Решение № 140283308, 02.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 жовтня 2026 р. Справа № 120/1697/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Центр-Скло" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, картки коригування

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Центр-Скло" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, картки коригування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Одеською митницею протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000326 від 25.09.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000745.

Ухвалою суду від 13.02.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання суду документа про доплату судового збору за подання адміністративного позову.

16.02.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення даного позову, зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості у поданих декларантом документах встановлено розбіжності та відсутність відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, які не були усунуті наданням додаткових документів.

У зв`язку з неможливістю застосування основного та інших другорядних методів митну вартість визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 22.08.2025 №UA101020/2025/28008 на рівні 1,02 дол. США/кг. Відтак відповідач вважає оскаржувані рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Разом з тим, представником відповідача подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

06.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що митний орган у відзиві фактично лише повторив зміст оскаржуваного рішення, не спростувавши доводів позову, не надав чітких вказівок щодо того, які саме документи необхідно було подати для підтвердження митної вартості, та не врахував наданий позивачем висновок ДП "Держзовнішінформ", що підтверджує заявлену ціну товару. Позивач також зазначає, що товар, митна вартість якого була взята митницею за основу для порівняння, не є ідентичним або подібним, оскільки має інші характеристики, виробника та торговельну марку.

Ухвалою суду від 09.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

12.03.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що не погоджується з доводами позивача. Вказав, що під час митного контролю у поданих документах встановлено розбіжності щодо прайс-листа та платіжних документів, які, на думку митного органу, викликали обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості та зумовили необхідність витребування додаткових документів.

Вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000326/2 від 25.09.2025 прийнято відповідно до вимог митного законодавства, а наведені позивачем процедурні порушення не впливають на його правомірність, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив, що 06.01.2025 між ПП "ЦЕНТР-СКЛО" (далі - Покупець) та «Rider Glass Company Limited» (Китайська Народна Республіка) (далі - Продавець) було укладено контракт № 06-01-2025, згідно якого Продавець здійснив продаж листового скла та дзеркала, яке виготовляється методом флотації на загальну суму 1 000 000,00 доларів США. Одиницею продажу є квадратний метр.

Згідно п. 2.1. контракту ціни на окремі товари визначаються у рахунках. П. 3.1. контракту передбачено, що умови поставки визначаються у рахунках. Згідно п.5.1. контракту умови оплати вказані у відповідних рахунках.

1.2. На виконання контракту було виставлено рахунок-проформу № RGP-04401/25 від 15.05.2025р., згідно якої підтверджено замовлення товару, усього на суму 15 773,94 доларів США, а саме: 1) «дзеркала скляні у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення.

Покупцем перераховано на користь Покупця згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 91 від 16.05.2025р. кошти в сумі 38 919,05 доларів США, з яких 4 810,19 доларів США зараховано у якості 30% передоплати за рахунком-проформою № RGP-04401/25 від 15.05.2025р.

Продавець відвантажив товар, надавши інвойс № RG-33271/25 від 24.06.2025р. на товар, усього на суму 15 773,94 доларів США. Валюта контракту доларів США, ціна товару за домовленістю сторін складає 15 773,94 доларів США, чим фактично визначено митну вартість товару.

Покупцем перераховано на користь Покупця згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 140 від 05.09.2025р. кошти в сумі 46 450,710 доларів США, з яких 10 963,75 доларів США зараховано у якості 70% оплати за рахунком-проформою № RGP-04401/25 від 15.05.2025р.

23 вересня 2025 року для митного оформлення товару до Одеської митниці подана електронна митна декларація 25UA500500029920U8, з додатками (Контракт; Рахунок-проформа; Платіжний документ про оплату товару; Рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару; Копія митної декларації країни відправлення).

Відповідачем ухвалено рішення № UA500500/2025/000326/2 від 25.09.2025р. про коригування митної вартості товарів, де вказано, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, згідно вимог ст. 58 МК України, у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про складові митної вартості товарів. Також Відповідачем сформовано Картку відмови № UA500500/2025/000745.

Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення та картку відмову в прийнятті митної декларації, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 22.03.2024 №120/12253/23, від 15.10.2024 №120/17289/23.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а та від 20.03.2024 у справі №826/5959/17.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як уже було встановлено судом вище, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №25UA500500029920U8 та доданих до неї документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000326/2 від 25.09.2025.

Митний орган обґрунтував коригування митної вартості тим, що подані декларантом документи містили розбіжності та, на його думку, не підтверджували належним чином числові значення заявленої митної вартості. Зокрема, митниця зазначила, що прайс-лист був адресований безпосередньо ПП «Центр-Скло» та не відображав ціну для невизначеного кола покупців; у платіжних дорученнях були зазначені лише реквізити контракту без посилання на відповідні інвойси, що не дозволяло ідентифікувати платежі з конкретною поставкою товару.

Крім того, додатково надані заяви про купівлю іноземної валюти митний орган не визнав документами, що підтверджують оплату товару, а митну декларацію країни відправлення не врахував через невідповідність зазначених у ній умов поставки умовам за спірною ЕМД та через зазначення в ній коносамента, виданого пізніше дати самої декларації.

У зв`язку з тим, що на вимогу митного органу декларант не надав інших документів, які б, на думку митниці, усували встановлені розбіжності та підтверджували заявлену митну вартість, митниця дійшла висновку про неможливість застосування основного методу - за ціною договору. У зв`язку з відсутністю необхідної інформації для застосування другорядних методів митну вартість визначено за резервним методом на підставі раніше визнаної митної вартості співставного товару за ЕМД від 22.08.2025 № UA101020/2025/28008 - 1,02 дол. США/кг замість заявлених 0,59977 дол. США/кг.

Надаючи оцінку наведеним вище обставинам, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі рішення, суд враховує наступне.

Однією з підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару відповідач зазначив те, що наданий декларантом до митного оформлення прайс-лист від 01.09.2025 є, на думку митного органу, по суті офертою для конкретного покупця, оскільки виданий продавцем безпосередньо ПП «Центр-Скло» в межах контракту від 06.01.2025 № 06-01-2025 та не відображає «дійсну вартість» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Зокрема, митний орган виходив із того, що відповідно до загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, адресованим невизначеному колу покупців, тоді як наданий позивачем прайс-лист складений щодо конкретного покупця.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Такі документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти та прайс-листи продукції, складаються виробником або продавцем товару у процесі здійснення господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності такої документації чинним законодавством, що регулює порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у таких документах, не мають імперативного характеру, а у разі їх наявності можуть братися митним органом до уваги як додаткове джерело інформації. Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.

Крім того, у постанові від 08.12.2022 у справі №420/2792/19 Верховний Суд зазначив, що прейскурант (прайс-лист) є документом довільної форми, а чинним законодавством не встановлено вимог до його форми та змісту. Такий документ може оформлюватися не лише виробником товару, але й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Відтак наявність або відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 також звернув увагу на те, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових засад свободи підприємницької діяльності. При цьому прайс-лист не належить до основних документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, а жодним нормативно-правовим актом, у тому числі міжнародним, не встановлено обов`язкових вимог до його форми та змісту. Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17.

Отже, та обставина, що наданий ПП «Центр-Скло» прайс-лист від 01.09.2025 був сформований продавцем щодо конкретного покупця в межах зовнішньоекономічного контракту від 06.01.2025 №06-01-2025, сама по собі не свідчить ані про недостовірність зазначеної у ньому цінової інформації, ані про заниження позивачем митної вартості ввезеного товару.

При цьому відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не зазначено конкретної норми національного чи міжнародного законодавства, яка б установлювала обов`язок продавця складати прайс-лист виключно для невизначеного кола покупців або забороняла формування такого документа із зазначенням цін, запропонованих конкретному контрагенту.

Посилання митного органу на те, що прайс-лист від 01.09.2025 не відображає «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, саме по собі також не свідчить про наявність розбіжностей у документах, поданих для підтвердження митної вартості, та не спростовує числового значення ціни товару, визначеної сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Таким чином, прайс-лист від 01.09.2025 є додатковим документом довільної форми, а тому наведені відповідачем зауваження щодо його адресування безпосередньо ПП «Центр-Скло» не можуть самі по собі бути підставою для невизнання митної вартості товару, визначеної декларантом за основним методом, та її подальшого коригування.

Відтак суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про недоліки прайс-листа від 01.09.2025 як одну з підстав для коригування заявленої ПП «Центр-Скло» митної вартості товару, оскільки такі зауваження не ґрунтуються на встановлених законодавством вимогах до форми чи змісту прайс-листа та самі по собі не свідчать про недостовірність заявленої декларантом ціни товару.

Наступною підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив те, що у платіжних інструкціях від 16.05.2025 №91 та від 05.09.2025 №140 у призначенні платежу вказано лише реквізити контракту від 06.01.2025 №06-01-2025 без посилання на відповідний інвойс.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), а якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Водночас наведена норма не встановлює обов`язкової вимоги щодо зазначення у платіжному документі номера відповідного інвойсу.

При цьому згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відтак визначальним є можливість ідентифікувати здійснений платіж із конкретною зовнішньоекономічною операцією та встановити фактично сплачену ціну, а не формальна наявність номера інвойсу у призначенні платежу.

Судом встановлено, що на виконання контракту від 06.01.2025 №06-01-2025 продавцем виставлено рахунок-проформу від 15.05.2025 №RGP-04401/25 на суму 15 773,94 дол. США, а надалі - інвойс від 24.06.2025 №RG-33271/25 на ту саму суму. Із коштів, перерахованих за платіжною інструкцією №91, 4 810,19 дол. США зараховано як 30 % передоплати, а за платіжною інструкцією №140 - 10 963,75 дол. США як решту 70 % оплати за зазначеною проформою. Отже, загальна сума платежів становить 15 773,94 дол. США та повністю відповідає вартості товару за проформою та інвойсом.

Крім того, у призначенні платежу зазначено «оплата за скло, контракт №06-01-2025 від 06 січня 2025р.», а у поданих митному органу заявках на купівлю іноземної валюти №93 та №151 серед рахунків зазначено проформу №RGP-04401/25 від 15.05.2025. Розподіл здійснених платежів за відповідними рахунками також підтверджувався наданими під час декларування листами покупця та продавця.

Таким чином, подані документи у своїй сукупності дозволяли чітко співвіднести здійснені платежі з контрактом, відповідною проформою та спірною партією товару.

При цьому частина шоста статті 54 МК України допускає невизнання заявленої митної вартості лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості. Відповідачем не зазначено, яким чином відсутність номера інвойсу безпосередньо у призначенні платежу вплинула на числове значення митної вартості або яка саме її складова залишилася непідтвердженою.

Отже, незазначення у платіжних інструкціях від 16.05.2025 №91 та від 05.09.2025 №140 номера інвойсу має формальний характер, не перешкоджало ідентифікації платежів за сукупністю поданих документів та не спростовувало фактично сплачену ціну товару. Відтак наведена обставина не є достатньою підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору.

Ще однією підставою для коригування митної вартості відповідач зазначив неможливість врахування митної декларації країни відправлення №425820250000805874, оскільки зазначені у ній умови поставки нібито не відповідають умовам поставки за митною декларацією №25UA500500029920U8.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки у митній декларації країни відправлення зазначено умови поставки C&F, тоді як у митній декларації №25UA500500029920U8 - CFR. Водночас C&F (Cost and Freight) є попереднім позначенням умови поставки CFR (Cost and Freight), а на практиці позначення C&F, CNF та CFR використовуються для позначення однієї й тієї самої умови поставки. Отже, саме по собі використання різних абревіатур не свідчить про розбіжність в умовах поставки та, відповідно, не впливає на числове значення митної вартості товару.

Також відповідач послався на те, що митна декларація країни відправлення датована 03.07.2025, тоді як зазначений у ній коносамент №264702504 виданий 07.07.2025, тобто пізніше самої декларації.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2025 є датою подання заявки, тоді як у митній декларації країни відправлення №425820250000805874 датою експорту зазначено 05.07.2025. При цьому коносамент №264702504 від 07.07.2025 містить номер контейнера «MAEU4654368», який також зазначений у пакувальному листі, митній декларації країни відправлення та акті про проведення огляду (переогляду) товарів від 25.09.2025 №25UA500500029935U8, що дозволяє ідентифікувати відповідні документи як такі, що стосуються однієї партії товару.

Суд зауважує, що для цілей контролю правильності визначення митної вартості правове значення має не сам факт наявності певних розбіжностей у поданих документах, а те, чи стосуються такі розбіжності числових значень складових митної вартості, ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та чи унеможливлюють вони перевірку правильності визначення митної вартості за основним методом.

Такий висновок випливає зі змісту частини третьої статті 53, частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України, якими можливість витребування додаткових документів та незастосування основного методу пов`язується саме з наявністю розбіжностей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутністю відомостей щодо її числових складових або ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті.

У цьому випадку зазначення умов поставки як C&F замість CFR, а також наведені митним органом зауваження щодо дат митної декларації країни відправлення та коносамента не стосуються ціни товару та не змінюють її числового значення. Більше того, відповідні документи можливо співвіднести з однією партією товару за номером контейнера «MAEU4654368».

Водночас в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, яким чином виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на числове значення митної вартості товару.

Як встановлено судом вище, зауваження відповідача щодо прайс-листа, оформлення платіжних документів, зазначення умов поставки C&F/CFR, а також дат митної декларації країни відправлення та коносамента не спростовують відомостей щодо ціни товару, не свідчать про наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості та не перешкоджали перевірці заявленої митної вартості за основним методом.

Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано контракт від 06.01.2025 №06-01-2025, рахунок-проформу від 15.05.2025 №RGP-04401/25 на суму 15 773,94 дол. США, інвойс від 24.06.2025 №RG-33271/25 на таку ж суму, платіжні документи, документи щодо вартості перевезення, пакувальний лист та митну декларацію країни відправлення.

Отже, подані декларантом документи у своїй сукупності містили відомості щодо ціни товару та числових значень складових його митної вартості, які піддавалися обчисленню та дозволяли перевірити правильність визначення митної вартості за ціною договору.

При цьому відповідачем не зазначено, яка конкретно складова митної вартості залишилася непідтвердженою, чому її неможливо встановити з поданих декларантом документів та яким саме чином виявлені митним органом недоліки вплинули на заявлену ціну товару.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, ненадання декларантом окремих додатково витребуваних документів за умови, що вже подані документи у своїй сукупності дозволяють підтвердити заявлену митну вартість, саме по собі не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Суд також враховує, що відповідно до статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту), а кожний наступний метод застосовується лише у разі неможливості визначення митної вартості шляхом застосування попереднього методу.

У спірному випадку відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених частиною другою статті 58 МК України, які унеможливлювали визначення митної вартості товару за ціною договору.

Окремо суд звертає увагу на обґрунтованість визначення відповідачем числового значення скоригованої митної вартості із застосуванням резервного методу.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості має містити наявну у митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В оскаржуваному рішенні відповідач визначив митну вартість товару на рівні 1,020002 дол. США/кг замість заявлених декларантом 0,59977 дол. США/кг, використавши як джерело інформації митну декларацію від 22.08.2025 №UA101020/2025/28008, за якою товар «Дзеркало, без рами...» оформлено за митною вартістю 1,02 дол. США/кг.

Водночас саме по собі посилання на номер іншої митної декларації та рівень митної вартості товару за нею не є достатнім обґрунтуванням визначеного митним органом числового значення митної вартості.

Застосовуючи відповідне джерело інформації, митний орган повинен навести обставини, які дозволяють дійти висновку про співставність оцінюваного товару з товаром, митне оформлення якого здійснено раніше, з урахуванням характеристик товару, обсягу партії, умов поставки та інших комерційних умов, які можуть впливати на його вартість, а у разі наявності відмінностей - зазначити відповідні коригування.

Натомість посилання відповідача на однаковий код товару 7009910000 згідно з УКТ ЗЕД, загальний опис товару, його вагу, країну виробництва та наближений час митного оформлення не дає можливості перевірити співставність оцінюваного товару з товаром за митною декларацією від 22.08.2025 №UA101020/2025/28008 та встановити, чому саме рівень 1,02 дол. США/кг є обґрунтованим для спірної партії товару.

Таким чином, відповідачем належним чином не обґрунтовано як неможливість визначення митної вартості за основним методом, так і числове значення митної вартості, визначене із застосуванням резервного методу.

Крім того, суд бере до уваги надану позивачем цінову експертизу ДП «Держзовнішінформ» від 16.10.2025 №03-3/1021, якою, як зазначає позивач, підтверджено ціну товару, наведену у контракті, рахунку-проформі та інвойсі.

При цьому суд враховує, що вказана цінова експертиза складена після прийняття оскаржуваного рішення від 25.09.2025, а тому не могла бути відома відповідачу та врахована ним під час здійснення митного контролю. Відтак суд не розцінює її як доказ протиправності дій митного органу на момент прийняття оскаржуваного рішення, однак враховує як додатковий доказ у межах судового розгляду на підтвердження заявленої позивачем ціни товару.

За наведених обставин суд доходить висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000326/2 від 25.09.2025 не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки відповідачем не наведено належного обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості, не доведено наявності передбачених законом підстав для відмови у застосуванні основного методу та не обґрунтовано визначене за резервним методом числове значення митної вартості.

Відтак рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000326/2 від 25.09.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування картки відмови №UA500500/2025/000745 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю .

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відтак на користь Приватного підприємства «ЦЕНТР-СКЛО» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці належить стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у позовній заяві позивачем наведено їх попередній розрахунок у розмірі 20 000,00 грн та повідомлено про намір подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Водночас станом на час ухвалення цього рішення докази, які б підтверджували фактичний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та давали можливість вирішити питання про їх розподіл, у матеріалах справи відсутні.

Відтак на час ухвалення рішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу вирішенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000326/2 від 25.09.2025

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500500/2025/000745.

Стягнути на користь приватного підприємства "ЦЕНТР-СКЛО" судовий збір в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "Центр - Скло" (вул. Незалежності, 67, м. Калинівка, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 38628306)

Відповідач: Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631)

Рішення суду сформовано: 02.10.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна