Постановление суда № 140308673, 05.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

05 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/3466/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про забезпечення позову до подачі позовної заяви

особа, яка може набути статусу позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", смт Есхарособа, яка може набути статусу відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. ХарківВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" надійшла заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій останнє просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (код ЄДРПОУ 45051254) в особі Харківської філії та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо припинення (обмеження, відключення) розподілу та/або постачання природного газу на об`єкти Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" за Типовим договором розподілу природного газу (заява-приєднання №200104FT-1078-23 від 01.07.2023) з підстав наявності заборгованості до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" вказує на те, що Товариство готує до подання позовну заяву до ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Харківської філії про зобов`язання здійснити перерахунок розміру вартості наданих послуг за Типовим договором розподілу природного газу (заява-приєднання №200104FT-1078-23 від 01.07.2023) за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 та повернути надміру сплачені кошти позивачу.

ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" приватна юридична особа - є підприємством паливно-енергетичного комплексу і є об`єктом критичної інфраструктури Основний вид господарської діяльності виробництво електроенергії (35.11), яку ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" здійснює на підставі ліцензії на виробництво електричної енергії, виданої Постановою НКРЕКП №718 від 04.05.2019. Діяльність з виробництва електроенергії здійснюється на власних потужностях ТЕЦ - Філія Теплоелектроцентраль ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" , що знаходяться в Харківській області, Чугуївський район, селище Есхар на підставі концесійного договору, укладеного на 49 років, між ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України 20.04.2012, на право здійснювати управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом ДП Теплоелектроцентраль 2 Есхар з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії у Харківській області.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який в подальшому неодноразово було продовжено та який діє й до сьогодні.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України N 309 від 22.12.2022, вся територія Новопокровської селищної територіальної громади Харківської області, де знаходиться смт Есхар, і здійснює свою діяльність ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", включена до переліку територій можливих бойових дій, дата початку бойових дій - 24.02.2022.

В окремих областях України були розпочаті та ведуться активні бойові дії, в тому числі по всій Харківській області, також було пошкоджено залізничні колії, що унеможливлювало надходження вугілля до підприємства. Заявник вказує, що працюючі в екстремальних умовах війни ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" не припиняло забезпечувати населення теплом до березня 2022 року, в першу чергу для життєзабезпечення мешканців міста, а також інших споживачів від діяльності яких залежить безпека людей та захист території. Після закінчення опалювального сезону повністю призупинило виробничу діяльність Філії Теплоелектроцентраль з 01.04.2022 до особливого розпорядження в першу чергу задля збереження життя та здоров`я своїх працівників, оскільки виробничі потужності знаходяться на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії.

У 2022 році було повністю припинено генерацію електричної енергії, оскільки Філія Теплоелектроцентраль отримала значні пошкодження майна внаслідок бойових дій, а саме 03.03.2022 під час обстрілу смт. Малинівка вибуховою хвилею було пошкоджено 1600 м2 скління (турбінного відділення, котельного відділення, та берегової насосної станції), що в свою чергу призвело до зниження температури повітря в машинних залах станції нижче нуля.

Крім того, внаслідок активних бойових дій в Харківській області, 19.03.2022 було пошкоджено повітряні лінії електропостачання, на термін більше доби з від`ємними температурами зовнішнього повітря, було повністю знеструмлено м. Чугуїв, смт. Есхар, Філію Теплоелектроцентраль, на Філії було повністю зупинено електричне обладнання, припинений проток води системами.

28.07.2022 відбувся обстріл станції касетними боєприпасами, внаслідок чого було пошкоджено енергетичне обладнання, в кабельних каналах зайнялась пожежа, що нанесло додаткові пошкодження.

Підприємство відновило роботу та генерацію електроенергії тільки наприкінці листопада 2023 року.

Окрім цього, 11.04.2024 внаслідок військових дій зі сторони російської федерації відбувся масований ракетний обстріл майнового комплексу ТЕЦ-2 Есхар Філії Теплоелектроцентраль ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія. В ході проведення огляду місця події слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області встановлено, що близько 05 год 17 хв 11.04.2024 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із використанням невстановленого типу озброєння снарядами дальньої дії ураження невстановленого калібру, попередньо 5В55 ЗРК С-300 (С-400) по території Філії Теплоелектроцентраль ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія.

Також, 01.09.2024 внаслідок військових дій зі сторони російської федерації відбувся черговий обстріл майнового комплексу ТЕЦ-2 Есхар Філії Теплоелектроцентраль ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія. В ході проведення огляду місця події слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області встановлено, що близько 13 год 13 хв 01.09.2024 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із використанням невстановленого типу озброєння снарядами дальньої дії ураження невстановленого калібру (вид боєприпасів встановлюється) по території Філії Теплоелектроцентраль ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія влучання в турбінне відділення між колонами 24 та 25, ряд АВ, пошкоджено щит управління турбіни №5, статор генератора турбіни №6, пошкоджено вікна між колонами 11-24, ряду А турбінного відділення, пошкоджено трансформатор 18Т, масляний вимикач 110 Кв трансформатору 17Т, трансформатор 38Т, сталося загорання сухої трави, друге влучання відбулось в технологічну будівлю реагентного господарства, внаслідок пошкодження відбувся витік кислоти та лугу, сталася пожежа.

Оперативне відновлення роботоспроможності критичного переліку обладнання вже з червня 2024 року дозволило відновити генерацію електроенергії.

01.09.2024 повторний ракетний удар по ТЕЦ, став причиною зупинки, проте знов було відновлено роботу одного турбогенератора та з жовтня 2024 року було підключення в мережу для видачі електричної енергії з боку ТЕЦ.

У своїх роз`ясненнях від 24.05.2022 НКРЕКП зазначив, щодо оплати послуг розподілу природного газу та визначення обсягів споживання природного газу в умовах дії воєнного стану згідно з положеннями пункту 7.1 розділу VIІ Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, Оператор ГРМ зобов`язується забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Типового договору. При цьому, відповідно до пункту 7.4 Типового договору Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Типовим договором. Крім того, розділом Х Типового договору зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Враховуючи вищезазначене, якщо форс-мажорні обставини (військова агресія Російської Федерації проти України) об`єктивно унеможливили виконання зобов`язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, наприклад, у зв`язку із пошкодженням газорозподільної інфраструктури, оплата споживачами вартості послуги з розподілу природного газу за Типовим договором на період відсутності цілодобового доступу до газорозподільної системи (кількості днів) не здійснюється. Разом з тим слід зазначити, якщо внаслідок форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України) було пошкоджено об`єкт газоспоживання споживача та/або його внутрішньобудинкову систему газопостачання, що призвело до унеможливлення використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу, такий споживач на підставі положень розділу Х Типового договору має бути звільнений від оплати послуг розподілу природного газу. При цьому звертаємо увагу Операторів ГРМ, що у разі якщо об`єкти газопостачання споживачів природного газу були частково або повністю зруйнованими внаслідок бойових дій (форс-мажорних обставин) або пошкодження газорозподільної інфраструктури призвело до унеможливлення використання споживачем свого права доступу до газорозподільної системи для споживання природного газу, Оператори ГРМ не мають підстав для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по таких об`єктах споживачів та їх передачі на інформаційну платформу Оператора ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Ці ж положення були визначені і у постанові НКРЕКП від 21.04.2026 №561 "Про особливості нарахування плати за послуги розподілу природного газу споживачам, які здійснюють виробництво теплової та електричної енергії, в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови НКРЕКП від 29.03.2022 № 355".

З урахуванням викладених обставин ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія вважає, що в оспорюваний період ТОВ Газорозподільні мережі України не надавало йому послугу з розподілу природного газу, оскільки були відсутні обидві її складові відповідно до визначення п. 1.4. розділу І Типового договору, а саме: 1) забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи внаслідок пошкодження об`єкту газоспоживання Споживача, що призвело до унеможливлення виробництва електричної енергії (неможливість здійснювати виробництво електричної та теплової енергії відповідно до встановлених договором умов підтверджена сертифікатами про форс-мажорні обставини та реалізації права користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених в Типовому договорі; 2) розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача - та приймання-передачі природного газу від Оператора ГРМ до Споживача на межі балансової належності.

До заяви про забезпечення позову заявником додано повідомлення ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Харківської філії про припинення (обмеження) газопостачання від 29.09.2026 вих.номер ХФ/100/7.5-9461-26, направлене на адресу ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія наступного змісту:

"Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (далі - Споживач) укладено Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2498 (далі - Договір), шляхом підписання Споживачем заяви-приєднання № 200104FT-1078-23 від 01.07.2023 року. У зв`язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою Споживачем послуг згідно з умовами Договору, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 Про затвердження Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення) та відповідно до підпункту 1 пункту 1, пункту 2 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 пропонуємо Вам у термін до 07 години 00 хвилин 05 жовтня 2026 року самостійно припинити газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня о тис.куб.м) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання, розташоване на території об`єкту Вашого підприємства ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, с-ще Есхар, вул. 152-ої Стрілецької дивізії, 16). У разі невиконання цієї вимоги транспортування газу Вашому підприємству буде припинено (обмежено) в примусовому порядку. З метою запобігання аваріям, травматизму, пошкодженню обладнання, негативному впливу на навколишнє природне середовище до настання зазначеного в повідомленні строку припинення (обмеження) газопостачання Ви зобов`язані вжити необхідних заходів для підготовки газоспоживного обладнання до такого припинення (обмеження).".

