Решение № 140297977, 02.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/8338/26

Провадження № 2/727/4112/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.,

при секретарі Миронюк Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє його представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє його представник Романенко М.Е., звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 10.06.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту №260074 в електронній формі, підписаний відповідачкою її електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 90 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 07.09.2024 року та процентною ставкою 1,22 % за кожен день користування кредитними коштами.

Вказує, що первісний кредитор ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором та перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн. шляхом їх зарахування на банківську картку, реквізити якої були зазначені нею під час укладення договору.

Зазначає, що 23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту №260074 від 10.06.2024 року.

Стверджує, що відповідачка свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконала, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула та передбачені договором платежі не сплатила, у зв`язку з чим за нею обліковується заборгованість у загальному розмірі 17040,80 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4040,80 грн. заборгованість за процентами, 1000,00 грн. заборгованість за комісією та 8000,00 грн. заборгованість за пенею.

На підставі викладеного позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє його представник Романенко М.Е., просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №260074 від 10.06.2024 року у розмірі 17040,80 грн., а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.09.2026 року було відкрито спрощене провадження у справі №725/8338/26 (провадження №2/727/4112/26) за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; справу призначено до судового засідання на 02 жовтня 2026 року.

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, однак останній у позовній заяві просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час, дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подавала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність та ухвалити заочне рішення.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, які містять достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення у зв`язку з неподанням відповідачкою відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає вимогам п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

При цьому, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 та ст. 280 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 10.06.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №260074 в електронній формі у порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом підписання відповідачкою договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL4480», відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 90 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 07.09.2024 року та процентною ставкою 1,22 % за кожен день користування кредитними коштами (документ електронного суду: «Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 260074»).

Вказаний договір містить персональні та ідентифікаційні дані відповідачки, номер її мобільного телефону, адресу електронної пошти, а також реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 та відомості про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL4480» (документ електронного суду: «Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 260074»).

При цьому, факт проходження відповідачкою процедури ідентифікації та використання вказаного одноразового ідентифікатора при укладенні договору додатково підтверджується відповідною довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (документ електронного суду: «Довідка про ідентифікацію клієнта за кредитним договором №260074»).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» було перераховано відповідачці кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені нею при укладенні кредитного договору. Так, згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід», 10.06.2024 року о 15 год. 08 хв. на вказану платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк», було успішно перераховано 4000,00 грн. з призначенням платежу «Выдача кредита #260074» (документ електронного суду: «Докази видачі коштів за кредитним договором №260074»).

Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №260074 від 10.06.2024 року за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 17040,80 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4040,80 грн. заборгованість за процентами, 1000,00 грн. заборгованість за комісією та 8000,00 грн. заборгованість за пенею (документ електронного суду: «Деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором №260074»).

Крім того, судом встановлено, що 23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників за відповідними кредитними договорами (документ електронного суду: «Договір факторингу №23122024_1 від 23.12.2024 року»).

Відповідно до витягу з додатку №1 до вказаного договору факторингу до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №260074 від 10.06.2024 року на загальну суму 17040,80 грн. (документ електронного суду: «Витяг з додатку до Договору факторингу»).

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №260074 від 10.06.2024 року, право вимоги за яким перейшло від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 року.

Разом з тим, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості відповідачки за вищевказаним кредитним договором у частині заборгованості за комісією у розмірі 1000,00 грн. та пенею у розмірі 8000,00 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» вбачається, що кредитодавець серед іншого зобов`язаний на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надавати інформацію про стан виконання кредитного договору, зокрема розмір поточної заборгованості, повернуту суму кредиту та платежі, які належить сплатити.

Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що закон допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак покладення на споживача обов`язку оплачувати інформацію про стан кредитної заборгованості, яка має надаватися безоплатно, суперечить зазначеним положенням ЗУ «Про споживче кредитування». Відповідна умова договору є нікчемною.

Крім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2023 року у справі №204/224/21 дійшов висновку про нікчемність умови щодо щомісячної плати за обслуговування кредиту, якщо кредитодавець не конкретизував додаткові та супутні послуги, за які встановлено таку плату, та не надав доказів їх надання позичальнику.

