Решение № 140283465, 02.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа №160/2234/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Літан» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: 02.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Літан» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Літан») до Південно-Східної митниці (далі - відповідач, митниця), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпровської митниці (нова назва - Південно-Східна митниця, ідентифікаційний код: 43971371) від 25.08.2025 №UA1100002025100 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита 277 312,15 грн (у тому числі податкове зобов`язання - 252 101,95 грн, штрафні (фінансові) санкції - 25 210,20 грн);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпровської митниці (нова назва - Південно-Східна митниця, код ЄДРПОУ 43971371) від 25.08.2025 №UA110000202599 на загальну суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість 55 462,43 грн (у тому числі податкове зобов`язання - 50 420,39 грн, штрафні (фінансові) санкції - 5 042,04 грн).

Спір виник щодо правомірності донарахування позивачу ввізного мита за повною ставкою та податку на додану вартість у зв`язку з непідтвердженням уповноваженим митним органом Чеської Республіки преференційного походження з Європейського Союзу товару - вживаного автобуса MERCEDES-BENZ O530 CITARO, VIN НОМЕР_1 , ввезеного позивачем за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA101020020092U1 із застосуванням тарифної преференції на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у митного органу не було підстав для сумнівів у походженні товару, а Державна митна служба України звернулася до митного органу Чеської Республіки без доручення на вибіркову перевірку та без документів, які свідчили б про недостовірність відомостей у сертифікаті EUR.1. Позивач вказує, що автобус виготовлено в Німеччині, що є державою - членом Європейського Союзу, що підтверджують VIN-код, заводська табличка виробника Evobus GmbH, сертифікат відповідності, рахунок-фактура та інші документи, подані під час митного оформлення. Звертає увагу, що Житомирська митниця, яка здійснювала митне оформлення автобуса, зауважень до поданих позивачем документів не мала. Позивач зазначає, що сертифікат EUR.1 не анульовано, не визнано недійсним і не відкликано, відповідальність за його оформлення несе виключно експортер, а позивач діяв добросовісно, обґрунтовано покладаючись на дії контрагента та митного органу країни експорту, тому його вина відсутня. Наголошує, що лист уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025 не є єдиним і беззаперечним доказом порушення, не містить чіткої відповіді про достовірність документа та походження товару і не містить документально підтверджених відомостей щодо країни походження, які відрізняються від задекларованих (пункт 54.4 статті 54 Податкового кодексу України). Митний орган Чеської Республіки не звертався до експортера із запитом про перевірку, що підтверджує афідевіт керуючого директора експортера, а лист від 11.06.2025 надіслано до спливу десятимісячного строку, встановленого для відповіді. Позивач вважає, що висновки перевірки ґрунтуються на документі іноземного органу, який не перекладено на українську мову та не легалізовано, а акт перевірки не містить посилань на первинні документи, що свідчать про порушення. Імпортер заперечує свою обізнаність із фактом проведення перевірки, оскільки не отримував наказу та акта перевірки, що позбавило його можливості подати заперечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано від Державної митної служби України лист уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025 №8247-2/2025-900000-22020/ZD (0334/2024) разом із додатками до нього; лист від 11.10.2024 №15/15-03-01/11/5389 до уповноважених органів Чеської Республіки, яким направлено на перевірку сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983, виданий експортеру Mezinarodni Inovativni Kancelar s.r.o.; лист Державної митної служби України від 17.06.2025 №15/15-03-01/7/3581.

23.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача стало надходження від уповноваженого митного органу Чеської Республіки листа від 11.06.2025, згідно з яким сертифікат EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983 не мав бути виданий, оскільки автобус було імпортовано до Чехії з третьої країни (Швейцарії) без подання підтвердження походження, а отже, преференційне походження товару не підтверджено. Відповідно до пункту 6 статті 32 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження до такого товару не може бути застосовано преференційний режим, а згідно з частиною другою статті 46 Митного кодексу України товар підлягає оподаткуванню ввізним митом за повними ставками. Рахунок-фактура, VIN-код та інші документи про країну виготовлення не є документами, що надають право на преференційну ставку мита. Відповідач зазначив, що повідомлення про проведення перевірки, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення надсилалися позивачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення, які повернуто відділенням поштового зв`язку за закінченням строку зберігання, і тому відповідно до статті 42 Податкового кодексу України вважаються врученими. Відповідач також послався на постанови Верховного Суду від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, від 10.08.2022 у справі №460/8509/21 та від 12.05.2023 у справі №140/1130/21.

10.03.2026 до суду надійшли витребувані докази від Державної митної служби України (лист від 09.03.2026 №15/15-03-01/8.19/1338). Того самого дня управлінням з аналітично-статистичної та організаційної роботи суду складено акт №13 про відсутність у зазначеному листі всіх додатків.

12.03.2026 витребувані докази надійшли до суду в повному обсязі.

11.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що відповідач не довів наявності сумнівів, які передували зверненню до митного органу Чеської Республіки, та надходження документально підтверджених відомостей щодо країни походження. Вказав, що митні органи Чеської Республіки не направляли запиту експортеру, а отже, підстави для відмови в преференції за пунктом 6 статті 32 Доповнення I відсутні. Зазначив, що судова практика, на яку посилається відповідач, є застарілою та стосується неподібних правовідносин. Позивач також просив витребувати від Державної митної служби України та відповідача докази направлення митними органами Чеської Республіки запиту експортеру та отримання відповіді на нього.

16.03.2026 від відповідача надійшли заперечення, в яких він зазначив, що лист митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025 містить чіткий результат перевірки, а інші доводи позивача дублюють доводи позовної заяви.

02.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи афідевіту керуючого директора компанії Mezinarodni Inovativni Kancelar s.r.o. Святослава Галічевського від 18.03.2026, засвідченого нотаріусом у м. Празі, з перекладом, а також доказів направлення адвокатського запиту до Генеральної дирекції митної служби Чеської Республіки від 23.01.2026. У афідевіті зазначено, що в період з 11.10.2024 до 25.08.2025 запитів від митних органів Чеської Республіки щодо перевірки сертифіката EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983 до експортера не надходило.

14.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача, а також клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа уповноваженого митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025 №8247-2/2025-900000-22020/ZD (0334/2024) та засвідченої копії сертифіката EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983 з перекладом, здійсненим Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.

21.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що лист митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025 не містить відомостей про достовірність перевірених документів та походження товару, а також не відповідає вимогам статті 18 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, оскільки не має офіційної печатки, не легалізований, а дійсність цифрового підпису на ньому неможливо встановити.

23.04.2026 від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач зазначив, що в останньому абзаці листа від 11.06.2025 прямо вказано, що товар не походить з Європейського Союзу, а в графі 14 сертифіката EUR.1 зроблено відмітку про його невідповідність вимогам автентичності та правильності. Лист отримано в межах адміністративного співробітництва митних органів, передбаченого Угодою між Урядом України і Урядом Чеської Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях, і відповідно до пункту «b» частини третьої статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, він не потребує проставлення апостиля.

09.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач послався на постанову Верховного Суду від 09.12.2025 у справі №380/22832/24 як на таку, що ухвалена в подібних правовідносинах.

16.06.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач, крім іншого, зазначив, що лист митного органу Чеської Республіки складено англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування, а його переклад надано до суду.

Ухвалою суду від 10.07.2026 клопотання позивача задоволено, поновлено строк на подання доказів та прийнято до розгляду афідевіт Святослава Галічевського від 18.03.2026, докази направлення адвокатського запиту від 23.01.2026 та їх переклади.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2023 між компанією Mezinarodni Inovativni Kancelar s.r.o. (Чеська Республіка, продавець) та ТОВ «ТД «Літан» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №004, відповідно до пункту 2.1 якого продавець зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити не нові (з пробігом) автобуси: Mercedes-Benz Citaro O530 у кількості 7 одиниць та MAN Lions City A у кількості 10 одиниць за ціною 28 700 EUR за одиницю.

У зоні діяльності Житомирської митниці за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA101020020092U1 позивач здійснив митне оформлення в митному режимі імпорту товару: «Автобус пасажирський для цивільного використання, на дорогах загального значення, марка MERCEDES-BENZ, модель O530 CITARO, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, … що був у використанні, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, дата першої реєстрації - 13.07.2010. Країна виробництва DE», код згідно з УКТ ЗЕД 8702 10 19 90, фактурна вартість 28 700,00 EUR, митна вартість 1 260 509,74 грн (далі - автобус).

У митній декларації від 31.05.2024 №24UA101020020092U1 в графі 15 країною відправлення зазначено Чехію, у графі 34 країною походження - DE (Німеччина), у графі 36 - код преференції зі сплати ввізного мита «410» (товари, що походять з держав - членів Європейського Союзу і ввозяться в Україну відповідно до Угоди про асоціацію), у графі 44 - код документа «0954» (сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983). Іншого документа, що підтверджує преференційне походження товару, позивач під час митного оформлення не подавав.

Крім сертифіката EUR.1, під час митного оформлення до Житомирської митниці подано: договір купівлі-продажу від 04.04.2023 №004, рахунок-фактуру від 23.05.2024 №UA202404 із зазначенням країни походження «DE», експортну декларацію Європейського Союзу від 23.05.2024, фотографії автобуса із заводською табличкою виробника Evobus GmbH, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 28.05.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжну інструкцію від 11.03.2024, рахунок від 15.05.2024 №347/10830 та інші документи.

Згідно з листом Житомирської митниці від 19.12.2025 у зв`язку з неспрацюванням критеріїв ризику повідомлення про надання додаткових документів позивачу не надсилалися, рішення про відмову в митному оформленні та в застосуванні режиму вільної торгівлі не приймалися.

Митне оформлення здійснено із застосуванням тарифної преференції, ввізне мито не сплачувалося, а податок на додану вартість обчислено з бази оподаткування, до якої ввізне мито не включено (288 893,46 грн).

Державна митна служба України на запит Житомирської митниці від 13.06.2024 №7.19-2/15/4/4707 листом від 11.10.2024 №15/15-03-01/11/5389 звернулася до Генеральної дирекції митної служби Чеської Республіки із запитом про проведення відповідно до статей 31 і 32 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження подальшої перевірки автентичності сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983 та правильності інформації, наведеної в ньому.

Причиною запиту зазначено сумніви щодо преференційного походження вживаного товару. До запиту додано копію сертифіката EUR.1 та рахунок-фактуру.

Листом від 11.06.2025 №8247-2/2025-900000-22020/ZD (0334/2024), підписаним кваліфікованим електронним підписом заступника директора митного відділу Генеральної дирекції митної служби Чеської Республіки Л. Доскочіла та зареєстрованим у Державній митній службі України 16.06.2025 за вх. №16589/11/15, уповноважений митний орган Чеської Республіки повідомив, що видача сертифіката з перевезення товару EUR.1 була неправомірною («The issue of the EUR.1 movement certificate was unlawful»), оскільки автобус MERCEDES-BENZ Citaro O530, VIN НОМЕР_1 , було імпортовано до Чехії з третьої країни, а саме зі Швейцарії, і під час такого імпорту підтвердження походження не подавалося.

З огляду на це товар не є таким, що походить з Європейського Союзу відповідно до положень Доповнення I та відповідних положень Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. До листа додано засвідчену копію сертифіката EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983, у графі 14 якого («Результати перевірки») митним органом Чеської Республіки зроблено відмітку про його невідповідність вимогам автентичності та правильності, датовану 11.06.2025, з підписом і печаткою.

Листом від 17.06.2025 №15/15-03-01/7/3581 Державна митна служба України надіслала копію зазначеного листа Житомирській митниці для вжиття заходів і проведення перевірки.

На підставі пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України та доповідної записки управління проведення митного аудиту Дніпровської митниці від 26.06.2025 №19/19-02/8160 наказом Дніпровської митниці від 02.07.2025 №256 призначено документальну невиїзну перевірку позивача щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати митних платежів за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA101020020092U1 тривалістю вісім робочих днів з 07.07.2025.

Письмове повідомлення від 03.07.2025 №7.5-01/19-02/13/3806 про проведення перевірки надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (відправлення №0601166033288), який повернуто відділенням поштового зв`язку 30.07.2025 за закінченням строку зберігання.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2025 №0045/25/7.5-19/0036440036 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 1 статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товару, пункту 2 частини третьої статті 75 Митного кодексу України та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати ввізного мита на 252 101,95 грн (20 відсотків від митної вартості 1 260 509,74 грн) та податку на додану вартість на 50 420,39 грн. Акт перевірки надіслано позивачу листом від 22.07.2025 №7.5-01/19-02/13/4090 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (відправлення №0601176020915), який повернуто відділенням поштового зв`язку 17.08.2025 за закінченням строку зберігання.

На підставі акта перевірки Дніпровська митниця 25.08.2025 прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №UA1100002025100, яким позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати ввізного мита в сумі 277 312,15 грн, з них 252 101,95 грн - за податковим зобов`язанням та 25 210,20 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №UA110000202599, яким позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 55 462,43 грн, з них 50 420,39 грн - за податковим зобов`язанням та 5 042,04 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу листом від 25.08.2025 №7.5-01/19-02/13/4736 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернуто відділенням поштового зв`язку за закінченням строку зберігання.

Дніпровську митницю перейменовано на Південно-Східну митницю, що сторонами не заперечується.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною третьою статті 1 МК України якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений ПК України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Відповідно до частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі.

У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини першої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), якою передбачено створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

Відповідно до статті 26 Угоди положення глави 1 розділу IV Угоди застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін; для цілей цієї глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва». Згідно з пунктом 1 статті 29 Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, наведених у Додатку I-A до Угоди.

Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція).

Рішенням Підкомітету з питань митного співробітництва Україна - ЄС від 21.11.2018 №1/2018 Протокол I до Угоди замінено, і в торгівлі між Україною та Європейським Союзом застосовуються правила походження, викладені в Доповненні I та відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Доповнення I до Конвенції (далі - Доповнення I) у редакції, чинній на час видачі сертифіката EUR.1 (23.05.2024) та направлення запиту про перевірку (11.10.2024).

Суд зазначає, що Рішенням Спільного комітету Конвенції від 07.12.2023 №1/2023, ратифікованим Законом України від 17.12.2024 №4148-IX, до Конвенції внесено зміни, які набрали чинності з 01.01.2025; положення, застосовані судом у цьому рішенні, відтворено в статтях 13, 32 і 34 Доповнення I у редакції Рішення №1/2023 без змін по суті.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Доповнення I товарами, що походять з Договірної Сторони, у разі їх експорту до іншої Договірної Сторони вважаються: (a) товари, цілком вироблені в цій Договірній Стороні; (b) товари, отримані в Договірній Стороні з матеріалів, які не були повністю там вироблені, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку або переробку відповідно до статті 5 Доповнення I.

Згідно з пунктом 1 статті 15 Доповнення I товари, що походять з однієї з Договірних Сторін і ввозяться в іншу Договірну Сторону, підпадають під дію відповідної угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифіката з перевезення товару EUR.1; (b) сертифіката з перевезення товару EUR-MED; (c) у випадках, зазначених у статті 21(1), декларації про походження, наданої експортером в інвойсі або іншому комерційному документі.

Відповідно до статті 16 Доповнення I сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається митними органами Договірної Сторони-експортера на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженого представника. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної Сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження товарів. Митні органи, які видають сертифікат, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів і мають право вимагати будь-яких доказів та здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера.

Відповідно до пункту 1 статті 31 Доповнення I митні органи Договірних Сторін допомагають один одному через компетентні митні адміністрації в перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і правильності інформації, наведеної в цих документах.

Згідно з пунктами 1-3, 5, 6 статті 32 Доповнення I подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися в довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної Сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Конвенції. З цією метою митні органи Договірної Сторони-імпортера повертають сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо його було подано, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту.

Перевірка здійснюється митними органами Договірної Сторони-експортера, які для цього мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких здійснено перевірку, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи можуть відповідні товари бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції. Якщо в разі обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання запиту або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності відповідного документа чи справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, за відсутності виняткових обставин повинні відмовити в наданні права на преференції.

Відповідно до статті 33 Доповнення I спори щодо процедур перевірки, передбачених статтею 32, які не можуть бути вирішені між митними органами, що вимагали перевірки, та митними органами, відповідальними за її проведення, передаються на розгляд двостороннього органу, утвореного відповідною угодою. У всіх випадках спори між імпортером і митними органами Договірної Сторони-імпортера вирішуються відповідно до законодавства цієї Договірної Сторони.

Відповідно до частини першої статті 36 МК України положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування, зокрема, ставок мита до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 36 МК України повністю отримані або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються відповідно до законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України в разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу (організації), що видав сертифікат, із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження.

Згідно з частиною другою статті 46 МК України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 345 МК України митні органи мають право проводити документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита.

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів.

Суд зазначає, що Законом України від 22.08.2024 №3926-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу» (далі - Закон №3926-IX) МК України доповнено статтею 344-1, статті 345 і 354 викладено в новій редакції, а до статті 351 внесено зміни (пункти 181, 182, 187 і 190 розділу I Закону №3926-IX).

Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №3926-IX цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім положень, перелічених у цьому пункті, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон №3926-IX опубліковано в газеті «Голос України» 18.10.2024 №148, отже, зазначені винятки набрали чинності 19.10.2024, а решта його положень - 19.04.2025.

Пункти 181, 182, 187 і 190 розділу I Закону №3926-IX до винятків не належать, отже, набрали чинності 19.04.2025, тобто до призначення та проведення перевірки позивача.

З огляду на це суд застосовує статті 344-1, 345, 351 і 354 МК України в редакції Закону №3926-IX.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться в разі надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 352 МК України під час проведення перевірок посадовими особами митних органів можуть бути використані отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо країни походження та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, що відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зокрема, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України в разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів під час їх ввезення на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що умовою застосування тарифної преференції, передбаченої Угодою, є преференційне походження товару з Європейського Союзу, яке підтверджується документом, визначеним пунктом 1 статті 15 Доповнення I, зокрема сертифікатом з перевезення товару EUR.1. Митні органи країни імпорту вправі ініціювати подальшу перевірку такого документа як вибірково, так і за наявності обґрунтованих сумнівів, а перевірку здійснюють митні органи країни експорту. Результат цієї перевірки, отриманий у порядку адміністративного співробітництва, є підставою для відмови в наданні преференції, проведення документальної перевірки імпортера та самостійного визначення митним органом податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що у відповіді митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025 надано чіткі відповіді на обидва питання, визначені пунктом 5 статті 32 Доповнення I:

щодо достовірності документа - сертифікат EUR.1 видано неправомірно, у його графі 14 зроблено відмітку про невідповідність вимогам автентичності та правильності;

щодо походження товару - товар не походить з Європейського Союзу.

Висновок митного органу країни експорту обґрунтовано конкретною фактичною обставиною: автобус було ввезено до Чехії зі Швейцарії, і під час такого ввезення підтвердження походження не подавалося.

Щодо принципу територіальності суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Доповнення I («Принцип територіальності») умови набуття статусу походження, наведені в розділі II Доповнення I, мають бути виконані без перешкод у Договірній Стороні-експортері.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Доповнення I за винятком випадків, зазначених у статті 3, товари, що походять з Договірної Сторони, які були експортовані з цієї Договірної Сторони до іншої країни та повернулися, мають вважатися такими, що не мають походження, якщо митним органам не буде доведено, що: (a) товари, які повернулися, є тими самими, що були експортовані; та (b) їх не було піддано жодній операції, крім необхідних для збереження товарів у належному стані під час перебування в іншій країні або під час експорту. Аналогічне правило встановлено пунктом 2 статті 13 Доповнення I в редакції Рішення Спільного комітету Конвенції №1/2023.

Отже, статус преференційного походження товару пов`язаний не лише з місцем його виготовлення, а й з перебуванням товару на території Договірної Сторони.

Товар, вироблений у Європейському Союзі, який було вивезено за межі Європейського Союзу і згодом ввезено назад, втрачає статус товару, що походить з Європейського Союзу, якщо не доведено його тотожність вивезеному товару та відсутність будь-яких операцій з ним, крім необхідних для збереження в належному стані.

Тягар такого доведення покладено на особу, яка заявляє про преференційне походження, а саме доведення здійснюється перед митними органами, зокрема перед митними органами країни експорту під час видачі сертифіката EUR.1 (стаття 16 Доповнення I) або під час подальшої перевірки (пункт 3 статті 32 Доповнення I).

Виняток, передбачений статтею 3 Доповнення I (кумуляція походження), до спірних правовідносин не застосовується.

Хоча Швейцарія є Договірною Стороною Конвенції і відповідно до пункту 4 статті 3 Доповнення I товари, що походять з Договірної Сторони і не зазнали обробки в Договірній Стороні-експортері, зберігають своє походження в разі експорту до іншої Договірної Сторони, застосування цього правила можливе лише за наявності документа, що підтверджує походження товару, виданого або складеного відповідно до Доповнення I.

Як повідомив митний орган Чеської Республіки, під час ввезення автобуса зі Швейцарії до Чехії підтвердження походження не подавалося.

Відповідно до митної декларації від 31.05.2024 №24UA101020020092U1 автобус виготовлено у 2010 році, дата його першої реєстрації - 13.07.2010, на час ввезення в Україну він був у використанні.

Згідно з листом митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025 автобус було ввезено до Чехії зі Швейцарії, після чого його експортовано до України.

Доказів того, що автобус, ввезений до Чехії, є тим самим товаром, що раніше був вивезений з Європейського Союзу, та що з ним під час перебування за межами Європейського Союзу не здійснювалося жодних операцій, крім необхідних для його збереження в належному стані, ні експортер митному органу Чеської Республіки, ні позивач митному органу чи суду не надали.

Позивач обставини ввезення автобуса до Чехії зі Швейцарії не спростував.

Отже, з урахуванням принципу територіальності автобус не може вважатися товаром, що походить з Європейського Союзу, незалежно від того, що його виготовлено в Німеччині.

Щодо відсутності підстав для сумнівів, доручення на вибіркову перевірку та документів, що обґрунтовують запит.

Пункт 1 статті 32 Доповнення I передбачає дві самостійні підстави для подальшої перевірки підтверджень походження: перевірку в довільному (вибірковому) порядку та перевірку за наявності обґрунтованих сумнівів.

Отже, наявність обґрунтованих сумнівів не є обов`язковою умовою для направлення запиту.

Пункт 2 статті 32 Доповнення I зобов`язує зазначати причини запиту лише «за необхідності», а документи, що вказують на недостовірність інформації, додаються до запиту в разі їх отримання.

Відповідно до частини третьої статті 1 МК України ці правила міжнародного договору мають пріоритет перед положеннями частини третьої статті 43 МК України.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що запит ініційовано Житомирською митницею (запит від 13.06.2024 №7.19-2/15/4/4707), а в листі Державної митної служби України від 11.10.2024 зазначено причину запиту - сумніви щодо преференційного походження вживаного товару.

Отримання окремого доручення Державної митної служби України на проведення вибіркової перевірки ні Доповненням I, ні МК України не передбачено.

Отже, цей довід позивача є необґрунтованим та не заслуговує на увагу.

Щодо підтвердження походження автобуса з Німеччини документами про країну виготовлення.

Документи, на які посилається позивач (VIN-код, заводська табличка виробника, сертифікат відповідності, рахунок-фактура із зазначенням країни походження «DE», свідоцтво про реєстрацію), підтверджують країну виготовлення автобуса, тобто його непреференційне походження.

Проте відповідно до частин першої та п`ятої статті 36 МК України преференційне походження товарів визначається не за правилами МК України, а за правилами міжнародних договорів, тобто в цьому випадку за Доповненням I.

Тому положення частин восьмої та дев`ятої статті 41 МК України про подання декларантом додаткових відомостей про країну походження товару до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення I право на преференцію підтверджується виключно сертифікатом EUR.1, EUR-MED або декларацією про походження.

Крім того, як зазначено судом вище, з огляду на принцип територіальності (пункт 2 статті 11 Доповнення I) факт виготовлення автобуса в Німеччині сам собою не свідчить про його преференційне походження з Європейського Союзу на дату експорту до України.

Верховний Суд у постановах від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 дійшов висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу в разі виникнення сумнівів щодо походження товару, який не передбачає аналізу ним додаткових документів, наданих декларантом, і митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів перевірки від компетентного органу.

Цей висновок відтворено Верховним Судом і в постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/24.

Відтак, те, що Житомирська митниця під час митного оформлення не мала зауважень до поданих документів, не позбавляє митні органи права на подальшу перевірку після випуску товару, прямо передбачену пунктом 1 статті 32 Доповнення I та статтею 345 МК України.

Щодо тверджень позивача про чинність сертифіката EUR.1, відповідальність експортера та відсутність вини позивача.

Сертифікат EUR.1 є документом, який засвідчує преференційне походження товару, за виключенням випадку, коли за результатами перевірки, передбаченої статтею 32 Доповнення I, не встановлено інше.

У спірних правовідносинах митний орган, який видав сертифікат, за результатами перевірки констатував неправомірність його видачі та зробив у ньому відповідну відмітку.

Окремої процедури анулювання чи відкликання сертифіката для настання наслідків, визначених пунктом 6 статті 32 Доповнення I, міжнародний договір не передбачає.

Відповідальність експортера за правильність відомостей у сертифікаті (статті 16, 34 Доповнення I) не звільняє імпортера від обов`язку сплатити ввізне мито за повною ставкою в разі непідтвердження преференційного походження товару, оскільки відповідно до статей 276 і 293 МК України саме позивач як особа, що ввезла товар, є платником мита.

Посилання позивача на відсутність вини суд відхиляє, оскільки донарахування податкового зобов`язання не є заходом юридичної відповідальності, а штраф застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, який встановлює відповідальність у розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання за діяння, що зумовили визначення контролюючим органом податкового зобов`язання на підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, і не пов`язує її з наявністю вини.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України вина є ознакою податкового правопорушення лише у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, а згідно з останнім реченням першого абзацу пункту 112.7 статті 112 ПК України положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності є наявність вини.

Вину як ознаку правопорушення пов`язано з пунктом 123.2 статті 123 ПК України (умисне діяння, штраф 25 відсотків), який до позивача не застосовано.

Відповідно до пункту 112.6 статті 112 ПК України звільнення від фінансової відповідальності не звільняє особу від виконання податкового обов`язку.

Щодо доводів позивача про те, що лист митного органу Чеської Республіки не є достатнім доказом і не містить документально підтверджених відомостей, що відрізняються від задекларованих.

Пункт 2 частини другої статті 351, пункт 5 частини першої статті 352 МК України та пункт 54.4 статті 54 ПК України прямо визначають документально підтверджену інформацію уповноважених органів іноземних держав про непідтвердження критеріїв походження або автентичності документів як підставу для проведення документальної перевірки та самостійного визначення податкових зобов`язань.

Лист від 11.06.2025 є офіційним документом компетентного органу країни експорту, отриманим у порядку, визначеному статтями 31, 32 Доповнення I, до якого додано засвідчену копію сертифіката з відміткою про результати перевірки.

Відомості, що містяться в ньому (товар не походить з Європейського Союзу, його ввезено до Чехії з третьої країни без підтвердження походження), безпосередньо відрізняються від задекларованих позивачем у графах 36 та 44 митної декларації відомостей про преференційне походження товару з Європейського Союзу.

Отже, такий лист є належним, допустимим і достатнім доказом непідтвердження преференційного походження товару.

Щодо незвернення митного органу Чеської Республіки до експортера, даних афідевіту та недотримання десятимісячного строку.

Відповідно до пункту 3 статті 32 Доповнення I митні органи Договірної Сторони-експортера мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера «та інші перевірки, які вважатимуть належними».

Отже, Доповнення I не зобов`язує митний орган країни експорту здійснювати перевірку виключно шляхом направлення запиту експортеру.

Митний орган Чеської Республіки дійшов висновку на підставі відомостей про ввезення автобуса до Чехії зі Швейцарії, тобто даних, які перебувають у розпорядженні самого митного органу.

Тому афідевіт керуючого директора експортера Святослава Галічевського від 18.03.2026 про ненадходження до експортера запитів митних органів, який суд прийняв до розгляду ухвалою від 10.07.2026, не спростовує ні факту ввезення автобуса зі Швейцарії, ні висновків митного органу Чеської Республіки, а отже, не впливає на вирішення спору.

До того ж зазначений документ складено особою, заінтересованою в непідтвердженні неправомірності видачі сертифіката, отриманого на її заяву.

З цих самих підстав обставини направлення митним органом Чеської Республіки запиту експортеру не входять до предмета доказування в цій справі (стаття 73 КАС України), що виключає необхідність витребування відповідних доказів, про що просив позивач.

Десятимісячний строк, передбачений пунктом 6 статті 32 Доповнення I, стосується відповіді митного органу країни експорту на запит митного органу країни імпорту, а не відповіді експортера.

Відповідь митного органу Чеської Республіки надійшла приблизно через вісім місяців після запиту, тобто в межах зазначеного строку.

Крім того, підставою для відмови в преференції в цьому випадку є не сплив строку, а пряма негативна відповідь митного органу країни експорту.

Щодо відсутності перекладу та легалізації листа митного органу Чеської Республіки і щодо змісту акта перевірки.

Лист від 11.06.2025 отримано Державною митною службою України від компетентного митного органу Чеської Республіки електронною поштою в межах адміністративного співробітництва, передбаченого статтями 31, 32 Доповнення I та Угодою між Урядом України і Урядом Чеської Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях, підписаною 19.03.1997.

Лист підписано кваліфікованим електронним підписом посадової особи та зареєстровано в Державній митній службі України.

Відповідно до пункту «b» частини третьої статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961 ця Конвенція не поширюється на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

Договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28.05.2001 регулює правову допомогу в цивільних справах, тобто справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних і комерційних правовідносин, і до обміну інформацією між митними органами не застосовується.

Отже, легалізація чи проставлення апостиля на листі від 11.06.2025 не є обов`язковою.

Щодо перекладу суд зазначає, що стаття 5 Закону України «Про застосування англійської мови в Україні» від 04.06.2024 №3760-IX «Про застосування англійської мови в Україні», на яку посилаються сторони, відповідно до пункту 1 розділу II цього Закону набрала чинності через два роки з дня набрання ним чинності, тобто на час проведення перевірки ще не діяла.

Переклад листа та сертифіката EUR.1, здійснений Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, надано до суду.

Позивач правильність перекладу не спростував, а зміст листа є коротким і однозначним, висновки акта перевірки цьому змісту повністю відповідають.

Отже, відсутність офіційного перекладу на етапі перевірки не призвела до неповного з`ясування обставин чи неправильних висновків митного органу.

Акт перевірки містить посилання на митну декларацію, подані під час митного оформлення документи, лист Державної митної служби України від 17.06.2025 та лист митного органу Чеської Республіки від 11.06.2025, а також розрахунок донарахованих сум (додаток 1 до акта).

Відповідно до частини дванадцятої статті 354 МК України рішення щодо країни походження та підстав для звільнення від оподаткування зазначаються в акті про результати документальної перевірки.

Отже, акт перевірки відповідає вимогам закону.

Щодо необізнаності позивача про проведення перевірки.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться в приміщенні митного органу за умови направлення підприємству письмового повідомлення із зазначенням дати початку перевірки та копії наказу про її проведення у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства під час перевірки не обов`язкова.

Згідно з частиною шостою статті 344-1 МК України документи митного органу, що стосуються пост-митного контролю, направляються, зокрема, у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; у разі неотримання листа днем отримання документа є дата повернення рекомендованого листа, зазначена поштовою службою.

Відповідно до частини другої статті 354 МК України акт про результати перевірки надсилається підприємству в порядку, встановленому ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пунктами 42.2, 42.5 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо їх надіслано за адресою (місцезнаходженням) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення; у разі, якщо пошта не може вручити документ платнику податків з причин, зокрема, відсутності посадових осіб за місцезнаходженням, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення про проведення перевірки надіслано позивачу 03.07.2025, тобто до її початку, акт перевірки - 22.07.2025, а податкові повідомлення-рішення - 25.08.2025 рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Ці відправлення повернуто за закінченням строку зберігання.

Отже, відповідач виконав обов`язок з належного повідомлення позивача, а неотримання позивачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням є наслідком його власної поведінки.

До того ж позивач реалізував право на захист своїх інтересів шляхом звернення до суду, а доводи щодо суті спірних правовідносин досліджено судом у повному обсязі.

Щодо практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у заявах по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, застосуванню підлягають висновки, сформовані в подібних правовідносинах, подібність яких визначається, зокрема, за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями з урахуванням фактичних обставин справи.

У постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/24 Верховний Суд наголосив, що висновки в цій категорії справ завжди ґрунтуються на оцінці конкретних фактичних обставин справи, а висновки судів у тій справі сформовано, виходячи з фактичних обставин саме цієї справи. У зазначеній справі №380/22832/24 уповноважені органи іноземних держав підтвердили автентичність сертифікатів EUR.1 і повідомили лише про неподання експортером доказів походження товару, що суди оцінили як підтвердження факту неподання експортером додаткових даних, а не як висновок про походження товару. Крім того, судами було встановлено, що транспортні засоби не виходили за межі Європейського Союзу до їх придбання імпортером.

Натомість у справі, що розглядається, митний орган Чеської Республіки повідомив про неправомірність видачі сертифіката EUR.1, зробив у ньому відмітку про невідповідність вимогам автентичності та правильності і дійшов прямого висновку про те, що товар не походить з Європейського Союзу, обґрунтувавши його ввезенням автобуса до Чехії з третьої країни (Швейцарії) без підтвердження походження.

Отже, правовідносини в зазначеній справі та у справі, що розглядається, не є подібними.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 30.07.2024 у справі №440/3770/19 та від 04.10.2023 у справі №380/2869/22 суд також відхиляє, оскільки висновки в них сформовано з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цих справах, які не є подібними до обставин цієї справи, зокрема щодо змісту відповідей митних органів країни експорту та переміщення товару за межі Європейського Союзу.

Доводи позивача про застарілість практики, на яку посилається відповідач, суд відхиляє, оскільки висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, відтворено й у постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/24, а відступу від нього Верховний Суд не здійснював.

Отже, оскільки за результатами перевірки, проведеної митним органом країни експорту, сертифікат EUR.1 від 23.05.2024 №c.Ty0604983 визнано виданим неправомірно, а преференційне походження товару з Європейського Союзу не підтверджено, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у позивача права на застосування тарифної преференції за кодом «410» та правомірно відповідно до частини другої статті 46 МК України, підпункту 54.3.6 пункту 54.3 та пункту 54.4 статті 54 ПК України визначив ввізне мито за повною ставкою 20 відсотків у сумі 252 101,95 грн.

Оскільки ввізне мито відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України включається до бази оподаткування податком на додану вартість, відповідач правомірно визначив податок на додану вартість у сумі 50 420,39 грн (20 відсотків від суми донарахованого мита).

Штрафні (фінансові) санкції в сумах 25 210,20 грн та 5 042,04 грн визначено відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України в розмірі 10 відсотків суми визначених податкових зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України. Доводи позивача висновків суду не спростовують.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Літан» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2025 №UA1100002025100 та №UA110000202599, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон