Постановление суда № 140280654, 24.09.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/2643/23

Провадження № 1-кп/210/149/26

24 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі колегії суддів:

головуючого-судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4

сторони кримінального провадження, які приймають участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 пункту 7 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710000223 від 18 лютого 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу здійснює розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 пункту 7 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710000223 від 18 лютого 2023 року.

Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо заперечували щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_6 перебував під вартою в іншому кримінальному провадженні, і на тепершній час звільнений з-під варти, оскільки внесено заставу як альтернативний запобіжний захід. Прокурором не доведено ризики, ОСОБА_6 не має наміру переховуватися. У справі допитано потерпілого, ризики впливу відсутні.

Колегія суддів вислухавши позицію учасників кримінального провадження приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 331 КПК України Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На стадії судового розгляду колегія суддів не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів. ОСОБА_6 перебуває у статусі обвинуваченого. Обгрунтованість обвинувачення вирішується судом у нарадчій кімнаті під час постановлення судового рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.

Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до змісту обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, за ознаками: закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі.

Згідно ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При вирішенні питання щодо можливості обрання більш м`якого запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Прокурор у своєму клопотанні покликається на наявність ризиків , визначених пунктом 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик втечі оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності. Покликання прокурора на ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду є обгрунтованими, проте цей ризик має враховуватися у сукупності з усіма обставинами провадження.

Колегією суддів 04 жовтня 2023 року надавався дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_6 оголошено в розшук.

На підставі частини 6 статті 193 Кримінально процесуального кодексу України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023041230001722 від 27.08.2023 року за ч. 4 ст. 296 КК України, перебував у розшуку та залишив територію України, дійсно переховувався в Чеській Республіці, місто Нахід.

Колегією суддів 06 червня 2024 року Металургійного районного суду міста Кривого Рогу за клопотанням прокурора обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та оголошено останнього у міжнародний розшук.

На підставі запиту про екстрадицію ОСОБА_6 був виданий Україні та поміщений в державну установу «Кропивницький слідчий ізолятор « (м. Кропивницький).

ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023041230001722 від 27.08.2023 року за ч. 4 ст. 296 КК України, застосовано запобіжний захід тримання під вартою.

ОСОБА_6 приймав участь в судовому розгляді в режимі дистанційного судового провадження з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор « (м. Кропивницький).

11.08.2026 року ОСОБА_6 звільнений з-під вартою під заставу та після звільнення з-під варти належним чином виконує свої процесуальні обов`язки.

Проте враховуючи попередню поведінку обвинуваченого, ризик ухилення від суду існує.

У свою чергу суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу та автоматичного ув`язнення особи за відсутності інших ризиків.

Прокурор посилається на те, що обвинувачений може чинити тиск на потерпілого та свідків, проте доказів цьому не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

За змістом частини 3 статті 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Суд критично ставиться до даного ризику, оскільки потерпілий ОСОБА_8 допитаний в суді, та не заявляв щодо тиску з боку обвинуваченого, зазначив, що не має претензій до ОСОБА_6 . Інформація про спроби ОСОБА_6 здійснити вплив на свідків під час досудового розслідування та судового розгляду, відсутня.

Таким чином, доводи прокурора про те, що обвинувачений може вплинути на свідків є припущеннями, яке не підтверджено жодними фактами. З цих підстав, суд констатує відсутність ризику впливу на свідків.

Інших ризиків прокурором не заявлено, а покликання на судимість у 2015 році є нерелевантною, оскільки вона погашена.

Що стосується доволів прокурора про те, що ОСОБА_6 у серпні місяці скоїв кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 296 КК України є безпідставними, оскільки у провадженні, відомоості про яке внесено до ЄРДР за № 12023041230001722 від 27.08.2023 року він має статус обвинуваченого, а не засудженого.

Колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не підлягає задоволенню, оскільки на даний час відсутні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, або реально вжити заходів щодо переховування, враховуючи перебування його під вартою в межах екстрадиції та судового розгляду і подальшого звільнення під заставу в іншому провадженні.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого такого альтернативного запобіжного заходу як домашній арешт, колегія суддів враховує тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого.

Після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов`язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого з часом зменшуються . Отже суд повинен уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання обвинуваченого під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Сторона обвинувачення не навела таких ризиків, які б виправдовували тримання особи під вартою та не подала доказів на їх існування.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки - постійне місце проживання, одружений, утримує малолітню дитину, перебуває під застовою в іншому кримінальному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_8 надав заяву про відшкодування шкоди та відсутність претензій до підозрюваного ОСОБА_6 , зазначив, що примирився з останнім та клопоче перед судом у своїй заяві суворо його не карати та не позбавляти волі.

Колегія суддів перевіривши наявні ризики передбачені статтею 177 КПК України, вислухавши позицію сторін, вважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам можливо шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак застосувавши його лише у нічний час.

Керуючись статтями 31, 177, 181, 183, 331 КПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (у нічний час) строком до двох місяців, а саме до 21 листопада 2026 року включно.

Покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не залишати територію домоволодіння, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 , без дозволу суду з 24 вересня 2026 року до 21 листопада 2026 року включно у нічний час (з 23 год.00 хв. до 05 год. 00 хв.) за виключенням випадків оголошення повітряної тривоги та необхідності слідування в укриття, необхідності отримання невідкладної медичної допомоги.

- прибувати до суду для участі у судових засіданнях;

- не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі.

Роз`яснити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених ухвалою суду обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 25 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3