Решение № 140286169, 02.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02.10.2026 р. справа №520/25408/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі №520/30130/25 з 01.02.2023 року з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі № 520/30130/25 за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 року №ФХ-125839/11504/с без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023 року; 3) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), які полягають в застосуванні до виплати пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі №520/30130/25 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 року; 4) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі № 520/30130/25 за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 року №ФХ-125839711504/с без застосування вимог постанови Кабінету Міністрів України №821/ від 14.07.2025 року з 08.06.2026 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 08.06.2026 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.

01.09.2026р. до суду надійшла відповідь на відзив, яка судом не оцінюється, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник обліковується в ГУ ПФУ в Харківській області з 06.02.2019р. як пенсіонер по лінії Міністерства оборони України, отримував від означеного субєкта владних повноважень пенсію у порядку Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 62% грошового забезпечення, яка обчислена за складовими грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. по справі №520/30130/25 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 №ФХ-125839/11504/С. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.02.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 704, згідно оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.09.2025 №ФХ-125839/11504/С, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. по справі №520/30130/25 головним управлінням проведено перерахунок пенсії заявника.

Станом на 01.02.2023р. обчислений субєктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив - 34.273,15 грн основного розміру як 62% грошового забезпечення у сумі 55.279,28 грн.

При цьому, розмір пенсії заявника до виплати з 01.02.2023р. був обчислений суб"єктом владних повноважень у 20.930,00грн.

На запит заявника від 14.06.2026р. листом №46316-44899/Ж-03/8-2000/26 від 13.07.2026р. пенсійним органом було зазначено, що з 01.02.2023р. при обчисленні на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі №520/30130/25 розмір пенсії встановлено в межах максимального розміру, встановленого законодавством, та доплата відсутня.

Окрім того, за викладеними у позові твердженнями, фактична виплата перерахованої пенсії за судовим рішенням від 09.02.2026 року по справі №520/30130/25 проводиться відповідно до протоколу поточного розрахунку пенсії №2001026537 і складає 19706,80 грн. Тобто, рішення суду в означеній справі не виконується в повному обсязі, фактична виплата пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проводиться відповідно до скасованого Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 року.

На запит заявника від 14.06.2026р. листом №47390-44879/Ж-03/8-2000/26 від 16.07.2026р. пенсійним органом було зазначено, що відповідно до п. 3 постанови № 236, розмір підвищення в результаті перерахунку пенсій, в тому числі - призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати 2595 гривень. Розмір пенсії з 01.03.2026 з урахуванням рішень суду та з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови №236 залишився без змін та становить 25950 гривень. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень. Виплата нарахованих коштів на виконання судових рішень буде провадитись в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Розмір нарахованої та виплаченої пенсії у період з квітня по липень 2026 року становить 19706 гривень 30 копійок. Отже, станом на 16.07.2026 поточний борг за рішенням суду по справі №520/30130/25 в сумі 24972,80 грн. буде виплачуватися за умов надходження відповідного фінансування.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обмеження пенсії заявника максимальним розміром та щодо виплати пенсії із застосування постанови КМУ №821 від 14.07.2025р. заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).

Отже, приписи Закону України №2662-ХІІ є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника.

Положення інших актів права підлягають застосуванню до спірних правовідносинах у субсидіарному порядку за умови відсутності конкретного правила Законі України №2662-ХІІ, за умови об`єктивної нездатності призвести до виникнення колізій між нормами Закону України №2662-ХІІ та будь-якого іншого закону з питань пенсійного забезпечення та за умови відсутності загрози порушення засадничих гарантій за Законом України №2662-ХІІ.

Нормами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці діючого публічного службовця на аналогічній (прирівняній) посаді.

У процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).

Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), реально одержані (а не умовно розраховані) третьою сторонньою особою - діючим публічним службовцем після настання події підвищення розміру виду грошового забезпечення або введення нового виду грошового забезпечення.

Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.

Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.

При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов`язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У даному конкретному випадку заявник наполягає на виплаті пенсії без жодних обмежень за критерієм розміру, не вдаючись до оскарження управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу обчислення розміру пенсії.

Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.

Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв`язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв`язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.

Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб`єкта владних повноважень обов`язок до настання події набрання чинності іншою обов`язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.

Вирішуючи спір, суд зважає, що згідно зі ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.

Згідно зі ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.

Згідно зі ст.7 Закону України № 4059-IX від 19.11.2024 "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.

Згідно зі ст.7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2595 гривень.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, а також оцінивши доводи сторін, суд доходить до переконання про те, що оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати після - 12.04.2023р. з урахуванням рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) не узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

При цьому, суд зважає, що за змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Виконання суб`єктом владних повноважень під час реалізації управлінської функції норми діючого акту права - Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI до настання події втрати Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на підставі рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) - 12.04.2023р. не може бути кваліфіковано у якості протиправного діяння.

Разом із тим, вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обмеження розміру призначеної у порядку Закону України №2662-ХІІ пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, після 12.04.2023р. не ґрунтується на нормі чинного національного закону України.

Владне управлінське волевиявлення з приводу практичної реалізації норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI було вчинене органом публічної адміністрації виключно на стадії виплати заявникові призначеної/перерахованої, обчисленої і нарахованої пенсії.

Відтак, праву заявника на отримання пенсії за минулий період у належному розмірі належить надати судовий захист у спосіб, що сформульованій у резолютивній частині даного судового акту.

Стосовно вимоги заявника про проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023р. суд зазначає, що у розумінні ст.ст.51 та 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ перерахунком пенсії є вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення нового розміру раніше призначеної пенсії у зв"язку із збільшенням будь-якого згаданого у ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ виду поточного грошового забезпечення відповідної категорії публічних службовців, обчисленого, зокрема, у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Зі змісту ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ слідує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.

Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб`єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.

За приписами п.3 Порядку №45 кваліфікуючою ознакою саме перерахунку пенсії є настання події фізичного отримання терорганом системи ПФУ складеної відносно конкретного громадянина довідки про підвищене грошове забезпечення.

Тому вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 (призначення щомісячної доплати до пенсії), постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 (призначення індексації), постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 (призначення індексації пенсії), постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 (призначення індексації пенсії), постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 (призначення індексації пенсії), постанови КМУ від 25.02.2026р. №236 (призначення індексації пенсії) не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України №2662-ХІІ, позаяк здійснюється не на підставі довідки про підвищене грошове забезпечення та не у зв"язку із зростанням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця відповідної категорії.

У межах спірних правовідносин перерахунок пенсії був проведений суб"єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №520/30130/25, відповідні нарахування у повному обсязі відображені за обліками автоматизованих інформаційних систем ПФУ.

Відтак, відсутні підстави для спонукання суб"єкта владних повноважень до проведення повторного перерахунку пенсії заявника.

Стосовно вимог заявника про виплату пенсії без застосування постанови КМУ від 14.07.2025р. №821 суд зазначає, що за правилом ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Нормами указаного закону не визначено строків виплати боргу з пенсії за минулі часові проміжки у разі наявності в утворенні (виникненні) боргу вини державних органів системи Пенсійного фонду України або органів, котрі оформлюють документи про визначення (перерахунок) пенсії.

Означених строків не визначено ані у нормах Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ані у нормах Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення".

Суд відмічає, що до 14.07.2025р. виконання терорганами системи ПФУ судових рішень про перерахунок пенсії в частині проведення поточних платежів після перерахунку здійснювалось відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №649 (далі за текстом - Порядок №649).

Норми Порядку №649 не передбачали формування окремої черги на виплату поточних платежів після виконання рішення суду про перерахунок пенсії. Тому суб"єктом владних повноважень на виконання рішення суду вчинялось два управлінських волевиявлення: 1) з приводу визначення боргу минулих періодів згідно з ч.2 ст.46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (унаслідок чого формувалась черговість виконання відповідних судових рішень); 2) з приводу визначення поточних платежів згідно з ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", котрі виплачувались у повному обсязі.

Надалі Урядом України було ухвалено постанову КМУ від 14.07.2025р. №821, якою було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі за текстом - Порядок №821).

Як то указано у абз.1 п.1 Порядку №821, цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктом 2 Порядку № 821 регламентовано, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №821 судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 Деякі питання документування управлінської діяльності. Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі перелік). Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктами 5-8 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Відтак, суд констатує, що норми Порядку №821 в частині проведення поточних платежів після настання події вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу виконання судового акту про перерахунок платежу соціального характеру суперечать ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ч.2 ст.5, ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022р. по справі №520/2098/19 (яка була розглянута Великою Палатою Верховного Суду як касаційним адміністративним судом, що зумовлює обов`язковість правових висновків цього судового акту згідно з ч.5 ст.242 КАС України у випадку розгляду Великою Палатою Верховного суду справи як апеляційним адміністративним судом) чітко та однозначно указано, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Суд відзначає, що у розумінні ч.1 ст.1 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

У разі постановлення судового рішення про зобов"язання суб`єкта владних повноважень здійснити провести/вчинити дії з приводу перерахунку і виплати пенсії з урахуванням раніше проведених платежів суспільні відносини з приводу виплати боргу за пенсією минулих періодів відносно хронологічної дати виконання суб"єктом владних повноважень рішення суду про перерахунок пенсії регламентовані приписами ст.46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Натомість, суспільні відносини з приводу виплати поточних пенсійних платежів відносно хронологічної дати виконання суб"єктом владних повноважень рішення суду про перерахунок пенсії регламентовані приписами ст.47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Саме у таких правовідносинах (тобто правовідносинах з приводу виплати поточних пенсійних платежів після виконання судового акту про перерахунок розміру платежу соціального характеру) суб"єктом владних повноважень можуть бути вчинені нові окремі та самостійні управлінські волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії до виплати, а саме: 1) у порядку ст.2 розділу І чи п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у спосіб застосування обмеження максимального розміру пенсії до виплати 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність; 2) у порядку постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 у спосіб застосування понижуючих коефіцієнтів при обчисленні розміру пенсії до виплати (протягом періоду 01.01.2025р.-31.12.2025р.); 3) у порядку постанови КМУ від 30.12.2025р. №1778 у спосіб застосування понижуючих коефіцієнтів при обчисленні пенсії до виплати (протягом періоду 01.01.2026р.-31.12.2026р.); 4) у спосіб виплати поточних платежів не у повному обсязі за рахунок формування окремої черговості і виплати частини пенсії у розмірі до перерахунку у повному обсязі, а частини пенсії у вигляді різниці між розміром пенсії до перерахунку та розміром пенсії після перерахунку - у залежності від одержаного фінансування від Пенсійного фонду України.