Заявник вказує, що між ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія та ТОВ Газорозподільні мережі України виник спір щодо обсягу та вартості наданих послуг з розподілу природного газу за вказаним договором. Незважаючи на наявність матеріально-правового спору щодо некоректного нарахування вартості послуг, існує реальна загроза вжиття ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Харківської філії заходів щодо припинення (обмеження) газопостачання/розподілу природного газу на об`єкти заявника під приводом наявності спірної заборгованості. Припинення газопостачання призведе до зупинки господарської діяльності ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія, завдання істотної майнової шкоди, а також ускладнить або зробить неможливим ефективний захист порушених прав ТОВ ДВ Нафтогазовидобувна компанія у разі задоволення позову, оскільки відновлення газопостачання вимагає тривалого часу та додаткових фінансових витрат.

Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику до суду представника заявника для дачі пояснень та/або призначення для розгляду заяви про забезпечення позову судового засідання з викликом представників сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі Продан проти Молдови суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У рішенні Конституційного Суду України у справі №1-6/2011 від 16.06.2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім право на суд, яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору рішення у справі Кюблер проти Німеччини від 13.01.2011 заява № 32715/06),

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Положення наведених судом норм процесуального права пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, вказало про свій намір звернутися до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Харківської філії про зобов`язання здійснити перерахунок розміру вартості наданих послуг за Типовим договором розподілу природного газу (заява-приєднання № 200104FT-1078-23 від 01.07.2023) за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 та повернути надміру сплачені кошти позивачу.

Таким чином, предметом позову, на забезпечення якого подано заяву, є немайнова вимога.

Виходячи з наведеного вище, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 13.05.2019 у справі №911/1551/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, зокрема дослідивши зміст Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 29.09.2026 вих.номер ХФ/100/7.5-9461-26, суд відзначає, що Кодексом ГРС, затвердженим постановою НКРЕП від 30.09.2015 №2494, відповідному Оператору надано право припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу на об`єкти споживача до повного погашення заборгованості (зокрема, відповідно до пункту 1 пункту 2 глави 7 розділу VІ Кодексу), зазначене вище Повідомлення містить чітке та недвозначне посилання на намір Оператора ГРМ це право реалізувати, при цьому реалізацію цього права поставлено у залежність від настання однієї єдиної події, а саме сплати заборгованості.

Внаслідок наведеного, доводи заяви про забезпечення позову щодо наявності реальної загрози припинення газопостачання є такими, що повністю відповідають обставинам справи, підстави вважати наявною таку загрозу мають об`єктивний характер, оскільки не залежать від вільного розсуду сторін.

Предмет майбутнього позову (станом на момент подання заяви) у даній справі та обраний позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаними, оскільки розрахована відповідачем заборгованість може бути підставою припинення (обмеження) газопостачання позивачу.

Реалізація такого права відповідачем до моменту перевірки законності підстави його виникнення може призвести до порушень прав позивача, оскільки у разі задоволення позову, без забезпечення позову у вигляді заборони припиняти газопостачання, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу, тоді як позов подано саме з метою захисту права на безперешкодне здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову ним здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову до його подання.

Адже невжиття заходів забезпечення позову до моменту вирішення спору у справі за позовом ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", яке має намір пред`явити позов про зобов`язання здійснити перерахунок розміру вартості наданих послуг за Типовим договором розподілу природного газу (заява-приєднання № 200104FT-1078-23 від 01.07.2023) за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 та повернути надміру сплачені кошти, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", за захистом яких воно має намір звернутися до суду, а також призвести до суттєвого порушення прав заявника, нанесення йому збитків та витрат для відновлення газопостачання, необхідності звернення з новим позовом для такого відновлення.

У випадку застосування заходів забезпечення позову буде дотримано збалансованості інтересів сторін, адже у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження понесення можливих витрат відповідачем у зв`язку з неприпиненням постачання.

У матеріалах справи відсутні докази, що застосування заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дії щодо припинення/обмеження/відключення розподілу та/або газопостачання до прийняття рішення у справі не обмежуватиме права та законні інтереси відповідача, натомість сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таке порушення буде встановлене під час розгляду справи по суті.

Зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє останнього його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю. Це забезпечує збереження балансу інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2018 у справі №914/766/17.

Приймаючи це рішення суд також враховує послідовну практику Верховного Суду в частині наявності підстав для застосування подібних заходів забезпечення позову у спорах між споживачем та надавачем послуги з газопостачання, зокрема, постанови від 13.06.2019 у справі №911/3871/17, від 29.04.2021 у справі №904/7013/20, від 26.03.2025 у справі №914/2673/24.

При цьому, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, суд дійшов висновку, що обрані заявником заходи забезпечення позову є співмірними і відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечують збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігають порушенням у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі, заява ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1 ст.141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (код ЄДРПОУ 45051254) в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо припинення (обмеження, відключення) розподілу та/або постачання природного газу на об`єкти Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" за Типовим договором розподілу природного газу (заява-приєднання № 200104FT-1078-23 від 01.07.2023) з підстав наявності заборгованості до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська область, Чугуївський район, смт Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, 16, код ЄДРПОУ 34181461).

Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 45051254).

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 05.10.2026, є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання до 06.10.2029.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст. ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 05 жовтня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова