Решение № 140305212, 29.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/517/26

Провадження № 2/355/758/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Білоног В. О., Котенко Л. О., Харченка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивачки та заперечень відповідача.

ОСОБА_3 (надалі також позивачка, ОСОБА_1 ) подала до Баришівського районного суду Київської області позов до ОСОБА_2 (надалі також відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем, ОСОБА_2 , позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 03 лютого 2022 року, шлюб між сторонами розірвано.

Від спільного подружнього життя сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Баришівського районного суду Київської області було видано виконачий лист № 2/355/852/22 від 20.01.2023 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 29.09.2022.

Виконавчий лист пред`явлено до примусового виконання.

Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем, борг по аліментам станом на 01.01.2026 становить 138783,38 грн.

Таким чином, відповідач має обов`язок щодо сплати пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. З урахуванням вимог законодавства, сума пені, яка підлягає стягненню, становить 138783,38 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав, у судові засідання не з`явився.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

12 березня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (а.с. 1-6).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29.04.2026 відкрито провадження (загальне позовне провадження) в означеній справі, підготовче засідання призначено на 25.05.2026. Судом встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 28-29).

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено сторонам по справі, а відповідачу - також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «отримано особисто», проставленою 21.05.2026 (а.с. 32), що відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

У підготовче засідання 25.05.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Жодних заяв та/або клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.05.2026 підготовче засідання у цій справі відкладено на 03.08.2026 (а.с. 34).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «отримано особисто», проставленою 01.06.2026 (а.с. 36).

03.08.2026 представником позивачки, адвокатом Чередніченко Наталією Вікторівною, подано клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 37).

У підготовче засідання 03.08.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Інших заяв та/або клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 03.08.2026 закрито підготовче провадження у цій справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2026 (а.с. 39).

У судове засідання 02.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань від сторін не надходило.

З огляду на відсутність в матеріалах справи станом на дату судового розгляду належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 02.09.2026 розгляд справи відкладено на 29.09.2026.

У судове засідання 29.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань від сторін не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10, 15).

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 03.02.2022 у справі № 355/532/21 розірвано шлюб між сторонами (а.с. 11-12), що був зареєстрований 23.05.2008 за актовим записом №8 (а.с. 13).

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20.12.2022 у справі № 355/1044/22 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову, тобто з 29.09.2022, і до досягнення дитиною повноліття.

20.01.2023 Баришівським районним судом Київської області на виконання означеного рішення суду видано виконавчий лист №2/355/852/22, який пред`явлено до примусового виконання.

13.01.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб за актовим записом №09 (а.с. 14), ОСОБА_5 змінено прізвище на ОСОБА_9 .

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 71689459, виданого головним державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції України Качур Т. М. за вих. №2237 від 30.01.2026, у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить 138783,38 грн (а.с. 16-17).

Згідно з наданим позивачем розрахунком пені за прострочення сплати аліментів ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по грудень 2025 року, розмір пені становить 140849,41 грн.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (надалі також СК України).

Статтею 7 Сімейного кодексу України визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

Згідно із ч. 1, 7-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За положеннями статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно із статтею 129 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 2 ЦПК України основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, крім інших, обов`язковість судового рішення.

Згідно із частинами першою та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами

Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Відповідно до частини восьмої цієї статті вказаного Закону, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин сторін полягає у стягненні неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи суд встановив, що підставою для звернення позивачки до суду з цим позову є обставина наявності заборгованості зі сплати аліментів, що присуджені рішенням суду на її користь на утримання дитини, які відповідач тривалий час не сплачує, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У справі, що розглядається, суд встановив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, із відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У цій справі суд встановив, що у спірних правовідносинах у межах виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, присуджених на користь ОСОБА_1 , сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на день звернення позивача з цим позовом до суду становить 138783,38 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , за період з вересня 2022 року по грудень 2025 року розмір пені становить 140849,41 грн.

Судом здійснено перевірку означеного розрахунку пені на предмет достовірності зазначених у ньому відомостей.

При цьому, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, вказана правова норма встановлює, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Оскільки зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд з`ясовує розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установлює строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислює розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Розмір пені за місячним платежем розраховується за формулою: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Строк прострочення починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц та від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц.

Також Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 у справі № 316/639/18 та Об`єднана Палата КЦС у складі Верховного Суду у постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 зазначили про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається.

У цій справі суд встановив, що відповідно до відомостей, наданих головним державним виконавцем, відповідачем з 29.09.2022 і по листопад 2025 року включно не здійснювалось погашення заборгованості по аліментах на утримання неповнолітньої дитини.

У грудні 2025 року відповідачем було сплачено 5371,32 грн на погашення заборгованості зі сплати аліментів, зважаючи на що сукупний розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів за період з 29.09.2022 і по грудень 2025 року включно становить 138783,38 грн.

Вказане свідчить про обізнаність відповідача про наявність відповідного рішення суду, відкриття виконавчого провадження, а також наявність обов`язку зі сплати аліментів.

Отже, відповідач свідомо не виконує вказане рішення суду.

У позовній заяві (а.с. 4-6) позивачем наведені детальні розрахунки неустойки (пені) за несплату відповідачем аліментів, що здійснені у відповідності до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц та від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц, згідно із якими заборгованість за неустойкою (пенею) за несвоєчасну сплату відповідачем аліментів становить 140849,41 грн.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, не спростував доводи позивачки з наданням доказів на підтвердження своїх заперечень.

Крім цього, відповідач як боржник у спірних правовідносинах не довів відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.

З огляду на вказане, оскільки презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати не спростована, це є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Керуючись приписами частини першої статті 192 СК України, суд виснує, що оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, позивачка як одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги у разі незгоди із ними.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням стандарту більшої переконливості.

У цій справі суд встановив, що надані позивачкою до позовної заяви докази достеменно свідчать про наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів.

Докази, що спростовують позовні вимоги та розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також докази відсутності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у спірних правовідносинах, відповідач суду не надав.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

З огляду на встановлені судом обставини справи, зважаючи на приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач, у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів, має заборгованість зі сплати аліментів на користь позивача, яка виникла з його вини, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах позивачка має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, позов про стягнення із відповідача суми неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 138783,38 грн є обґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення в цій справі ухвалюється на користь позивачки, а позивачі за подання позовів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1387,83 грн (1% ціни позову).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 180, 196 Сімейного кодексу України, ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2022 року по грудень 2025 року (включно) у розмірі 138783,38 грн (сто тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят три гривні 38 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1387,83 грн (одна тисяча триста вісімдесят сім гривень 83 копійки) на наступний рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998;

Номер рахунку : UA908999980313111256000026001;

Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Дані відносно позивачки:

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_4

РНОКПП: НОМЕР_2

АДРЕСА_1 .

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_5

АДРЕСА_2 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА