Решение № 140280818, 30.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/9812/26

Провадження № 2/175/2881/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з житлового будиноку АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , чоловіку який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була дружина, ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Вказує, що після себе ОСОБА_2 заповітів не залишала, зазначає, що спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , окрім позивачки немає.

З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулась до нотаріальної контори, проте постановою нотаріуса від 28.05.2026 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через те, що нею був пропущений строк звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Вважає, що пропустила строк подання заяви з поважних причин та просить встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Представник позивач у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином, надала до суду відзив, в якому вказував, що зауважень чи заперечень до позовної заяви немає. Просив розглядати справу без їх участі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щозгідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 05.11.1955 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одружились 05.11.1955 року, актовий запис №656. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_5 та ОСОБА_5 відповідно.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.05.1958 року, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №2461.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №1685.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №3389.

Відповідно до довідки №7568 щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникло в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, вбачається, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру/будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано у КП «БТІ» за ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 ( реєстраційний номер НОМЕР_6 в реєстровій книзі КП «БТІ»), чоловіку який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була дружина, ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Згідно довідки №7925 щодо реєстрації місця проживання на день смерті, вбачається, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки №7926 щодо реєстрації місця проживання на день смерті, вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одна.

З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 , позивачка 28.05.2026 року звернулась до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , приватним нотаріусом ССоловйовою С.С. 28.05.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.

Позивач посилається на наявність поважної причини пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини, а саме на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_2 померла. Після її смерті дружина брата, разом з дітьми продовжували жити в цьому ж будинку. Враховуючи добрі родинні відносили та наявність в позивачки свого житла, питання про прийняття спадщини що до житлового будинку не підіймалося. Позивачка вважала що дружина померлого брата переоформила право власності на будинок на своє ім`я і живе в ньому. В 2022 році, після початку збройної агресії Росії проти України, дружина брата разом із дітьми виїхали за межі України. Виїзджаючи вона залишила ключі від будинку позивачці та попросила приглядати за будинком. З того часу позивачка періодично навідувалася до будинку, однак ніколи там не мешкала. В лютому 2026 року, після чергового обстрілу росіянами міста Краматорськ, було пошкоджено крівлю та вікна будинку АДРЕСА_1 . З метою наведення ладу позивачка приїхала до будинку та перебираючі речі знайшла заповіт датований 2005 роком яким батько заповідав усе своє майно їй та помелому брату.

Згідно ч. 3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1272 ЦК України, у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Суд звертає увагу на те, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В обґрунтування поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилається на те, що питання про прийняття спадщини щодо житлового будинку не підіймалося, та позивачка періодично навідувалася до будинку, однак ніколи там не мешкала.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини конкретної справи. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК не застосовуються.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 вказано, що:

«право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Тобто, законодавство України не містить вичерпного переліку поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, а також чітко не вказує які причини є поважними.

Разом з цим, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини; невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.

Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова Верховного Суду від 17.08.2023року у справі №626/274/22 (провадження №61-8694св23)).

Судом встановлено, що позивачка протягом періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, тобто в період з 11.12.2015 року по 11.06.2016 року не обґрунтувала підстав поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. А поважність причин пропуску строку на які посилається позивачка судом не визнаються поважними.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.

У зв`язку із наведеним, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини, якими обґрунтовані підстави позову, не свідчать про неможливість вчинення позивачкою дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

До того ж, позивачем до позовної заяви не додано доказів на підтвердження родинних зв`язків між позивачем та спадкодавцем.

При цьому, в матеріали справи не містять відомостей про наявність або відсутність спадкової справи на даний час, що не дозволяє суд вирішити питання про наявність (відсутність) інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Будь-яких клопотань про витребування спадкової справи, позивачем (представником) заявлено не було.

Крім того, позивача просив розглянути справу у його відсутність на підставі наявних в ній доказів.

Подавши до суду таке клопотання, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не подано доказів поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 264-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання, складання повного судового рішення).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова