Постановление суда № 140294722, 29.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/3795/26

Номер провадження2/205/3577/26

Справа № 205/3795/26

Провадження № 2з/205/3577/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді - Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання - Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана позовна заява.

07.08.2026 року відповідач ОСОБА_2 направив до суду відзив на позов у якому, зокрема, просив суд витребувати у позивача письмові докази, а саме оригінали:

- кредитного договору № Э_050/ДФ_07 від 21.09.2007 року;

- договору поруки № Э_050/ДФ_07ДП-1 від 21.09.2007 року.

В обґрунтування клопотання зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор не передавав позивачу оригінали вказаних документів, а тому позивач не може ними фактично володіти, а тому, відповідно до ст. 95 ЦПК, відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Також просив у випадку не надання оригіналів витребуваних доказів відхилити такі докази при прийнятті рішення по справі.

Представник позивача Коваленко С.О. направив до суду відповідь на відзив у якій, зокрема, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. В обґрунтування заперечень зазначив, що ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № Э_050/ДФ_07 від 21.09.2007 року та були підтверджені рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2013 року у справі № 422/1997/12. На підтвердження переходу прав вимоги до нового кредитора до позовної заяви були долучені в якості додатків всі необхідні докази. Матеріали кредитної справи були передані попереднім кредитором, після підписання з позивачем договору № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 року. На думку представника позивача, доводи відповідача щодо витребування оригіналів договорів є необґрунтованими. При цьому, саме по собі посилання відповідача на те, що первісним кредитором позивачу нібито не були передані оригінали зазначених документів, не свідчить про недостовірність поданих позивачем копій та не спростовує факту існування відповідних правовідносин між первісним кредитором та відповідачами. Більше того, відповідачем не наведено жодних конкретних обставин, які б давали підстави вважати, що подані позивачем копії кредитного договору та договору поруки не відповідають їх оригіналам, містять недостовірні відомості або були неналежним чином виготовлені. Посилання відповідача на частину 6 статті 95 ЦПК України не свідчить про автоматичну недопустимість поданих позивачем копій письмових доказів, оскільки питання щодо відповідності копії оригіналу підлягає оцінці судом з урахуванням усієї сукупності доказів у справі. Саме лише посилання на необхідність витребування оригіналів документів без належного обґрунтування такої необхідності не є достатньою підставою для їх витребування судом.

Представник позивача Коваленко С.О. письмово просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 письмово просив судове засідання проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись із вказаним клопотанням та матеріалами справи, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів здійснюватиметься судом, згідно приписів ст. 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У суду відсутні ґрунтовні сумніви щодо невідповідності поданих стороною позивача копій документів їх оригіналам, що, у свою чергу, не є безпосереднім визнанням на відповідній стадії провадження значимості таких доказів на підтвердження певних подій або фактів.

Долучені учасниками справи до матеріалів справи документи оцінюватимуться судом, зокрема, в частині належного волевиявлення, обсягу взятих на себе зобов`язань, одночасно з іншими доказами під час прийняття рішення по справі.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що принцип змагальності у цивільному процесі виключає можливість застосування концепції негативного доказу, крім випадків, передбачених законом.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 року по справі № 917/1307/18 висловив правовий висновок, у якому розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд звертає увагу, що предметом позову у цій справі є стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2013 року.

При цьому, як кредитному договору № Э_050/ДФ_07 від 21.09.2007 року, так і договору поруки № Э_050/ДФ_07ДП-1 від 21.09.2007 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська вже дав оцінку у своєму рішенні від 14.01.2013 року.

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Це означає, що суд не досліджує та не приймає інформацію, яка не здатна підтвердити або спростувати обставини, важливі для вирішення конкретної справи.

На переконання суду, формальний сумнів сторони відповідача не може вважатись достатньою правовою підставою для обов`язкового витребування оригіналів документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 77, 80, 89, 247, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів відмовити.

Судове засідання відкласти на 20 жовтня 2026 року на 09:00 годин.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Федотова В.М.

.