Решение № 140309657, 05.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10083/25

Провадження № 2/201/900/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

16.07.2008р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» укладено кредитний договір №853334/ФЛ. Задля забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2011р. по справі № 2-1820/2011р. солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №853334/ФЛ від 16.07.2008р. у розмірі 2 225 290,15 грн. Рішення до цього часу не виконане.

В подальшому право вимоги первісним кредитором відступлене до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі договору № GL3N216867 від 29.04.2020р., що встановлено ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2021р. по справі 2-1820/11.

25.07.2024р. відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Позивачем розраховано від загальної суми заборгованості 3% річних у розмірі 130 408,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 534 997,75 грн.

Предмет позову

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Він Фінанс» за несвоєчасне виконання рішення суду 3% річних у розмірі 130 408,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 534 997,75 грн., а всього 665 405,85 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 981,09 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Від відповідача ОСОБА_2 04.09.2026р. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що з 2015 року він є учасником бойових дій, отримав чотири важких поранення та, як наслідок, інвалідність, тому він має право скористатись п.15, ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також відповідач вважає, що має підстави зняти з себе поручительські зобов`язання, посилаючись на те, що без його згоди були змінені ці зобов`язання, а саме замінено кредитора, про що його не було сповіщено.

Інші відповідачі правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористалися.

Рух справи.

15.08.2026р. ТОВ «Він Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних (а.с. 1-2).

Ухвалою судді від 29.09.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с. 25).

Підготовче засідання у справі закрите 21.07.2026р. та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача Міньковська А.В. в позовній заяві просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення судом не заперечувала.

У відзиві на позовну заяву від 04.09.2026р. відповідач ОСОБА_2 просив провести розгляд справи за його відсутності.

Інші сторони у підготовчі та судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13.12.2011р. позов Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8533343/ФЛ від 16.07.2008р. в сумі 2 225 290,15 грн., судовий збір в сумі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., разом 2 227 110,15 грн.

Вказане рішення, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, не оскаржувалось

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06.05.2021р. по цивільній справі №2-1820/11 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» у виконавчому провадженні про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 853334/ФЛ від 16.07.2008р. замінено правонаступником - стягувачем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а.с. 3-4).

25.07.2024р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс» (а.с. 11).

Станом на момент розгляду позовної заяви жодні виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відсутні, що підтверджується інформаційною довідкою з сайту «Автоматизованої системи виконавчих проваджень» (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) (а.с. 7-9).

Позивачем розраховано від загальної суми заборгованості 3% річних у розмірі 130 408,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 534 997,75 грн., що підтверджується відповідними розрахунками (а.с. 6).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Відповідно до правової позиції, сформованої КЦС ВС у постанові від 24.10.2024р. у справі № 752/8103/13-ц (61-6892св23), суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зазначено, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Варто відзначити про застосування строків давності.

Суд наголошує, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного суду та Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 року до 31.10.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01 липня 2023 року.

В той же час, з початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022 року Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії Тобто, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).

Розглядаючи справу у межах позовних вимог, суд також враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Таким чином, відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат після 24.02.2022р.

Позивачем урахована трирічна позовна давність - з дати нарахування інфляційних витрат та 3% річних, позовні вимоги заявлені з 12.03.2017р. і до 22.02.2019р. Відтак, позовна давність за вимогами про стягнення інфляційних витрат та 3% річних починаючи станом на дату подачі цього позову не пропущена.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві від 04.09.2026р., оскільки відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження вказаних у відзиві обставин.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 9 981,09 грн., а саме по 3 327,03 грн. з кожного відповідача (а.с. 13).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) інфляційні витрати і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в загальному розмірі 665 405 (шістсот шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ять) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239) витрати по сплаті судового збору в сумі 9 981 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 09 коп., а саме по 3 327 (три тисячі триста двадцять сім) грн. 03 коп. з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 05 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова