Постановление суда № 140305356, 10.08.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4470/26

провадження № 2/361/2266/26

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Ведмідь Н.В. розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпійське містечко-Десна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпійське містечко-Десна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 9655,21 грн та судових витрат.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06 серпня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про відмову від позову, в якій зазначено, що після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі відповідач сплатила заборгованість, заявлену до стягнення.

На підтвердження зазначених обставин до заяви додано копії платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2026 року та 14 липня 2026 року.

Представник позивача просить прийняти відмову від позову, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме 3328,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та заяву представника позивача, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання.

Відповідно до частин першої та третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову подана представником позивача, повноваження якого на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпійське містечко-Десна», у тому числі на вчинення відповідної процесуальної дії, підтверджені матеріалами справи.

Відмова від позову є добровільною, подана у письмовій формі, її зміст є зрозумілим, відмова не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом у квітні 2026 року, провадження у справі відкрито 22 квітня 2026 року, після чого відповідач здійснила платежі на користь позивача 21 травня 2026 року та 14 липня 2026 року.

Згідно із заявою представника позивача, зазначені платежі зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості, яка була предметом позову у цій справі.

Таким чином, відповідач задовольнила позовні вимоги після пред`явлення позову, у зв`язку з чим позивач не підтримує своїх вимог та відмовляється від позову.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення частини третьої статті 142 ЦПК України, відповідно до якого понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 1914 від 16 квітня 2026 року.

Оскільки відмова позивача від позову зумовлена задоволенням відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

При цьому підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору за правилами частини першої статті 142 ЦПК України немає, оскільки у цьому випадку застосуванню підлягає спеціальне правило частини третьої статті 142 ЦПК України, яким передбачено стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача у разі задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову.

Зазначений підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 (провадження № 61-7158св26), відповідно до якого у разі відмови позивача від позову внаслідок добровільного задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову судові витрати позивача підлягають стягненню з відповідача, а не розподілу шляхом повернення частини судового збору з державного бюджету та стягнення іншої його частини з відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір № 22/12/25 про надання правничої допомоги від 22 грудня 2025 року, та акт № 2 прийому-передачі наданих послуг від 09 квітня 2026 року, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до акта № 2 прийому-передачі наданих послуг від 09 квітня 2026 року адвокатом надано, а позивачем прийнято послугу з підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з власника квартири АДРЕСА_1 , вартістю 5000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт надання правничої допомоги у цій справі, обсяг наданої послуги та її погоджену сторонами вартість.

Відсутність на момент розгляду питання про розподіл судових витрат документа про фактичну оплату послуг адвоката сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, якщо підтверджено, що відповідна сума підлягає сплаті стороною згідно з умовами договору.

Вирішуючи питання про співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи характер спору, ціну позову, обсяг наданої адвокатом послуги, а також її погоджену сторонами вартість, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн співмірними та обґрунтованими.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Матеріали справи не містять заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або доказів їх неспівмірності.

За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у загальному розмірі 8328,00 грн, з яких 3328,00 грн судовий збір та 5000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 13, 43, 133, 137, 142, 206, 255, 256, 260 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпійське містечко-Десна» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпійське містечко-Десна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпійське містечко-Десна» (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим`я, вул. Придорожна, будинок 12, оф. 20, ЄДРПОУ 43771156) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень, а всього 8328 (вісім тисяч триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ведмідь Н.В.