Решение № 140307385, 02.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026м. ДніпроСправа № 904/1542/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пров. Цісик Квітки, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 12 858 грн. 78 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1215/26 від 24.03.2026) до Ткач Любов Павлівни про стягнення 12 858 грн. 78 коп., що складає 9 578 грн. 18 коп. - заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.01.2023 по 28.03.2024, 406 грн. 28 коп. - заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 31.10.2024, 2 195 грн. 24 коп. - інфляційних нарахувань за період з березня 2023 по лютий 2026 та 679 грн. 08 коп. - 3% річних за період з 01.03.2023 по 12.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у період з 27.01.2020 користувалася на підставі договору оренди №23/11 нежитловим приміщенням у будинку АДРЕСА_2 , яке є вбудованим у багатоквартирний будинок та приєднаним до його внутрішньобудинкової системи централізованого опалення. Умовами договору оренди на відповідача було покладено обов`язок укладати договори з надавачами житлово-комунальних послуг та здійснювати їх оплату.

Позивач вказує, що у спірний період здійснював постачання теплової енергії до зазначеного будинку, а обсяг спожитої теплової енергії визначався за показаннями вузла комерційного обліку та розподілявся між споживачами відповідно до вимог законодавства і Методики розподілу №315. Відповідачу здійснювалися нарахування за опалення нежитлового приміщення, загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг, позивач зазначає, що за період з 01.01.2023 по 28.03.2024 утворилася заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 9 578,18 грн, а за період з 01.01.2023 по 31.10.2024 - заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 406,28 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував 2 195,24 грн інфляційних втрат та 679,08 грн 3 % річних.

Також просить стягнути з відповідача 2 662 грн. 40 коп. - витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2026 у Криворізької міської ради (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1) витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; відоме місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 )).

Виконавчий комітет Криворізької міської ради листом (вх. суду №17007/26 від 09.04.2026) "Про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання" повідомив, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 з 28.10.1976 до теперішнього часу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Як вказано вище, відповідно до листа-відповіді виконавчий комітет Криворізької міської ради №12/7/2259 від 07.04.2026 (вх. суду №17007/26 від 09.04.2026) судом встановлено, що місцем проживання відповідача - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала господарського суду від 14.04.2026, повернуто за зворотною адресою "Одержувач відсутній за вказаною адресою" (а.с. 106-109).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2,4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного відповідач - ОСОБА_1 не була позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем її реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 14.04.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 02.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.

05.10.2021 Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» на офіційному вебсайті було оприлюднено текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та набуває чинності через 30 днів з моменту його оприлюднення. Позивач зазначає, що з 05.11.2021 відносини між виконавцем послуги та споживачами регулюються, зокрема, умовами зазначеного індивідуального договору.

Судом встановлено, що Ткач Любов Павлівна з 27.01.2020 користувалася на підставі договору оренди №23/11 від 27.01.2020 (а.с. 14) нежитловим приміщенням, розташованим у будинку №48 по вул. Каштанова (колишня вул. Щорса) у м. Кривому Розі, загальною площею 19,2 кв. м. З 01.01.2023 у зв`язку із внесенням змін до договору оренди площу орендованого приміщення збільшено до 21,5 кв. м.

Умовами договору оренди на відповідача покладено обов`язок укладати договори з надавачами житлово-комунальних послуг та здійснювати оплату таких послуг.

Будинок №48 по вул. Каштанова у м. Кривому Розі є багатоквартирним та підключеним до мереж централізованого теплопостачання позивача. Орендоване відповідачем нежитлове приміщення є вбудованим у зазначений багатоквартирний будинок та не виокремлене від його внутрішньобудинкової системи опалення.

На багатоквартирному будинку №48 по вул. Каштанова встановлений вузол комерційного обліку теплової енергії SKS-3 №17244, за показаннями якого здійснюється облік загального обсягу теплової енергії, що надходить до будинку.

Обсяг спожитої у будинку теплової енергії визначався за показаннями зазначеного засобу комерційного обліку та розподілявся між споживачами відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

Позивач здійснював відповідачу нарахування плати за теплову енергію, використану на опалення нежитлового приміщення, плати на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення, а також плати за абонентське обслуговування.

Факт подання теплової енергії до будинку у відповідні опалювальні періоди позивач підтверджує актами подання та припинення подання теплоносія на будинок, а обсяги споживання - звітами про споживання теплової енергії за показаннями приладу комерційного обліку.

Пунктом 30 Індивідуального договору передбачено, що споживач вносить виконавцю плату, до складу якої входить плата за послугу з постачання теплової енергії, у тому числі за теплову енергію, розподілену на загальнобудинкові потреби, а також плата за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 31 Індивідуального договору вартість послуги визначається виходячи із встановленого відповідно до законодавства тарифу на теплову енергію, а пунктом 34 договору передбачено, що споживач здійснює оплату щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за розрахунковим.

У період з 25.10.2021 по 17.10.2023 для категорії «інші споживачі» КПТМ «Криворіжтепломережа» діяв тариф на теплову енергію у розмірі 5 065,99 грн за 1 Гкал з ПДВ, встановлений рішенням Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 (а.с. 74-77).

З 18.10.2023 тариф для відповідної категорії споживачів становив 3 481,81 грн за 1 Гкал з ПДВ відповідно до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 (а.с. 73).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що внаслідок неповної оплати нарахованої вартості послуги за період з 01.01.2023 по 28.03.2024 за відповідачем обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 9 578,18 грн. Крім того, за період з 01.01.2023 по 31.10.2024 позивачем нараховано заборгованість з плати за абонентське обслуговування у розмірі 406,28 грн. (а.с. 81-82).

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано 2 195,24 грн інфляційних втрат за період з березня 2023 року по лютий 2026 року та 679,08 грн 3 % річних за період з 01.03.2023 по 12.03.2026.

23.01.2026 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №11415/15558 (вих. №6/13 від 23.01.2026) щодо погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.

Станом на час звернення позивача до суду зазначена заборгованість, за твердженням позивача, відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або, за згодою власника, інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як встановлено судом, Ткач Любов Павлівна у спірний період користувалася нежитловим приміщенням, розташованим у будинку №48 по вул. Каштанова у м. Кривому Розі, на підставі договору оренди №23/11 від 27.01.2020. При цьому умовами договору оренди на відповідача безпосередньо покладено обов`язок укладати договори з надавачами житлово-комунальних послуг та здійснювати оплату таких послуг.

Отже, сам по собі факт того, що відповідач не є власником спірного нежитлового приміщення, не виключає можливості набуття нею статусу індивідуального споживача житлово-комунальної послуги, оскільки закон допускає надання такого статусу іншій, ніж власник, особі, яка за згодою власника користується відповідним об`єктом нерухомого майна.

У цьому випадку правомірність користування відповідачем приміщенням підтверджується договором оренди, а покладення на неї обов`язку самостійно укладати договори з виконавцями житлово-комунальних послуг та оплачувати їх підтверджує волевиявлення власника щодо покладення відповідних обов`язків на орендаря.

Судом також враховано, що з 05.11.2021 відносини з надання послуги з постачання теплової енергії врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, текст якого оприлюднений виконавцем на офіційному вебсайті.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, з ними укладається публічний договір приєднання.

Індивідуальний договір від 05.10.2021 набрав чинності після спливу 30 днів з моменту його оприлюднення на офіційному вебсайті виконавця.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Матеріалами справи підтверджено, що будинок №48 по вул. Каштанова у м. Кривому Розі є багатоквартирним будинком, теплопостачання якого здійснюється від мереж централізованого теплопостачання КПТМ «Криворіжтепломережа».

Нежитлове приміщення, яким у спірний період користувалася відповідач, є вбудованим у зазначений багатоквартирний будинок та не виокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання системи централізованого опалення.

На зазначеному багатоквартирному будинку встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії SKS-3 №17244, яким обліковується загальний обсяг теплової енергії, поданої до будинку та спожитої його споживачами.

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, обсяг теплової енергії, спожитої будівлею, підлягає розподілу між її споживачами.

Пунктом 11 Індивідуального договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу №315.

У разі відсутності вузлів розподільного обліку розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії між споживачами здійснюється, зокрема, пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщень відповідно до Методики розподілу №315.

Крім того, частиною шостою статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено розподіл обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень будівлі та забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, між споживачами будівлі.

Таким чином, визначальним для виникнення обов`язку з оплати є встановлення факту надання відповідної комунальної послуги та визначення її обсягу у передбаченому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку №48 по вул. Каштанова у м. Кривому Розі.

Факт подання теплоносія до будинку та припинення його подання у відповідних опалювальних періодах підтверджується наданими позивачем актами подання та припинення подання теплоносія, а обсяг спожитої будинком теплової енергії звітами про споживання теплової енергії за показаннями приладу комерційного обліку.

Доказів відключення нежитлового приміщення, яким користувалася відповідач, від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення або припинення надання послуги саме цьому приміщенню матеріали, надані суду, не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем підтверджено факт надання у спірний період послуги з постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку, у складі якого знаходиться нежитлове приміщення, яким користувалася відповідач.

Пунктом 30 Індивідуального договору встановлено, що споживач вносить виконавцю плату, яка складається, зокрема, з плати за послугу, у тому числі розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби, а також плати за абонентське обслуговування.

Пунктом 34 Індивідуального договору встановлено обов`язок споживача здійснювати оплату щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за розрахунковим періодом.

За наданим позивачем розрахунком за період з 01.01.2023 по 28.03.2024 за відповідачем утворилася заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 9 578,18 грн.

Також за період з 01.01.2023 по 31.10.2024 позивачем нараховано 406,28 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування.

З огляду на встановлений судом факт користування відповідачем нежитловим приміщенням у спірний період, покладений на неї договором оренди обов`язок здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, фактичне постачання теплової енергії до будинку та відсутність доказів повної оплати нарахованої вартості послуг, вимоги позивача про стягнення 9 578,18 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та 406,28 грн плати за абонентське обслуговування є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3 % річних є наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання та нараховуються незалежно від вини боржника.

Позивачем заявлено до стягнення 2 195,24 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2023 року по лютий 2026 року, та 679,08 грн 3 % річних, нарахованих за період з 01.03.2023 по 12.03.2026.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є правомірними.

Отже, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності та надавши їм оцінку відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про доведеність факту надання позивачем послуги з постачання теплової енергії, наявність у відповідача обов`язку з її оплати та порушення відповідачем такого обов`язку.

За таких обставин позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення з Ткач Любові Павлівни 9 578,18 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, 406,28 грн заборгованості за абонентське обслуговування, 2 195,24 грн інфляційних втрат та 679,08 грн 3 % річних підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 662 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пров. Цісик Квітки, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184) до Ткач Любові Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 12 858 грн. 78 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Ткач Любов Павлівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пров. Цісик Квітки, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184) 9 578 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 18 коп. - заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 406 (чотириста шість) грн. 28 коп. - заборгованості за абонентське обслуговування, 2 195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 679 (шістсот сімдесят дев`ять) грн. 08 коп. - 3 % річних та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 04 коп. - судових витрат по сплаті судового збору

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.10.2026