Постановление суда № 140273133, 02.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.10.2026Справа № 910/10320/26Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Державного підприємства «Медичні закупівлі України» про забезпечення позову у справі №910/10320/26,

за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; код ЄДРПОУ: 42574629)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс» (02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 1, офіс 113; код ЄДРПОУ: 33058948)

про стягнення заборгованості 1 757 932, 79 грн,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Медичні закупівлі України» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс» про стягнення загальної заборгованості за договором про надання послуг від 31 грудня 2021 року №85/2021 у розмірі 1 757 932, 79 грн (один мільйон сімсот п`ятдесят сім тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 79 копійок).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 позовну заяву Державного підприємства «Медичні закупівлі України» залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

07.09.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву від 04.09.2026 про усунення недоліків на ухвалу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.10.2026.

01.10.2026 через систему «Електронний суд» від Державного підприємства «Медичні закупівлі України» надійшла заява про забезпечення позову.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.10.2026 заяву про забезпечення позову передано судді Блажівській О.Є.

Заяву про забезпечення позову було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. 02.10.2026 відповідно до реєстру передачі документів/справ.

Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 01.10.2026 до канцелярії суду від Державного підприємства «Медичні закупівлі України» надійшла заява про забезпечення позову. В поданій заяві, заявник просить суд:

- Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 33058948, ІПН: 330589426551, місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, офіс 113) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на розрахункових рахунках IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575), IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) та інших відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС», в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1 757 932,79 грн (один мільйон сімсот п`ятдесят сім тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 79 копійок).

- Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 33058948, ІПН: 330589426551, місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, офіс 113) у вигляді транспортного засобу з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , рік випуску 2021, колір білий, тип авто вантажний, тип кузову фургон, в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

- Визначити стягувачем за ухвалою суду державне підприємство «Медичні закупівлі України» (код ЄДРПОУ: 42574629, ІПН: 425746226550, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Грушевського, 7); боржником - товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 33058948, ІПН: 330589426551, місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, офіс 113).

- Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» на користь державного підприємства «Медичні закупівлі України» (розрахунковий рахунок НОМЕР_5 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України») судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за подання заяви про забезпечення позову при ухваленні остаточного рішення у справі № 910/10320/26.

В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що: «Відповідач тривалий час ухиляється від виконання зобов`язання по сплаті загальної заборгованості за договором про надання послуг від 31 грудня 2021 року № 85/2021 у розмірі 1 757 932,79 грн (один мільйон сімсот п`ятдесят сім тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 79 копійок).

Саме сума 1 757 932,79 грн (один мільйон сімсот п`ятдесят сім тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 79 копійок) боргових зобов`язань Відповідача перед Позивачем є ціною поданого позову за справою № 910/10320/26, яка перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.

З моменту виникнення боргових зобов`язань Відповідача перед Позивачем із 01 жовтня 2025 року, останній неодноразово намагався вирішити питання погашення наявної заборгованості за договором про надання послуг від 31 грудня 2021 року № 85/2021 з Відповідачем в порядку вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Так, на адресу Відповідача, через можливості національного оператора поштового зв`язку «Укрпошта» було направлено:

- лист-попередження (поштове відправлення R0 2152 0007 730 від 13 лютого 2026 року, повернення, вручено відправнику), трекінг АТ «Укрпошта» додається;

- лист-попередження (поштове відправлення R0 2152 0023 647 від 06 березня 2026 року, повернення відправнику, закінчення встановленого терміну зберіганні) трекінг АТ «Укрпошта» додається;

- лист щодо надання відповіді на претензію (поштове відправлення R0 2152 0038 350 від 08 травня 2026 року, повернення, вручено відправнику) трекінг АТ «Укрпошта» додається;

- повідомлення про наявність заборгованості (поштове відправлення R0 2152 0018 392 від 09 липня 2026 року, повернення) трекінг АТ «Укрпошта» додається;

- повідомлення про виявлені обставини та наявність заборгованості (поштове відправлення R0 2152 0051 080 від 11 серпня 2026 року, повернення, вручено відправнику) трекінг АТ «Укрпошта» додається;

- позовна заява про розірвання договору та стягнення заборгованості (поштове відправлення 02 1520 9130 340 від 03 вересня 2026 року, повернення, вручено за довіреністю) трекінг АТ «Укрпошта» додається;

- заява про усунення недоліків позовної заяви про розірвання договору та стягнення заборгованості (поштове відправлення R0 2152 0063 908 від 04 вересня 2026 року, повернення, прибуло до відділення) трекінг АТ «Укрпошта» додається.

Разом з цим, електронні скан-копії зазначених документів надсилалися з офіційної електронної поштової скриньки Позивача office@medzakupivli.com на офіційну електронну поштову скриньку Відповідача emagazin@parusplus.com.ua (скріншоти служби електронної пошти компанії Google - додаються).

Відповідач свідомо не отримує від Позивача офіційно направлені йому поштові відправлення, не надає відповідь на них, ігнорує встановлені між сторонами договору засоби поштового та електронного зв`язку, не виконує взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг від 31 грудня 2021 року № 85/2021.

Невиконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань у поєднанні з негативною динамікою основних показників його фінансово-господарської діяльності (в додатках додаються електронні докази фінансової звітності за 2025 рік та І квартал 2026 року з сервісу на основі відкритих даних YouControl) свідчить про наявність обставин, які створюють ризик істотного ускладнення виконання майбутнього судового рішення.

Зокрема, відповідно до фінансової звітності Відповідача за 2025 рік та I квартал 2026 року, фінансовий стан підприємства характеризується такими показниками.

За результатами 2025 року Відповідач отримав збиток у розмірі 1 327 400,00 грн (один мільйон триста двадцять сім тисяч чотириста гривень 00 копійок).

За I квартал 2026 року збиток підприємства збільшився ще на 1 397 900,00 грн (один мільйон триста дев`яносто сім тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок), що свідчить про продовження збиткової діяльності та погіршення фінансових результатів порівняно з відповідним періодом попереднього року, за який було отримано чистий прибуток у розмірі 431 700,00 грн (чотириста тридцять одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Одночасно з погіршенням фінансових результатів діяльності Відповідача відбулося суттєве збільшення його поточних зобов`язань.

Аналіз фінансової звітності Відповідача за 2025 рік та I квартал 2026 року в сукупності з фактом невиконання ним грошових зобов`язань перед Позивачем свідчить про наявність об`єктивних фінансових ризиків, зокрема збиткову діяльність, скорочення власного капіталу, значне збільшення поточних зобов`язань та обмежений обсяг грошових коштів порівняно із сумою боргу.

Зазначені обставини в сукупності дають підстави для обґрунтованого припущення про ризик істотного ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову та необхідність вжиття заходів, спрямованих на збереження можливості його реального виконання».

Беручи до уваги викладене вище, суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1)проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19 тощо).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13, від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24.

З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 у справі №910/8275/24.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

При цьому, у заяві про забезпечення позову Державне підприємство «Медичні закупівлі України» просить суд: Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 33058948, ІПН: 330589426551, місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, офіс 113) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на розрахункових рахунках IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575), IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) та інших відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС», в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1 757 932,79 грн (один мільйон сімсот п`ятдесят сім тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 79 копійок) та Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 33058948, ІПН: 330589426551, місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, офіс 113) у вигляді транспортного засобу з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , рік випуску 2021, колір білий, тип авто вантажний, тип кузову фургон, в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності. Визначити стягувачем за ухвалою суду державне підприємство «Медичні закупівлі України» (код ЄДРПОУ: 42574629, ІПН: 425746226550, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Грушевського, 7); боржником - товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 33058948, ІПН: 330589426551, місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, офіс 113). Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ПЛЮС» на користь державного підприємства «Медичні закупівлі України» (розрахунковий рахунок НОМЕР_5 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України») судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за подання заяви про забезпечення позову при ухваленні остаточного рішення у справі № 910/10320/26.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.09.2023 №917/453/23 при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. До заяви про забезпечення позову додано: Довіреність представника заявника та платіжну інструкцію про сплату судового збору, роздруківки згідно трекінгів поштового відправлення АТ «Укрпошта», докази направлення листів на електронну поштову скриньку Відповідача, Лист ТОВ «Парус Плюс» №05/02/03-01 від 08.06.2026 щодо врегулювання заборгованості за Договором №85/2021 від 31.12.2021; роздруківки із системи «YOUCONTROL» щодо ТОВ «Парус Плюс».

У той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Саме по собі не сплата заборгованості за договором про надання послуг від 31 грудня 2021 року №85/2021 у розмірі 1 757 932, 79 грн (один мільйон сімсот п`ятдесят сім тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні 79 копійок) не є безумовною обставиною ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.

Позивачем також не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.

Відповідно до Витягу інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадським формувань, дані щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Плюс» (код ЄДРПОУ: 33058948) про перебування юридичної особи в процесі припинення та про перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації - відсутні.

Крім того, у листі ТОВ «Парус Плюс» №05/02/03-01 від 08.06.2026 щодо врегулювання заборгованості за Договором №85/2021 від 31.12.2021 зазначено, що: «ТОВ «Парус Плюс» підтверджує отримання повідомлення про розірвання Договору №85/2021 від 31.12.2021 та вкотре висловлює готовність до конструктивного врегулювання ситуації у досудовому порядку.

Товариство не ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, визнає наявність основної заборгованості та зацікавлене у її повному та поетапному погашенні».

Так, доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 139, 140, 145, 233-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству «Медичні закупівлі України» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до приписів ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА