Решение № 140308002, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/6354/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Пенсійного фонду України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365"

про зобов`язання вчинити дії, -

За участю представників сторін:

від позивача: Зінченко І.Є. (в порядку самопредставництва);

від відповідача: Гриценко Б.М. (адвокат за ордером серія ВМ №1080131 від 09.02.2026).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Пенсійного фонду України про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" укласти Додаткові договори №3 та №4 в редакції позивача до Договору про постачання електричної енергії №МТЗ-2026-2ВТ від 24.12.2025 року.

Ухвалою від 04.06.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

08.06.2026 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.08.2026.

01.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що зміст договору не містить обов`язку відповідача підписувати додаткові угоди в редакції позивача. Сам факт зменшення середньозваженої ціни РДН у відповідному місяці не є тотожним обов`язку відповідача погодити запропонований позивачем розрахунок, якщо такий розрахунок не відповідає формулі договору, не узгоджується з попередніми змінами та не врегульовує наслідки вже здійсненого постачання.

29.07.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 04.08.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.09.2026 року.

В судовому засіданні 22.09.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 року між Пенсійним фондом України (споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (постачальник, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії №МТЗ-2026-2ВТ (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов`язується поставити електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії (далі - товар/електрична енергія).

Умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 471). (п. 1.2. Договору).

Предмет закупівлі за Договором: електрична енергія (постачання електричної енергії) (код ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, КЕКВ 2273). (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що строк постачання товару: цілодобово з 00 год. 00 хв. 01.01.2026 по 24 год. 00 хв. 31.12.2026.

Ціна Договору становить 12 649 632,00 грн, у тому числі ПДВ - 2 108 272,00 грн. (п. 5.1. Договору).

Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає: 7,82 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1,564 грн. Всього з ПДВ 9,384 грн. Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії включає в себе вартість товару, вартість послуг оператора передачі та вартість послуг оператора системи розподілу щодо надання послуг з передачі та розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання Договору. (п.п. 5.2., 5.3. Договору).

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює лише за фактично використану (спожиту) електричну енергію, на підставі належним чином оформленого Акт за розрахунковий період. (п. 5.5. Договору).

Пунктом 5.9. Договору визначено, що розрахунок ціни за одиницю товару здійснюється відповідно до Порядку визначення ціни за одиницю товару (Додаток №2 до Договору).

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що ціна за одиницю товару за Договором може змінюватися з дотримання сторонами норм, передбачених підпунктами 2 та 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 (у редакції постанови КМУ від 12.05.2023 №471).

Пунктом 5.10.3. Договору сторони передбачили, що ціна за одиницю товару може зменшуватись протягом дії Договору пропорційно зменшенню ціни товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору або останнього внесення змін до Договору у разі коливання ціни товару на ринку, за наступних умов:

- зменшення ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку;

- споживачем надане документальне підтвердження факту зменшення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» у торговій зоні «Об`єднані енергетичні системи України».

Додатком №2 до Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 12.02.2026 року до Договору) викладено порядок визначення ціни за одиницю товару, а саме за формулою: Ц = (К * Цп + Тпер +Трозп + Впосл)* 1,2, де 1,2 - урахування ПДВ, Цп - ціна за одиницю електричної енергії поточна 8,38108 грн/кВт*год без ПДВ, Тпер - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі 0,71368 грн/кВт*год, Трозп - ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу 0,9415 грн/кВт*год, Впосл - вартість пслуг постачальника 0,64184 грн/кВт*год, К - коефіцієнт середньозваженої ціни електричної енергії, який визначається за формулою К=Цсер/Цп, де Цсер - середньозважена ціна електричної енергії в документальному підтвердженні факту коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» у торговій зоні «Об`єднані енергетичні системи України», наданому постачальником або споживачем відповідно до п. 5.10. Договору.

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що згідно з інформацією, оприлюдненою на вебсайті АТ "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/), середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "Об`єднані енергетичні системи України" становила: за березень 2026 року - 7 359,65 грн/МВт.год., за квітень 2026 - 5 791,59 грн/МВт.год.

Тобто, як зазначає позивач середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "Об`єднані енергетичні системи України" за березень та квітень 2026 року є меншою за середньозважену ціну, яка була застосована у Договорі, і яка була підставою для попередньої зміни ціни за одиницю електричної енергії і визначена в додатку 2 до Договору (в редакції додаткової угоди до Договору від 12.02.2026 №2).

З огляду на наведені підстави, враховуючи підпункт 7 пункту 19 Особливостей, підпункт 5.10.3 пункту 5.10 Договору, за твердженнями позивача, виникли підстави для зменшення ціни за одиницю електричної енергії за Договором шляхом укладення додаткових договорів до Договору.

Так, Пенсійний фонд України надіслав на адресу Відповідача наступні листи:

- лист від 08.04.2026 № 2800-1402-8/25058 з проєктом додаткової угоди №3 до Договору про зменшення ціни за одиницю електричної енергії за Договором у зв`язку зі зменшенням середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "Об`єднані енергетичні системи України" у березні 2026 р. (тобто, середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "Об`єднані енергетичні системи України" за березень 2026 року є меншою за середньозважену ціну, яка застосована у Договорі (в редакції додаткової угоди до Договору від 12.02.2026 № 2));

- лист від 05.05.2026 № 2800-1402-8/32571 з проєктом додаткової угоди №4 до Договору про зменшення ціни за одиницю електричної енергії за Договором у зв`язку зі зменшенням середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "Об`єднані енергетичні системи України" у квітні 2026 р. (тобто, середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" у торговій зоні "Об`єднані енергетичні системи України" за квітень 2026 року є меншою за середньозважену ціну, яка застосована у Договорі (в редакції додаткової угоди до Договору від 12.02.2026 № 2)).

Як зазначає позивач, відповідач, станом на 05.05.2026, відповідей на листи позивачу не надав.

Втім, листом від 19.05.2026 № 1096 відповідач відмовив Пенсійному фонду України в укладенні запропонованих позивачем додаткових угод № 3 та № 4 до Договору з підстав того, що він не може погодитись з підходом, за якого подальше врегулювання відносин за Договором зводиться виключно до підписання додаткових угод про зміну ціни за окремі розрахункові періоди без одночасного врегулювання питання подальшої дії Договору, порядку завершення постачання, остаточних розрахунків та наслідків уже здійснених дій в електронній системі закупівель.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив суд зобов`язати відповідача укласти Додаткові договори №3 та №4 в редакції позивача до Договору про постачання електричної енергії №МТЗ-2026-2ВТ від 24.12.2025 року, в яких визначено, що коефіцієнт середньозваженої ціни електричної енергії дорівнює 1,31623 та 1,03579208292 відповідно.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що зміст договору не містить обов`язку відповідача підписувати додаткові угоди в редакції позивача. Сам факт зменшення середньозваженої ціни РДН у відповідному місяці не є тотожним обов`язку відповідача погодити запропонований позивачем розрахунок, якщо такий розрахунок не відповідає формулі договору, не узгоджується з попередніми змінами та не врегульовує наслідки вже здійсненого постачання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлюється Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За змістом частин першої, другої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до пп. 5 пункту 3.2.7 ПРРЕЕ, затверджених постановою НКРЕЕК від 14.03.2018 № 312 істотною умовою договору про постачання електричної енергії є ціна та/або порядок її розрахунку, порядок обліку та оплати електричної енергії.

У справі, що розглядається, сторони уклали договір про постачання електричної енергії, в якому погодили, що:

- ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії включає в себе вартість товару, вартість послуг оператора передачі та вартість послуг оператора системи розподілу щодо надання послуг з передачі та розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання Договору. Розрахунок ціни за одиницю товару здійснюється відповідно до порядку визначення ціни за одиницю товару, вказаному у Додатку 2 до Договору (пункти 5.2. та 5.9. Договору);

- ціна за одиницю товару може зменшуватись протягом дії Договору пропорційно зменшенню ціни товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору або останнього внесення змін до Договору у разі коливання ціни товару на ринку, за наступних умов: зменшення ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку; споживачем надане документальне підтвердження факту зменшення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» у торговій зоні «Об`єднані енергетичні системи України» (пункт 5.10.3. Договору);

- істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконаня зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2020 № 1178 (у редакції постанови КМУ від 12.05.2023 №471) (п. 14.2. Договору).

