2026 о 14 год. 45 хв.

Слідчий суддя: