Постановление суда № 140297147, 02.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Справа № 338/1908/26

Провадження №1-кс/338/243/26

02 жовтня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025050010038795 від 16 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відноно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2026 року слідчий за погодженням із прокурором звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та одночасне визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу в умовах воєнного стану, без поважних причин не повернувся до місця служби після закінчення визначеного строку медичної відпустки, у зв`язку з чим тривалий час перебував поза військовою частиною, а після його виявлення та повернення до проходження служби повторно не прибув до місця служби після направлення для проходження військово-лікарської комісії та знову тривалий час перебував поза військовою частиною.

Матеріалами підтверджується, що кримінальне провадження № 62025050010038795 було розпочато 16 жовтня 2025 року за ч. 5 ст. 407 КК України. Окремо 07 липня 2026 року до ЄРДР внесено відомості у кримінальному провадженні № 62026140140000905 за ч. 5 ст. 407 КК України щодо іншого епізоду нез`явлення ОСОБА_4 на службу. Постановою прокурора від 22 вересня 2026 року ці матеріали об`єднано в одне провадження за № 62025050010038795.

Щодо першого епізоду, наказами військової частини НОМЕР_1 та медичними документами ОСОБА_4 послідовно надавалися направлення на лікування, проходження ВЛК та медична відпустка. Зокрема, медична відпустка була визначена на 60 днів з 14 червня до 12 серпня 2025 року. Після закінчення цього строку ОСОБА_4 до військової частини не повернувся. У документах військової частини зафіксовано його неповернення з відпустки та перебування поза місцем служби. 06 квітня 2026 року його виявлено у с. Манява та доставлено до органу Військової служби правопорядку, після чого він повернувся до проходження військової служби.

Щодо другого епізоду, після повернення до служби ОСОБА_4 був направлений для проходження військово-лікарської комісії. Службовими документами військової частини зафіксовано, що станом на 20 травня 2026 року він не прибув до розташування підрозділу та надалі був відсутній. Водночас листом гарнізонної ВЛК від 19 травня 2026 року підтверджено, що ОСОБА_4 був зареєстрований для проходження ВЛК, однак 18 травня 2026 року не з`явився на огляд терапевта і невропатолога, у зв`язку з чим 19 травня 2026 року проходження ВЛК було скасовано. 24 вересня 2026 року ОСОБА_4 знову виявлено у с. Манява.

Таким чином, мають місце окремі тривалі періоди неповернення ОСОБА_4 до місця військової служби після пов`язаних із лікуванням або медичним оглядом заходів. Перший епізод пов`язаний із неповерненням після закінчення медичної відпустки. Щодо другого, згідно матеріалів ВЛК, медичний огляд не був завершений через його неявку. Встановлена повторювана поведінка.

01 жовтня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Того ж дня о 17 год 05 хв його затримано; питання про застосування запобіжного заходу розглядається в межах установленого законом строку.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити. Зазначив про безпідставність визначення більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, за яким відбувається легітимізація ухилення від виконання військового обов`язку та продовжується перебування особи поза розташуванням військової частини чи медичних закладів. Для визначення поруки також відсутні підстави, в зв`язку з відсутністю поручителів. Особисте зобов`язання не відповідатиме критерію оцінки систематичного ухилення ОСОБА_4 від військової служби.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав свою винуватість у вчиненні двох інкримінованих йому епізодів ухилення від військової служби та не зміг назвати жодної об`єктивної підстави неможливості прибути до місця лікування чи служби. Підозрюваний та захисник ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання у виді триманні під вартою та застосувати більш м`який запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити відповідно зо заявленого у клопотанні.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши учасників, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. За ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання слідчий суддя перевіряє наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного заявленого ризику та недостатність більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Частина перша ст. 183 КПК України визначає тримання під вартою винятковим запобіжним заходом. Після втрати 24 вересня 2026 року чинності ч. 8 ст. 176 КПК України, визнаної неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(II)/2026, сам факт підозри військовослужбовця у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, не зумовлює безальтернативного тримання під вартою. Відтак питання про вид запобіжного заходу підлягає вирішенню на загальних засадах із індивідуальною оцінкою підозри, ризиків, обставин, передбачених ст. 178 КПК України, та можливості застосування менш суворих заходів.

Щодо обґрунтованості підозри.

На стадії розгляду питання про запобіжний захід слідчий суддя не вирішує питання про винуватість особи та не оцінює докази за стандартом, необхідним для постановлення обвинувального вироку. Необхідно встановити, чи містять надані матеріали факти та інформацію, здатні переконати об`єктивного спостерігача, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення, у якому їй повідомлено про підозру.

Відомості витягів з ЄРДР, постанови про об`єднання матеріалів, наказів військових частин, матеріалів службових розслідувань, документів про направлення на лікування та ВЛК, медичної відпустки, листа ВЛК, документів щодо виявлення ОСОБА_4 за місцем проживання та його повернення до військової служби у сукупності формують достатню на цій стадії фактичну основу для висновку про обґрунтованість підозри за двома епізодами ч. 5 ст. 407 КК України.

При цьому остаточне встановлення наявності чи відсутності поважних причин нез`явлення, форми вини, тривалості кожного епізоду та інших ознак складу кримінального правопорушення належить до предмета подальшого досудового розслідування і, за наявності обвинувального акта, судового розгляду по суті.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років та відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. Наявні підстави для можливості застосування тримання під вартою, передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України.

Щодо ризиків.

Сторона обвинувачення посилається, зокрема, на ризики переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та продовження кримінального правопорушення.

Доведеним є ризик переховування, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Цей висновок ґрунтується не лише на тяжкості можливого покарання. Вирішальне значення має попередня фактична поведінка підозрюваного: після закінчення медичної відпустки у серпні 2025 року він не повернувся до військової частини та був виявлений лише 06 квітня 2026 року у с. Манява; після повернення до проходження служби та направлення на ВЛК у травні 2026 року він знову не прибув до місця служби і був виявлений 24 вересня 2026 року також у с. Манява. Тобто йдеться про два тривалі періоди фактичної відсутності, кожний з яких припинився не у зв`язку з добровільним належним поверненням до підрозділу, а після встановлення місцезнаходження підозрюваного уповноваженими органами. Така повторюваність є конкретним індикатором того, що ризик подальшого ухилення від належної процесуальної поведінки є реальним, а не абстрактним.

Ризик вчинення іншого або продовження кримінального правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також є доведеним.

Після припинення першого тривалого періоду відсутності ОСОБА_4 був повернений до проходження військової служби. Однак невдовзі після цього, у травні 2026 року, знову виник другий епізод тривалої відсутності від місця служби. Отже, попереднє фактичне повернення до служби саме по собі не стало достатнім стримуючим чинником. За таких обставин повторність однорідної поведінки безпосередньо стосується ризику продовження або повторення поведінки, яка становить предмет кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що частина свідків проходила військову службу разом із підозрюваним.

Хоча наявні медичні документи, підтверджують тривале лікування підозрюваного після тяжкої травми лівої стегнової кістки, хірургічне втручання та неодноразові медичні огляди, однак за два роки після операції та проведеного лікування отриманого поранення ОСОБА_4 самостійно не звертався до лікарів, не проходив лікування, не пройшов ВЛК, не встановив підстави для визначення інвалідності.

Таким чином, встановлено ризики, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем, має зареєстроване та фактичне місце проживання у с. Манява. В силу ст. 89 КК України раніше не судимий. Особи, які перебувають на його утриманні відсутні. З пояснень ОСОБА_4 в судовому засіданні, він власного доходу чи заробітку не має, живе за рахунок співмешканки ОСОБА_7 .

З характеристики органу місцевого самоврядування вбачається, що ОСОБА_4 неодружений, однак фактично проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 . У с. Манява також проживають його батьки. Такий соціальний зв`язок не усуває встановлені ризики, оскільки обидва тривалі періоди відсутності від військової служби завершувалися виявленням ОСОБА_4 саме у с. Манява, тобто у місцевості його сталих соціальних зв`язків.

Матеріали поліції містять відомості про неодноразові виклики за місцем фактичного проживання у зв`язку з конфліктами між співмешканцями, а також про складення щодо ОСОБА_4 адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Водночас частина звернень завершувалася повідомленням співмешканки про врегулювання конфлікту або відмовою від подальшої заяви. Ці відомості свідчать, що більш м`який запобіжний захід, пов`язаний з місцем проживання ОСОБА_4 , - не може без додаткового обґрунтування розглядатися як очевидно стабільне та безконфліктне середовище, здатне саме по собі забезпечити належну поведінку.

Медичні документи підтверджують перенесену у 2024 році тяжку травму лівої стегнової кістки, оперативне лікування з металоостеосинтезом, подальшу реабілітацію, медичні огляди та проходження ВЛК. Однак, суду не надано документа про встановлення ОСОБА_4 інвалідності, а також медичного висновку про те, що його стан здоров`я є несумісним із триманням під вартою або потребує такого лікування, яке об`єктивно не може бути забезпечене в умовах місця попереднього ув`язнення. Для встановлення більш точного об`єктивного стану здоров`я ОСОБА_4 наявні підстави для органів досудового розслідування першочергово встановити такий об`єктивний стан.

Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Особисте зобов`язання та особиста порука не забезпечують достатнього рівня контролю за поведінкою підозрюваного з огляду на два тривалі епізоди неповернення до місця служби та повторення однорідної поведінки невдовзі після фактичного повернення до військової служби. Відомостей про конкретного поручителя, який взяв би на себе передбачені законом обов`язки та був би спроможний реально забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 , не надано.

Застава як самостійний запобіжний захід без первинного застосування тримання під вартою також не є достатньою. Встановлені ризики випливають не з одноразового порушення процесуального обов`язку, а з повторюваної тривалої фактичної поведінки, пов`язаної з неповерненням до військової служби. Лише фінансового стимулу, без інтенсивнішого запобіжного контролю, за цих конкретних обставин недостатньо.

Щодо домашнього арешту суд враховує, що фактичне місце проживання зі співмешканкою є відомим, а поліція має законні засоби контролю за виконанням домашнього арешту. Проте саме в с. Манява, підозрюваний перебував під час обох тривалих періодів відсутності від місця військової служби та саме там був виявлений. Домашній арешт за цією адресою фактично залишив би його у тому самому середовищі, яке вже не перешкодило тривалій відсутності від служби після першого повернення. Крім того, сутність інкримінованої поведінки полягає у нез`явленні до місця військової служби, а тому ізоляція підозрюваного саме за домашньою адресою, без належного механізму забезпечення його подальшої процесуальної та службової поведінки, не нейтралізує повною мірою ризик продовження однорідної поведінки.

Сукупність цих обставин два тривалі епізоди неповернення чи нез`явлення, повторення однорідної поведінки після фактичного повернення до служби, виявлення підозрюваного уповноваженими органами за місцем проживання, а також реальний ризик продовження поведінки, що становить предмет підозри, переконує суд, що на цьому етапі жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного рівня запобігання доведеним ризикам.

Тому застосування тримання під вартою є необхідним і пропорційним поставленій процесуальній меті. При цьому суд не виходить із безальтернативності цього заходу за видом інкримінованого злочину, а застосовує його за результатом індивідуальної оцінки конкретних обставин цієї справи.

Щодо застави.

Частина четверта ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану надає слідчому судді право не визначати заставу, зокрема у провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України. Однак ця норма встановлює право, а не обов`язок не визначати заставу. Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(II)/2026, необхідність індивідуалізації втручання у право на свободу та те, що встановлені у цій справі ризики можуть бути істотно зменшені значним фінансовим стимулом у поєднанні з процесуальними обов`язками, суд вважає за можливе визначити альтернативу у виді застави.

За п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, застава визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328 грн. Отже, 80 таких прожиткових мінімумів становлять 266 240 грн.

Запропонований слідчим розмір не перевищує загальної верхньої межі, встановленої законом для тяжкого злочину, і не потребує застосування правила про виключне перевищення цієї межі. Визначаючи саме 80 прожиткових мінімумів, суд враховує повторюваність однорідної поведінки, тривалість обох періодів відсутності, значний ризик переховування та продовження поведінки, що є предметом підозри. Одночасно суд враховує, відсутність доходу у ОСОБА_4 . За таких умов відсутні підстави виходити за межі звичайного законодавчого діапазону. Сума 266 240 грн є його максимальною, але передбаченою законом межею та в конкретній сукупності встановлених ризиків відповідає забезпечувальній меті застави. В судовому засіданні підозрюваний та адвокат просили визначити такий розмір застави, як безальтернативний та самостійний. Відомостей, які б давали підстави вважати цю суму завідомо непомірною для підозрюваного, суду не надано.

У разі внесення застави необхідно покласти на ОСОБА_4 обов`язки, безпосередньо спрямовані на нейтралізацію встановлених ризиків.

Суд застосовує вимогу клопотання про покладення обов`язку «наступного робочого дня після звільнення з-під варти з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для продовження проходження військової служби», оскільки внесення застави та звільнення з-під варти не припиняють статусу військовослужбовця й не звільняють ОСОБА_4 від обов`язку виконувати законні накази та обов`язки військової служби у порядку, визначеному законодавством.

Строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту фактичного затримання 01 жовтня 2026 року о 17 год 05 хв. Шістдесятий календарний день спливає 29 листопада 2026 року, а тому строк дії ухвали в частині тримання під вартою необхідно визначити до 17 год 05 хв 29 листопада 2026 року включно.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 176-178, 182-184, 193-197, 202, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням в Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)", строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання з 17 год 05 хв 01 жовтня 2026 року.

Визначити строк дії ухвали в частині тримання під вартою до 17 год 05 хв 29 листопада 2026 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена підозрюваним або заставодавцем на відповідний депозитний рахунок (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави ОСОБА_4 підлягає негайному звільненню з-під варти після перевірки документа, що підтверджує внесення застави, якщо немає іншого судового рішення, що передбачає його тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави вважати таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та покласти на ОСОБА_4 до 17 год 05 хв 29 листопада 2026 року такі обов`язки:

- наступного робочого дня після звільнення з-під варти з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою продовження проходження військової служби у визначеній військовій частині;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та місця проходження військової служби;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні поза межами процесуальних дій;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що внесення застави та звільнення з-під варти не припиняють його статусу військовослужбовця і не звільняють від виконання законних наказів та обов`язків військової служби.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином викликаним, не з`явиться без поважних причин чи не повідомить про причини неявки або порушить інші покладені на нього обов`язки, застава може бути звернена в дохід держави в порядку, встановленому КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, підозрюваному та захиснику; копію для виконання направити уповноваженій установі, в якій утримується підозрюваний.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1