Решение № 140274258, 01.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11261/25

Провадження № 2/638/6466/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Смирнова В.А.

за участі секретаря судового засідання - Євженко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договорів факторингу за кредитним договором № 230606863 зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2025 року витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352) інформацію.

10.12.2025 на виконання ухвали суду від 20 листопада 2025 року від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана інформація.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 26.01.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310А) заборгованість за Кредитним договором № 230606863 в сумі 102 993 (сто дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривень 61 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310А) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 березня 2026 року заочне рішення від 26 січня 2025 року у справі №638/1977/23 скасовано та призначено підготовче засідання у справі.

24.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині загальної суми боргу у розмірі 21 999,60 грн, в іншій частині відмовити повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 частково заперечував проти задоволення позовних вимог, не оспорюючи отримання кредитних коштів у розмірі 22 000,00 грн та фактично визнаючи вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 21 999,60 грн. Водночас відповідач заперечував проти стягнення 80 994,01 грн заборгованості за процентами, посилаючись на те, що строк кредитування за договором № 230606863 від 13.08.2021 становив 29 календарних днів та закінчився 11.09.2021, а продовження строку кредитування сторонами не погоджувалося. Вважав, що після спливу строку кредитування кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти. Крім того, зазначав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а належних первинних документів, які б підтверджували правомірність та розмір нарахованих процентів, позивачем не надано. Також відповідач вказував на неспівмірність заявлених процентів із сумою фактично отриманого кредиту та зазначав, що встановлена договором процентна ставка 1,98 % на день є надмірною. Посилався на те, що навіть за умови нарахування процентів протягом погодженого сторонами 29-денного строку їх розмір був би істотно меншим за заявлені до стягнення 80 994,01 грн. Крім того, відповідач посилався на відсутність його повідомлення про неодноразову заміну кредитора внаслідок укладення договорів факторингу. Зазначав, що до нового кредитора відповідно до статті 514 ЦК України переходять права первісного кредитора лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги, а тому наступні кредитори не набули права довільно збільшувати розмір процентів чи здійснювати їх нарахування поза межами строку, встановленого первісним кредитним договором. Окремо відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором сплив 11.09.2021, тоді як із позовом позивач звернувся лише 17.06.2025. На думку відповідача, заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому відповідач зазначав, що позивачем не заявлено клопотання про поновлення відповідного строку та не наведено належного обґрунтування поважності причин його пропуску; саме по собі запровадження карантину та воєнного стану, на його переконання, не свідчить про неможливість своєчасного звернення до суду. Також відповідач заперечував проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, вважаючи їх завищеними, необґрунтованими та неспівмірними зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг, та просив при вирішенні питання про судові витрати врахувати результат розгляду справи і пропорційність задоволених вимог.

31.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 102 гривень 61 копійок, з яких 21 999,60 грн - заборгованість по кредиту, 80 994,01 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. А також просить стягнути судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

У відповіді на відзив представник заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що останнім не спростовано факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів і наявності заборгованості. Позивач посилається на умови кредитного договору та норми цивільного законодавства щодо обов`язку позичальника повернути кредит і сплатити проценти, вважаючи нарахування процентів правомірним. Також позивач обґрунтовує належність наданого ним розрахунку заборгованості та посилається на документи, що підтверджують перехід до нього права вимоги за кредитним договором. Крім того, позивач заперечує проти доводів щодо пропуску позовної давності, посилаючись на її зупинення на період дії воєнного стану.

13.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить врахувати доводи, наведені у відзиві, та відмовити у задоволенні позову в частиністягнення процентів, посилаючись на їх безпідставне нарахування поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Відповідач зазначає, що за кредитним договором № 230606863 від 13.08.2021 ним було отримано 22 000 грн, а строк кредитування становив 29 календарних днів - до 11.09.2021. Водночас позивач заявив до стягнення 80 994,01 грн процентів, розмір та правомірність нарахування яких, на думку відповідача, належними доказами не підтверджені. Посилаючись на положення статей 1048, 1050, 625 ЦК України та практику Великої Палати Верховного Суду, відповідач вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється зі спливом установленого договором строку кредитування, після чого правовідносини сторін переходять у площину відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. При цьому умовами договору не передбачено належним чином погодженого продовження строку кредитування, а окрема додаткова угода про його пролонгацію сторонами не укладалася. Саме по собі невиконання позичальником зобов`язання з повернення кредиту не може, на думку відповідача, свідчити про автоматичне продовження строку кредитування. Також відповідач заперечує проти заявленого розміру процентів, посилаючись на його неспівмірність із сумою фактично отриманого кредиту та відсутність належного, повного й зрозумілого розрахунку заборгованості. Зазначає, що навіть виходячи із передбаченої договором ставки 1,98 % на день, за 29 днів проценти становили б 12 632,40 грн, тоді як позивач просить стягнути 80 994,01 грн. Окремо відповідач заперечує проти доводів щодо автоматичного продовження строку кредитування внаслідок часткового виконання зобов`язання, зазначаючи, що пролонгація строку потребує чіткого взаємного волевиявлення сторін та належного оформлення, а часткова сплата заборгованості сама по собі не свідчить про погодження позичальником зміни строку дії кредитного договору. Крім того, відповідач ставить під сумнів належність доказів укладення кредитного договору в заявленій позивачем редакції. Зазначає, що договір підписаний одноразовим ідентифікатором, а не кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом, у зв`язку з чим, з урахуванням наведеної ним практики Верховного Суду, вважає необхідною перевірку достовірності, цілісності та незмінності електронного документа, способу його направлення відповідачу, формату зберігання та технічної можливості внесення змін після підписання. Саме посилання позивача на застосування одноразового ідентифікатора відповідач не вважає достатнім і безумовним доказом погодження договору саме в наданій суду редакції. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність нарахування і розмір 80 994,01 грн процентів, а також наявність правових підстав для їх нарахування після спливу строку кредитування, у зв`язку з чим просить у цій частині позовних вимог відмовити.

14.04.2026 від представника позивача надійшли додоткові пояснення, в яких останній підтримує позовні вимоги у повному обсязі та заперечує проти доводів відповідача, викладених у процесуальних документах. Зазначає, що кредитний договір укладений сторонами в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, яким відповідач підтвердив прийняття оферти та погодження з усіма істотними умовами договору, зокрема щодо суми кредиту, строку його повернення, порядку нарахування та сплати процентів. Підписавши договір, відповідач, на думку позивача, підтвердив обізнаність із його умовами та надав згоду на сплату передбачених договором платежів. Позивач також посилається на те, що факт отримання відповідачем кредитних коштів належним чином не спростований. Відповідач не надав доказів того, що кошти не були зараховані на визначений ним картковий рахунок або що такий рахунок йому не належав. Щодо розміру заборгованості зазначено, що надані первинними кредиторами розрахунки є належними та достатніми доказами, містять необхідні відомості щодо нарахувань та дають можливість перевірити склад і розмір заявленої до стягнення заборгованості. При цьому наявні у розрахунках операції з балансового списання заборгованості є бухгалтерськими операціями та не свідчать про погашення боргу позичальником. Окремо позивач заперечує доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів, зазначаючи, що порядок та розмір їх нарахування були погоджені сторонами під час укладення кредитного договору, відповідач не висловлював заперечень щодо його умов та фактично прийняв їх, отримавши кредитні кошти. Також представник позивача вказує, що відповідач у своїх процесуальних документах переважно повторює раніше наведені заперечення, не надаючи нових доказів на їх підтвердження та не спростовуючи доказів, поданих позивачем. З огляду на викладене позивач вважає заявлені вимоги доведеними належними та допустимими доказами та просить задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

У судове засідання відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

В ході судового розгляду встановлено, що 13.08.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії № 230606863 (далі - договір), відповідно до якого Кредитодавець зобов?язується надати Позичальникові Кредит у вигляді

Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до п.п. 1.2 - 1.7, 1.9 Договору Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 22000 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 11.09.2021 р. Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Кредитна лінія надається строком на 29 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 11.09.2021 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 171,55 процентів річних, що становить 0,47 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 690,62 (шістсот дев?яносто цілих шістдесят дві сотих) процентів річних, що становить 1,89 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов?язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов?язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Відповідно до платіжного доручення № 71393a56-7e45-489e-b256-fffdd5986d25 від 13.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картку НОМЕР_3 ОСОБА_2 було перерахована сума у розмірі 22 000 грн. Призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 230606863 від 13.08.2021, ОСОБА_2 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Згідно з відповідді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» На ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Банком було емітовано картку № НОМЕР_4 . Також банком було емітовано й інші картки на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). На картковий рахунок № НОМЕР_4 у період з 13.08.2021 по 18.08.2021 було зарахування коштів у сумі 22 000,00 грн. Номер телефону НОМЕР_5 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_4 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Повний номер рахунку за картою № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - НОМЕР_6 .

Крім того, зарахування кредиту у розмірі 22 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 підтверджується рухом коштів по картці від 09.12.2025, наданого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1). Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п.4.1)

16 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»підписали Реєстр прав вимоги № 160, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 230606863 від 13.08.2021 в сумі 68 247,34 грн., з яких: 21 999,60 грн. - загальна сума боргу, 46 247,74 грн. - загальна сума боргу по відсотках.

23 лютого 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено Договір факторингу №23/0224-01, відповідно до якого Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1). Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку (п.4.1)

23 лютого 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»підписали Реєстр прав вимоги № 1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 230606863 від 13.08.2021 в сумі 102 993,61 грн., з яких: 21 999,60 грн. - загальна сума боргу, 80 994,01 грн. - загальна сума боргу по відсотках.

29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників,включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід?ємною частиною Договору (п. 1.1). Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору (п. 1.2).

29 травня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року.

Згідно з Реєстром боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 230606863 від 13.08.2021 в сумі 102 993,61 грн., з яких: 21 999,60 грн. - загальна сума боргу, 80 994,01 грн. - загальна сума боргу по відсотках.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 230606863 від 13.08.2021, наданим позивачем заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.02.2024 становить 102 993,61 грн., з яких 21 999,60 грн. - загальна сума боргу, 80 994,01 грн. - загальна сума боргу по відсотках.

Щодо укладення кредитного договору

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 сформував висновок, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 230606863 від 13.08.2021, шляхом підписання останього електронним підписом (одноразовим ідентифікатором - MNV2A3E8), чим підтвердив свою згоду на укладення договору та погодився з усіма його умовами, що підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочинів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Укладення договору в електронній формі саме відповідачем, підтверджується також алгоритмом дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору; довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», відповідно до якої на номер ОСОБА_1 НОМЕР_7 13.08.2021 о 18:55:21 надіслано одноразовий ідентифікатор MNV2A3E8 (у свою чергу належність зазначеного номеру саме відповідачу підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк».

Окрім того, в кредитному договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , його податковий номер, телефон та електронну пошту, котрі належать останньому, що є підтвердженням здійсненою ним процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо надання кредиту

Так, у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Так, відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 13.08.2021 зазначений номер картки НОМЕР_8 .

Вказана банківська картка (повний номер НОМЕР_3) емітована на ім`я відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Позивачем було заявлено відповідне клопотання про витребування доказів з АТ «Універсал Банк», зокрема щодо зарахування кредитних коштів, яке було задоволено судом.

З наданої АТ «Універсал Банк» встановлено повний номер картки ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_4 , на зазначено картку у період з 13.08.2021 по 18.08.2021 зараховані кошти у розмірі 22 000 грн. Також зарахування кредиту 13.08.2021 у розмірі 22 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 підтверджується рухом коштів по картці за період з 13.08.2021 по 18.08.2021.

Зазначені докази у сукупності підтверджують факт перерахування Товариством грошових коштів на рахунок відповідача, і відповідно позивач належним чином виконав своє зобов`язання перед відповідачем, надавши кредитні кошти у розпорядження останньої.

Щодо переходу права вимоги

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин.

Судом встановлено, що відповідно до договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (строк дії якого неодноразово був продовжений відповідно до додаткових угод) та №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року сторони пов`язували момент переходу права вимоги до боржників з підписанням Сторонами Реєстру прав вимог (відповідні реєстри надані суду та підтверджують перехід права вимоги до відповідача(вимоги, що існували саме на момент переходу); у свою чергу договір факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року сторони пов`язували момент переходу права вимоги до боржників з підписанням Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників (відповідний акт прийому-передачі Реєстру Боржників та безпосередньо реєстр наданий суду та підтверджує перехід права вимоги до відповідача).

А тому, суд приходить висновку, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами № 230606863 від 13.08.2021, відповідно до договорів факторингу, а тому, з останньої дати відступлення прав вимоги (29.05.2025) ТОВ «ФК «ЕЙС» стало виключним та єдиним кредитором за вказаним кредитним договором.

При цьому, суд відхиля посилання відповідача на те, що його не було повідомлено про відступлення права вимоги від первісного кредитора до інших осіб. Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення, що є порушенням статті 18 Закону України «Про споживче кредитування». Разом з тим, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Щодо нарахування відсотків за кредитом

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

З розрахунків, наданих позивачем вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість: за кредитним договором № 230606863 від 13.08.2021в сумі 102 993,61 грн, яка складається з 21 999,60 грн. - загальної суми боргу, 80 994,01 грн. - загальної суми боргу по відсотках.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У пункті 1.7 договору встановлено, що Кредитна лінія надається строком на 29 (двадцять дев`ять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 11.09.2021.

Відповідно до пункту 1.8 договору Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (X - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; продовжень Дисконтного періоду; х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх У - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на › Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > Х, то кількість днів, на Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач 11.09.2021 в рахунок погашення заборгованості сплатив грошові кошти у розмірі 2 999 грн, з яких 2998,60 грн - в рахунок відсотків, 0,40 грн - в рахунок тіла кредиту, такими діями відповідач прожовжив строк кредитування на 30 днів, тобто до 11.10.2021.

Суду не надано доказів того, що відповідачем вчинялися дії на продовження строку кредитування користування кредитом після 11.10.2021.

Про відсутність таких дій свідчить і довідка первісного кредитора щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Разом із тим, як видно із розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нараховувалися відсотки і після погодженого строку кредитування з 12.10.2021.

Пунктом 1.12 договору Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Суд не погоджується із можливістю продовження строку кредитування та нарахування відсотків за вказаний період (з 12.10.2021) на підставі цього пункту договору.

Цими умовами не передбачено вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а визначено, що саме факт прострочення виконання зобов`язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

При цьому, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами, що має ознаки сум відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п.п. 1.7, 1.8 договору строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неповернення позичальником кредитних коштів, за відсутності активних дій відповідача, договору, є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу строку кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування, у тому числі і автопролонгації, є неправомірним.

Отже, за умовами кредитного договору ОСОБА_1 за період кредитування 59 днів (29 днів за п. 1.7 та 30 днів - продовжений строк користування за п. 1.8) зобов`язаний був повернути 21 999,60 грн - заборгованість по тілу кредиту та 12 473,70 грн - заборгованість по відсоткам.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 вносив грошові кошти в рахунок заборгованості, зокрема 14.10.2021 у розмірі 35 грн, 30.10.2021 - 15 грн та 07.11.2021 - 5 грн, а тому заборгованість останнього становить 34 418,30 грн, яка складається з 21 999,60 грн - заборгованість по тілу кредиту та 12 418,70 грн.

Щодо посилань відповідача на граничний розмір процентної ставки 1%

Кредитно договір кредитної лінії № 230606863 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладени 13.08.2021.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (№ 3498-IX) були внесені зміни у Законі України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами), а саме у статті 8: назву після слів "процентна ставка" доповнити словами "денна процентна ставка"; абзац перший частини другої після слів "річної процентної ставки" доповнити словами "та денної процентної ставки"; у частині третій: абзац перший після слів "річної процентної ставки" доповнити словами "та денної процентної ставки"; абзац другий викласти в такій редакції: "Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит"; доповнити частинами четвертою - шостою такого змісту: "4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. 5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. 6. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки".

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (№ 3498-IX) набрав законної сили 24.12.2023, тобто після укладення кредитного договору № 230606863.

Станом на 13.08.2021 ЗУ «Про споживче кредитування» не передбачав граничний (максимальний) розмірі процентної ставки, а тому доводи відповідача щодо обмеження максимальної денної ставки суд відхиляє.

Суд, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 418,30 грн.

Щодо строку позовної давності

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання за кредитним договором № 230606863 сплив 11.09.2021, позивач саме з цієї дати набув право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, тобто до 11.09.2024, а позов поданий 17.06.2025.

Так, суд не погоджується з вказаними доводами сторони відповідача.

По-перше, як встановлено судом строк виконання зобов`язання за кредитним договором № 230606863 сплив 11.10.2021 (враховуючи пролонгацію строку користування кредитом).

По-друге, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 635 відмінений з 24:00 год 30.06.2023.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) було доповнено, зокрема пунктом 19 такого змісту: " У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Позивач звернувся до суду з позовом 17.06.2025, тобто під час дії п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким передбачалося продовження строків, визначених ст. 257-259 ЦК України на строк дії воєнного стану та до набрання чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущенний.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 809,52 грн. (2 422,40 грн. Х 33,52% задоволених вимог).

Крім того, ОСОБА_1 при звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення сплатив судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., а тому з урахуванням того, що у позовних вимогах відмовлено на 66,48 %, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 442,49 грн (665,60 грн Х 66,48%).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

Отже, суд дійшов висновку, в порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 367,03 грн (809,52 грн - 442,49 грн).

Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір № 29/05/25-01 про надання правничої допомоги від 29.05.2025, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АО «Тараненко та Партнери»;

- додаткову угоду № 25770715096 від 30.05.2025 до Договору № 29/05/25-01 про надання правничої допомоги від 29.05.2025;

- акт прийому-передачі наданих послуг № 29/05/25-01 від 29.05.2025, в якому зазначено перелік наданих послуг, час витрачений на кожну з послуг та вартість такої послуги. Загальна вартість наданих послуг складає 7 000 грн.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмета спору. При цьому справа, що розглядається, не є складною, оскільки її предметом є стягнення кредитної заборгованості, що не потребувало формування складної правової позиції. З огляду на викладене, а також враховуючи конкретні обставини справи, часткове задоволення позовних вимог (на 33,42%), заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2 000 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 367,03 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310А) заборгованість за Кредитним договором № 230606863 в сумі 34 418 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310А) витрати по сплаті судового збору в розмірі 367 (триста шістдесят сім) гривень 03 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.А. Смирнов