Решение № 140308728, 05.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 635/7438/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

(без виклику учасників справи)

розглянувши заяву Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. про ухвалення додаткового рішення (вх.№23835 від 28.09.2026) по справі

за позовомХарківської окружної прокуратури, м.Харків, в інтересах держави в особі Вільхівської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Вільхівської сільської ради, с.ВільхівкадоФермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О., селище Кутузівка, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: №1 - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків; №2 - Харківська районна державна адміністрація Харківської області, м.Харків , , , ,провитребування земельних ділянокВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Харківська окружна прокуратура Харківської області звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Вільхівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування рішень державного реєстратора, повернення земельних ділянок, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Вільхівської сільської ради відмовлено.

Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року було стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ФГ «Деметра» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27500,00 гривень.

29.01.2026 року Харківським апеляційним судом ухвалено постанову, якою рішення Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2025 року та додаткове рішення від 18.06.2025 року скасовано, а справу направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2026 року відмовлено у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву, а також під час судових дебатів у судовому засіданні 23.09.2026 року Відповідачем було заявлено про подання доказів понесених судових витрат у строки та порядок, визначений ГПК України.

28.09.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№23835), в якій просить суд стягнути з Харківської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910108) на користь Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 92500,00 гривень, з яких: 27500,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу у справі при розгляді справи місцевим загальним судом; 65000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу у справі при розгляді справи господарським судом.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши заяву Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши подані на її обґрунтування докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з чч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача надав суду попередній розрахунок витрат позивача на професійну правничу (правову) допомогу внаслідок розгляду справи яких складає:

- витрати на професійну правничу допомогу у справі при розгляді справи

місцевим загальним судом 27 500,00 грн.

- витрати на професійну правничу допомогу у справі при розгляді справи

апеляційним судом загальної юрисдикції 30 000,00 грн.

- витрати на професійну правничу допомогу з підготовки процесуальних

документів у справі в господарському суді 40 000,00 грн.

- участь адвоката в підготовчому або судовому засіданні в режимі відеоконференції 4 000,00 грн за кожне підготовче чи судове засідання

Також було зазначено, що докази понесених витрат будуть подані Відповідачем у порядку, встановленому ч.8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З метою отримання правничої допомоги та представництва інтересів під час розгляду даної справи в Харківському районному суді Харківської області між Фермерським господарством «Деметра» Кириченко Н.О. та адвокатом Потеряєвою Іриною Анатоліївною укладено договір про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи у суді першої інстанції, визначена у фіксованій сумі 27500,00 грн. При цьому пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість послуг є незмінною та не залежить від фактично витраченого представником часу, кількості підготовлених документів, кількості судових засідань у справі та інших дій.

Послуги Представника сплачуються таким чином:

10000 гривень до першого судового засідання по справі за участі представника;

17500 гривень у строк 5 днів з моменту ухвалення судового рішення судом першої інстанції. Оплата здійснюється у готівковій або безготівковій формі (п.3.3). Надання послуг підтверджується актом надання послуг.

Відповідачем надано докази сплати адвокату зазначеної суми, а саме прибутковий касовий ордер № 18/01/24 від 18.01.2024 на суму 10 000,00 грн та платіжну інструкцію № 49 від 28.04.2025 на суму 17 500,00 грн.

Крім того, 28.04.2025 між адвокатом Потеряєвою І.А. та Фермерським господарством «Деметра» Кириченко Н.О. складено акт надання послуг № 4-25, відповідно до якого загальна вартість наданої правничої допомоги становить 27500,00 грн. Також відповідачем надано детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Харківським районним судом Харківської області у розмірі 27 500,00 грн підтверджений належними доказами.

Разом з тим суд враховує, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2025 у задоволенні позову було відмовлено, а додатковим рішенням цього суду від 18.06.2025 з Харківської обласної прокуратури на користь відповідача вже було стягнуто 27500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2026 рішення Харківського районного суду Харківської області від 24.04.2025 та додаткове рішення від 18.06.2025 скасовано, а справу направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області.

Отже додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 18.06.2025 втратило юридичну силу, у зв`язку з його скасуванням, а тому питання про остаточний розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у цій справі, підлягає вирішенню судом, який ухвалив остаточне рішення по суті спору, з урахуванням усіх стадій розгляду справи.

При цьому суд враховує, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем під час розгляду справи місцевим загальним судом, були пов`язані безпосередньо з розглядом цього спору, їх понесення підтверджене документально, а розмір таких витрат визначений сторонами договору про надання правничої допомоги у фіксованій сумі.

Надалі, після передання справи з апеляційного суду загальної юрисдикції до Господарського суду Харківської області, для отримання правничої допомоги та здійснення представництва інтересів під час розгляду даної справи в Господарському суді Харківської області, між ФГ «Деметра» Кириченко Н.О. та Адвокатським об`єднанням «Капітал Партнерс» укладено Додаткову угоду №2 від 02.06.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №ФГД-06-09/24 від 06.09.2024 року.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 02.06.2026 року Адвокатське об`єднання надає правничу допомогу з представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Харківської області у справі №635/7438/21.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 02.06.2026 року вартість юридичних послуг, зазначених у п.1, розділяється на складові частини та становить:

2.1. підготовка та подання процесуальних документів по суті та інших процесуальних документів (заяв, клопотань, заперечень, пояснень) у справі 40000,00 (сорок тисяч) гривень;

2.2. участь адвоката в підготовчому або судовому засіданні у справі (у режимі відеоконференції) 4000,00 (чотири тисячі) гривень за кожне підготовче або судове засідання, в якому брав участь адвокат.

Деталізований опис наданих Адвокатським об`єднанням послуг:

1) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. відзиву на позовну заяву;

2) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. заяви про проведення засідання у режимі відеоконференції;

3) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. заяви про застосування строку позовної давності;

4) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. пояснень з урахуванням заяви прокурора про зміну предмету позову;

5) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. заяви про залучення у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

6) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. заперечень на заперечення прокурора про застосування строків позовної давності;

7) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. заперечень на заперечення прокурора на пояснення з урахуванням зміни предмету позову;

8) підготовка та подання адвокатом Оскольським А.С. адвокатських запитів до органів національної поліції, прокуратури щодо стану кримінального провадження та копії постанови про закриття кримінального провадження;

9) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою. Я.Е. клопотання про витребування доказів;

10) підготовка та подання адвокатом Оскольським А.С. повторного адвокатського запиту до органів національної поліції щодо надання копії постанови про закриття кримінального провадження;

11) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: постанови про закриття кримінального провадження;

12) участь адвоката Крохмальової Я.Е. у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції 16.06.2026 року та 07.07.2026 року;

13) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. клопотання про залишення позову без розгляду;

14) підготовка та подання адвокатом Крохмальовою Я.Е. заяви про розподіл судових витрат.

Згідно з наданими рахунками №58 від 08.06.2026 року, №71 від 12.08.2026 року ФГ «Деметра» Кириченко Н.О. здійснено оплату послуг АО «Капітал Парнерс» у розмірі 48000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №83 від 19.06.2026 року, №87 від 23.09.2026 року, №1174 від 21.08.2026 року.

31.08.2026 року між ФГ «Деметра» Кириченко Н.О. та Адвокатським об`єднанням «Капітал Партнерс» підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №73 від 31.08.2026 року яким підтверджено, що послуги з участі адвоката у підготовчому засіданні 16.06.2026 року та 07.07.2026 року у справі №635/7438/21 в Господарському суді Харківської області в режимі відеоконференції, надані на загальну суму 8000,00 грн, послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.

23.09.2026 року між ФГ «Деметра» Кириченко Н.О. та Адвокатським об`єднанням «Капітал Партнерс» підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №82 від 23.09.2026 року, яким підтверджено, що послуги з підготовки та подання в інтересах «Деметра» Кириченко Н.О. процесуальних документів по суті та інших процесуальних документів (заяв, клопотань, заперечень, пояснень) у справі №635/7438/21, надані на загальну суму 40000,00грн, послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.

Загальна вартість послуг, наданих АО «Капітал Партнерс», становить 48000,00 гривень.

Надалі, 27.07.2026 року між ФГ «Деметра» Кириченко Н.О. та Козловською Тетяною Вікторівною укладено договір про надання правничої допомогу №91 від 27.07.2026 року.

Відповідно до пункту 4.2. Договору про надання правничої допомоги №91 від 27.07.2026 року за ознайомлення з матеріалами справи №635/7438/21 Клієнт сплачує Виконавцю гонорар у фіксованому розмірі 5 000,00 гривень.

Відповідно до пункту 4.4. Договору про надання правничої допомоги №91 від 27.07.2026 року за представництво інтересів Клієнта та особисту участь Виконавця у кожному окремому судовому засіданні у справі №635/7438/21 Клієнт сплачує Виконавцю гонорар у розмірі 3 000,00 гривень за одне судове засідання.

Деталізований опис наданих адвокатом Козловською Т.В. послуг:

1) ознайомлення з матеріалами справи №635/7438/21;

2) участь адвоката Козловської Т.В. у судовому засіданні 11.08.2026 року, 18.08.2026 року, 01.09.2026 року та 23.09.2026 року.

Відповідно до видаткових касових ордерів від 31.07.2026 року на суму 5000,00 гривень, від 11.08.2026 року на суму 6000,00 гривень, від 10.09.2026 року на суму 3000,00 гривень, від 18.09.2026 року на суму 3000,00 гривень, ФГ «Деметра» Кириченко Н.О. сплачено Адвокату Козловській Т.В. на підставі договору про надання правничої допомоги №91 від 27.07.2026 року грошові суми (на загальну суму 17 000,00 гривень).

24.09.2026 року між Адвокатом Козловською Т.В. та ФГ «Деметра» Кириченко Н.О. складено Акт надання послуг з професійної правничої допомоги, згідно якого адвокатом забезпечено представництво інтересів ФГ «Деметра» Кириченко Н.О., ознайомлення з матеріалами справи та участь у судових засіданнях 11.08.2026 року, 18.08.2026 року, 01.09.2026 року та 23.09.2026 року, загальна вартість наданої професійної правничої допомоги становить 17000,00 гривень, послуги надані у повному обсязі, претензій щодо їх обсягу та якості сторони не мають.

Загальна вартість послуг, наданих адвокатом Козловською Т.В., становить 17 000,00 гривень.

Таким чином, загальний розмір наданих послуг на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом даної справи, складає 92500,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Відповідно до Рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 року рекомендована вартість години роботи адвоката повинна становити не менш 0,25 мінімальної заробітної плати встановленої на день оплати.

З 01.01.2026 року мінімальна заробітна плата становить - 8 647,00 грн, отже 0,25 мінімальної заробітної плати - 2161,75 грн.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до рішення №13/1/7 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару від 21.07.2021, були оновлені ставки гонорару для адвокатів Харківської області.

Згідно з вищевказаним рішенням, ставка адвокатського гонорару у справах по ГПК України становить:

- ведення справи від 3 мзп/м (від 20100,00 грн) та додатково 1 мзп за судодень.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у ч. 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку умовами договорів, сторони узгодили, що гонорар за представництво інтересів у даній справі в суді загальної юрисдикції та у господарському суді є фіксованим: витрати на професійну правничу допомогу у справі при розгляді справи місцевим загальним судом 27 500,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи Господарським судом Харківської області 65 000,00 грн.

При цьому, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

Частиною 5 ст.129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок прокурор (позивача), відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі №922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у загальній сумі 92500,00 грн не є співмірним з предметом позову у даній справі, а отже, стягнення з прокуратури судових витрат на правничу допомогу у розмірі 92500,00 грн є необґрунтованим.

Суд бере до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи Харківським районним судом Харківської області, суд враховує, що документальне підтвердження факту надання правничої допомоги та її оплати саме по собі не є безумовною підставою для покладення на іншу сторону всього заявленого до відшкодування розміру витрат.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи та інші обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати у розмірі 27500,00 грн, суд бере до уваги умови договору про надання правничої допомоги від 11.12.2023, яким вартість послуг адвоката визначено у фіксованій сумі, незалежно від фактично витраченого часу, кількості підготовлених документів та судових засідань.

При цьому суд зазначає, що погоджений сторонами договору розмір гонорару визначає їхні взаємні зобов`язання, однак не є безумовним критерієм визначення суми, яка підлягає компенсації за рахунок іншого учасника справи.

Вирішуючи питання про розумність та пропорційність відповідних витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, предмет позову, фактичну та правову складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, необхідність підготовки процесуальних документів, тривалість розгляду справи, а також те, що вартість послуг не була диференційована залежно від конкретних видів правничої допомоги, часу, витраченого на їх надання, та складності відповідних процесуальних дій.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума 27500,00 грн є завищеною з погляду її покладення на іншу сторону спору та не повною мірою відповідає критеріям розумності й пропорційності, оскільки не підтверджено, що весь погоджений сторонами розмір гонорару є об`єктивно необхідним та співмірним із фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

Крім того, оцінюючи співвідношення заявленого гонорару з вартістю аналогічних адвокатських послуг, суд виходить із того, що під час розподілу судових витрат має враховуватися не лише домовленість клієнта з адвокатом, а й розумний розмір компенсації, який може бути покладений на іншу сторону з урахуванням обставин конкретної справи. Водночас сама по собі відсутність доказів конкретних ринкових тарифів не може бути єдиною підставою для висновку про завищення гонорару; така оцінка здійснюється судом у сукупності з іншими обставинами справи.

За таких обставин, ураховуючи складність спору, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, час, об`єктивно необхідний для надання відповідних послуг, та співмірність заявленої суми з характером наданої правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим покладення на Харківську обласну прокуратуру витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи Харківським районним судом Харківської області, у розмірі 15000,00 грн.

Щодо витрат під час розгляду справи господарським судом, суд зазначає.

Оцінюючи заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Господарським судом Харківської області у розмірі 65000,00 грн, суд бере до уваги надані договори, додаткову угоду, акти приймання-передачі виконаних робіт, детальний опис наданих послуг та платіжні документи, які підтверджують фактичне понесення зазначених витрат.

Водночас суд наголошує, що наявність документів, які підтверджують погодження та оплату гонорару, не звільняє суд від обов`язку оцінити заявлену до відшкодування суму на предмет її обґрунтованості, необхідності та пропорційності з урахуванням критеріїв, визначених статтею 129 ГПК України.

Як убачається з поданих документів, заявлена сума складається з 40000,00грн за підготовку та подання процесуальних документів, 8000,00 грн за участь адвоката у двох підготовчих судових засіданнях у режимі відеоконференції та 17000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи й участь іншого адвоката у чотирьох судових засіданнях.

Таким чином, відповідачем було залучено декількох адвокатів, а вартість окремих видів правничої допомоги визначено на підставі різних договорів. Сам по собі такий спосіб організації правничої допомоги не суперечить законодавству, однак при розподілі судових витрат суд має оцінити загальний розмір витрат у сукупності, з`ясувати їх необхідність для забезпечення захисту інтересів відповідача та співвіднести їх із фактичним обсягом виконаної роботи.

При цьому суд враховує, що частина послуг полягала у підготовці та поданні процесуальних документів у межах одного спору, а їхня сукупна вартість визначена фіксовано, без розмежування вартості кожного документа залежно від його змісту, складності та часу, витраченого на підготовку. Також окремо оплачувалася участь адвокатів у судових засіданнях, у тому числі із залученням іншого адвоката для безпосереднього представництва інтересів відповідача.

Оцінюючи співмірність заявленої суми, суд бере до уваги характер спору про витребування земельних ділянок, обсяг матеріалів справи, складність питань, які підлягали вирішенню, кількість та зміст поданих процесуальних документів, фактичну тривалість розгляду справи господарським судом, кількість судових засідань за участю представників відповідача, а також час, об`єктивно необхідний для виконання відповідної роботи.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума 65000,00 грн є завищеною з погляду її покладення на іншу сторону спору, оскільки загальна вартість послуг за різними договорами має оцінюватися не ізольовано за кожним договором, а в сукупності, з урахуванням фактичного обсягу правничої допомоги, її необхідності та розумності загального розміру витрат.

Крім того, суд враховує критерій співвідношення заявленої вартості послуг із ринковими цінами на аналогічну правничу допомогу. Визначений сторонами договорів гонорар відображає їхні договірні відносини, однак не означає, що весь такий гонорар у відповідному розмірі має бути компенсований за рахунок іншої сторони. При вирішенні цього питання визначальним є розумний розмір відшкодування з урахуванням складності справи, обсягу та змісту виконаної роботи, витраченого часу й необхідності залучення відповідних фахівців.

Отже за результатами оцінки заявлених витрат у їх сукупності суд вважає, що покладення на Харківську обласну прокуратуру всієї суми 65000,00 грн не відповідатиме критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності судових витрат. З урахуванням фактичного обсягу наданої правничої допомоги, складності спору, часу, необхідного для виконання відповідних робіт, кількості судових засідань та співвідношення заявленого гонорару з вартістю аналогічних послуг суд вважає обґрунтованим покладення на Харківську обласну прокуратуру витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи Господарським судом Харківської області, у розмірі 20000,00 грн.

Крім того, суд зауважує щодо включення до переліку витрат заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховний Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 за змістом якої заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (п. 6.32 постанови).

У зв`язку із цим витрати відповідача на складання заяви про розподіл судових витрат є необґрунтованими та не підлягають відшкодуванню.

Водночас, суд враховує, що розмір гонорару адвоката фіксований умовами договору, та не залежить від фактичного обсягу виконаних робіт.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судом взято до увагу, що справа розглядалась з 2021 року та представник відповідача вчиняв всі необхідні дії для представництва інтересів клієнта, що підтверджується відзивом, запереченнями, поясненнями, що подані представниками при розгляді справи.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, заявлених представником відповідача, на загальну суму 92500,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені відповідачем (справедлива сатисфакція).

У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб`єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Отже у даному випадку, за відсутності клопотання прокурора про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в місцевому загальному суді та господарському суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в місцевому загальному суді та господарському суді першої інстанції підлягають частковому покладенню на прокуратуру. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 35000,00 грн, з яких: 15000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу у справі при розгляді справи місцевим загальним судом та 20000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу у справі при розгляді справи господарським судом.

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу) покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Щодо стягнення витрат з Харківської обласної прокуратури, прокурор зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

Частиною 5 статті 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За приписами ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частини 1 та 2 ст. 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони позивача у справі лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").

Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").

Керівник обласної прокуратури представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями (п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").

У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності один із заступників керівника обласної прокуратури (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури України на даний час діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Керівники окружних прокуратур, їх перші заступники та заступники, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", наділені правом подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства.

Отже подаючи позов в інтересах держави керівник (його заступник) представляє відповідну прокуратуру, яка є юридичною особою у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціям.

Оскільки Харківська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, діє без ідентифікаційного коду (який є обов`язковим реквізитом виконавчого документу) та підпорядкована Харківській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02910108), тому саме на Харківську обласну прокуратуру як юридичну особу мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд покладає на Харківську обласну прокуратуру обов`язок відшкодувати відповідачу витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 35000,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення (вх.№23835 від 28.09.2026) задовольнити частково.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) на користь Фермерського господарства «Деметра» Кириченко Н.О. (адреса: 62405, Харківська обл., Харківський р-н, с-ще Кутузівка, вул. Шкільна, буд. 4; код ЄДРПОУ: 36429409) витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 35000,00 гривень, з яких: 15000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи місцевим загальним судом; 20000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено 05.10.2026

Суддя К.В. Аріт