Постановление суда № 140283640, 02.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 жовтня 2026 рокуСправа №160/31346/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К. І., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Будбізнессервіс» про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

30.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Будбізнессервіс», в якій позивач просить:

- стягнути з Приватного підприємства «Будбізнессервіс» (код ЄДРПОУ 33588306) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії особам, що були зайняті на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період липень - вересень 2026 року в сумі 4 391 грн. 52 коп. (чотири тисячі триста дев`яносто одна гривня 52 копійки) на р/р НОМЕР_1 , відкритий у філія-Дніпропетровське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО:305482, ЄДРПОУ 21910427.

Одночасно позивач просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К. І.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Щодо клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зазначила, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», а умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 цієї статті, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб. У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/263/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату, враховуючи майновий стан сторони. Обов`язок довести обставини, на які особа посилається як на підставу для відстрочення сплати судового збору, покладається на цю особу, а такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Позивач є суб`єктом владних повноважень, а не фізичною особою, до категорій осіб, перелічених у пункті 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», не належить; предметом позову є стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, а не захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю; справа не стосується банкрутства. Посилання позивача на складність і тривалість затвердження кошторису видатків на фінансування адміністративних витрат органів Пенсійного фонду України не свідчить про майновий стан, який унеможливлює сплату судового збору, і жодними доказами не підтверджене.

Невмотивоване відстрочення сплати судових витрат утворило б дискримінаційне становище щодо інших суб`єктів звернення за судовим захистом. Отже, підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору немає.

Щодо сплати судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 3 статті 4 цього Закону при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ціна цього позову становить 4391,52 грн, 1,5 відсотка якої складає 65,87 грн, що менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ставка судового збору дорівнює 3328 грн. Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», із застосуванням коефіцієнта 0,8 до сплати підлягає судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Документа про сплату судового збору до позовної заяви не додано, а в задоволенні клопотання про відстрочення його сплати відмовлено. Документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору, також не додано; стаття 5 Закону України «Про судовий збір» такої пільги для органів Пенсійного фонду України не передбачає.

Щодо надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини 9 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Позовна заява відповідно до частини 2 статті 159 цього Кодексу є заявою по суті справи.

Абзацом другим частини 9 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету в паперовій формі листом з описом вкладення.

Абзацом третім частини 9 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Відповідач як юридична особа відповідно до частини 6 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет. Однак наведений виняток стосується лише учасника справи, який не є суб`єктом владних повноважень. Позивач звернувся до суду зі стягненням заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій, тобто є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому від обов`язку надіслати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів не звільнений. Позивач подав позовну заяву в електронній формі через підсистему «Електронний суд». У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач - Приватне підприємство «Будбізнессервіс» - електронного кабінету не має. Отже, копію позовної заяви та доданих до неї документів позивач мав надіслати відповідачу в паперовій формі листом з описом вкладення. Однак доказів такого надсилання до позовної заяви не додано.

Отже, позовну заяву подано без додержання вимог частин 2, 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовити, а позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 44, 133, 159, 160, 161, 169, 171, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 4, 8 Закону України «Про судовий збір», суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Будбізнессервіс» про стягнення заборгованості - залишити без руху.

Встановити позивачу дводенний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- документа про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн за реквізитами: отримувач платежу ГУК у Дн-кій обл/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

- доказів надсилання відповідачу - Приватному підприємству «Будбізнессервіс» (код ЄДРПОУ 33588306) - копії позовної заяви та доданих до неї документів у паперовій формі листом з описом вкладення.

Копію цієї ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.

Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя К.І. Ремез