Постановление суда № 140281509, 01.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7386/26

Провадження № 1-кс/202/7548/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026040000001823 від 21.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2026 року прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що слідчим відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026040000001823 від 21.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів відділу Дніпропетровської обласної прокуратури.

Рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №2091-16/VIII від 09.12.2021 за зверненням ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРО-ЛОГ» (код ЄДРПОУ 33907156), яке було орендарем земельної ділянки площею 38,2962 га з кадастровим номером 1221486200:01:051:0001 на підставі договору оренди землі від 13.07.2006, вирішено поділити цю земельну ділянку на земельні ділянки для індивідуального садівництва згідно з додатком 2, зареєструвати право комунальної власності на них за Новоолександрівською територіальною громадою, визнати договір оренди таким, що втратив чинність, та передати земельні ділянки у власність громадянам згідно з додатком 3.

За доводами клопотання, чотири земельні ділянки, утворені внаслідок поділу, з кадастровими номерами 1221486200:01:051:0330, 1221486200:01:051:0359, 1221486200:01:051:0360, 1221486200:01:051:0365 мали залишитися у комунальній власності для облаштування на них дитячого майданчика, електротрансформатора та інших об`єктів інфраструктури садового товариства.

Під час досудового розслідування встановлено, що 24.07.2025 та 28.07.2025 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області ОСОБА_8 з додатком №3 до зазначеного рішення сільської ради, який, за доводами органу досудового розслідування, має ознаки підроблення, та зареєстрували за собою право власності відповідно на земельні ділянки з кадастровими номерами 1221486200:01:051:0330 ( ОСОБА_4 ), 1221486200:01:051:0360 ( ОСОБА_5 ), 1221486200:01:051:0365 ( ОСОБА_6 ) та 1221486200:01:051:0359 ( ОСОБА_7 ).

29.08.2025 всі чотири земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , відчужено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за яким на даний час зареєстровано право власності на них.

21.09.2026 постановою слідчого зазначені земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначив, що під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначених земельних ділянок з метою збереження речових доказів.

З наведених підстав прокурор просив накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1221486200:01:051:0330, 1221486200:01:051:0359, 1221486200:01:051:0360, 1221486200:01:051:0365 із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій та позбавленням власника права на відчуження, розпорядження та користування ними, а також на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Ухвалою слідчого судді від 24.09.2026 клопотання слідчого, погоджене прокурором, про арешт цього ж майна повернуто прокурору у зв`язку з недодержанням вимог ч. 2 ст. 64-2, ч. 1 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання про арешт майна третьої особи подано слідчим, а не прокурором. Клопотання, що розглядається, підписане та подане до суду прокурором, тобто недоліки, зазначені в ухвалі від 24.09.2026, усунуто.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Неявка прокурора не є перешкодою для розгляду клопотання по суті.

Власник майна ОСОБА_10 у судове засідання не викликався, оскільки клопотання розглядається без його повідомлення в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України. Слідчий суддя вважає такий порядок розгляду необхідним з метою забезпечення арешту майна, оскільки за обставин, викладених у клопотанні (набуття однією особою одночасно всіх чотирьох земельних ділянок через короткий час після реєстрації права власності на них попередніми власниками на підставі документа з ознаками підроблення) повідомлення власника про розгляд клопотання створює реальний ризик відчуження майна до вирішення питання про його арешт, що унеможливить досягнення мети цього заходу.

Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подано клопотання, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя дійшов таких висновків.

У провадженні слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12026040000001823 від 21.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Досліджені матеріали, зокрема рішення Новоолександрівської сільської ради №2091-16/VIII від 09.12.2021, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та постанова слідчого від 21.09.2026 про визнання речовими доказами, дають достатні підстави вважати, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1221486200:01:051:0330, 1221486200:01:051:0359, 1221486200:01:051:0360, 1221486200:01:051:0365 є об`єктом кримінально протиправних дій, оскільки, за версією органу досудового розслідування, право власності на них набуто шляхом обману з використанням документа з ознаками підроблення. Отже, вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Право власності на зазначені земельні ділянки на даний час зареєстровано за ОСОБА_10 , якому про підозру у цьому кримінальному провадженні не повідомлялося. Відтак питання про арешт вирішується щодо майна третьої особи, права та обов`язки якої відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України виникли з моменту звернення прокурора до суду з цим клопотанням.

Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Оскільки арешт у цьому випадку застосовується саме з метою забезпечення збереження речових доказів, наведене положення не перешкоджає накладенню арешту.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Визначаючи спосіб арешту майна, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_10 не має процесуального статусу підозрюваного і, поки це не спростовано, є добросовісним набувачем земельних ділянок. Прокурор не навів обставин, які б підтверджували, що користування власником земельними ділянками призведе до їх пошкодження, знищення чи перетворення або іншим чином вплине на їх доказове значення, яке в цьому кримінальному провадженні пов`язане з обставинами набуття права власності на них. Реальною загрозою для збереження речових доказів є подальше відчуження земельних ділянок іншим особам.

Окрема вимога про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій не є самостійним способом арешту майна, передбаченим ст. 170 КПК України. Водночас відомості про арешт підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як обтяження, що унеможливлює державну реєстрацію переходу права власності на арештоване майно.

Мета збереження речових доказів у цьому кримінальному провадженні буде досягнута накладенням заборони відчуження земельних ділянок, що є найменш обтяжливим способом арешту та не призводить до надмірного обмеження прав титульного власника. На цьому етапі потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у право власності з метою запобігання відчуженню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

За таких обставин клопотання підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту у вигляді заборони відчуження земельних ділянок.

Керуючись ст. ст. 64-2, 98, 131, 132, 170173, 175, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1221486200:01:051:0330, 1221486200:01:051:0359, 1221486200:01:051:0360, 1221486200:01:051:0365, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони їх відчуження.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Копію ухвали негайно направити власнику майна ОСОБА_10 для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутня під час її оголошення, протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали слідча суддя склала 01.10.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_11