Решение № 140279656, 01.10.2026, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/1111/26

Номер провадження 2/954/2321/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Посохіної О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в селищі Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до Новокаховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності на будинковолодіння у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Новокаховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності на будинковолодіння у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів. Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області Сердюком І.П. від 21 грудня 2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3747, позивачка набула права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, житловою площею - 38,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційною вартістю 15 000 гривень. В технічному паспорті на дане будинковолодіння вказана загальна площа житлового будинку - 49,0 кв.м. Дане будинковолодіння 25.12.2000 року було зареєстроване за позивачем у Каховському міському БТІ за № 60, про що є відмітка на звороті даного договору. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №937345 від 13.02.2009 року позивач є власником земельної ділянки, площею 0,1055 га, на якій розташований даний житловий будинок. У зв`язку з військовою агресією Росії проти України, окупацією міста Нова Каховка і селище Дніпряни Херсонської області, позивач ще в 2022 році змушена була залишити місце проживання і переїхати проживати у Хмельницьку область. При терміновому виїзді з Нової Каховки вищевказаний будинок в селищі Дніпряни був пошкоджений при черговому ворожому обстрілі та було втрачено оригінал зазначеного договору дарування даного будинку. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності, що виникло до 01.01.2013 року на вищевказаний будинок, що слідує з рішення державного реєстратора № 81201158 від 07.10.2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися. Позивачка подала заяву про розгляд справи у її відсутність, відповідач подав заяву про визнання позову.

Дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, суд приймає до уваги наступне.

З копії договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області Сердюком І.П., від 21 грудня 2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3747, вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, житловою площею - 38,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №937345 від 13.02.2009 року позивач є власником земельної ділянки, площею 0,1055 га, кадастровий номер 6510745300:01:004:0028, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 загальна площа житлового будинку - 49,0 кв.м.

Оригінали вказаних документів втрачено позивачкою внаслідок військової агресії Росії проти України та тимчасової окупації м. Нова Каховка.

07.10.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Старокостянтинівської міської ради Вонсович Т.П. постановлено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81201158. Підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій було завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усуненні обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. А також те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності, що виникло до 01 січня 2013 року за ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності на вказаний житловий будинок у комунальному підприємстві «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на даний час неможливо через тимчасову окупацію РФ, що підтверджується листом Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради № 507 від 08.09.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 01 липня 2004 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У таких випадках ч.1 ст. 392 ЦК України захищає право власності та передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Тобто, вказані дві підстави пред`явлення позову для захисту (визнання) прав власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про щ свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс1 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема і правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача права власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм праве викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, тлумачення норми ч.1 ст. 392 ЦК України та правові висновки Верховного Суду свідчать, що власник має право звернутись із позовом про визнання його права власності у випадку втрати ним документа, який засвідчує його прав власності, що є достатньою та самостійною підставою для застосування ч.1 ст. 39 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте, виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ч. ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст.1216-1218, 1261 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до Новокаховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності на будинковолодіння у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 21 грудня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Херсонської області Сердюком І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 3747.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Гончаренко