При цьому, як вбачається з пункту 1.4 вищевказаного договору про надання фінансового кредиту №260074 від 10.06.2024 року, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних із наданням та обслуговуванням кредиту, а також юридичне оформлення, передбачено сплату відповідачкою 25 % від суми кредиту, що становить 1000,00 грн. При цьому зазначено, що такі послуги надаються протягом дії договору та вважаються виконаними у день повного виконання позичальницею своїх зобов`язань.

Таким чином, зазначеним пунктом договору встановлено єдину плату за сукупність дій кредитодавця, до яких включено й надання інформації про кредит, без визначення періодичності звернень споживача за такою інформацією та без відокремлення послуг, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно.

Разом з тим, таке загальне посилання на надання, обслуговування, повернення кредиту та юридичне оформлення, на переконання суду, не дає можливості встановити, які саме додаткові послуги, окрім дій із виконання кредитодавцем власних обов`язків за договором, надавалися відповідачці за вказану плату.

При цьому, позивач не надав суду інших доказів надання відповідачці конкретних додаткових платних послуг, їх змісту та вартості, а також звернення відповідачки за інформацією з періодичністю, яка допускає її платне надання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт 1.4 кредитного договору в частині встановлення обов`язку відповідачки сплатити зазначену комісію обмежує її права як споживача та є нікчемним відповідно до частини 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

При цьому, згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України правочин, недійсність якого встановлена законом, не потребує визнання недійсним судом.

А тому, відсутність окремої позовної вимоги відповідачки про визнання зазначеної умови недійсною, на переконання суду, не перешкоджає суду врахувати її нікчемність при вирішенні вимоги про стягнення заборгованості.

Крім того, суд враховує, що відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 року (документ електронного суду: «Витяг з додатку до Договору факторингу») у графі «заборгованість по комісії» щодо кредитного договору №260074 зазначено 0,00 грн.

Таким чином, наданими позивачем доказами не підтверджено набуття позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до відповідачки саме в частині комісії у розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 комісії у розмірі 1000,00 грн.

Щодо вимоги позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з відповідачки пені у розмірі 8000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами за прострочення виконання зобов`язань, нараховані включно з 24.02.2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, законодавцем на період дії воєнного стану встановлено спеціальне імперативне правило, яке звільняє позичальника від майнової відповідальності у вигляді штрафу та пені за прострочення виконання кредитного зобов`язання незалежно від того, чи передбачена можливість нарахування таких санкцій умовами укладеного між сторонами договору.

При цьому, як встановлено судом, спірний договір про надання фінансового кредиту №260074 укладено 10.06.2024 року, тобто вже в період дії воєнного стану в Україні, а заявлена позивачем до стягнення пеня у розмірі 8000,00 грн. нарахована у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за цим договором також у період дії воєнного стану.

Таким чином, на спірні правовідносини у відповідній частині поширюється передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальниці від обов`язку сплачувати пеню за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

При цьому, сама по собі наявність у кредитному договорі погодженої сторонами умови щодо нарахування пені не може бути підставою для її стягнення всупереч прямій забороні, встановленій законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 пені у розмірі 8000,00 грн.

Таким чином, позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», на переконання суду, належним чином доведено наявність у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №260074 від 10.06.2024 року у загальному розмірі 8040,80 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 4040,80 грн. заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та судового збору, то суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, Верховний Суд послідовно сформував та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 16 березня 2026 року по справі № 522/7662/23 (провадження № 61-406св26).

Судом встановлено, що 01.06.2026 року між позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 (адвокатом Білецьким Б.М., який зареєстрований як фізична особа-підприємець) було укладено Договір про надання правової допомоги №42649746/02, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання надавати позивачу юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього (документ електронного суду: «Договір_про_надання_правової_допомоги»).

Відповідно до пункту 4.8 вказаного Договору сторонами погоджено тарифи на окремі види правової допомоги, зокрема ознайомлення з матеріалами справи та формування правового аналізу, підготовку процесуальних документів, позовної заяви, письмових пояснень та інші види правничої допомоги (документ електронного суду: «Договір_про_надання_правової_допомоги»).

При цьому, 10.08.2026 року сторонами укладено Додаткову угоду №260074 до Договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 року, відповідно до якої виконавець зобов`язався здійснювати представництво та захист інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , а також надавати інші види правової допомоги, пов`язані з розглядом цієї справи (документ електронного суду: «Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги»).

Умовами додаткової угоди також передбачено, що оплата юридичних послуг здійснюється після їх фактичного надання, що підтверджується відповідним актом, складеним на підставі детального опису виконаних робіт, або на умовах попередньої оплати (документ електронного суду: «Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги»).

Згідно з Актом надання послуг від 21.07.2026 року та Детальним описом робіт (наданих послуг) від 21.07.2026 року, ФОП ОСОБА_2 зазначено про надання позивачу правничої допомоги на загальну суму 6000,00 грн., а саме: усної консультації щодо обставин справи вартістю 250,00 грн.; письмової консультації щодо спірних правовідносин вартістю 750,00 грн.; правового аналізу спірних правовідносин та надання правових рекомендацій вартістю 1500,00 грн.; складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості вартістю 3000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви вартістю 500,00 грн. Загальна тривалість зазначених робіт визначена виконавцем у 5 годин (документи електронного суду: «Акт_про_надання_правничої_допомоги» та «Детальний_опис_щодо_надання_правничої_ допомоги»).

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що покладення на відповідачку заявлених витрат у повному розмірі 6000,00 грн. не повною мірою відповідало б критеріям реальності, розумності та пропорційності таких витрат з урахуванням конкретних обставин цієї справи.

При цьому, суд враховує характер та складність спірних правовідносин, ціну позову у розмірі 17040,80 грн., обсяг матеріалів справи, зміст підготовленої позовної заяви та фактичний обсяг зазначених у детальному описі робіт. Спір виник із типових кредитних правовідносин та стосувався стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а обґрунтування позову ґрунтувалося на документах щодо укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів, розрахунку заборгованості та відступлення права вимоги.

Крім цього, суд враховує, що зазначені у детальному описі усна та письмова консультації, правовий аналіз спірних правовідносин і надання рекомендацій за своїм змістом значною мірою становлять підготовчі дії, безпосередньо пов`язані зі складенням позовної заяви, за яку окремо визначено вартість у розмірі 3000,00 грн. Водночас формування додатків до позовної заяви має переважно організаційно-технічний характер та саме по собі не свідчить про значний обсяг чи особливу складність наданої правничої допомоги.

При цьому, дана справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, участі адвоката у судовому засіданні та вчинення ним інших процесуальних дій під час судового розгляду матеріалами справи не підтверджено, а сам позивач просив провести розгляд справи без участі його представника.

За наведених обставин, враховуючи складність справи, обсяг фактично наданої правничої допомоги, ціну позову та значення справи для сторін, суд вважає обґрунтованим не покладати на відповідачку заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі 6000,00 грн. та визначити розмір таких витрат, який підлягає розподілу між сторонами, у сумі 2000,00 грн.

При цьому, оскільки із заявлених позивачем до стягнення 17040,80 грн. судом задоволено позовні вимоги на суму 8040,80 грн., що становить 47,19 % від ціни позову, то відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначені судом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 943,80 грн. (2000,00 х 47,19 %).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково, а саме у загальному розмірі 8040,80 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 4040,80 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Крім цього, з відповідачки ОСОБА_1 , на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачений останнім при поданні позову до суду судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1256,39 грн. (2662,40 х 47,19 %).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Винести заочне рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє його представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №260074 від 10 червня 2024 року в розмірі 8040,80 (вісім тисяч сорок) гривень (вісімдесят) копійок, з яких: 4000,00 (чотири тисячі) гривень заборгованість за тілом кредиту; 4040,80 (чотири тисячі сорок) гривень (вісімдесят) копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746, судовий збір у розмірі 1256,39 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень (тридцять дев`ять) копійок.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 943,80 (дев`ятсот сорок три) гривні (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: