Решение № 140283574, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/13661/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. На переконання позивача, відповідач був зобов`язаний забезпечити індексацію її пенсії шляхом послідовного збільшення саме цього показника на коефіцієнти збільшення, установлені Кабінетом Міністрів України на 2022-2026 роки, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, проте цього не зробив.

Позивач наголошує, що замість застосування зазначених коефіцієнтів відповідач у 2022-2024 роках обмежився встановленням щомісячних доплат до пенсії, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 провів перерахунок із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,0575 та 1,061 відповідно. Позивач вважає, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому при проведенні індексації підлягає збільшенню той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховувався для обчислення її пенсії. На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви відповідь пенсійного органу, протокол (розпорядження) про перерахунок пенсії та розрахунок заробітку для обчислення пенсії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Суд враховує, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову: суд у будь-якому разі зобов`язаний самостійно перевірити відповідність позиції позивача чинному законодавству та оцінити наявні докази, що й було зроблено при вирішенні цієї справи. При цьому позиція відповідача щодо спірних відносин суду відома зі змісту його відповіді від 20.04.2026, наявної в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З огляду на викладене справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 12.10.2021 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання (довідка медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 133786) на період з 12.10.2021 довічно.

Пенсію позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного як середній показник за три календарні роки, що передували року звернення за пенсією, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн. Ця обставина підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії, складеним пенсійним органом (дата вводу заробітку - 27.10.2021), та прямо визнається відповідачем у його відповіді від 20.04.2026.

26.03.2026 позивач звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України зі зверненням ВЕБ-04001-Ф-С-26-195571 (вх. № 32103/Ц-0400-26 від 26.03.2026), в якому просила провести індексацію її пенсії у 2022-2026 роках з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 20.04.2026 № 46909-32103/Ц-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку. У листі зазначено, що перерахунки пенсій з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796 проводилися від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, збільшеного починаючи з показника 3764,40 грн, який після застосування зазначених коефіцієнтів становив відповідно 6186,32 грн, 7405,03 грн і 7994,47 грн. Оскільки цей показник є меншим за показник, застосований при призначенні пенсії позивача (9118,81 грн), проведення перерахунків від нього було визнано відповідачем недоцільним, як таке, що призвело б до зменшення розміру пенсії. Натомість позивачу встановлено щомісячні доплати до пенсії: з 01.03.2022 - у розмірі 135 грн, з 01.03.2023 - у розмірі 100 грн, з 01.03.2024 - у розмірі 100 грн.

Крім того, у цьому ж листі відповідач зазначив, що з 01.03.2025 перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 із застосуванням до показника 9118,81 грн коефіцієнта збільшення в розмірі 1,0575, унаслідок чого показник склав 9643,14 грн, а з 01.03.2026 - відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 із застосуванням коефіцієнта збільшення в розмірі 1,061, унаслідок чого показник склав 10231,37 грн (9118,81 грн х 1,0575 х 1,061).

Наведене підтверджується і розрахунком заробітку для обчислення пенсії, складеним пенсійним органом, у якому зазначено: середній заробіток за три попередні роки (за 2018-2020 роки) - 9118,81 грн; коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати - 1,122007 (1,0575 х 1,061); збільшений на коефіцієнт показник заробітної плати - 10231,37 грн; індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 1,42641; середньомісячний заробіток для обчислення - 14594,13 грн. Таким чином, при обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, збільшений виключно на коефіцієнти 1,0575 та 1,061, і не застосовано коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Рішенням Васильківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 27.03.2026 № 046750002898 позивачу проведено перерахунок пенсії (вид перерахунку - за абзацом першим частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV) із середньомісячного заробітку 14594,13 грн, з урахуванням страхового стажу тривалістю 42 роки 6 місяців 9 днів та коефіцієнта страхового стажу 0,42500, унаслідок чого загальний розмір пенсії визначено в сумі 6424,99 грн, розмір пенсії по інвалідності - 3212,50 грн, а з урахуванням доплати особам, яким не виповнилося 70 років, у сумі 512,50 грн - 3725,00 грн з 01.04.2026.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури та обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III, згідно з якою законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до частини другої статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом № 1058-IV. Преамбулою цього Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Згідно з абзацом третім частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Відповідно до абзацу четвертого цієї ж частини розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року прийняв постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Пунктом 1 Порядку № 124 передбачено, що цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону. Відповідно до пункту 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено формулу, за якою обчислюється коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а також установлено, що розмір цього коефіцієнта визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розміри коефіцієнтів збільшення на відповідні роки визначені Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14. Пунктом 4 Постанови № 118 установлено з 1 березня 2022 року до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2022 року згідно з Порядком № 124, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII, а пунктом 8 цього ж розділу установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197. Пунктом 6 Постанови № 168 до пенсій, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком № 124, установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796. Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 185 до пенсій, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком № 124, установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209) установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115. Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення (перерахунку) їх пенсії, на коефіцієнт збільшення, зокрема для пенсій, призначених із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236) установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовувався для призначення (перерахунку) пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209, на коефіцієнт збільшення, зокрема для пенсій, призначених із застосуванням показників, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061.

Аналіз наведеного законодавства свідчить, що положення пункту 5 Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки ці норми по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами Закону № 1058-IV збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як за приписами Порядку № 124 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі; умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України, що забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) забезпечує зв`язок між сплаченими внесками і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці. Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи, що є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже, абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

В іншому випадку підлягає застосуванню частина третя статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України, закону України або іншому правовому акту вищої юридичної сили кореспондує з принципом верховенства права. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку із щорічною індексацією збільшенню підлягає той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV. З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій положень пункту 5 Порядку № 124 у спосіб, що відступає від частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, є протиправним.

Застосовуючи наведені норми права до встановлених обставин, суд констатує, що пенсію позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. Саме цей показник і є показником, який враховується для обчислення пенсії позивача у розумінні частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а тому саме він підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти збільшення, установлені абзацом другим пункту 1 Постанови № 118 (1,14), пунктом 1 Постанови № 168 (1,197), пунктом 1 Постанови № 185 (1,0796), пунктом 1 Постанови № 209 (1,115) та пунктом 1 Постанови № 236 (1,121).

Натомість відповідач, здійснюючи індексацію пенсії позивача, у 2022-2024 роках обмежився встановленням щомісячних доплат до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн і 100 грн, а у 2025 та 2026 роках застосував до показника 9118,81 грн коефіцієнти збільшення в розмірі 1,0575 та 1,061, передбачені підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 і підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236, унаслідок чого відповідний показник склав лише 10231,37 грн. Тобто передбачені абзацом другим пункту 1 Постанови № 118, пунктом 1 Постанови № 168, пунктом 1 Постанови № 185, пунктом 1 Постанови № 209 та пунктом 1 Постанови № 236 коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника, який враховувався для обчислення пенсії позивача, застосовані не були.

При цьому суд зважає на те, що положення підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 та підпункту 6 пункту 2 Постанови № 236, якими для пенсій, призначених у 2021 році, визначено коефіцієнти збільшення у меншому розмірі (1,0575 та 1,061) порівняно з тими, що встановлені пунктом 1 кожної з цих постанов (1,115 та 1,121), звужують зміст існуючого права позивача на індексацію пенсії з урахуванням належного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення її пенсії при призначенні, а тому застосування цих положень у спірних відносинах є недопустимим.

Суд також зазначає, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 № 46909-32103/Ц-01/8-0400/26 за своєю формою і змістом є листом, наданим за наслідками розгляду звернення позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, а не рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує, змінює чи припиняє права та обов`язки позивача у сфері пенсійного забезпечення. Такий лист не є актом індивідуальної дії, що підлягає скасуванню в судовому порядку. З огляду на це предметом судового контролю в цій справі є не законність окремого акта, а правомірність дій відповідача з проведення індексації пенсії позивача, і саме у такий спосіб сформульовано позовні вимоги.

Отже, відповідач, проводячи індексацію пенсії позивача без застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії при призначенні (9118,81 грн), коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, діяв не у відповідності до вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, чим порушив право позивача на індексацію пенсії.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі відповідач правомірності своїх дій не довів, доказів на їх обґрунтування не подав, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії (за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн), на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025) та 1,121 (з 01.03.2026), та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1065,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова