Решение № 140283108, 02.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

02 жовтня 2026 р. Справа № 120/11433/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення адміністративно-господарської санкції, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2024 році не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і, як наслідок, повинен був сплатити суму адміністративно господарських санкцій в розмірі 23005,16 грн. З урахуванням нарахованої пені в розмірі 966,00 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 23971,16 грн.

Ухвалою від 20.08.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що відповідно до звітності за 4 квартал 2024 року та станом на 10 березня 2025 року ФОП ОСОБА_1 працювало 7 чоловік. Відповідач вважає, що позивач передчасно сформував та направив розрахунок про застосування адміністративно-господарської санкції у відсутність повної інформації про чисельність штатних працівників облікового складу станом на 10 березня 2025 року, посилаючись лише на законодавствота аналітичні бази даних.

05.09.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній підтримав позицію, викладену у позовній заяві.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, який був надісланий відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ФОП ОСОБА_1 , за рік склала 8 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 23005,16 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі 23971,16 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що згідно з наявними у матеріалах справи відомостями у відповідача протягом січня-вересня 2024 року середньооблікова кількість штатних працівників становила 8 осіб, а протягом жовтня-грудня 2024 року 7 осіб.

Відповідно до пунктів 3.2.5, 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, середньооблікова кількість штатних працівників за рік визначається шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці року та ділення одержаної суми на 12.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2024 рік становить: (8 х 9 + 7 х 3) : 12 = 93 : 12 = 7,75 особи. При цьому при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Отже, показник 7,75 округлюється до 8 осіб.

Таким чином, у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача для цілей застосування нормативу, встановленого статтею 19 Закону № 875-XII, становила 8 осіб.

Відтак на відповідача поширювався встановлений частиною першою статті 19 Закону № 875-XII норматив у кількості одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.

Доказів працевлаштування у 2024 році особи з інвалідністю, для якої це місце роботи було б основним, матеріали справи не містять.

Отже, відповідач не виконав встановлений законом норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця.

Посилання відповідача на те, що у звітності за IV квартал 2024 року зазначено 7 працівників, саме по собі не спростовує встановленого судом показника середньооблікової чисельності штатних працівників за весь 2024 рік.

Визначальним для встановлення наявності нормативу, передбаченого статтею 19 Закону № 875-XII, є показник середньооблікової чисельності штатних працівників за відповідний рік, а не кількість працівників, яка обліковувалася виключно в IV кварталі чи на окрему дату.

Як встановлено судом, протягом дев`яти місяців 2024 року у відповідача працювало по 8 осіб, а протягом наступних трьох місяців по 7 осіб. Тому твердження відповідача про те, що протягом 2024 року він мав лише 7 працівників, не відповідає встановленим у справі обставинам.

При цьому саме роботодавець є джерелом інформації, яка передається до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність поданої інформації покладається на нього.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23 зазначив, що після набрання чинності Законом України від 18.10.2022 №2682-IX Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю визначає факт невиконання нормативу та здійснює розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих до 10 березня року, наступного за звітним.

Верховний Суд також наголосив, що відповідальність за повноту, достовірність та своєчасність подання відповідної інформації покладається на роботодавця.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач мав врахувати лише дані звітності за IV квартал 2024 року, є необґрунтованими.

Суд також відхиляє посилання відповідача на неподання позивачем доказів подання форми №3-ПН, як на підставу для відмови у позові.

За змістом статті 18 Закону № 875-XII роботодавці зобов`язані створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації такого працевлаштування.

Водночас невиконання нормативу робочих місць та обов`язок щодо подання відповідної інформації є самостійними аспектами обов`язків роботодавця.

Більше того, Верховний Суд у постанові від 17.06.2025 у справі №320/21865/23 зазначив, що невиконання нормативу та/або неподання відповідної звітності може бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону №875-XII.

У цій справі відповідач не надав доказів того, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році ним фактично виконано.

Тому сам факт неподання або подання форми № 3-ПН не змінює встановленої судом обставини невиконання відповідачем нормативу в кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є меншою, ніж встановлений статтею 19 цього Закону норматив, роботодавці щороку сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Сума таких санкцій визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю та не зайняте особою з інвалідністю.

Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарської санкції за одне незайняте робоче місце визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Як встановлено судом, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2024 рік становила 7,75 особи, що округлюється до 8 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становив одне робоче місце.

Фактично осіб з інвалідністю, які зараховуються у виконання зазначеного нормативу, відповідач у 2024 році не працевлаштовував.

Згідно з розрахунком позивача, сума адміністративно-господарської санкції за одне невиконане робоче місце становить 23005,16 грн.

Судом не встановлено помилок у визначенні позивачем розміру зазначеної санкції, а відповідачем відповідний розрахунок належними та допустимими доказами не спростовано.

Отже, вимога про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції у розмірі 23005,16 грн. є обґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 875-XII порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Як встановлено судом, визначена відповідачу сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк не сплачена.

Згідно з розрахунком позивача, за порушення строку сплати адміністративно-господарської санкції відповідачу нараховано пеню в розмірі 966,00 грн.

Відповідач не надав доказів сплати адміністративно-господарської санкції та не спростував правильності розрахунку пені.

Отже, вимога про стягнення пені у розмірі 966,00 грн також є обґрунтованою.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю становить:

23005,16 грн. + 966,00 грн. = 23971,16 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлений судом факт невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або підтверджували сплату нарахованих адміністративно-господарських санкцій та пені.

Натомість позивачем надано докази, які у своїй сукупності підтверджують наявність у відповідача обов`язку виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатити адміністративно-господарські санкції у зв`язку з його невиконанням.

З огляду на викладене, позовні вимоги Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 23971,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13308892, вул. Пирогова, 135а, м Вінниця)

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: