Решение № 140284261, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ № 320/20619/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

до Інституту ветеринарної медицини Національної Академії Аграрних наук України

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовом до Інституту ветеринарної медицини Національної Академії Аграрних наук України, в якому просить суд стягнути з Інституту ветеринарної медицини Національної Академії Аграрних наук України на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість у розмірі 57 469,23 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не сплачує суму витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв`язку з чим виникла заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій у загальному розмірі 57 469,23 грн, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Інституту ветеринарної медицини Національної Академії Аграрних наук України про зупинення провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у нього відсутній обов`язок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки така заборгованість не має жодного відношення до Інституту тому що виплати пенсій особам, зазначеним у розрахунках, були призначені на підставі судових рішень, яким не було зобов`язано відповідача компенсувати доставку таких пенсій.

Позивач подав відповідь на відзив у якому підтримав доводи позовної заяви та просив її задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Інститут ветеринарної медицини Національної Академії Аграрних наук України (ідентифікаційний код 05510830, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Донецька, 30) є юридичною особою та обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких відповідачу визначено суму витрат по пільговим пенсіям на загальну суму 57 469,23 грн.

Вищевказані розрахунки були надіслані на адресу відповідача та отримані ним, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення з відміткою про вручення.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було самостійно сплачено вищевказану заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення боргу, з приводу чого суд зазначає таке.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- пункт «а» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- пункт «б»-«з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених згідно з пунктами «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).

Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 30 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 640/23683/19.

Матеріали справи свідчать, що в порушення пункту 6.7 Інструкції відповідачем не перераховано в належні строки кошти, що призвело до утворення заборгованості в сумі 57 469,23 грн.

До матеріалів справи позивачем додано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та докази їх надіслання відповідачу.

Також, позивачем в підтвердження зазначеного надано суду також картку особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідачем не надано.

При цьому, судом враховується правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 25.11.2015 у справі № 21-3122а15, відповідно до якої у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені КАС України, не застосовуються.

Таким чином, оскільки за відповідачем обліковується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не надано доказів її погашення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості належить задовольнити.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування йому витрат з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період, оскільки встановлене судовими рішеннями право на призначення пільгових пенсій колишнім працівникам Інституту є підставою для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій.

Суд зауважує, що наявні в матеріалах справи розрахунки за спірний період є чинними, не оскаржені відповідачем до суду у разі якщо відповідач не погоджувався з підставами їх формування та відомостями, які у них містяться, а тому є обов`язковими до сплати.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та виходить з такого. Як убачається зі змісту відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись насамперед на те, що у нього відсутній обов`язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки виплати пенсій особам, зазначеним у розрахунках позивача, здійснюються на підставі судових рішень, якими не було покладено на Інститут ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України обов`язку компенсувати Пенсійному фонду України такі витрати. По суті, відповідач вважає, що оскільки він не був прямо зобов`язаний відповідними судовими рішеннями відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а в самих рішеннях не міститься припису про таку компенсацію, то і правові підстави для задоволення заявленого у цій справі позову відсутні.

Разом з тим суд зазначає, що наведені доводи ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи спірних правовідносин. Предметом розгляду у цій справі є не питання про наявність чи відсутність у колишніх працівників відповідача права на призначення пільгової пенсії, а питання щодо виконання відповідачем самостійного, прямо встановленого законом обов`язку з відшкодування Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій. Вказаний обов`язок виникає не з судового рішення у справі за позовом конкретної фізичної особи, а безпосередньо із положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1. Тобто закон пов`язує виникнення обов`язку підприємства з відшкодування фактичних витрат не з наявністю окремого судового припису про стягнення таких сум саме з цього підприємства, а з самим фактом призначення та виплати відповідної пільгової пенсії особі, яка набула право на таку пенсію у зв`язку з роботою на посадах, що дають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Отже, та обставина, що виплата окремим особам пільгових пенсій здійснювалася на виконання судових рішень, сама по собі не виключає і не припиняє обов`язку відповідача відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку таких пенсій. Судові рішення у справах щодо призначення чи поновлення виплати пенсій встановлювали право конкретних осіб на пенсійне забезпечення, однак не змінювали і не скасовували визначений законом механізм покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій. З цих підстав посилання відповідача на відсутність у відповідних судових рішеннях окремої вказівки про покладення на нього обов`язку з компенсації витрат не може бути визнане належним запереченням проти позову.

Крім того, з відзиву вбачається, що відповідач фактично ототожнює спір про право особи на пільгову пенсію зі спором про відшкодування підприємством витрат на її виплату та доставку, хоча такі правовідносини не є тотожними. У справах, за результатами яких судовими рішеннями було підтверджено право окремих осіб на пенсію, вирішувалося питання щодо правомірності призначення, поновлення або виплати пенсії відповідній особі. Натомість у цій справі вирішується питання виконання відповідачем встановленого законом фінансового обов`язку перед органом Пенсійного фонду України. Тому відсутність Інституту серед сторін у пенсійних справах, на які він посилається у відзиві, також не впливає на існування у нього обов`язку зі сплати сум, визначених у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Окремо суд звертає увагу, що відповідачем у відзиві не спростовано ані факту перебування його на обліку в органах Пенсійного фонду України як платника внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, ані факту направлення позивачем відповідних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, ані факту несплати ним визначених у таких розрахунках сум. Так само відповідач не надав доказів оскарження зазначених розрахунків у встановленому законом порядку, їх скасування, визнання протиправними чи здійснення добровільного погашення спірної заборгованості. Натомість доводи відзиву зводяться переважно до заперечення самого обов`язку відповідача з відшкодування таких витрат, однак, як уже зазначено судом вище, цей обов`язок прямо передбачений законом і не ставиться у залежність від наявності чи відсутності окремого припису в судових рішеннях, на підставі яких конкретним особам призначено або поновлено пенсії.

Посилання відповідача на обставини, пов`язані з перевіркою документів, поданих окремими особами для призначення пільгових пенсій, суд також не приймає до уваги. Предметом доказування у цій справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, факт визначення позивачем відповідних сум у розрахунках, направлення таких розрахунків відповідачу та наявність несплаченої заборгованості. Наявні в матеріалах справи докази є достатніми для встановлення зазначених обставин. При цьому жодного судового рішення, яке б скасовувало право відповідних осіб на пільгові пенсії або звільняло відповідача від обов`язку відшкодування фактичних витрат на їх виплату та доставку, матеріали справи не містять.

Таким чином, викладені у відзиві заперечення не спростовують доводів позивача, не підтверджують відсутності у відповідача встановленого законом обов`язку та не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про безпідставність заявлених вимог. Відтак, підстав для врахування зазначених доводів як таких, що виключають можливість задоволення позову, суд не вбачає.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів, які спростовували б вимоги позивача та підтверджували відшкодування відповідачем заборгованості з фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій в добровільному порядку в розмірі 57 469,23 грн, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, до основних завдань, які стоїть перед органами Пенсійного фонду України, відноситься забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій.

Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Добросовісне виконання суб`єктами господарювання свого обов`язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.

Саме такий правовий висновок викладено у вищевказаній постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 640/18421/19.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інституту ветеринарної медицини Національної Академії Аграрних наук України (ідентифікаційний код 05510830, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Донецька, 30) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в загальному розмірі 57 469 (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн 23 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.