Решение № 140273199, 23.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3091/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон»простягнення 4048917,91 грн.за участю представників:

позивача:Безух А.М. адвокат, дов. від 21.08.2023відповідача:Пустовойтов Д.М. адвокат, ордер від 13.11.2023 серія АІ № 1493104суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (далі відповідач) про стягнення 4048917,91 грн. попередньої оплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару, за який позивач згідно з платіжними дорученнями: № 3390 від 27 січня 2022 року на суму 58917, 31 грн., № 3473 від 09 лютого 2022 року на суму 3990000,60 грн. сплатив грошові кошти в загальному розмірі 4048917,91 грн. та неповернення відповідачем позивачу сплачених ним коштів за товар, який не був поставлений відповідачем.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що товар поставлений позивачу у повному обсязі за відповідними видатковими накладними, у зв`язку з чим у позивача відсутні правові підставі вимагати повернення передоплати, адже зобов`язання ТОВ «Фірма Ерідон» з поставки товару виконанне в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Карпечкін Т.П.) від 26.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. боргу з повернення передплачених коштів, на які товар не поставлено, 60733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що довіреності на отримання товару є підробленими і не засвідчують повноважень наведених у них осіб діяти від імені позивача. Хоча відповідач у звичайних умовах господарювання і не мав підстав сумніватись у повноваженнях відповідних осіб, і позивач ніс би відповідальність за достовірність своїх відомостей, однак з урахуванням місця виконання поставки на окупованій території у м. Токмак, де взагалі господарська діяльність була неможливою, суди поставили під сумнів одночасно обидва факти, як факт здійснення поставки на території м. Токмак, так і повноваження осіб, яким відвантажено товар, що не може вважатись належним виконанням зобов`язання. Враховуючи перебування товару у м. Токмак та неможливість його переміщення на підконтрольну територію України, відповідач мав повідомити позивача про неможливість виконання поставки та повернути передплачені кошти. Або виконати поставку в іншому законному місці. Відтак, відповідачем видано товар не уповноваженим особам, які не могли діяти на тимчасово окупованій території від імені суб`єкта господарювання, який перебуває на підконтрольній території України.

Суди виснували, що відповідач сам вступив у незаконні правовідносини в умовах, у яких господарська діяльність була неможливою, чим створив ризики понести відповідні негативні наслідки. Фактично товар було видано особам, які приймали участь у незаконній господарській діяльності на окупованій території.

Щодо посилання відповідача на складення ним податкових накладних, суди зауважили, що відповідні обставини у цьому випадку не є підтвердженням факту поставки ним же товару позивачу, оскільки відповідні податкові накладні складались на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу, що в наданій відповідачем довіреності від 19 квітня 2022 року зазначено отримання добрива азотно-фосфорно-калійне 10:26:26-6 в кількості 95 тонн та добриво азотно-фосфорно-калійне 10:25:25 у кількості 59 тонн, а в наданих накладних зазначено, що отримано добриво азотно-фосфорно-калійне 10:20:20 (6) NPK(S) та добриво азотно-фосфорно-калійне NPK 10:25:25, яке є сухим (оплачувалась рідке добриво КАС), оскільки відпускається в мішках біг-бегах. Тим самим оплачений асортимент товару не співпадає з асортиментом, передбаченому довіреностями і накладними на отримання товару.

За висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки відповідач не поставив позивачу передплачений товар, до нього підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені частиною другою ст. 693 Цивільного кодексу України у вигляді повернення суми попередньої оплати, як заявлено позивачем у позові.

Ухвалою Господарського суду Киїівської області від 14.10.2025 у даній справі виправлено в повному тексті рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі № 911/3091/23 описку у мотивувальній частині та в пункті 2 резолютивної частини, а саме замість цифр та слів « 4200,00 грн. витрат на правову допомогу» читати вірно: « 42000 (сорок дві тисячі) грн 00 коп. витрат на правову допомогу».

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025, судом було видано наказ від 24.09.2025, який стягувачем ТОВ «Агроінвест-М» було пред`явлено до примусового виконання.

Постановою Приватного виконавця Виконавчого округу Київської області від 25.09.2025 ВП № 79197798 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 24.09.2025, у зв`язку з тим, що виконавчий документ виконано: вимоги стягувача оплачено в повному обсязі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2025 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 і рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у даній справі, справу № 911/3091/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2025 акцентував увагу, що відповідно до частин другої, шостої статті 13 Закону № 1207-VII, в тому числі, у контексті висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України; переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не оскаржується той факт, що станом на час укладення договору, перерахування передплати та виникнення спірних відносин стосовно здійснення /нездійснення поставки на виконання договору місцезнаходженням позивача була тимчасово окупована територія.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи була здійснена і коли саме перереєстрація податкової адреси позивача на іншу територію України, що відповідно до наведених положень частини другої статті 13 Закону № 1207-VII є обов`язковою умовою для стягнення в судовому порядку на користь ТОВ «Агроінвест-М» коштів передплати за договором, оскільки перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача є господарською операцією, що є частиною господарської діяльності позивача, яка заборонена в силу закону до зміни його податкової адреси.

Тому без встановлення зазначеної обставини правильне вирішення цього спору неможливе.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 матеріали даної справи передано до розгляду судді Ю.В. Подоляку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2025 прийнято справу № 911/3091/23 до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання. Зобов`язано позивача надати суду письмові пояснення, в яких зазначити чи була здійснена і коли саме перереєстрація податкової адреси позивача на іншу територію України та надати суду докази, які підтверджують викладені в поясненнях обставини. Запропоновано сторонам у справі надати письмові пояснення щодо заявленого позову з врахуванням висновків та вказівок, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2025 у даній справі.

Через систему «Електронний суд» до суду надійшли: від ТОВ «Агроінвест-М» пояснення від 15.01.2026 (вх. № 653/26 від 15.01.2026); від ТОВ «Фірма Ерідон» додаткові пояснення у справі від 16.02.2026 (вх. № 2731/26 від 17.02.2026); заява від 23.02.2026 (вх. № 1416/26 від 23.02.2026), в якій відповідач просить суд ухвалюючи рішення, в поворот виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 у даній справі, стягнути з позивача на користь відповідача кошти в сумі 4132783,68 грн., які були стягнуті у виконавчому провадженні № 79197798 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 24.09.2025 № 911/3091/23; від ТОВ «Агроінвест-М» пояснення від 05.05.2026 вих. 05/05 (вх. № суду 7745/26 від 05.05.2026), від ТОВ «Фірма Ерідон» додаткові пояснення від 19.05.2026 (вх. № суду 8751/26 від 19.05.2026); від ТОВ «Агроінвест-М» заява від 12.06.2026 (вх. № суду 5365/26 від 15.06.2026) стосовно стягнення судових витрат; від ТОВ «Фірма Ерідон» додаткові пояснення від 18.06.2026 (вх. № суду 10813/26 від 18.06.2026); від ТОВ «Агроінвест-М» заперечення до пояснень відповідача від 19.06.2026 (вх. № суду 10874/26 від 19.06.2026).

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти вказаних позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» 4048917,91 грн., що підтверджується наступними платіжниим інструкціями в національній валюті: № 3390 від 27.01.2022 на суму 58917,31 грн, з призначеням платежу: «Сплата за ЗЗР дог. № 72/22/330 від 15.12.2021, рах. № 4319 від 27.01.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 9819,55 грн.; № 3473 від 09.02.2022 на суму 3990000,60 грн, з призначенням платежу: «Сплата за добриво рідкі азотні марки КАС 32 дог. № 72/22/330 від 15.12.2021, рах. № 7241 від 08.02.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 665000,10 грн.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що ТОВ «Агроінвест-М» входило до Групи компаній «Мелітопольська черешня», бухгалтерія якої велась за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Г. Сагайдачного, 65. Штампи, печатка № 1, установчі документи також знаходились за цією адресою, а основна печатка підприємства знаходиться у директора ТОВ «Агроінвест-М» Федосєєва І.В.

Мелітополь був окупований на початку повномасштабної агресії РФ. Евакуація бухгалтерських, установчих документів, печаток і штампів підприємства, які знаходились у приміщенні за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Г. Сагайдачного, 65, не проводилась. Захоплення приміщень, де знаходилась документація та печатки позивача, підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022080000000725 від 30 травня 2022 року.

За твердженням позивача, внаслідок окупації території здійснення поставки було і залишається неможливим.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагав повернути попередньо оплату за непоставлений товар в розмірі 4048917,91 грн. На підтвердження надіслання вимоги позивач надає опис вкладення у цінний лист з описом вкладення від 18.08.2023 та накладну «Укрпошта» від 18.08.2023 № 6906304332337.

Разом з тим, зазначена вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що товар був поставлений позивачу у повному обсязі протягом квітня 2022 року за видатковими накладними на суму 4050765,25 грн, а саме: № 31210 від 13 квітня 2022 року на суму 54790,56 грн, № 31214 від 13 квітня 2022 року на суму 4126,75 грн, № 31238 від 13 квітня 2022 року на суму 1847,34 грн, № 35178 від 20 квітня 2022 року на суму 744000,12 грн, № 34222 від 20 квітня 2022 року на суму 744000,12 грн, № 36618 від 22 квітня 2022 року на суму 793600,13 грн, № 36619 від 22 квітня 2022 року на суму 830847,60 грн, № 36623 від 22 квітня 2022 року на суму 877552,63 грн. Товар був отриманий уповноваженими представниками позивача Кашлаковим Д.В. за довіреністю б/н від 19 квітня 2022 року та Панченком Є.В. за довіреністю б/н від 12 квітня 2022 року. Вказані довіреності підписані директором позивача Федосєєвим І.В.

За твердженням відповідача передача ним товару позивачу здійснювалась у м. Токмак Запорізької області, яке в період поставки товару знаходилося на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим ТОВ «Фірма Ерідон» поставило ТОВ «Агроінвест-М» продукцію, яка була в наявності на складі на суму 4050765,25 грн.

Відповідач також вказує, що він виконав свій обов`язок з складання, реєстрації та вчасного надіслання розрахунків коригування до податкових накладних отримувачу (покупцю), які позивач не відхилив та не оскаржив в судовоу порядку.

Враховуючи, що директор ТОВ «Агроінвест-М» ОСОБА_1 в нотаріально посвідченій приватним нотаріусом Миколаївськаго міського нотаріального округу Бєлік Т.М. 06.09.2023 заяві свідка, зареєстрованої в реєстрі за № 272, зазначав, що він не підписував доручень іншим особам з приводу отримання оплачених добрив у ТОВ «Фірма Ерідон», ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Карпечкін Т.П.) від 31.01.2024 призначено у справі № 911/3091/23 судову почеркознавчу експертизу підписів на документах. Проведення експертиз доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Зупинено провадження у справі № 911/3091/23 на час проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз призначених у справі судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 4604/24-32 від 05 грудня 2024 року, який наданий на підставі ухвали суду від 31 січня 2024 року, підпис в графі «директор ТОВ «Агроінвест-М» І.В. Федосєєв» у довіреності ТОВ «Агроінвест-М» на ОСОБА_2 б/н від 19 квітня 2022 року та в довіреності ТОВ «Агроінвест-М» б/н від 12 квітня 2022 року на Панченка Є.В. виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/20).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

У частинах 1, 2, 6 ст. 13 «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 13-1 «Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану» внесені зміни Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зокрема у статтях 1, 3, 4 цього Закону слова «рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України» замінено словами «Кабінетом Міністрів України».

06 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, до якого включена Токмацька міська територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою російською федерацією з 26 лютого 2022 року.

У справі № 908/1162/23 розглядався спір про стягнення з комунального підприємства Мелітопольської міської ради Запорізької області боргу за спожитий обсяг електроенергії на підставі договору постачання електричної енергії з урахуванням того, що на даний час неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялася на тимчасово окуповану територію.

Справа № 908/1162/23 була передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про те, чи можуть бути застосовані до спірних правовідносин (які виникли у листопаді грудні 2022 року) частина друга статті 13 та частина друга статті 13-1 Закону № 1207-VII, враховуючи, що тимчасово окуповані території визнаються такими Кабінетом Міністрів України, а станом на час виникнення спірних правовідносин відповідного рішення Кабінету Міністрів України прийнято не було.

За результатами розгляду справи № 908/1162/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2025 року зазначила, що відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Об`єднана палата виснувала, що підставою для відмови в позові у справі № 908/1162/23, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Як зазначалось судом вище, за твердженням відповідача передача ним товару позивачу здійснювалась у м. Токмак Запорізької області, яке в період поставки товару знаходилося на тимчасово окупованій території.

Враховуючи, що територія Токмацької міської територіальної громади є тимчасово окупованою російською федерацією з 26 лютого 2022 року, окупація вказаної території є загальновідомим фактом (підтвердженим до того ж Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309), відповідач в силу наведених положень закодавства у період з 26.02.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окупованій території товарів і послуг, у тому числі добрив.

Крім того, суд зазначає, що особи, які ніби-то отримали товар на тимчасово окупованій території за видатковими накладними на суму 4050765,25 грн, а саме: № 31210 від 13 квітня 2022 року на суму 54790,56 грн, № 31214 від 13 квітня 2022 року на суму 4126,75 грн, № 31238 від 13 квітня 2022 року на суму 1847,34 грн, № 35178 від 20 квітня 2022 року на суму 744000,12 грн, № 34222 від 20 квітня 2022 року на суму 744000,12 грн, № 36618 від 22 квітня 2022 року на суму 793600,13 грн, № 36619 від 22 квітня 2022 року на суму 830847,60 грн, № 36623 від 22 квітня 2022 року на суму 877552,63 грн. на підставі довіреністей б/н від 19 квітня 2022 року та б/н від 12 квітня 2022 року, не були повноважними особами від покупця на отримання товару, що підтверджено висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) від 05 грудня 2024 року № 4604/24-32.

Крім того, переданий неповноважним особам покупця асортимент товару відрізняється від асортименту товару, який був оплачений позивачем.

Суд зазначає, що доведення/не доведення відповідачем обставин фактичної поставки товару на тимчасово окупованій території, не має правового значення для вирішення спору. Визначальним за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, є неможливість (заборона) передання товару на тимчасово окуповані території в силу приписів ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Оскільки відповідач своїх зобов`язань щодо передачі оплаченого товару позивачу не виконав, суму попередньої оплати у розмірі 4048917,91 грн. за товар не повернув, то за відповідачем рахується невиконане зобов`язання щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 4048917,91 грн.

Щодо податкової адреси позивача суд зазначає наступне.

Судом встановлено та сторонами не оскаржується той факт, що станом на момент виникнення спірних правовідносин місцезнаходженням позивача була тимчасово окупована територія з 24.02.2022: вул. Північна, 32, с. Нижні Торгаї, Нижньосірогозький р-н, Херсонська обл., 74741.

Верховний суд направляючи дану справу на новий розгляд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи була здійснена і коли саме перереєстрація податкової адреси позивача на іншу територію України, що відповідно до наведених положень частини другої статті 13 Закону № 1207-VII є обов`язковою умовою для стягнення в судовому порядку на користь ТОВ «Агроінвест-М» коштів передплати, оскільки перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача є господарською операцією, що є частиною господарської діяльності позивача, яка заборонена в силу закону до зміни його податкової адреси. Тому без встановлення зазначеної обставини правильне вирішення цього спору неможливе.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно абз. 1 п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В процесі розгляду даної справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» в січні 2026 року змінило своє місцезнаходження, яким згідно з відомостями з Єдиного держвного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Миколаївське шосе, 4 Км, м. Херсон, Херсонська обл., 73003. Територія за вказаною адресою місця реєстрації позивача та його місцезнаходження не входить до окупованих територій.

Отже, на час вирішення даного спору відсутня заборона здійснення господарської діяльності з переказів коштів на рахунок позивача.

Посилання відповідача на те, що до зміни податкової адреси ТОВ «Агроінвест-М» не має підстав вважати, що третіми особами вчиняються протиправні дії щодо нього, і відповідно, права позивача порушені, що свідчить, на переконання відповідача, про передчасність звернення до суду з позовом, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на те, що положення ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідач помилково ототожнює можливість здійснення господарської діяльності з правом особи на звернення до суду за захистом порушених прав. Заборона переказу коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України не позбавляє особу права на звернення до суду, не свідчить про передчасність позовних вимог, а також не забороняє розгляд судом вимог про стягнення коштів і не виключає можливості ухвалення судового рішення за наслідками розгляду таких вимог.

Направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що обов`язковою умовою для стягнення в судовому порядку на користь ТОВ «Агроінвест-М» коштів передплати є встановлення правомірності господарської операції. Перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача є господарською операцією, що є частиною господарської діяльності позивача, яка в силу закону заборонена до зміни його податкової адреси. Водночас, Верховний Суд не вказав, що така перереєстрація для стягнення коштів має відбутися виключно на момент подання позову позивачем.

Суд звертає увагу відповідача на те, що предмет та підстави позову у даній справі не змінювалися у зв`язку з зміною позивачем податкової адреси.

Посилання відповідача на те, що до звернення з позовом до суду, позивач не повідомляв відповідачу про викрадення печатки ТОВ «Агроінвест-М» та чи вибула вона з незаконного володіння або про скасування чи підробку довіреностей б/н від 19.04.2022, б/н від 12.04.2022 не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на те, що таке повідомляє не впливає на законодавчу заборону здійснювати господарську діяльність на тимчасово окупованій території України щодо постачання на окупованій території товарів і послуг та не впливає на вирішення даного спору.

Посилання відповідача на складення та реєстрацію ним податкових накладних, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на те, що складення та реєстрація відповідачем податкових накладних не є підтвердженням факту поставки товару позивачу та прийняття його останім.

Щодо посилань відповідача на те, що для застосування обмежень, передбачених ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» необхідним є не лише факт визнання відповідної території тимчасово окупованою рішенням РНБО, введеним у дію указом Президента України, а й наявність окремого рішення КМУ про поширення на неї обмежень, визначених цією статтею, то суд зазначає таке.

Доводи відповідача про необхідність обов`язкової наявності окремого рішення Кабінету Міністрів України для поширення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону № 1207-VII, на тимчасово окуповану територію ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та жодним чином не спростовують висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 здійснила системний аналіз законодавства та чітке розмежування правового режиму для різних категорій територій, проаналізувавши розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині 1 статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону № 1207-VII.

Відповідно до положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції. Національний закон не створює і не змінює самого факту окупації, а лише встановлює відповідний правовий статус та режим на цій території.

З огляду на це правовий статус тимчасово окупованої території в розумінні положень пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1207-VII не ставиться у залежність від того, чи ухвалив уповноважений орган державної влади (зокрема, Кабінет Міністрів України) формальне рішення про визнання певної частини території України окупованою. Як виснувала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, таке рішення Уряду має не конститутивне, а виключно інформативне (декларативне) значення, публічно підтверджуючи дату, з якої фактична окупація почалася чи припинилася.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4048917,91 грн. суми попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У відповідності до ч. 4, 5 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Карпечкін Т.П.) від 31.01.2024 призначено у справі № 911/3091/23 судову почеркознавчу експертизу підписів на документах. Проведення експертиз доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України виставив ТОВ «Агроінвест-М» рахунок від 08.04.2024 № 1597 на суму 18932,00 грн. на оплату експертизи № 4604/24-32, який оплачено позивачем.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі експертна установа направила до суду висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) № 4604/24-32 від 05 грудня 2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи покладається судом на відповідача.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між позивачем (далі замовник) та адвокатом Безух Андрієм Миколайовичем (далі виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 03.01.2022 (далі договір про надання юридичних послуг), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати в обсязі та на умовах, передбачених даним договором юридичну комплексну допомогу (п. 1.1 договору про надання юридичних послуг).

Відповідно до п. 3.1 договору про надання юридичних послуг вартість послуг попередньо погоджується додатково по кожній справі з підписання відповідного додатка. Підставою для сплати послуг виконавця є підписання двостороннього акту наданих послуг, в якому відображені всі послуги надані по справі.

Згідно з п. 3.3 договору про надання юридичних послуг замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом місяця з моменту вступу судового рішення по справі в силу.

В додатку № 5 до договору про надання юридичних послуг погоджено детальний опис робіт (наданих послуг) та попередній розрахунок вартості професійної правничої допомоги по справі Господарського суду Київської області № 911/3091/23.

На виконання умов договору про надання юридичних послуг адвокат надав позивачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції на суму 60000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 26.02.2025 на суму 42000,00 грн. та від 08.06.2026 на суму 18000,00 грн.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц , в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки виконані адвокатом роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, відшкодування в повному розмірі заявлених витрат на професійну правничу допомогу матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000, грн. є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. на відповідача.

Решта витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 40000,00 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені повністю, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмір 40000,00 грн. покладається судом на відповідача.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 60733,77 грн. відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» подало до суду заяву від 23.02.2026 (вх. № суду 1416/26 від 23.02.2026), відповідно до якої просить суд, за наявності підстав передбачених ч. 2 ст. 333 ГПК України, ухвалюючи рішення, в поворот виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 у справі № 911/3091/23, стягнути з позивача на користь відповідача кошти у сумі 4132783,68 грн, які були стягнуті у виконавчому провадженні № 79197798 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 24.09.2025 № 911/3091/23.

Згідно з ч. 2 ст. 333 Госопдарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Киїівської області від 26.02.2025 у даній справі, яке в подальшому було скасовано постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2025 у даній справі, а справу № 911/3091/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області, судом було видано відповідний наказ від 24.09.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. боргу з повернення передплачених коштів, на які товар не поставлено, 60733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Приватного виконавця Виконавчого округу Київської області від 25.09.2025 ВП № 79197798 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 24.09.2025, у зв`язку з тим, що виконавчий документ виконано: вимоги стягувача сплачено в повному обсязі.

Враховуючи, що рішення суду у даній справі від 26.02.2025, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. попередньої оплати, 60733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу, після його виконання в примусовому порядку скасовано, справу передано на новий розгляд, під час якого суд вирішив даний спір та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. попередньої оплати, 60733,77 грн. витрат по сплаті судового збору, 18932 грн. витрат на проведення судової експертизи, 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд при новому розгляді справи, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 333 ГПК України, не вбачає правових підстав для повороту виконання рішення у цій справі.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» від 23.02.2026 (вх. № суду 1416/26 від 23.02.2026) про поворот виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі № 911/3091/23.

З урахуванням викладено, відповідний виконавчий документ (наказ) на виконання рішення від 26.02.2025 у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. попередньої оплати, 60733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу не видається.

Разом з тим, оскільки за результатами нового розгляду справи витрати на правову допомогу присуджені в більшому розмірі 40000 грн. ніж були стягнуті за вищезазначеним відповідним наказам суду в розмірі 4200 грн., після набрання судовим рішенням законної сили підлягає видачі наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 35800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» про стягнення 4048917,91 грн. попередньої оплати задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» (вул. Богдана Хмельницького, 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл., 08467, ідентифікаційний код 43106699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» (Миколаївське Шосе, 4км, м. Херсон, Херсонська обл., 73003, ідентифікаційний код 37879133) 4048917 (чотири мільйони сорок вісім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 91 коп. попередньої оплати, 60733 (шістдесят тисяч сімсот тридцять три) грн. 77 коп. витрат по сплаті судового збору, 18932 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. витрат на проведення судової експертизи, 40000 (сорок тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» від 23.02.2026 (вх. № суду 1416/26 від 23.02.2026) про поворот виконання рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі № 911/3091/23 відмовити.

4. Враховуючи, що рішення суду у даній справі від 26.02.2025, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. попередньої оплати, 60733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу, після його виконання в примусовому порядку скасовано, справу передано на новий розгляд, під час якого судом вирішено даний спір та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. попередньої оплати, 60733,77 грн. витрат по сплаті судового збору, 18932 грн. витрат на проведення судової експертизи, 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в повороті виконання рішення у даній справі від 26.02.2025 відмовлено, то відповідний наказ на виконання даного рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» 4048917,91 грн. попередньої оплати, 60733,77 грн. витрат на сплату судового збору, 18932,00 грн. витрат на оплату експертизи та 4200,00 грн. витрат на правову допомогу не видається.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЕРІДОН» (вул. Богдана Хмельницького, 35, с. Чопилки, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл., 08467, ідентифікаційний код 43106699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-М» (Миколаївське Шосе, 4км, м. Херсон, Херсонська обл., 73003, ідентифікаційний код 37879133) 35800 (тридцять п`ять тисяч вісімсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.10.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк