Решение № 140307359, 02.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026м. ДніпроСправа № 904/39/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115; ідентифікаційний код 09305480)

до Фізичної особи-підприємця Чукаленка Олега Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 57 590 грн. 30 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№35/26 від 06.01.2026) до Фізичної особи підприємця Чукаленка Олега Юрійовича про стягнення 57 590 грн. 30 коп., що складає 38 692 грн. 95 коп. - заборгованості за послуги, надані за договором банківського рахунку від 08.04.2015 №11-24-312, 6 013 грн. 84 коп. - пені, 9 429 грн. 25 коп. - інфляційних нарахувань та 3 454 грн. 26 коп. - 3% річних.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 призначено суддю - Дупляка С.А.

В подальшому, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2026 №24 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" у зв`язку з тим, що ухвалою суду від 08.01.2026 задоволено заяву судді Дупляка С.А. про самовідвід від розгляду справи, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№4-35/26 справи 904/39/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026 призначено суддю - Загинайко Т.В.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№2716/26 від 21.01.2026), відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 14.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Передова, буд. 434А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 101).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 26.01.2026, було повернуто за зворотною адресою "Одержувач відсутній за вказаною адресою" (а.с. 120-122).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 26.01.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 02.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Відповідно до заяви відповідача - Фізичної особи-підприємця Чукаленка Олега Юрійовича від 07.04.2015 про відкриття поточного рахунку (а.с. 27) між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" та Фізичною особою - підприємцем Чукаленком Олегом Юрійовичем укладено договір банківського рахунку №11-24-312 від 08.04.2015 (далі Договір, а.с. 28-35)

За умовами пункту 1.1 Договору банк зобов`язався надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов`язані з переказом коштів з рахунку та на рахунок клієнта, видачею йому грошових коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, а клієнт, у свою чергу, зобов`язався оплачувати вартість таких послуг.

Згідно з пунктом 2.1 Договору банк зобов`язався відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні України та надавати послуги розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до пункту 2.3 Договору оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за послуги ТВБВ №10003/0447 філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк", які є додатком №1 (а.с.32-34) до Договору та його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг банку визначається тарифами у вигляді суми тарифу вартості відповідної послуги.

Згідно з пунктом 3.2 Договору при настанні строків оплати вартості наданих банком послуг розрахунково-касового обслуговування клієнт доручив банку здійснювати договірне списання коштів у передбаченому тарифами розмірі, необхідному для оплати наданих банком послуг, з рахунку клієнта, а також з інших поточних рахунків клієнта, відкритих в Акціонерному товаристві "Ощадбанк". Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням відповідної операції, авансом або не пізніше визначеного числа місяця, наступного за звітним, відповідно до додатку №1 до договору.

Пунктом 4.2.6 Договору передбачено право банку отримувати від Клієнта оплату вартості наданих послуг відповідно до Тарифів.

Відповідно до пунктів 4.3.10 та 4.3.11 Договору клієнт зобов`язаний сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку, визначеному розділом 3 договору, а у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку своєчасно поповнювати його грошовими коштами з метою належного виконання зобов`язань щодо оплати послуг банку та забезпечення можливості здійснення банком договірного списання.

Згідно з підпунктом 2.1.2.1 пункту 2.1 додатку №1 до Договору плата за щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 399,00 грн, строк оплати не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Відповідно до пунктів 9.1 та 9.2 Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку його дії.

Доказів направлення будь-якою зі сторін повідомлення про припинення або розірвання договору матеріали справи не містять. За твердженням позивача, станом на 29.12.2025 Договір продовжував діяти.

Як вбачається з банківської історії від 22.12.2025 по рахунку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) (а.с. 71-73), за відповідачем обліковується заборгованість з оплати щомісячного обслуговування тарифного пакету у розмірі 38 692 грн. 95 коп.

З метою врегулювання заборгованості листом від 16.01.2016 №160116/9 (а.с. 36) банк повідомив відповідача про наявність заборгованості за обслуговування рахунку №26007500475606, яка станом на 01.01.2016 становила 3 191 грн. 89 коп., та вимагав її погашення. Зазначений лист був отриманий відповідачем (а.с. 36 на звороті), проте заборгованість погашена не була.

Крім того, листом від 27.09.2022 №447/11-652 (а.с. 37) банк запропонував відповідачу звернутися до відділення банку для переукладення договору в новій редакції, актуалізації інформації щодо клієнта, зміни тарифного пакету, а також погашення простроченої заборгованості, яка станом на 27.09.2022 становила 34 702 грн. 95 коп.

Вказаний лист, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 37 на звороті), відповідач отримав 14.10.2022, однак до банку не звернувся та заборгованість не погасив.

Листом від 27.03.2025 №447/05-4 (а.с. 38) банк повторно звернувся до відповідача щодо необхідності погашення заборгованості за рахунком № НОМЕР_4 у розмірі 38 692 грн. 95 коп.

При цьому, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховано 6 013 грн. 84 коп. - пені за період з 01.06.2025 по 30.11.2025.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем за період з 01.12.2022 по 30.11.2025 нараховано 9 429 грн. 25 коп. - інфляційних втрат та 3 454 грн. 26 коп. - 3% річних.

Таким чином, загальний розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості за договором становить 57 590 грн. 30 коп., що склада 38 692 грн. 95 коп. - заборгованість за надані банком послуги, 6 013 грн. 84 коп. - пені, 9 429 грн. 25 коп - інфляційних втрат та 3 454 грн. 26 коп. - 3% річних.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо вимоги про стягнення основного боргу господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, що передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу. Частиною четвертою статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок клієнта сплачувати плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це передбачено договором.

Як встановлено судом, за умовами договору банківського рахунку №11-24-312 від 08.04.2015 (а.с. 28-35) відповідач прийняв на себе обов`язок оплачувати надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до погоджених сторонами тарифів. Зокрема, додатком №1 до договору (а.с.32-35) передбачено щомісячну плату за обслуговування тарифного пакету у розмірі 399 грн. 00 коп. зі строком оплати не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема банківською історією від 22.12.2025 по рахунку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), підтверджується наявність за відповідачем заборгованості за надані банком послуги у розмірі 38 692 грн. 95 коп.

Водночас доказів належного виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати зазначеної суми, а також доказів припинення відповідного грошового зобов`язання з інших установлених законом підстав матеріали справи не містять.

Отже, вимога позивача про стягнення 38 692 грн. 95 коп. - основної заборгованості є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за несвоєчасне поповнення рахунку відповідно до умов пункту 4.3.11 Договору, що призвело до неможливості здійснення договірного списання коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за період з 01.06.2025 по 30.11.2025 нараховано пеню у розмірі 6 013 грн. 84 коп.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с. 14-18) з урахуванням умов договору, визначеного періоду прострочення та розміру заборгованості, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати наданих банком послуг, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 01.12.2022 по 30.11.2025 нараховано 9 429 грн. 25 коп. - інфляційних втрат та 3 454 грн. 26 коп. - 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 14-18), суд вважає їх арифметично правильними.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування обставин, наведених позивачем, доказів погашення заборгованості, неправильності здійснених позивачем нарахувань або інших обставин, які б свідчили про відсутність підстав для задоволення позову, суду не надано.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт існування між сторонами договірних правовідносин, виникнення у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг, порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

За таких обставин позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115; ідентифікаційний код 09305480) до Фізичної особи-підприємця Чукаленка Олега Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 57 590 грн. 30 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи- підприємця Чукаленка Олега Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49107, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115; ідентифікаційний код 09305480) 38 692 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто дві) грн. 95 коп. - заборгованість за надані банком послуги, 6 013 (шість тисяч тринадцять) грн. 84 коп. - пені, 9 429 (дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн. 25 коп. - інфляційних втрат, 3 454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 26 коп. - 3% річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.10.2026