Постановление суда № 140286136, 02.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

02 жовтня 2026 року № 520/17350/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати неправомірним нарахування і виплату військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій у розмірі 435,22 грн.;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2017-2023 роки у розмірі 39 060,25 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Позивач посилалась на те, що апеляційним судом у постанові від 07.05.2025 у справі № 200/10293/25 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, в тому числі грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 29.01.2020 по 08.03.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023. Вказано, що місячне грошове забезпечення позивача за лютий 2023 року відповідно до рішення суду перераховане Військовою частиною НОМЕР_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, про що свідчить довідка-розрахунок за 2023 рік. Зазначила, що Військовою частиною НОМЕР_1 нарахована заборгованість лише за додаткову відпустку у розмірі 435,22 грн., що не відповідає постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 200/10293/25.

Так, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №200/10293/25 абзац сьомий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 р. у справі № 200/10293/25 викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.03.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки та допомоги по вагітності та пологам за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, додаткової відпустки учасника бойових дій, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.». Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані нею дні оплачуваної основної щорічної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №200/10293/25 визначено порядок розрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій ОСОБА_1 .

До даного позову додано довідку Військової частини НОМЕР_1 , яка складена щодо розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових складена під час виконання рішення суду по справі № 200/10293/25.

Отже, позивач звернулась до суду з даним позовом, не погоджуючись з розміром виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових на виконання судового рішення у справі № 200/10293/25.

Також, судом з програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю у справі № 200/10293/25 в порядку ст. 382 КАС України, в якій посилалась на те, що Військовою частиною НОМЕР_1 нарахована заборгованість у розмірі 435,22 грн., що не відповідає постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 200/10293/25.

За таких обставин, посилання позивача у даній справі та у заяві поданій в порядку ст.382 КАС України по справі № 200/10293/25 зводяться до того, що Військовою частиною НОМЕР_1 під час виконання рішення суду по справі № 200/10293/25 визначено розмір грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій без урахування розміру перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі № 200/10293/25.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 200/10293/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 90 днів із дня отримання копії цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №520/10293/25.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України Про виконавче провадження дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на її думку, виконання відповідачем рішення суду у справі № 200/10293/25, а саме не вірний розрахунок до виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання щодо розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 200/10293/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого рішення суду.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги стосуються порядку виконання рішення суду в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

При цьому, позивачем вже реалізується право щодо розгляду її заяви в порядку ст.382 КАС України у справі № 200/10293/25.

Отже, в даному випадку наявні підстави для закриття провадження в цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 15.09.2026 року по справі № 580/490/26.

Відповідно до ст. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у адміністративній справі №520/17350/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії та стягнення коштів підлягає закриттю.

При цьому, до суду подано заяву позивача, в якій просила суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Так, вище суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження в цій справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки у даному випадку не виникло нового спору, а наявна незгода позивача із способом та повнотою виконання рішення суду у справі № 200/10293/25.

Враховуючи викладене, судові витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 238, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у адміністративній справі №520/17350/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії та стягнення коштів - закрити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Бабаєв А.І.