Постановление суда № 140293732, 30.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/6854/26

Провадження № 2-з/209/29/26

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Юрченко Я.О., розглянувши заяву керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Геника Віталія Миколайовича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Кам`янської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Геника Віталія Миколайовича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину), -

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Геника Віталія Миколайовича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Кам`янської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину), та того ж дня на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Юрченко Я.О..

Одночасно з позовом позивач подав заяву про його забезпечення, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах ціни позову у розмірі 10143,18 грн..

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 03.10.2025 року у справі № 209/7396/25, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілою. Вказана ухвала набрала законної сили 10.10.2025 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичної експертизи №1125/29-Е від 15.09.2025 потерпілій ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у зв`язку з чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» в період з 11.08.2025 по 19.08.2025 року. Витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого склали 10143,18 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму. Факт лікування потерпілої ОСОБА_2 та витрат на її лікування підтверджується довідкою калькуляції КНП КМР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги». Відповідно до інформації КНП КМР «МЛШМД» від 04.08.2026 за №1046, кошти на лікування ОСОБА_2 витрачені з державного бюджету (кошти Національної служби здоров`я України (НСЗУ) у розмірі 9499,57 грн. та з місцевого бюджету (кошти Кам`янської міської ради) у розмірі 643,61 грн.. Зазначає, що враховуючи характер та предмет спірних правовідносин, а також того, що державі внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 завдано шкоду на загальну суму 10143,18 грн., яка в добровільному порядку не відшкодована, наявні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову. Вказує, що з урахуванням характеру спору, суми заявлених позовних вимог, розумним, адекватним та співмірним в даному випадку заходом забезпечення позову є накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах ціни позову у розмірі 10143,18 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суддя, вивчивши матеріали заяви щодо вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову, приходить до наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, визначення виду забезпечення позову, який належить застосувати, із обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не доведено учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, зазначає вимогу про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах ціни позову у розмірі 10143,18 грн., зазначає, що відповідач в добровільному порядку не виконує своє зобов`язання, проте не надає відповідні докази. Крім того суд звертає увагу на мотивувальну частину поданої заяви, відповідно до якої заявник зазначає, що в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1. ст. 286 КК України цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої не заявлявся.

Крім того, в заяві про забезпечення позову не наведено жодного доводу стосовно того, як невжиття в даному випадку визначеного позивачем саме такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту грошові кошти відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що сама тільки наявність спору між сторонами не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб.

Таким чином, враховуючи наведене, беручи до уваги предмет позову, обґрунтування заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, зважаючи на відсутність фактів, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також те, що заявником жодним чином не доведено співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Геника В.М. про забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити керівнику Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Генику Віталію Миколайовичу у забезпеченні позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Я.О.Юрченко