Додатком №2 до Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 12.02.2026 року до Договору) викладено порядок визначення ціни за одиницю товару, а саме за формулою: Ц = (К * Цп + Тпер +Трозп + Впосл)* 1,2, де 1,2 - урахування ПДВ, Цп - ціна за одиницю електричної енергії поточна 8,38108 грн/кВт*год без ПДВ, Тпер - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі 0,71368 грн/кВт*год, Трозп - ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу 0,9415 грн/кВт*год, Впосл - вартість пслуг постачальника 0,64184 грн/кВт*год, К - коефіцієнт середньозваженої ціни електричної енергії, який визначається за формулою К=Цсер/Цп, де Цсер - середньозважена ціна електричної енергії в документальному підтвердженні факту коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» у торговій зоні «Об`єднані енергетичні системи України», наданому постачальником або споживачем відповідно до п. 5.10. Договору.

Отже, сторони Договору погодили формульний розрахунок, а ціна визначається відповідно до середньозваженої ціни ринку на добу наперед визначеного сторонами.

Так, у проєкті Додатку 2 до Договору в редакції додаткової угоди № 3 позивач зазначає, що «Цп - ціна за одиницю електричної енергії поточна ... становить 10,04828 грн/кВт·год без ПДВ». Водночас розрахунок ціни за березень виконано за іншою базою: К = 7,35965 / 5,59146 = 1,31623 та Ц = (1,31623 + 5,59146 + 0,71368 + 0,9415 + 0,64184) * 1,2 = 11,588004 грн з ПДВ. У проєкті Додатку 2 до Договору в редакції додаткової угоди № 4 позивач зазначає «Цп ... становить 10,04828 грн/кВт·год без ПДВ», але розрахунок за квітень виконує за формулою К = 5,79159 / 5,59146 = 1,03579208292 та Ц = (1,03579208292 + 5,59146 + 0,71368 + 0,9415 + 0,64184) * 1,2 = 9,706332 грн з ПДВ.

Відповідач заперечуючи проти означеного розрахунку вказав, що якщо застосовувати зазначене позивачем у тексті додатків значення Цп = 10,04828 грн/кВт·год, арифметичний результат формули не дорівнює заявленим позивачем цінам: для коефіцієнта 1,31623 результат становив би орієнтовно 18,627441 грн з ПДВ, а для коефіцієнта 1,03579208292 - орієнтовно 15,245939 грн з ПДВ, отже, запропоновані позивачем редакції містять внутрішню суперечність між текстом формули та її фактичним застосуванням.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: (1) можливість укласти договір або утриматися від його укладення; (2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Приписами частин 2, 3 статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин 2, 3 статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, ціна є істотною умовою договору про закупівлю.

У пункті 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 12.02.2026 року) сторони погодили ціну електричної енергії за одиницю товару (1 кВт/год) - 12,81672 грн з ПДВ.

Суд зауважує, що укладення додаткового договору не було обов`язковим для відповідача, а позивач вступив у спірні договірні правовідносини на основі вільного волевиявлення, будучи достеменно обізнаним у тому числі з особливостями зміни істотних умов договору про закупівлю, встановленими імперативними приписами частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.

З огляду на приписи частин 2, 3 статті 6 та статті 627 ЦК України та обставина, що сторони в договорі погодили певний механізм визначення ціни електричної енергії (встановлений у додатку № 2 до договору), не змінює встановленого договором порядку зміни ціни договору, який передбачає її коригування виключно за згодою сторін, у іншому випаду тягне припинення договору.

Принцип свободи договору відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності волевиявлення відповідача щодо укладання договору у редакції, запропонованій позивачем.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладається на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Пенсійним фондом України судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 02.10.2026 року.

Суддя С. МОРОЗОВ