Постановление суда № 140281671, 28.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4660/26

1-кс/0203/6133/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Центральний районний суд м.Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю адвоката - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м.Дніпра надійшло вищезазначене клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в якому останній посилався на те, що сектором дізнання ДРУП №1 ГУНП п в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025078130000076, відомості за яким було внесено до ЄРДР 08.06.2025 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26.05.2026 року у справі №203/4660/26, було частково задоволено клопотання дізнавача та накладено арешт на майно, вилучене за наслідками проведення 19.05.2026 року обшуків за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу «BMW Х7», д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема на: мобільний телефон марки «іPhone» у чохлі чорного кольору; ноутбук марки «LENOVO IdeaPad 5 15IAL7» серійний номер PF4EPP00 та зарядний пристрів до нього; мобільний телефон «iPhone 17Pro», синього кольору, у чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «іPhone 12», синього кольору, у чохлі чорного кольору. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не набув статусу особи, щодо якої здійснюється досудове розслідування, що арештоване майно утримується тривалий час та фактично не використовується органом досудового розслідування для проведення жодної процесуальної дії, а тому подальше його перебування під арештом не відповідає вимогам законності, пропорційності, заявник просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 26.05.2026 року.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останнє.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Перевіривши доводи, викладені в поданому клопотанні, заслухавши представника заявника, а також дослідивши матеріали справи за клопотанням та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що сектором дізнання ДРУП №1 ГУНП п в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025078130000076, відомості за яким було внесено до ЄРДР 08.06.2025 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26.05.2026 року у справі №203/4660/26, було частково задоволено клопотання дізнавача та накладено арешт на майно, вилучене за наслідками проведення 19.05.2026 року санкціонованих обшуків за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу «BMW Х7», д.н.з. НОМЕР_1 , що перебував у власності та користуванні останнього, зокрема на: мобільний телефон марки «іPhone» у чохлі чорного кольору; ноутбук марки «LENOVO IdeaPad 5 15IAL7» серійний номер PF4EPP00 та зарядний пристрів до нього; мобільний телефон «iPhone 17Pro», синього кольору, у чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «іPhone 12», синього кольору, у чохлі чорного кольору.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положеннями ч.5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїх рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

У п.38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Частинами 1-3 ст.28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

З досліджених матеріалів кримінального провадження №12025078130000076 вбачається, що досудове розслідування у останньому було розпочато 08.06.2025 року, а майно за місцем мешкання ОСОБА_5 та в належному йому транспортному засобі вилучене за результатами обшуків, проведених 19.05.2026 року.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26.05.2026 року було задоволено клопотання дізнавача про надання тимчасового доступу до вмісту вилучених мобільних телефонів та ноутбука.

У встановлених в ухвалі двомісячний строк з моменту її постановлення огляд вмісту мобільних телефонів та ноутбуку не проводився.

Огляд мобільних телефонів було проведено 29.07.2026 року та складено відповідні протоколи, згідно яких зміст останніх не досліджувався, оскільки телефони перебувають під паролем.

Вилучений в ході обшук ноутбук, згідно представлених матеріалів кримінального провадження, взагалі не оглядався.

Будь-які судові експертизи щодо вилученого майна не призначались.

08.06.2026 року ОСОБА_4 допитано в якості свідка у кримінальному провадженні.

Таким чином, в ході розгляду клопотання встановлено, що на теперішній час ОСОБА_4 , не має статус підозрюваного у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому триває вже на протязі більше одного року.

Жодних даних про те, що вилучені мобільні телефони та ноутбук є предметом кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містять інформацію, яка може мати значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, з матеріалів останнього не вбачається.

При цьому, слідчий суддя враховує, що з моменту вилучення у ОСОБА_4 в ході обшуків майна минуло більше 4-х місяців, яких було цілком достатньо для проведення необхідних слідчих та вчинення інших процесуальних дій щодо цього майна, його огляду, призначення та проведення необхідних експертиз, з метою встановлення зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає, що подальше утримання майна під арештом протягом тривалого часу, без висунення підозри, без вжиття стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст.28 КПК України, належних заходів для перевірки відповідних обставин, порушує справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та правом особи на мирне володіння майном.

В зв`язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, застосованих ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26.05.2026 року у справі №203/4660/26, провадження №1-кс/0203/3588/2026, а саме: з мобільного телефону марки «іPhone» у чохлі чорного кольору; ноутбуку марки «LENOVO IdeaPad 5 15IAL7» серійний номер PF4EPP00 та зарядного пристрою до нього; мобільного телефону «iPhone 17Pro», синього кольору, у чохлі чорного кольору; мобільного телефону марки «іPhone 12», синього кольору, у чохлі чорного кольору.

Керуючись ст.ст.28,131,132,170,173,174,369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження застосовані в рамках кримінального провадження №12025078130000076 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 26 травня 2026 року у справі №203/4660/26, провадження №1-кс/0203/3588/2026, а саме: скасувати арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, вилученим за наслідками проведення обшуків 19 травня 2026 року за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортного засобу «BMW Х7», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме з:

-мобільного телефону марки «іPhone» у чохлі чорного кольору;

-ноутбуку марки «LENOVO IdeaPad 5 15IAL7» серійний номер PF4EPP00 та зарядного пристрою до нього;

-мобільного телефону «iPhone 17Pro», синього кольору, у чохлі чорного кольору;

-мобільного телефону марки «іPhone 12», синього кольору, у чохлі чорного кольору.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1