Решение № 140280085, 02.10.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/2155/26 Єдиний унікальний № 748/2730/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №98237103000 від 15 жовтня 2021 року в розмірі 228 753 грн. 58 коп., судовий збір в сумі 2 745 грн. 04 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Вимоги обґрунтовані тим, що 15 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98237103000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 220 400 грн. 00 коп. на споживчі цілі, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити плату за користування кредитом. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 19 червня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №244, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 228 753 грн. 58 коп., з яких: 183 130 грн. 78 коп. заборгованість за тілом кредиту, 45 622 грн. 80 коп. заборгованість за комісією. Усупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань та після відступлення позивачу права вимоги не здійснив жодних платежів для погашення боргу. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді від 01 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви на відкладення розгляду справи та відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98237103000, відповідно до умов якого позичальнику було надано споживчий кредит у розмірі 220 400 грн. 00 коп., який він зобов`язався повернути та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов договору. (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 3.1. договору сума кредиту за договором становить 220 400 грн. 00 коп.

Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 220 000 грн. 00 коп. на споживчі цілі, 400 грн. 00 коп. на оплату страхового платежу відповідно до умов Договору добровільного страхування (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.4. договору, повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з правилами на рахунок № НОМЕР_1 в AТ «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750 або на умовах договірного списання, передбаченого цим Договором та Правилами.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною), але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 15 жовтня 2026 року.

Розмір ануїтетного платежу становить 8 743 грн. 00 коп., розмір першого ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру наступних платежів, розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру попередніх платежів. Ануїтетний платіж повинен сплачуватися щомісячно до 15 числа (включно). Процентна ставка за договором встановлена в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001% річних (п. 3.7., 3.8., 3.9., 3.10. Договору).

Додатком № 1 до кредитного договору №98237103000 від 15 жовтня 2021 року сторони узгодили сплату позичальником наступних комісій: 1) щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 2,3% від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу); 2) комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн. 00 коп.; 3) комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у сумі 500 грн. 00 коп.; 4) комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів. (а.с. 9).

У відповідності до Витягу з системи Банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ «УКСИББАНК», банк засвідчив факт автентифікації особи підписувача договору про надання споживчого кредиту № 98237103000 від 15 жовтня 2021 року в електронній формі та підтвердження наявності логічного зв`язку між електронним підписом та кредитним договором у електронній формі, що було здійснено шляхом автоматизованої перевірки у системах АТ «УКРСИББАНК», відповідач 15 жовтня 2021 року на мобільний номер НОМЕР_2 отримав код підтвердження ОТР - 62709 (а.с.14).

ОСОБА_1 було підписано Графік платежів за Договором, Паспорт споживчого кредиту - інформаційний лист (інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит) та Заяву-приєднання №05/50/03/01/1000/1373046 від 15 жовтня 2021 року до Договору добровільного страхування позичальника (зворот а.с. 9-13).

Згідно з Випискою по рахунку за період з 15 жовтня 2021 року по 19 червня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 видано кредит в розмірі 220 000 грн. 00 коп., а також йому нараховувались щомісячні комісії. Крім того, із зазначеної виписки убачається, що відповідач здійснював платежі у рахунок погашення кредитної заборгованості. (зворот а.с. 14-17).

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

19 червня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», укладено Договір факторингу №244, у відповідності до умов якого, АТ «УКРСИББАНК» передає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні АТ «УКРСИББАНК» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Право вимоги до боржників у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі Прав Вимоги. (а.с. 18-20).

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 71726 від 19 червня 2023 року про переведення грошових коштів за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №244 від 19 червня 2023 року в розмірі 4 091 891 грн. 56 коп. (а.с. 22).

19 червня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було підписано Акт приймання-передачі права вимоги за договором факторингу №244 від 19 червня 2023 року (зворот а.с. 21).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №244 від 19 червня 2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №98237103000 від 15 жовтня 2021 року. Загальна сума заборгованості становить 228 753 грн. 58 коп., з яких: 183 130 грн. 78 коп. заборгованість за тілом кредиту, 45 622 грн. 80 коп. заборгованість за комісією. (а.с. 21).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №98237103000 від 15 жовтня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 липня 2026 року складає 228 753 грн. 58 коп., з яких: 183 130 грн. 78 коп. заборгованість за тілом кредиту, 45 622 грн. 80 коп. заборгованість за комісією. (зворот а.с. 17).

10 липня 2026 року вих.№22815832 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу, однак станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором №98237103000 від 15 жовтня 2021 року відповідачем не погашена. (зворот а.с. 22).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст. 612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ч. 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Такий договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_2 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП-паролем), а відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач укладав кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії у розмірі 45 622 грн. 80 коп., суд зазначає таке.

Укладеним між сторонами договором передбачені комісії, а саме: 1) щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 2,3% від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу); 2) комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн. 00 коп.; 3) комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у сумі 500 грн. 00 коп.; 4) комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно тарифів.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 згаданого Закону. Встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць (висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки, позивач не надав доказів надання таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління кредитної заборгованості є нікчемними, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії.

Також, суд враховує, що відповідачем було сплачено 45 582 грн. 80 коп. в рахунок погашення кредиту, які банком були направленні на погашення безпідставно нарахованої комісії, що убачається з виписки по рахунку. А тому, дані кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту.( 183 130 грн. 78 коп. - 45 582 грн. 80 коп. = 137 547 грн. 98 коп.)

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, а також, часткову сплату відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №98237103000 від 15 жовтня 2021 року в сумі 137 547 грн. 98 коп., з яких: 137 547 грн. 98 коп. заборгованість за тілом кредиту.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року (а.с. 25), акт №276 наданих послуг від 10 липня 2026 року, згідно якого сума наданих послуг складає 8 000 грн. 00 коп. (зворот а.с. 25), детальний опис наданих послуг до акту №276 від 10 липня 2026 року (а.с. 27).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн. 00 коп., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», оскільки позовні вимоги останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 650 грн. 59 коп. (60,13 % від 2 745 грн. 04 коп.) судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором у розмірі 137 547 (сто тридцять сім тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 98 (дев`яносто вісім) коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4 поверх) 1 650 грн. 59 коп. в рахунок сплаченого судового збору та 3 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4 поверх, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.