Решение № 140307946, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/8599/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03062, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 65) до Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" (03039, місто Київ, пр. Науки, будинок 3) про стягнення 58 037,67 грн,

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.07.2026 в системі «Електронний суд» представником Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" сформовано позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" про стягнення 58 037,67 грн з яких: 39 608,16 грн страхового відшкодування; 10 412,89 інфляційних втрат; 2 709,37 грн - 3 % річних; 5 308,14 грн - пені та 14.07.2026 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлено зокрема відповідачу 21.07.2026 о 12:58 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Крім того, примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію щодо полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР217704980.

03.08.2026 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір добровільного комплексного страхування FО-01486818, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк страхування - з 18.01.2023 по 17.01.2024.

06.11.2023 року, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Київ, вул. Ак. Заболотного, здійснив зіткнення з автомобілем Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

За фактом ДТП між його учасниками було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), згідно з яким винуватцем ДТП є водій автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею. Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявились причетними до дорожньо-транспортної пригоди. У разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Рішенням Президії МТСБУ від 13.07.2017 №403/2017 визначено, що з 01.10.2017 європротокол, оформлений в електронній формі, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 №108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000 гривень на потерпілого.

Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає європротокол від 06.11.2023 як належний доказ настання 06.11.2023 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Київ, вул. Ак. Заболотного, та транспортного засобу Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані в європротоколі від 06.11.2023, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та наявності вини водія автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ремонтної калькуляції №22615_07 від 16.11.2023 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 39608,16 грн.

Згідно із страховим актом №24164/07/923 від 30.11.2023, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», сума страхового відшкодування за Договором комплексного страхування становить 29608,16 грн, та страховим актом №24424/07/923 від 05.12.2023, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», сума страхового відшкодування за Договором комплексного страхування становить 10000,00 грн, на підставі означених актів позивачем було виплачено страхове відшкодування у сумі 39608,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією: №9417 від 04.12.2023 на суму 29 608,16 грн та №9655 від 06.12.2023 на суму 10000,00 грн.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/217704980 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн., франшизи - 0,00 грн.

Позивач 15.12.2023 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом ЕР/217704980.

Відповідач на адресу Позивача надіслав Лист № 1273-2.13-2023 р., від 13.03.2024 р., та в якому Відповідач просив Позивача надати заяву на виплату від власниці транспортного засобу Renault Megane д.н. НОМЕР_1 , або документ що підтверджує належним чином оформленні повноваження на ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачем не було відшкодовано страхове відшкодування у розмірі 39 608,16 грн, позивач звернувся до суду про стягнення 58 037,67 грн з яких: 39 608,16 грн страхового відшкодування; 10 412,89 інфляційних втрат; 2 709,37 грн - 3 % річних; 5 308,14 грн - пені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV від 01.07.2004 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV від 01.07.2004 встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором комплексного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/217704980 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн., франшизи - 0,00 грн, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом ЕР/217704980).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. №142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Відповідно до ремонтної калькуляції №22615_07 від 16.11.2023 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 39608,16 грн.

Суд бере до уваги, що вказана вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , обрахована з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 60,92%, що відображено в ремонтній калькуляції та відповідає вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (зважаючи на строк експлуатації ТЗ Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/217704980 становить 0,00 грн.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/217704980 у межах фактично здійснених ним витрат (39608,16 грн) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (39608,16 грн), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом ЕР/217704980 (0,00 грн), ліміт відповідальності (160000,00 грн), суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" суми страхового відшкодування у розмірі 39608,16 грн.

Водночас судом враховано, що розрахунки вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Renault Megane, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , були виконані без Врахування ПДВ, а тому відсутні підстави зменшувати суму страхового відшкодування на розмір ПДВ.

Стосовно листа Відповідача № 1273-2.13-2023 р., від 13.03.2024 р., та в якому Відповідач просив Позивача надати заяву на виплату від власниці транспортного засобу Renault Megane д.н. НОМЕР_1 , або документ що підтверджує належним чином оформленні повноваження на ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Договору добровільного комплексного страхування FО-01486818:

- п. 21.10. Страхувальник зобов`язаний надати такі документи Страховику для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування;

- п 21.10.1. письмова заява про настання події та на виплату страхового відшкодування;

- п. 21.10.2. цей Договір (примірник Страхувальника);

- п. 21.10.3. документи, що посвідчують особу Страхувальника та особу, що отримуватиме страхове відшкодування (для фізичної особи: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, для фізичної особи-підприємця - додатково також свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, для юридичної особи: свідоцтво про державну реєстрацію, довідка про включення до ЄДРПОУ тощо);

- п. 21.10.4. свідоцтво про реєстрацію ТЗ та/або інший документ, що засвідчує законність володіння, користування, розпорядження ТЗ;

- п. 21.10.5. документ, що підтверджує належним чином оформлені повноваження на отримання страхового відшкодування від особи, яка має майновий інтерес, до Страхувальника за умови, що Страхувальник не має майнового інтересу до ТЗ довіреність, договір оренди тощо);

- п. 21.10.6. документ, що підтверджує належним чином оформлені повноваження від Страхувальника до уповноваженої особи, якщо інтереси Страхувальника представляє уповноважена особа;

- п. 21.10.7. копія полісу ОСЦПВ, крім випадків, коли поліс був укладений в електронному вигляді.

Як вказує представник позивача, Страхувальником було надано Страховику всі визначені договором документи для здійснення виплати страхового відшкодування.

Так, згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Renault Megane д.н. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, дата реєстрації 07.09.2019 р. власницею такого є - ОСОБА_3 , однак між нею та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований шлюб.

Згідно ст. 60 СК України, Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

ОСОБА_3 , подалала заяву № 01-23/14751 від 07.11.23 р., в якій переуступила Позивачу право вимоги до страхової компанії, яка є страховиком за полісом ОСЦПВВНТЗ винної у ДТП особи. Та зазначила що претензій до Позивача немає.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 10 412,89 інфляційних втрат; 2 709,37 грн - 3 % річних за період з 02.04.2024 до 13.07.2026 року та 5 308,14 грн - пені за період з 02.04.2024 - 02.10.2024 нарахованих на вищевказану суму основної заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, у яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним і відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних сум підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 5308,14 грн пені, нарахованої на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, за період з 02.04.2024 - 02.10.2024.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до статті 992 ЦК України страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати.

За пунктом 36.5 статті 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" (03039, місто Київ, пр. Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (03117, місто Київ, пр. Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 39608 (тридцять дев`ять тисяч шістсот вісім) грн. 16 коп., пеню у розмірі 5308 (п`ять тисяч триста вісім) грн 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 10412 (десять тисяч чотириста дванадцять) грн 89 коп., 3% річних у розмірі 2709 (дві тисячі сімсот дев`ять) грн 37 коп. судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