Решение № 140299919, 02.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/4208/26

Номер провадження 2/676/3915/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

02 жовтня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді - Гладій Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Сенчишеної Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» через систему «Електронний суд», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2284324 від 06.05.2025 року в розмірі 69 000,00 грн., судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі - 16 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.05.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - первісним позичальником та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2284324, щодо надання йому кредиту в розмірі 15 000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів, тощо. Первісний позичальник свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, тощо за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Однак свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, своєчасно не надавав позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. В подальшому, 26.11.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-11/25, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги, в т.ч. за Кредитним договором № 2284324 від 06.05.2025 року, укладеним з ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за вказаним Кредитним договором № 2284324 від 06.05.2025 року станом на дату подання позову, тобто 27.05.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 76 500,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредитом) 15 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги 30 600,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 23 400,00 грн.; заборгованість за пенею, штрафами 7 500,00 грн. Внаслідок неналежного виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № 2284324 від 06.05.2025 року в розмірі 76 500,00 грн., однак позивач просить стягнути лише 69 000,00 грн., без пені і штрафу, а також судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі - 16 000,00 грн.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.06.2026 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, в позові просила розгляд справи здійснювати у її відсутності, позов підтримує і просить задовольнити, про винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про місце і час розгляду справи судом повідомлений належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

За змістом ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч.ч.1,3 ст.509 ЦК України регламентовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч.ч.1,3,4,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

На підставі п.15 ч.1 ст.1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно до ч.ч.1,3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст.1056-1 ЦК України).

На підставі ч.3 ст.1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

22.11.2023 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

У свою чергу згідно з п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Згідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Судом встановлено, що 06.05.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - первісним позичальником та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2284324 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п.1.2 договору відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до п.1.3 договору строк кредиту - 360 днів.

Відповідно до п.1.5 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,00 % на день.

Як передбачено в п.2.1. договору, кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 15 000,00 грн на картковий рахунок, наданий споживачем.

Судом установлено, що вказаний договір про надання споживчого кредиту, а також паспорт споживчого кредиту та додаток № 1 до договору - графік платежів підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 15 000,00 грн на виконання умов укладеного договору на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за вих. № 2284324 від 26.01.2026 року, повідомленням ТОВ «Пейтек» № 20251127-1496 від 27.11.2025 року.

Аналогічний картковий рахунок № НОМЕР_1 вказано в п.2.1. Кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Відповідачкою факту отримання кредитних коштів не спростовано належними доказами.

В подальшому, 26.11.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - первісним позичальником та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-11/25, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників

Відповідно до Витягу з реєстру боржників ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2284324 від 06.05.2025 року, що укладений з ОСОБА_1 , в розмірі 76 500,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредитом) 15 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги 30 600,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 23 400,00 грн.; заборгованість за пенею, штрафами 7 500,00 грн.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Після укладення Договору факторингу позивачем донараховано відсотки за кредитом у межах строку кредитування у сумі 23 400,00 грн., про що свідчить Розрахунок заборгованості за кредитом, наданий позивачем.

Судом установлено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховано за ставкою 1 % на день у межах строку кредитування - 360 днів, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за вищевказаним Кредитним договором, що підтверджується відповідними розрахунками заборгованості, доказів на спростування якої відповідачем суду не надано.

За вимогами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Водночас, позивач не заявляє вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами у розмірі 7 500,00 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості за Кредитним договором № 2284324 від 06.05.2025 року в розмірі 69 000,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредитом) 15 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги 30 600,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 23 400,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають понесені позивачем витрати по оплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правову допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Загальна сума витрат позивача на правову допомогу в даній справі склала 16 000,00 грн, на підтвердження чого надано Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року з додатками та тарифами, Заявку про надання юридичної допомоги № 317 від 01.04.2026 року, Витяг з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу.

Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає їх належними та допустимими, а заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 16 000,00 грн., співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому підлягає до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 509, 526, 610-612 ЦК України, ст.ст.12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором № 2284324 від 06.05.2025 року в розмірі 69 000,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредитом) 15 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення вимоги 30 600,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 23 400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в сумі - 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ: 42640371, місце знаходження: вул. Гедройця Єжи, буд.6 офіс 521 м. Київ поштовий індекс 03150.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя Л.М.Гладій