Постановление суда № 140293492, 18.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/308/26

Провадження № 2-н/932/11/26

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

18 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Карягіна Н.О., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Щасливий» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Щасливий» звернулося до Шевченківського районного суду міста Дніпра із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку.

З матеріалів заяви вбачається, що заявник, окрім заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та витрат зі сплати судового збору, просить також стягнути з боржника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд вважає за необхідне відмовити ОСББ «ЖК Щасливий» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 статті 161 ЦПК України визначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Таким чином, наказне провадження є спрощеною порівняно з позовним, альтернативною йому формою судового захисту, що ґрунтується виключно на письмових доказах. Воно є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою документально підтверджених вимог до боржника, який не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можуть бути задоволені лише безспірні вимоги, що підтверджуються належними письмовими доказами та не викликають сумнівів щодо їх існування.

З огляду на наведене, у порядку наказного провадження може бути розглянуто лише чітко визначений законом перелік вимог, а судовий наказ не може бути виданий щодо вимог, які прямо не передбачені законом або не відповідають ознакам безспірності. При цьому наказне провадження здійснюється без судового розгляду, без виклику сторін та без заслуховування їх пояснень, а отже, за відсутності принципу змагальності сторін у повному обсязі. Судовий наказ ґрунтується виключно на поданих заявником письмових доказах, що мають підтверджувати безспірність заявленої вимоги та відсутність необхідності її розгляду в позовному провадженні.

За приписами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом положень частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу норм процесуального права вбачається, що судові витрати підлягають розподілу між сторонами (позивачем та відповідачем) у справах позовного провадження у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні остаточного судового рішення. Саме на цій стадії суд вирішує питання про розподіл судових витрат із урахуванням положень частин 13, 8 статті 141 ЦПК України, зокрема принципу пропорційності та критерію обґрунтованості витрат.

Таким чином, статтею 141 ЦПК України визначено спеціальний порядок розподілу судових витрат, який застосовується виключно у межах позовного провадження, де існує повноцінний спір про право та реалізується принцип змагальності сторін.

Натомість наказне провадження є спрощеною формою судового захисту, спрямованою на безспірне стягнення грошових сум, що підтверджуються належними письмовими доказами та не потребують судового розгляду спору по суті. Відтак, у наказному провадженні відсутні процесуальні передумови для вирішення питання про розподіл судових витрат у розумінні статті 141 ЦПК України.

Крім того, питання визначення складу та розміру витрат на професійну правничу допомогу є складовою предмета доказування у справі та передбачає можливість їх оцінки, заперечення та перевірки співмірності. В умовах наказного провадження боржник позбавлений можливості подати заперечення щодо розміру таких витрат, довести їх неспівмірність або необґрунтованість, що виключає реалізацію принципу змагальності, закріпленого у статті 12 ЦПК України.

Таким чином, у межах наказного провадження відсутній механізм процесуальної перевірки обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, що виключає можливість їх стягнення у такому порядку.

Крім того, відповідно до положень ст.167 ЦПК України, боржник у наказному провадженні не наділений процесуальною можливістю заявляти заперечення щодо розміру витрат, що додатково підтверджує неможливість їх розгляду в такому порядку.

У зв`язку з цим стягнення витрат на професійну правничу допомогу в наказному провадженні суперечить самій його правовій природі як процедури безспірного стягнення.

Відповідно до ч.3 ст.165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити ОСББ «ЖК Щасливий» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.165, 259-261, 353-355 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСББ «ЖК Щасливий» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Шевченківського районного суду Н.О.Карягіна

міста Дніпра