В аспекті ч.1 ст.2 КАС України ці майбутні управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень не є предметом вже розглянутого спору з приводу спонукання суб"єкта владних повноважень до проведення перерахунку і виплати пенсії у збільшеному розмірі, позаяк не входили до предмету доказування в окресленому спорі згідно з ч.2 ст.73 КАС України.

Відносно цих майбутніх управлінських волевиявлень згідно з ст.382 та ст.383 КАС України не може бути здійснений судовий контроль у спорі з приводу спонукання суб"єкта владних повноважень до проведення перерахунку і виплати пенсії, адже на момент виникнення спору з приводу відмови суб"єкта владних повноважень у перерахунку пенсії або ухилення суб"єкта владних повноважень від перерахунку пенсії (у спосіб вчинення бездіяльності) спору з приводу виплати пенсії після виконання судового акту про перерахунок розміру платежу соціального характеру фактично не існує.

При цьому судовий контроль у порядку ст.382 КАС України не може поширюватися на майбутні поточні пенсійні виплати, які підлягають здійсненню після проведення обчислення пенсії на виконання судового рішення.

Такі виплати є самостійними періодичними платежами, що здійснюються вже в інших правовідносинах та не становлять змісту обов`язку, покладеного на відповідача судовим актом про перерахунок пенсії.

З огляду на приписи ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відсутність судового акту відмову у відкритті провадження в адміністративній справі або про закриття провадження в адміністративній справі за вимогами про розмір та умови виплати пенсії за поточними платежами після виконання рішення суду у справі про перерахунок пенсії заявника з 01.02.2023р. суд вважає недоведеними підстави для поширення правового висновку постанови Верховного Суду від 15.09.2026р. у справі №580/490/26 на спірні правовідносини.

У межах спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 втратила чинність через визнання протиправною у справі №320/51895/25, та через набуття чинності постановою КМУ від 19.08.2026р. №1046.

Припинення існування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 як діючого акту права означає неможливість застосування цієї постанови суб"єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин, що зумовлює неможливість порушення прав (інтересів) заявника за цим епізодом.

Тож у позові в цій частині належить відмовити.

Згідно з ч.2 ст.55 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Натомість, згідно з ч.1 ст.52 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Матеріалами справи підтверджено, що у межах спірних правовідносин пенсія заявника після перерахунку не виплачується у порядку та розмірах згідно з ч.1 ст.52 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень було реалізовано управлінську функцію у формі дії у спосіб виплати заявнику лише частини перерахованої на виконання рішення суду пенсії, що суперечить ч.1 ст.52 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку субєктом владних повноважень не доведено відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк було застосовано норми підзаконного нормативно-правового акту, який явно та очевидно суперечить закону.

З огляду на викладене суду належить застосувати ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України та надати праву заявника судовий захист у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту як найбільш дієвого та ефективного у спірних правовідносинах.

Водночас із цим, позов в частині епізоду спонукання суб"єкта владних повноважень до виплати пенсії у майбутньому на конкретних умовах до задоволення не підлягає, позаяк порушене право позивача на отримання пенсійних виплат у повному розмірі виникає з моменту фактичного проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №520/30130/25 та триває до моменту звернення до суду із цим позовом, оскільки саме в зазначений період мало місце застосування відповідачем порядку виплати, який, на думку суду, не відповідає вимогам закону.

Суд наголошує, що з огляду на зміст ч.2 ст.73 КАС України до предмету доказування у справі входять обставини вчинених суб`єктом владних повноважень, котрі мали місце до календарної дати подання позову до суду (тобто стосуються саме спірних правовідносин), а не тих, котрі будуть вчинені у майбутньому.

Водночас вимога заявника про зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у майбутньому на визначених умовах фактично спрямована на регулювання правовідносин, які ще не виникли та не є предметом наявного спору, а відтак виходить за межі предмета доказування та судового контролю у цій справі.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення з 01.02.2023р. розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати із застосуванням обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, сумою - 20.930,00грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023р. без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, сумою - 20.930,00грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу виплати перерахованої на виконання рішення суду у справі №520/30130/25 пенсії ОСОБА_1 у розмірі та на умовах згідно з ч.1 ст.52 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої на виконання рішення суду у справі №520/30130/25 пенсії ОСОБА_1 у розмірі та на умовах згідно з ч.1 ст.52 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням раніше проведених платежів.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) 1.331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко