Решение № 140275563, 02.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/734/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Акціонерного товариства "Укрсиббанк",

код ЄДРПОУ 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю МОДОРС,

код ЄДРПОУ 41804446, вул. Авіаторів, будинок 16, м. Чернігів, 14029

до відповідача-2: ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 470 908,05 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укрсиббанк" через підсистему Електронний суд звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МОДОРС та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 470 908,05 грн, з яких: 322 755,29 грн простроченої заборгованості за кредитом; 115,74 грн процентів за користуванням строковою сумою кредиту за 28.12.2022 та 148 037,02 грн процентів за користування простроченою сумою кредиту за період з 29.12.2022 по 30.06.2026.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Ухвала суду від 03.08.2026 доставлена позивачу до його Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІКС 03.08.2026 о 22:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 03.08.2026 про відкриття провадження у справі, направлена рекомендованою поштовою кореспонденцією відповідачам, отримана відповідачем-1 11.08.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ШКІ R067245077910), відповідачем-2 08.08.2026, підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ШКІ R067245075526).

Отже, останнім днем для подання відзиву на позов ТОВ МОДОРС є 26.08.2026, а ОСОБА_1 24.08.2026.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за Генеральним договором про кредитування №11529009000 від 29.12.2021, виконання якого забезпечене поручителем (відповідачем-2) на підставі Договору поруки №288166 від 29.12.2021.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідачі не подали відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

29.12.2021 між АТ «Укрсиббанк» (банк) та ТОВ «МОДОРС» (клієнт або позичальник) укладено Генеральний договір про кредитування №11529009000 (далі Генеральний договір про кредитування).

Підписуючи цей договір, сторони погоджуються з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у Правилах (договірних умовах) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв клієнтів АТ «УКРСИББАНК». Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід`ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню сторонами.

Відповідно до п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.4., 1.2.1., 1.2.2. якого банк надає клієнту кредит у вигляді кредитної лінії в межах ліміту кредитної лінії, а клієнт зобов?язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, зазначених у Договорі.

Клієнт має право отримати кредит у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії, що становить 323 241,00 грн.

Кредит надається шляхом зарахування банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок клієнта, або на поточний рахунок клієнта, зазначений у заяві про видачу траншу.

Транші надаються на підставі поданих позичальником заяв на видачу траншу (за формою додаток №30 в порядку, визначеному цим Договором та Правилами.

Надання Кредиту здійснюється в термін, зазначений у заяві на видачу траншу, але не пізніше 29.12.2021.

Клієнт зобов`язаний повернути Кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 28.12.2022, якщо тільки відповідно до умов Договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом.

Пунктами 1.3.1.-1.3.3. Генерального договору про кредитування визначено, що для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 12,9% процентів річних.

Для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.

Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами.

За умовами п. 8.3., 8.3.1. Правил (договірних умов) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, представництв клієнтів АТ «Укрсиббанк», чинних на дату укладення Генерального договору про кредитування, (далі Правила) за користування кредитом/траншем клієнт сплачує проценти. Процентна ставка для строкової суми кредиту/траншу встановлюється відповідно до Договору кредитування.

Нарахування процентів за строковою сумою кредиту/траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена Договором кредитування, здійснюється в останній робочий день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані клієнту і які ще не повернуті останнім у власність банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем. Клієнт зобов`язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено Договором кредитування. Якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

За користування кредитом понад встановлений Договором кредитування строк/термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту/траншу на дату виникнення такого прострочення або ставка у розмірі визначеному відповідним Договором. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми кредиту/траншу. Нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму кредиту/траншу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого Договором кредитування, до дати повного погашення такої заборгованості (п. 8.6. Правил).

Згідно з п. 2.1. Генерального договору про кредитування з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта банком приймається порука ОСОБА_1 , код за ДРФО НОМЕР_1 .

Умови такого договору забезпечення повинні передбачати забезпечення виконання всіх зобов?язань клієнта за Договором, заявами про видачу траншів та додатковими угодами до договору, укладеними протягом строку дії договору.

Матеріали справи містять заяви про видачу траншу №1 від 30.12.2021 та №2 від 30.12.2021, якими ТОВ «МОДОРС» просить банк надати транші відповідно в сумі 200 000,00 грн та 123 000,00 грн; процентна ставка згідно умов Договору; дата надання траншу 30.12.2021; дата погашення траншу 28.12.2022. Акцептовані банком згідно умов Договору та Правил ці заяви вважаються окремими додатковими умовами (угодами про надання траншу) в рамках Договору і на них розповсюджуються всі їх умови.

Згідно з меморіальними ордерами №0623094966/06 від 30.12.2021 та №0623095500/06 від 30.12.2021 ТОВ «МОДОРС» отримало відповідно 200 000,00 грн та 123 000,00 грн кредитних коштів за Генеральним договором про кредитування №11529009000 від 29.12.2021.

29.12.2021 в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком за Генеральним договором про кредитування №11529009000 від 29.12.2021 між Банком та ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки №288166 (далі Договір поруки).

За умовами п.1.1., 1.2.-1.4. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника (тих, що існують у теперішній час, і тих, що можуть виникнути у майбутньому, в тому числі на підставі окремих договорів, що можуть бути укладені в рамках основного договору щодо сплати суми кредиту за основним договором у розмірі 322 241,00 грн та процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору та суми в розмірі, визначеному згідно з рішенням суду, якщо основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку.

Поручителю добре відомі всі умови основного договору, зокрема сума кредиту, процентна ставка, інші платежі за основним договором, терміни та строки виконання зобов`язань за основним договором, інші умови основного договору.

Відповідальність поручителя за усіма в сукупності основними зобов`язаннями обмежується сумою, що становить 484 861,50 грн.

Строк поруки становить 11 років з дня укладення Договору.

Згідно з п. 2.1., 2.3. Договору поруки у разі порушення основного зобов`язання відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Поручитель відповідає за основним зобов`язанням як солідарний боржник з іншими особами, які поручилися або поручаться за виконання боржником такого основного зобов`язання, якщо договором з такою іншою особою не встановлено інше.

У випадку порушення основного зобов`язання кредитор має право пред`явити вимогу до поручителя, а поручитель зобов`язаний з моменту направлення кредитором вимоги виконати основне зобов`язання.

Пунктом 5.1. Договору поруки сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його укладення та діє до припинення поруки.

З огляду на те, що позичальник (відповідач-1) заборгованість за Генеральним договором про кредитування №11529009000 від 29.12.2021 не погасив, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права про солідарне стягнення з позичальника (відповідача-1) та Поручителя (відповідача-2) 322 755,29 грн простроченої заборгованості за кредитом; 115,74 грн процентів за користуванням строковою сумою кредиту за 28.12.2022 та 148 037,02 грн процентів за користування простроченою сумою кредиту за період з 29.12.2022 по 30.06.2026 на підставі доданої до матеріалів справи довідки-розрахунку заборгованості станом на 20.07.2026.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення простроченої заборгованості за кредитом.

За умовами укладеного Генерального договору про кредитування №11529009000 від 29.12.2021 АТ «Укрсиббанк» (банк) зобов`язалося надати ТОВ «МОДОРС» кредит у вигляді одного або декількох траншів на підставі заяв позичальника про видачу траншу, а ТОВ «МОДОРС» зобов`язалося повернути суму кредиту та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, зазначених у Договорі.

Як встановив суд, на підставі Генерального договору про кредитування №11529009000 від 29.12.2021 та заяв відповідача-1 про видачу траншу №1 від 30.12.2021 на суму 200 000,00 грн та №2 від 30.12.2021 на суму 123 000,00 грн позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 323 000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами №0623094966/06 від 30.12.2021 та №0623095500/06 від 30.12.2021, з терміном повернення кредитних коштів не пізніше 28.12.2022.

З наданої позивачем банківської виписки за кредитним договором з 29.12.2021 по 20.07.2026 включно вбачається, що відповідач-1 користувався кредитними коштами та здійснив часткову сплату основної суми кредиту у розмірі 244,71 грн.

Прострочена заборгованість за кредитом кредиту становить 322 755,29 грн, що підтверджується матеріалами справи, розрахунком позивача та не заперечується відповідачем-1.

Доказів повернення позивачу повної суми наданого кредиту, а також доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття усіх заходів, необхідних для належного (повного та у строк) виконання зобов`язання, відповідачем-1 суду не надано.

Заперечень щодо суми простроченої заборгованості за кредитом та контррозрахунку спірної суми відповідачі суду не надали.

Оскільки відповідач-1 у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умов Генерального договору про кредитування №11529009000 від 29.12.2021 взятих на себе зобов`язань не виконав та не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений Договором строк (не пізніше 28.12.2022), тобто не виконав свої договірні зобов`язання належним чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 322 755,29 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення процентів за користуванням строковою сумою кредиту та процентів за користування простроченою сумою кредиту.

Позивачем заявлено до стягнення 115,74 грн процентів за користуванням строковою сумою кредиту за 28.12.2022, нарахованих на підставі п. 1.3.1. Генерального договору про кредитування №11529009000 від 29.12.2021, п. 8.3., 8.3.1. Правил та 148 037,02 грн процентів за користування простроченою сумою кредиту за період з 29.12.2022 по 30.06.2026, нарахованих на підставі п. 8.6. Правил та ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Виходячи з приписів ст. 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У свою чергу, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

За умовами п. 1.2.2. Генерального договору клієнт зобов`язаний повернути Кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 28.12.2022, якщо тільки відповідно до умов Договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом.

Тобто останньою датою сплати позичальником процентів за користування кредитом є 28.12.2022.

Таким чином, сплив 28.12.2022 строку кредитування, тобто правомірного користування кредитом з боку позичальника в силу вимог цивільного законодавства має наслідком припинення права банку на нарахування процентів.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ТОВ «МОДОРС», в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Генеральним договором про кредитування №11529009000 від 29.12.2021, у строк до 28.12.2022 не було повернуто банку (кредитору) всю суму кредитних коштів, що стало підставою для звернення позивача до суду з даними позовними вимогами.

Як вбачається із заявлених позовних вимог та наданого позивачем розрахунку, наявного в матеріалах справи, позивачем заявлено до стягнення 115,74 грн процентів за користуванням строковою сумою кредиту за 28.12.2022 та 148 037,02 грн процентів за користування простроченою сумою кредиту за період з 29.12.2022 по 30.06.2026.

Враховуючи наявність у АТ «Укрсиббанк» права на нарахування процентів лише у межах строку кредитування, суд доходить висновку про правомірність нарахування банком процентів за користуванням строковою сумою кредиту за 28.12.2022 у розмірі 115,74 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 148 037,02 грн процентів за користування простроченою сумою кредиту за період з 29.12.2022 по 30.06.2026, тобто поза межами строку кредитування, тому вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Обумовлений розмір процентів на прострочену суму кредиту містяться в розділі 1.3 Генерального договору «Плата за кредит» і розуміються саме як плата за кредит (абзац 2 розділу 1.3. Генерального договору), а не в розділі «Відповідальність сторін». У свою чергу стаття 625 ЦК України має назву «Відповідальність за порушення грошового зобов`язання», тобто має іншу правову природу ніж проценти у розумінні ст. 1048, 1051 ЦК України.

Таким чином, нарахування процентів на прострочену суму грошового зобов?язання (кредиту) відповідно до п. 1.3.2. Генерального договору не може розцінюватися як обумовлений договором розмір процентів у розумінні ст. 625 ЦК України.

Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів суд зазначає таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

За приписами ч.1,2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2025 у справі № 910/1986/25 наголошено, що законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки №288166 від 29.12.2021, за яким останній поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Генеральним договором про кредитування №11529009000 від 29.12.2021.

За умовами п.1.1., 1.2.-1.3. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника (тих, що існують у теперішній час, і тих, що можуть виникнути у майбутньому, в тому числі на підставі окремих договорів, що можуть бути укладені в рамках основного договору щодо сплати суми кредиту за основним договором у розмірі 322 241,00 грн та процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору та суми в розмірі, визначеному згідно з рішенням суду, якщо основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку. Поручителю добре відомі всі умови основного договору, зокрема сума кредиту, процентна ставка, інші платежі за основним договором, терміни та строки виконання зобов`язань за основним договором, інші умови основного договору. Відповідальність поручителя за усіма в сукупності основними зобов`язаннями обмежується сумою, що становить 484 861,50 грн.

Пунктом п. 2.1. Договору поруки визначено, що у разі порушення основного зобов`язання відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Поручитель відповідає за основним зобов`язанням як солідарний боржник з іншими особами, які поручилися або поручаться за виконання боржником такого основного зобов`язання, якщо договором з такою іншою особою не встановлено інше.

Системний аналіз наведених правових норм і умов договору дає підстави для висновку, що солідарна відповідальність поручителів зі сплати усіх зобов`язань позичальника на підставі кредитного договору настає саме з моменту прострочення грошового зобов`язання незалежно від пред`явлення до нього відповідної вимоги.

Оскільки строк поруки за Договором становить 11 років з дня укладення Договору поруки (п.1.4.) і діє до припинення поруки (п. 5.1.), тому суд доходить висновку про те, що Договір поруки №288166 від 29.12.2021 не закінчився, порука не є припиненою.

З огляду на те, що порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання і судом встановлене порушення відповідачем-1 зобов`язань по сплаті кредиту та процентів за користування ним, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 322 755,29 грн та процентів за користуванням строковою сумою кредиту за 28.12.2022 у розмірі 115,74 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачами договірних зобов?язань, що стало підставою для звернення до суду, а тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3874,45 грн покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. 14, 73, 74, 79, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю МОДОРС (код ЄДРПОУ 41804446, вул. Авіаторів, будинок 16, м. Чернігів, 14029) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, рахунок НОМЕР_2 ) 322 755,29 грн простроченої заборгованості за кредитом та 115,74 грн процентів за користуванням строковою сумою кредиту.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МОДОРС (код ЄДРПОУ 41804446, вул. Авіаторів, будинок 16, м. Чернігів, 14029) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, рахунок НОМЕР_2 ) 1937,23 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, рахунок НОМЕР_2 ) 1937,23 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун