Решение № 140308821, 28.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/822/26Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна»,

вул. Академіка Вільямса, буд. 4, м. Київ, 03191;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»,

вул. Кільцева, буд. 5, м. Чернігів, Чернігівська область, 14007;

про стягнення заборгованості в сумі 3 109 781,52 грн;

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Онишко В.М. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2261538, виданий 19.08.2026;

від відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 28.09.2026, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

19.08.2026, Товариством з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» (далі ТОВ «Віакон Україна») поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» (далі ТОВ «Транс Лайн Груп») про стягнення заборгованості в сумі 3 109 781,52 грн, з якої: 3 000 000,00 грн основного боргу за договором від 29.12.2025 № 01-12/25 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (далі договір), 75 507,55 грн інфляційних втрат за період з квітня по липень 2026 року та 34 273,97 грн 3% річних за період з 01.04.2026 по 17.08.2026, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Суд прийняв дану позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначив на 14.09.2026; установив учасникам справи строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог (ухвала від 24.08.2026).

Відповідач проти заявленого позову не заперечив, правом на подання відзиву не скористався; ухвала про відкриття провадження в справі доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі Електронний суд 24.08.2026 о 12:54, про що сформовано довідку про доставку електронного листа адресату.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

14.09.2026, за результатами підготовчого засідання суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 28.09.2026, про що відповідач повідомлений засобами електронного зв`язку в підсистемі Електронний суд.

28.09.2026, у судове засідання прибула повноважна представниця позивача (участь забезпечено в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду); відповідач повторно до суду не прибув, без пояснення причин, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

Неприбуття належним чином повідомленого відповідача в судові засідання 14.09.2026 та 28.09.2026, неподання ним відзиву на позов у строк, установлений судом, не є перешкодою для вирішення спору за наявними матеріалами справи, в силу частини 2 статті 178, частини 1 та п. 2 частини 3 статті 202 ГПК України.

Суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав повноважну представницю позивача, яка позов підтримала в повному обсязі; розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 626 та частиною 1 статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

29.12.2025, між ТОВ «Віакон України» (позивач) та ТОВ «Транс Лайн Груп» (відповідач) укладений договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 01-12/25, за умовами якого (пункти 1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 4.1., 5.1.) ТОВ «Віакон Україна» зобов`язався надати ТОВ «Транс Лайн Груп» поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 3 000 000,00 грн, а ТОВ «Транс Лайн Груп» повернути її в визначений договором строк.

Допомога ТОВ «Транс Лайн Груп» надається на безвідсотковій (безоплатній) поворотній основі, в безготівковій формі на розрахунковий рахунок.

ТОВ «Транс Лайн Груп» зобов`язався повернути допомогу до 01.04.2026.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передачі ТОВ «Транс Лайн Груп» допомоги та діє до моменту виконання сторонами свої зобов`язань.

На виконання умов договору від 29.12.2025 № 01-12/25, позивач, 29.12.2025, перерахував відповідачу кошти в вигляді безвідсоткової поворотної допомоги в сумі 3 000 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 29.12.2025 № 18150.

Відповідач поворотну фінансову допомогу за цим договором у строк до 01.04.2026 позивачу не повернув.

У досудовому порядку, 05.06.2026, позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 3 000 000,00 грн, строк щодо перерахування коштів настав 01.04.2026 згідно з умовами договору від 29.12.2025 № 01-12/25 (поштове відправлення: R067192299001), проте вимоги позивача залишені без виконання.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом, предметом якого є стягнення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, а також похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, право на нарахування яких обумовлені частиною 2 статті 625 ЦК України.

До обставин, що входять до предмету доказування в цій справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт отримання поворотної фінансової допомоги, погодженої сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення отриманої фінансової допомоги; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за фактом порушення грошових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору від 29.12.2025 № 01-12/25 згідно з платіжною інструкцією від 29.12.2025 № 18150, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 3 000 000,00 грн згідно з призначенням платежу: «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором № 01-12/25 від 29.12.2025».

Факт отримання коштів в загальній сумі 3 000 000,00 грн у формі поворотної фінансової допомоги за вказаним платіжним документом, відповідач не спростовує.

