Решение № 140284014, 01.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2026 року Справа № 280/7290/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (ел. пошта office@zp.treasury.gov.ua адреса Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 168) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про відмову у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, оформлені листом від 21 січня 2026 року № 2128/6/08-01-24-11 (за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 № 2130389 від 17 січня 2026 року) та листом від 04 лютого 2026 року № 4510/6/08-01-24-11 (за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 № 3561951 від 28 січня 2026 року), та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області підготувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500), у загальному розмірі 60 651 (шістдесят тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн. 05 коп. на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 .

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивачем до Державного бюджету України сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500), на бюджетний рахунок UA878999980333119341000008479, відкритий на ім`я Казначейства (код ЄДРПОУ 37941997), а саме: 56 835,00 грн. 20 травня 2019 року; 1 146,05 грн. 21 травня 2019 року; 2 670,00 грн. 28 березня 2023 року. Загальна сума становить 60 651,05 грн. (шістдесят тисяч шістсот п`ятдесят одна гривня 05 копійок). Зазначені суми є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Реалізуючи право, передбачене статтею 43 Податкового кодексу України, позивач звернулася до відповідача із заявами про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за формою, встановленою додатком 1 до Порядку інформаційної взаємодії, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок № 60): заявою № 2130389 від 17 січня 2026 року, заявою № 3561951 від 28 січня 2026 року, а також заявами від 11 березня 2026 року щодо кожної із сум окремо, із зазначенням напряму перерахування - на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 . Листом від 21 січня 2026 року № 2128/6/08-01-24-11 відповідач залишив заяву № 2130389 від 17 січня 2026 року без задоволення. Листом від 04 лютого 2026 року № 4510/6/08-01-24-11 відповідач залишив без задоволення заяву № 3561951 від 28 січня 2026 року. Єдиною фактичною підставою обох відмов зазначено те, що здійснити перерахування коштів з рахунку податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на рахунок єдиного податку з фізичних осіб не є можливим. Жодної з передбачених законом підстав для відмови у поверненні коштів (наявність податкового боргу, пропуск строку подання заяви) у листах не наведено. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7290/26, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.

31 липня 2026 року від представника третьої особи, на адресу суду надійшли пояснення у яких вказано, що відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку № 787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341. Отже, за визначеною Порядком № 787 процедурою повернення з бюджету помилково або надміру сплачених коштів відповідний висновок щодо повернення позивачу надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, за умови наявності підстав для його складання, відповідач має спрямовувати до Державної казначейської служби України окремої юридичної особи публічного права, а не до Головного управління. Тому, підстави для задоволення вимог позивача щодо подання відповідачем до Головного управління висновку про повернення позивачу надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб відсутні.

04 серпня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов в обґрунтування якого вказано, що станом на 27 липня 2026 року, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується переплата з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 60 651,05 грн., що складається з наступних сум: 2670 грн. - платіжне доручення № 5516 від 31 серпня 2018 року; 56835 грн. - платіжне доручення № 3550648К від 20 травня 2019 року; 1146,05 грн. - платіжне доручення № 3558282К від 21 травня 2019 року. Твердження позивача, що відповідач прямо підтвердив факт сплати 2670,00 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування від 28 березня 2023 року, є помилковим висновком. Позивач зазначає, що 28 березня 2023 року є датою об`єднання двох карток, а факт сплати даної суми 2670,00 грн. є платiжна інструкція № 5516 вiд 31 серпня 2018 року, яка відображена в інтегрованої картки платника ОСОБА_1 . Наголошує, що сплата податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500) у загальному розмірі 60 651 грн. 05 коп. здійснювалась ОСОБА_1 , як фізичною особою. За наявною в інформаційних системах ДПС на момент розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа підприємець з 01 жовтня 2025 року (дата державної реєстрації 30 вересня 2025 року), діяльність здійснювалась на загальній системі оподаткування, а з 01 квітня 2026 року перейшла на спрощену системі оподаткування. Зазначає, що за податковою інформацією наявною в інформаційних системах ДПС встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2 квартал 2019 року отримала дохід за ознакою 104 - «Дохід, отриманий від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна» у розмірі 1 159 621,0 грн., відображається податковому розрахунку за формою 4ДФ за другий квартал 2019 року. Тобто, фізична особа ОСОБА_1 , повинна була сплатити податок з отриманого доходу під час нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна, відповідно до податкового законодавства. Сума податку має бути сплачена особою, яка продає або обмінює нерухомість, неподільний об`єкт незавершеного будівництва / майбутній об`єкт нерухомості, до моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу або обміну. У зв`язку з тим , що об`єкти нерухомості перебували у власності ОСОБА_1 менше трьох років, то такі об`єкти підлягають оподаткуванню ПДФО за ставкою 5 відсотків (сплачена сума 56835,00 грн. № 3550648К від 20 травня 2019 року), визначеною згідно з пунктом 167.2 статті 167 Кодексу. Зазначена сума відображається в ІКП платника податків, як сплата суми податків, зборів єдиного внеску від 20 травня 2019 року. Таким чином, кошти на загальну суму 60 651,05 грн., сплачені 31 червня 2018 року, 20 травня 2019 року, 21 травня 2019 року при відчуженні (продажу) нерухомого майна, а отже є виконанням обов`язку платника податків відповідно до норм Кодексу і не вважаються помилково або надміру сплаченими. Отже, за результатами розгляду наданих матеріалів та з урахуванням інформації, що міститься у державних реєстрах, відсутні підстави вважати сплачені суми податку на доходи фізичних осіб при здійсненні операції з продажу нерухомого майна такими, що є надміру сплаченими, оскільки їх сплата була здійснена у зв`язку з проведенням операції з відчуження нерухомого майна та відповідала вимогам податкового законодавства на момент здійснення такої операції. У задоволенні позову просить відмовити.

17 серпня 2026 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову. В обґрунтування зави вказує, що підставою для подання заяви стали пояснення третьої особи від 24 липня 2026 року № 04-12-10/6083, у яких Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, підтвердивши, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється органами казначейської служби виключно за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі висновку контролюючого органу, водночас висловило позицію, що такий висновок має спрямовуватися до Державної казначейської служби України як окремої юридичної особи публічного права, а не до її територіального органу.

Представником відповідача до суду подано заперечення проти прийняття до розгляду вищезазначеної заяви.

17 серпня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов. Звертає увагу суду на те, що усі без винятку заперечення, викладені у відзиві, є новими підставами, які не наводились в оскаржуваних рішеннях, а докази, додані до відзиву, не були покладені в основу цих рішень, у зв`язку з чим вони не можуть братися судом до уваги при оцінці правомірності оскаржуваних рішень. Оскаржувані рішення, оформлені листами від 21 січня 2026 року № 2128/6/08-01-24- 11 та від 04 лютого 2026 року № 4510/6/08-01-24-11, містять єдину фактичну підставу відмови - твердження про те, що здійснити перекид коштів з рахунку податку на доходи фізичних осіб на рахунок єдиного податку з фізичних осіб 'не є можливим'. Ані доводів щодо сплати спірних сум у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, ані посилання на пропуск 1095-денного строку, ані оцінки характеру платежів чи підстав виникнення переплати ці рішення не містять.

21 серпня 2026 року представником відповідача до суду подано заперечення відповідно до яких, на думку відповідача, позивач зазначає, що оскаржувані рішення, оформлені листами від 21 січня 2026 року № 2128/6/08-01-24-11 та від 04 лютого 2026 року № 4510/6/08-01-24-11, містять єдину фактичну підставу відмови - твердження про те, що здійснити перекид коштів з рахунку податку на доходи фізичних осіб на рахунок єдиного податку з фізичних осіб 'не є можливим'. В той же час, що Листом від 21 січня 2026 року № 2128/6/08-01-24-11 надано відповідь на заяву позивача, де як раз і зазначено підставу неможливості виконання , що відповідно до 43.3 статті 43 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих ( сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контротоючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Пунктом 102.5 ст. 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Отже, строк у 1095 дня поширюється саме на подачу заяви до податкового органу, пропуск цього строку без поважних причин є підставою для відмови у поверненні коштів. Звертає, увагу суду, що позивачем подані заява від 17 січня 2026 року № 2130389 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у розмірі 20000,00грн. (дата сплати 20 травня 2019 року) та заява від 28 січня 2026 року № 3561951 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у розмірі 2670,00грн. Вказує, що за результатами розгляду наданих матеріалів та з урахуванням інформації, що міститься у державних реєстрах, відсутні підстави вважати сплачені суми податку на доходи фізичних осіб при здійсненні операції з продажу нерухомого майна такими, що є надміру сплаченими, оскільки їх сплата була здійснена у зв`язку з проведенням операції з відчуження нерухомого майна та відповідала вимогам податкового законодавства на момент здійснення такої операції.

Ухвалою суд від 07 вересня 2026 року прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову (вх. № 46936 від 17 серпня 2026 року).

Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову, із прохальною частиною позову в наступній редакції:

«Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про відмову у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, оформлені листом від 21 січня 2026 року № 2128/6/08-01-24-11 (за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 № 2130389 від 17 січня 2026 року) та листом від 04 лютого 2026 року № 4510/6/08-01-24-11 (за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 № 3561951 від 28 січня 2026 року), та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області підготувати та подати в установленому порядку відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 11010500), у загальному розмірі 60 651 (шістдесят тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн. 05 коп. на поточний рахунок Позивача НОМЕР_2 ».

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області як фізична особа підприємець з 01 жовтня 2025 року (дата державної реєстрації 30 вересня 2025 року), діяльність здійснювалась на загальній системі оподаткування, з 01 квітня 2026 року перейшла на спрощену системі оподаткування, що підтверджується наявними в матеріалах справі даними з інформаційних систем ДПС.

17 січня 2026 року фізичною особою ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС у Запорізькій області заява № 2130389 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у розмірі 20000,00грн. (дата сплати 20 травня 2019 року).

Листом ГУ ДПС у Запорізькій області вих. № 2128/6/08-01-24-11 від 21 січня 2026 року позивача повідомлено про те, що пунктом 102.5 статті 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, у зв`язку з чим здійснити перекид коштів з рахунку податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на рахунок єдиного податку з фізичних осіб не є можливим, тому заява залишена без задоволення.

28 січня 2026 року позивач звернулась до відповідача із заявою № 3561951 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у розмірі 2670,00грн. (дата сплати 28 березня 2023 року).

Листом ГУ ДПС у Запорізькій області вих. № 4510/6/08-01-24-11 від 04 лютого 2026 року позивача повідомлено про те, що аналізом баз даних ІКС «Податковий блок»/Облік платежів/ІКП/ встановлено, що в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутня сплата податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування від 28 березня 2023 року у розмірі 2670,00грн, у зв`язку з чим здійснити перекид коштів з рахунку податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на рахунок єдиного податку з фізичних осіб не є можливим, тому заява залишена без задоволення.

Також, 04 березня 2026 року позивач зверталась до відповідача із запитами № 2544/АП, № 2545/АП, № 2546/ АП про отримання витягів з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Листом ГУ ДПС у Запорізькій області вих. 8162/6/08-01-19-03-07 від 05 березня 2026 року позивача повідомлено про те, що з урахуванням наказу Міністерства фінансів України від 20 квітня 2025 року № 416 затверджено Порядок документального підтвердження стану розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, надати Витяги за період з 0l січня 2019 року по 01 січня 2020 року, з 01 січня 2020 року по 01 січня 2021 року, з 01 січня 2021 року по 01 січня 2022 року.

Не погоджуючись із рішеннями Головного управління ДПС у Запорізькій області про відмову у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, оформлених листами від 21 січня 2026 року № 2128/6/08-01-24-11 (за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 № 2130389 від 17 січня 2026 року), від 04 лютого 2026 року № 4510/6/08-01-24-11 (за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 № 3561951 від 28 січня 2026 року), позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановлюючи обставини сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60 651,05 грн. суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Порядок оподаткування операцій з продажу об`єктів нерухомого майна визначений статтею 172 ПК України.

Пунктом 172.1 та пунктом 172.2 статті 172 ПК України передбачено, що не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):

житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об`єкт незавершеного будівництва таких об`єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);

земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення;

земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, які перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Дохід від продажу об`єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому пункту 172.2 цієї статті, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об`єкта нерухомості, розташованого на території України.

Згідно з пунктом 172.5 статті 172 ПК України сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:

а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;

б) особою, у власності якої перебував об`єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов`язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.

Відповідно до підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених IV розділом ПК України.

Підпунктом "б" підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).

Так, у відзиві на позов представник відповідача стверджує, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) речове право припинено на підставі договорів купівлі- продажу, а саме: d. 31 серпня 2018 року приватним нотаріусом Ракитянською Т.Г. посвідчено договір купівлі - продажу гаража (за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_3 ) та сплачені до бюджету кошти на бюджетний рахунок (11010500) 31 серпня 2018 року у розмірі 2670 грн. e. 20 травня 2019 року та 21 травня 2019 року приватним нотаріусом Єдемською-Фастовець О.О. посвідчено договори купівлі - продажу квартири (за адресою: АДРЕСА_3 ) f. - нежитлового приміщення - кладової (за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення 289) про, що зазначено у податковому розрахунку за формою 4ДФ за другий квартал 2019 року. З урахуванням пункту 1 частини 1 статті 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та за податковою інформацією наявною в інформаційних системах ДПС встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2 квартал 2019 року отримала дохід за ознакою 104 - «Дохід, отриманий від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна» у розмірі 1 159 621,0 грн., що відображається податковому розрахунку за формою 4ДФ за другий квартал 2019 року.

Тобто, фізична особа ОСОБА_1 , сплатила податок з отриманого доходу під час нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна, відповідно до податкового законодавства.

Наведені представником відповідача обставини сплати податку на доходи фізичних осіб позивачем та її представником не заперечуються.

В обліковій картці позивача визначена сума 60651,05 грн., як переплата, у зв`язку з неподанням позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи у відповідний період.

Тому, зазначені сплати не відносяться до визначення підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як надміру сплачені грошові зобов`язання, оскільки зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок не понад нараховані суми грошових зобов`язань.

Щодо права позивача на повернення надмірно сплаченого податку з доходу фізичної особи, з урахуванням листів відповідача від 21 січня 2026 року та 04 лютого 2026 року суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

У відповідності із підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України. Згідно з пунктами 43.1 - 43.4 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Пунктом 43.5 статті 43 ПК України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Механізм інформаційного обміну між ДПС, територіальними органами ДПС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок передбачений зокрема "Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок № 60).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 60 встановлено, що якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.

У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

З огляду на наведені приписи можливо дійти висновку про те, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність таких обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 статті 43 ПК України.

У справі встановлено, що 17 січня 2026 року позивач звернулась до відповідача із заявами про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань сплачених до Державного бюджету України 20 травня 2019 року у сумі 20 000,00 грн. та 28 березня 2023 року у сумі 2 670 грн.

Проте, твердження позивача щодо сплати нею 28 березня 2023 року коштів до Державного бюджету України у сумі 2 670 грн. не знаходить свого підтвердження, оскільки згідно інтегрованої картки платника ОСОБА_1 судом встановлено, що ця сума сплачена у 2018 році (платіжна інструкція № 5516 вiд 31 серпня 2018 року).

Суд враховує, що відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати.

Пунктом 52 з приміткою 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статті 102 ПКУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236» режим надзвичайної ситуації, пов`язаний з карантином, продовжено до 30 червня 2023 року.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року) дію пункту 52 з приміткою 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

В той же час, на виконання пункту 1 розділу І Закону України від 03 березня 2022 року № 2118- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» (набрав чинності 07 березня 2022 року) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено пункт 69.

Згідно пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Зокрема, підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім визначених випадків.

З вищевикладеного вбачається, що 1095 денний термін, протягом якого платник податків має право подати заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, не враховується період часу з 18 березня 2020 року по 31 липня 2023 року включно.

Судом встановлено, що сплата податку на доходи фізичних осіб здійснені позивачем у 2028-2019 роках (31 серпня 2018 року, 20 травня 2019 року, 21 травня 2019 року), при цьому граничний строк для подання заяви про повернення відповідних коштів становить 1095 днів з дати їх сплати.

Суд звертає увагу, що граничною датою для подання заяви про повернення відповідних коштів вважається дата розрахунку (визначення) відповідного облікового показника в ІКП щодо такої помилково та/або надміру сплаченої суми.

Так, з урахуванням зупинення строків на період карантину та воєнного стану у період з 18 березня 2020 року по 31 липня 2023 року включно, граничний термін подання заяв на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань відповідно, до платiжної інструкції № 5516 вiд 31 серпня 2018 року, є 12 січня 2025 року. Відповідно до платiжної інструкції №3550648К від 20 травня 2019 року та № 3558282К від 21 травня 2019 року гранічний термін подання заяви сплив 01 жовтня 2025 року .

Так, на момент подання заяв позивачем про повернення коштів встановлений ПК України (1095 днів) строк сплинув, а відтак підстави для повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань на загальну суму 60 651,05 грн. у відповідача були відсутні.

З огляду на вказане, суд висновує, що подана позивачем заява за формою та змістом не відповідала вимогам пункту 43.4 статті 43 ПК України.

Враховуючи, що позивачем не дотримано передбачені статтею 43 ПК України вимоги в частині строку звернення із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та, з огляду на встановлені вище обставини, відповідач правомірно відмовив позивачу у поверненні коштів за заявами від 17 січня 2026 року та від 28 січня 2026 року.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 01 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов