Решение № 140307307, 29.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2589/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дніпровського державного медичного університету (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9; ідентифікаційний код 02010681)

до Фізичної особи - підприємця Іпатова Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 18 685 грн. 57 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Дніпровський державний медичний університет звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1956/26 від 07.05.2026) до Фізичної особи- підприємця Іпатова Володимира Анатолійовича про стягнення 18 685 грн. 57 коп., що складає 8 221 грн. 43 коп. - за опалення (забезпечення теплопостачання) за Договором від 26.02.2024 №1/2024-К про надання комунальних послуг установам, що знаходяться в приміщеннях ДДМУ та 10 464 грн. 14 коп. - за експлуатаційні витрати (утримання будинку).

Також просить стягнути з відповідача 3 328 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 7, кв. 23 на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 21).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 12.05.2026, було повернуто за зворотною адресою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 36-28).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (надалі - Правила).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Суд наголошує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 12.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 29.09.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Дніпровським державним медичним університетом, як виконавцем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Іпатовим Володимиром Анатолійовичем, як замовником, було укладено договір від 26.02.2026 №1/2024-К про надання комунальних послуг установам, що знаходяться в приміщеннях ДДМУ (надалі - Договір) (а.с. 5-6) відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець надає комунальні послуги по вивозу сміття та забезпечення теплопостачанням приміщення площею 407,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Яворницького, 24.

Як встановлено умовами пункту 1.2. Договору згідно постановам Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998р. №699 "Про внесення змін до постанови КМУ з питань регулювання орендних відносин", а також наказу ДДМУ №27-адм від 16.04.2021р. замовник сплачує виконавцю експлуатаційні витрати на утримання приміщень, компенсує оплату за спожиті комунальні послуги згідно з рахунком, який виставляється щомісячно.

Як вбачається з пункту 3.1 Договору замовник зобов`язується до 15-го числа місяця наступного за звітним, сплачувати виставлені рахунки, незалежно від результатів власної господарської діяльності.

Договір вступає в силу з монету його підписання (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору послуга вважається виконаною після підписання акту на надання комунальних послуг. Акт складається і підписується щомісячно повноважними представниками сторін.

Доказів розірвання Договору матеріали справи не містять. Відтак, Договір був чинним протягом спірного періоду.

На виконання умов Договору позивачем у період з листопада 2024 року по грудень 2024 року було надано відповідачеві послуги з теплопостачання і утримання на загальну суму 18 685 грн. 57 коп., що підтверджується, зокрема, актами прийому-передачі виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 29.11.2024 за листопад 2024 року, за яким: теплопостачання - 1 885 грн 27 коп., ПДВ 314 грн. 21 коп.; утримання приміщення - 5 232 грн 07 коп., ПДВ 872 грн. 01 коп. (а.с. 7);

- від 31.12.2024 за грудень 2024 року, за яким: теплопостачання - 6 336 грн 16 коп., ПДВ 1 056 грн.02 коп.; утримання приміщення - 5 232 грн 07 коп., ПДВ 872 грн. 01 коп. (а.с. 8).

Зазначені Акти прийому-передачі виконаних робіт містять посилання на Договір №1/2024-К від 26.02.2024 та підписи сторін, скріплені печатками останніх.

Позивачем відповідно до умов Договору виписано рахунки за надані послуги на загальну суму 18 685 грн. 57 коп., копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- № 852 від 19.11.2024р. на суму 1 885 грн.27 коп.;

- № 851 від 19.11.2024р. на суму 5 232 грн.07 коп.;

- № 955 від 19.12.2024р. на суму 5 232 грн. 07 коп.;

- № 954 від 19.12.2024р. на суму 6 336 грн. 16 коп. (а.с. 9-10).

Зазначена заборгованість також підтверджується даними бухгалтерського обліку в загальному розмірі 18 685 грн. 57 коп., в тому числі: опалення (забезпечення теплопостачання) - 8 221 грн. 43 коп., та за експлуатаційні витрати (утримання будинку) в розмірі 10 464 грн.14 коп. (а.с. 11).

Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за період з листопада 2024 року по грудень 2024 року складає 18 685 грн. 57 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання Договору про надання комунальних послуг установам, що знаходяться в приміщеннях ДДМУ від 26.02.2026 №1/2024-К виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що замовник зобов`язується до 15-го числа місяця наступного за звітним, сплачувати виставлені рахунки, незалежно від результатів власної господарської діяльності.

Отже, строк оплати за надані за Договором послуги є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за надані послуги за період з листопада 2024 по грудень 2024 включно складає 18 685 грн. 57 коп., у тому числі 8 221 грн. 43 коп. - за опалення (забезпечення теплопостачання) та 10 464 грн. 14 коп. - за експлуатаційні витрати (утримання будинку).

На час розгляду справи доказів погашення спірної заборгованості відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 328 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дніпровського державного медичного університету (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9; ідентифікаційний код 02010681) до Фізичної особи- підприємця Іпатова Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 18 685 грн. 57 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іпатова Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпровського державного медичного університету (49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 9; ідентифікаційний код 02010681) 8 221 (вісім тисяч двісті двадцять одна) грн. 43 коп. - заборгованість за опалення (забезпечення теплопостачання), 10 464 (десять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 14 коп. - заборгованість по експлуатаційним витратам (утримання будинку) та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.10.2026