Зобов`язальні відносини сторін підпадають під дію положень глави 71 ЦК України, що виникли з моменту отримання відповідачем позики (поворотної фінансової допомоги).

За визначенням, наведеним в абзаці 7 п. 14.1.257. статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Виходячи з правового характеру договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

За статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає в власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тобто даний вид правочину підпадає під поняття реального договору, що є укладеним з моменту вчинення сторонами певних дій, зокрема передачі позикодавцем позичальнику грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а в випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлене договором.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи з погоджених сторонами умов у пунктах 1.1., 4.1. договору, відповідач повинен був повернути позивачу поворотну безвідсоткову допомогу в сумі 3 000 000,00 грн у строк до 01.04.2026, проте зазначених дій не вчинив.

На момент ухвалення рішення в справі, строк щодо повернення відповідачем поворотної безвідсоткової фінансової допомоги настав, прострочена заборгованість за договором від 29.12.2025 № 01-12/25 складає 3 000 000,00 грн, відтак позов у цій частині вимог є правомірним, обґрунтованим, таким, що підтверджується наявними матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних (якщо інший розмір не погоджений сторонами) входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Позивач, з огляду на порушення грошового зобов`язання щодо своєчасного повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, заявив до стягнення з відповідача: інфляційні втрати в сумі 75 507,55 грн за період з травня по липень 2026 року та 34 273,97 грн 3% річних за період з 01.04.2026 по 17.08.2026 (обраховано за 139 календарних дні).

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором від 29.12.2025 № 01-12/25, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат у повному обсязі в сумі 75 507,55 грн за період з квітня по липень 2026 року та в частині вимог про стягнення 3% річних частково в сумі 34 027,40 грн за період з 02.04.2026 по 17.08.2026, позаяк позивач невірно визначає момент з якого грошове зобов`язання з повернення фінансової допомоги є простроченим; так виходячи з умов п. 4.1. договору від 29.12.2025 № 01-12/25 граничний строк з повернення коштів 01.04.2026, тобто виконання грошового зобов`язання прострочене відповідачем з наступного дня.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язку щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивач, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в їх сукупності, довів порушення відповідачем грошових зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги за договором від 29.12.2025 № 01-12/25 у сумі 3 000 000,00 грн, у зв`язку з чим правомірно нарахував та заявив до стягнення окрім суми основного боргу, ще 75 507,55 грн інфляційних втрат та 34 027,40 грн 3% річних.

Суд відмовив у частині стягнення 3% річних у сумі 246,57 грн за необґрунтованістю вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З огляду на зміст наведеної норми, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 37 314,42 грн (перераховані згідно з платіжною інструкцією від 17.08.2026 № 22122), пропорційно задоволеним вимогам; надмірно сплачений позивачем до державного бюджету України судовий збір згідно з указаним платіжним документом складає 9146,98 грн, проте платником, на момент ухвалення судового рішення, не заявлене клопотання про повернення цих коштів в порядку п. 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Суд констатує, що на момент ухвалення судового рішення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами судових витрат на правничу допомогу позивача, орієнтовний розмір заявлено 310 978,15 грн (або 10% від ціни позову), проте останній в позові повідомив про намір надати належні докази на підтвердження фактичного розміру цих витрат у справі з дотриманням строків, визначених частиною 8 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73 80, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю Віакон Україна (код ЄДРПОУ 34422841) до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн Груп (код ЄДРПОУ 35884094) про стягнення 3 109 781,52 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Лайн Груп (код ЄДРПОУ 35884094; вул. Кільцева, 5, м. Чернігів, Чернігівська область, 14007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віакон Україна (код ЄДРПОУ 34422841; вул. Академіка Вільямса, буд. 4, м. Київ, 03191) ( НОМЕР_1 АТ Кредобанк, МФО 325365) заборгованість за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 29.12.2025 № 01-12/25 у розмірі 3 000 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 75 507,55 грн, 3 % річних у сумі 34 027,40 грн та судовий збір у сумі 37 314,42 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повне судове рішення складене та підписане 05.10.2026.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко