№ 140274039, 01.10.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/486/26 Провадження №-3/613/261/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року. Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Уварова Ю.В., за участі секретаря Макушинської О.В., адвоката Чеботарьової Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 07.03.2026 року, об 11 год. 35 хв. керував автомобілем ВАЗ-111830, номерний знак НОМЕР_1 на блокпосту в с.Максимівка Богодухівського району з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП Богодухівській ЦРЛ відмовився під відеозапис із застосуванням технічного засобу Body Cam № 4 та в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Захсник ОСОБА_1 адвокат Чеботарьова Ю.В. подала клопотання про закриття провадження у справі.

В огрунтування клопотання зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом, а відомості, зафіксовані у ньому, є недостовірними, зокрема щодо місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення.

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції долучена копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6784212 від 07.03.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_1 07.03.2026 о 11 год. 35 хв. на блокпосту в с. Максимівка, вул. Харківська, 2, керував транспортним засобом ВАЗ-111830 д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки. При цьому зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 913604 від 07.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5. дорожнього руху, тобто відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 2) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто керування транспортним засобом та відмова особи, яке керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не можуть співпадати у часі.

З протоколу ААД № 913604 від 07.03.2026 вбачається, що 07.03.2026 о 11 год. 35 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Разом з тим, у протоколі не вказано часу відмови від проходження медичного огляду, тобто інкримінованого ОСОБА_1 порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху. При цьому з відеозапису, долученого до протоколу, вбачається, що об 11 год. 34 хв. транспортний засіб уже був зупинений. Не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення часу вчинення адміністративного правопорушення є істотним порушенням закону.

Також захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення було складено неуповноваженою особою.

Відповідно до п. 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. З протоколу ААД №913604 від 07.03.2026 вбачається що його склав поліцейський СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старший сержант поліції Кулик Андрій Дмитрович, у той час, коли на долучених до протоколу відеозаписах вбачається, що об 11 год. 34 хв. ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб, а об 11 год. 59 хв. 10 с. передає свою бодікамеру іншому поліцейському, який і заповнює і складає протокол. Тобто протокол складено особою, яка не виявила адміністративне правопорушення та не підписала його.

Щодо виявлення ознак алкогольного сп`яніння та їх фіксація у протоколі.

Згідно п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. На долученому до протоколу відеозаписі вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи в автомобілі о 11 год. 39 хв. 50 с. закурив сигарету, а о 11 год. 43 хв. 25 с. поліцейський Кулик А.Д. повідомив ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота. За таких умов поліцейським не міг би почути запаху алкоголю. Водночас у протоколі ААД №913604 від 07.03.2026 зазначено наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови.

Окрім того, на відео видно, що ані порушення мови ані порушення координації рухів у ОСОБА_1 не має. Він нормально спілкується та рухається. Крім того, на долученому відео вбачається, що під час складання протоколу, коли поліцейський ОСОБА_2 диктує іншому поліцейському, який складає протокол, такі ознаки як порушення координації рухів та порушення мови ( 12 год. 09 хв.) ОСОБА_1 їх обґрунтовано заперечує. Крім того, упродовж усього відео ОСОБА_1 заперечує вживання алкогольних напоїв у день складання на нього протоколу. За таких обставин у поліцейського Кулика А.Д. були відсутні будь-які підстави для направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

За наведених обставин просила закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У клопотанні від 24.05.2026 захисник зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Державній спеціальній службі транспорту. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але й решти військовослужбовців, оскільки без права керування транспортним засобом ОСОБА_1 буде позбавлений можливості виконувати безпосередні свої службові військові обов`язки. В даному випадку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами фактично паралізує можливість виконання ОСОБА_1 конституційного обов`язку із захисту Батьківщини згідно вимог ст. 65 Конституції України. За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, а також враховуючи лист Головного управління справами Міністерства оборони України № 220/70/4002 від 10.10.2024 року, сторона захисту у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому діянні просила застосувати у розглядуваній справі аналогію закону (ст. 69 КК України) і не призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік.

Вважала, що у даному випадку конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, визначений ст. 65 Конституції України, та принцип індивідуалізації покарання, визначений ст. 61 Конституції України,переважає суспільний інтерес в необхідності покарання особи.

Також від захисника надійшло клопотання, в якому адвокат зазначає, що на даний час ОСОБА_1 є чинним військовослужбовцем Державної спеціальної служби транспорту та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , виконує конституційний обов`язок з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а тому позбавлений можливості приймати участь в розгляді даної справи.

Вважала можливим застосування за аналогією норм закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питань, які напряму не врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме положень ст. 335 КПК України.

З посиланням на практику судів просила провадження у даній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП зупинити до моменту його звільнення з військової служби.

В судовому засіданні захисник зазначила, що дослідивши відеозапис, приєднаний до справи, можна зробити висновок, що між працівником поліції та ОСОБА_1 відбувалось спілкування, яке не було на зафіксовано на бодікамеру, а сам ОСОБА_1 повідомив захисника, що поліцейські йому повідомили, що якщо він зазначить, що є діючим військовослужбовцем, то у нього можуть бути додаткові проблеми, пов`язані зі складенням адміністративного матеріалу.

Зазначила, що незрозумілим залишилось питання залучення понятих, за умови, що здійснювалась фіксація на бодікамеру.

Крім того, на долученому відео о 12 год. 14 хв. 10 с. зафіксовано як поліцейський Кулик А.Д. передає ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення для написання пояснень і замість отримання пояснень від особи, як того вимагає п. 13 Розділ 2 Інструкції, поліцейський диктує пояснення ОСОБА_1 , що на думку захисника є тиском на останнього.

Наполягала на тому, що жодних зовнішніх ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не було, просила закрити провадження у справі.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дати судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з наданими захисником матеріалами є діючим військовослужбовцем.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом. Отже, питання своєчасного розгляду справ, зокрема справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вказаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд в будь-якому виді судочинства сприяє виконанню завдань того чи іншого виду провадження /в даному випадку провадження в справах про адміністративні правопорушення, одним з яких є своєчасний розгляд справи.

Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь в судовому засіданні та самим розглядом справи з дотриманням строків розгляду справи судом, беручи до уваги що захисником в письмових запереченнях була викладена правова позиція по справі та заперечення проти протоколу, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , пояснив, що є працівником поліції, інспектором СРПП. Зазначив, що події пам`ятає погано, лише, що було зупинено водія ОСОБА_1 , який мав ознаки сп`яніння та відмовився проходити огляд. Зазначив, що коли він підходив до водія, то також бачив у водія певні ознаки почервоніння очей та порушення координації рухів, він тремтів. Також повідомив, що бланки паперових протоколів були тільки в нього, вони пронумеровані, їх передача не передбачена, тому протокол складав саме він.

Суд, заслухавши позицію захисника, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали та відеозапис, доходить таких висновків.

Згідно з п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тягне накладення на таку особу адміністративного стягнення в межах санкції даної статті.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ААД № 913604; направленням на огляд особи з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; довідкою Сервісного центру МВС; копією постанови ЕНА №6784212 про притягнення до адміністративної відповідальності; письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; рапортом про відсторонення від керування; відеозаписом, показаннями свідка ОСОБА_2 .

Оглянутим відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 перебував за кермом, керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції біля блокпосту у зв`язку з тим, що не був пристебнутий паском безпеки, від пропозиції працівника поліції, який повідомив, що вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. На питання працівника поліції відповідає, що вживав алкогольні напої напередодні.

Також на відео зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 прав і обов`язків, а також наслідків відмови від проходження огляду у вигляді настання адміністративної відповідальності.

Зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких свідки зазначили, що 07.03.2026 вони були запрошені в якості понятих працівниками поліції під час огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 . У водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема різкий запах алкоголю, порушення мови та координації рухів, у зв`язку з чим водієві було запропоновано пройти медогляд на місці зупинки та в медичному закладі, однак водій відмовився.

Суд не вбачає підстав не довіряти вказаним письмовим поясненням чи ставити під сумнів зазначені в них обставини.

Також суд відхиляє доводи захисту щодо незазначення в протоколі точного часу вчинення адміністративного правопорушення, а саме часу відмови від проходження огляду.

Дійсно, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом об 11-35 годині 07 березня 2026 року.

ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Об`єктивна сторона цього правопорушення передбачає встановлення одночасно факту керування особою транспортним засобом та факту відмови від проходження огляду.

Судом при розгляді справи та дослідженні доказів було встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівником поліції, в подальшому відмовився від проходження огляду. При цьому положеннями КУпАП не передбачено зазначення в протоколі як часу керування транспортним засобом, так і безпосередньо часу відмови від проходження.

Щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою особою, то інспектор СРПП в силу закону (ст.255 КУпАП) є особою, уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, а положення Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 не містять обмежень щодо складення протоколу інспектором СРПП, який виконуючи службові обов`язки, присутній на місці вчинення правопорушення.

Щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та відсутності підстав для направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Згідно з п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Отже виявлення ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння у водія, а також вирішення питання про те, чи є підстави вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд.

Тому, незважаючи на посилання захисника на відсутність на її думку зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, оглянутий відеозапис не може достеменно підтвердити відсутність таких ознак у водія, та не виключає наявності в нього таких ознак (наприклад запах алкоголю), та які відповідно до наданих йому повноважень встановив працівник поліції.

На підставі викладеного вище, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченго ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо можливості застосування більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. У частині другій цієї статті зазначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Тобто, санкція частини першої статті 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, при цьому стаття 33 КУпАП містить заборону при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Крім того, КУпАП не передбачає ані аналогії закону, ані аналогії права, а тому посилання захисника на можливість застосування положень Кримінального кодексу України щодо можливості призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суперечать приписам статей 7, 33, частини першої статті 130 КУпАП.

Також слід зазначити, що КУпАП не робить винятків щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами для окремих категорій осіб, зокрема і для військовослужбовців.

Отже, суд вважає, що відносно ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, отже положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності

Крім того, ОСОБА_1 скористався допомогою адвоката, який в його інтересах має право надавати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі. Отже, суд вважає, що дана справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки в справі бере участь його захисник, у письмових заявах, поданих захисником, викладена позиція щодо складеного протоколу, а від самого ОСОБА_1 заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Також суд зазначає, що статтею 38 КУпАП чітко визначені строки накладення адміністративного стягнення на особу, у разі визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, при цьому, чинним КУпАП не визначено зупинення строків накладення адміністративного стягнення у разі зупинення провадження у справі.

Відтак, зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, не передбачених КУпАП, не відповідає вимогам законодавства про адміністративні правопорушення.

Положення КУпАП не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням зупинення строку розгляду у справах про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, а норми КУпАП прямо не передбачають можливості застосування аналогії закону або аналогії права.

Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально-визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі та, враховуючи, що введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства, підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 130, 247, 251, 266, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави (отримувач коштів ГУК Харківськ обл./Харківобл/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя