Решение № 140272913, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/6166/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ»

про стягнення 196 383, 70 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

представники учасників справи:

від позивача: Стеценко О.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ» (надалі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 712 002, 60 грн, з яких: 1 606 176, 40 грн основний борг, 10 190, 23 грн 4% річних, 19 209, 24 грн інфляційні втрати та 76 426, 73 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №4130-01-26-Р04 від 20.01.2026, у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п?яти днів з дня вручення даної ухвали.

03.06.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/6166/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 07.07.2026.

23.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній зазначає про часткове погашення основної заборгованості. Так, відповідач указує, що за видатковою накладною №267 від 11.03.2026 ним додатково сплачено 208 956,40 грн, а тому заборгованість за вказаною поставкою погашена повністю. Крім цього, за видатковою накладною №288 від 19.03.2026 відповідачем додатково сплачено 291 043,60 грн, у зв`язку з чим залишок боргу за нею становить 254 716,40 грн. Отже, за твердженнями відповідача, станом на момент подання відзиву загальний розмір непогашеної основної заборгованості становив 1 106 176,40 грн, з яких: 254 716,40 грн за видатковою накладною №288 від 19.03.2026 та 851 460,00 грн за видатковою накладною №339 від 20.04.2026. Також відповідач заперечує проти заявленого позивачем попереднього розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 150 000,00 грн, посилаючись на неспівмірність такої суми зі складністю справи, обсягом виконаної представником роботи та характером спору. Відповідач зазначає, що справа є звичайним розрахунковим спором, предметом якого є стягнення заборгованості за договором поставки, а представником позивача подано аналогічний позов в іншій справі, у зв`язку з чим, на думку відповідача, заявлений розмір витрат є завищеним та не повинен перевищувати 20 000,00 грн.

06.07.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 07.07.2026, на іншу дату.

07.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що відповідачем не надано належних доказів неспівмірності таких витрат. Позивач також указує, що відповідач фактично не заперечує ані факту поставки товару, ані наявності заборгованості, а лише повідомляє про її часткове погашення після звернення до суду. Крім цього, позивач зазначив, що докази на підтвердження фактичного розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Також 07.07.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у загальному розмірі 1 269 114, 00 грн, з яких: 1 106 176, 40 грн основний борг, 14 883, 40 грн 4% річних, 36 428, 72 грн інфляційні втрати та 111 625, 48 грн пеня.

У підготовче засідання 07.07.2026 з?явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з?явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи відзив на позов від 22.06.2026, який надійшов до суду 23.06.2026, також суд у порядку ст.74 ГПК України витребував у позивача належним чином засвідчену копію рахунку та прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2026 та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням. Також суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 15.09.2026.

14.07.2026 від представника відповідача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли пояснення, разом із клопотанням про поновлення строку на подання доказу.

04.08.2026 від представника відповідача, надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, разом із клопотанням про поновлення строку на подання доказів.

01.09.2026 від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 196 383, 70.

У підготовче засідання 15.09.2026 з?явився представник відповідача, представник позивача в засідання не з?явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказу від 14.07.2026, поновив відповідачу строк на подання доказу та долучив поданий 14.07.2026 доказ до матеріалів справи, разом із поясненнями від 14.07.2026. Також суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів від 04.08.2026, поновив відповідачу строк на подання доказів та долучив подані 04.08.2026 докази до матеріалів справи. Крім цього, суд протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про зміну позовних вимог від 31.08.2026, яка за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 22.09.2026.

У підготовче засідання 22.09.2026 з?явились представники сторін, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливість надання доказів чи заявлення клопотань, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026.

29.09.2026 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 29.09.2026 без його участі.

У судовому засіданні 29.09.2026 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача у судове не з?явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Так, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов?язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов?язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов?язковою не визнавалась, відповідач повідомлений про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, приймаючи до уваги, що відповідач є юридичною особою та не обмеженим у виборі представника, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.09.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з?ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2026 між позивачем (надалі постачальник) та відповідачем (надалі покупець) укладено договір поставки №4130-01-26-Р04 (надалі договір), відповідно до п.1.1. якого, постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти та спеціалізовані хімічні засоби призначені для догляду за внутрішнім і зовнішнім станом транспортних засобів (надалі якщо разом товар або окремо нафтопродукти та товари автохімії), а покупець приймає і сплачує їх вартість.

Згідно з п. 1.2. договору, кількість, асортимент, ціна, умови поставки та місце поставки товару визначається шляхом виставленням рахунків-фактур постачальником на підставі інформації, наданої покупцем у довільній формі на електронну адресу постачальника. Можливе відхилення фактичної поставки товару +/- 10% від кількості товару, погодженого до поставки згідно відповідного рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку товару окремими партіями на будь-якій із наступних умов (відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 року) за вибором покупця згідно попередньо поданої інформації у порядку, встановленому у п. 1.2. цього договору: FCA (франко перевізник), EXW (франко завод), CPT (перевезення сплачене до) або DDP (назва місця призначення).

Згідно з п. 3.2. договору, умови поставки товару зазначаються у рахунках-фактурах постачальника та у документах, що підтверджують поставку товару.

Пунктом 3.4. договору визначено, що при поставці партії товару на умовах DDP, постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з моменту передачі товару покупцю у попередньо погодженому сторонами пункті поставки. З цього часу всі ризики псування і втрати товару несе покупець. Факт доставки постачальником товару у погоджений сторонами пункт поставки підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними або залізничними накладними. Датою поставки (передачі у власність) товару покупцю вважається дата, вказана у відповідній видатковій накладній або акті прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 3.6. договору, право власності на товар переходить до покупця з дати поставки (передачі у власність) товару у відповідності до п. 3.3. цього договору. Допускається дострокова поставка товару.

Згідно з п. 4.1. договору, ціна товару зазначається і узгоджується сторонами у рахунках-фактурах, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними або актами приймання-передачі товару.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що сума даного договору складається з загальної ціни всіх партій товару, що поставляються за даним договором протягом терміну його дії.

За умовами п. 4.3. договору, покупець здійснює повну оплату ціни поставленої йому партії товару протягом 7 календарних днів, наступних за днем отримання такої партії товару від постачальника, на підставі рахунка-фактури постачальника. Рахунок-фактура виставляється постачальником протягом робочого дня, у якому була здійснена поставка партії товару, що підлягає оплаті.

Відповідно до п. 4.4. договору, ціна товару розраховується в залежності від розміру партії товару та умов поставки згідно п. 3.1. даного договору.

Згідно з п. 4.5. договору, покупець здійснює розрахунок за товар у національній валюті України гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою покупцем з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.1. договору визначено, що сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором постачальник має право нараховувати та вимагати сплати покупцем, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання;

- індекс інфляції за весь період прострочення;

- 4 % річних від простроченої суми.

У разі недостатності суми проведеного покупцем платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі (погашення заборгованості частинами), постачальник має право зараховувати сплачені йому суми в наступній черговості: в першу чергу суми пені, індексу інфляції і процентів; в другу чергу в рахунок погашення заборгованості за товар.

Згідно з п. 8.1. договору, він набирає чинності з дня підписання його тексту уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за умови їх застосування), та діє до 19.01.2027, а в частині виконання грошових зобов`язань та відповідальності до повного виконання.

Так, на виконання умов договору, за загальний період з 11.03.2026 по 20.04.2026 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 177 620,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №267 від 11.03.2026 на суму 1 254 900,00 грн, за якою поставлено оливу технологічну PROCESS OIL N700 у кількості 23 500 кг;

- №288 від 19.03.2026 на суму 1 145 760,00 грн, за якою поставлено оливу базову SN-100 у кількості 24 800 кг;

- №339 від 20.04.2026 на суму 1 776 960,00 грн, за якою поставлено оливу технологічну PROCESS OIL N700 у кількості 24 000 кг.

Вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень, а обставини отримання товару та його загальна вартість відповідачем не заперечуються.

У свою чергу, за загальний період з 27.02.2026 по 30.07.2026 відповідач оплатив поставлений товар у повному обсязі частинами на загальну суму 4 177 620,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме: №180 від 27.02.2026 на суму 300 000,00 грн; №185 від 02.03.2026 на суму 200 000,00 грн; №193 від 03.03.2026 на суму 100 000,00 грн; №213 від 06.03.2026 на суму 100 000,00 грн; №219 від 09.03.2026 на суму 100 000,00 грн; №222 від 10.03.2026 на суму 100 000,00 грн; №224 від 10.03.2026 на суму 100 000,00 грн; №228 від 11.03.2026 на суму 100 000,00 грн; №286 від 30.03.2026 на суму 500 000,00 грн; №315 від 03.04.2026 на суму 200 000,00 грн; №319 від 06.04.2026 на суму 225 500,00 грн; №374 від 24.04.2026 на суму 145 943,60 грн; №403 від 04.05.2026 на суму 200 000,00 грн; №446 від 13.05.2026 на суму 200 000,00 грн; №455 від 15.05.2026 на суму 100 000,00 грн; №488 від 25.05.2026 на суму 100 000,00 грн; №526 від 03.06.2026 на суму 8 956,40 грн; №527 від 03.06.2026 на суму 91 043,60 грн; №544 від 09.06.2026 на суму 100 000,00 грн; №566 від 11.06.2026 на суму 100 000,00 грн; №706 від 13.07.2026 на суму 100 000,00 грн; №730 від 20.07.2026 на суму 100 000,00 грн; №760 від 30.07.2026 на суму 54 716,40 грн та №761 від 30.07.2026 на суму 851 460,00 грн.

Спір у даній справі виник з підстав несвоєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №4130-01-26-Р04 від 20.01.2026 у частині оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог та повного погашення відповідачем основного боргу, просить стягнути з останнього 139 409,43 грн пені, 18 587,92 грн 4% річних та 38 386,35 грн інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов?язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як убачається із матеріалів справи, позивач у період з 11.03.2026 по 20.04.2026 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 177 620,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №267 від 11.03.2026 на суму 1 254 900,00 грн, №288 від 19.03.2026 на суму 1 145 760,00 грн та №339 від 20.04.2026 на суму 1 776 960,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.3. договору, покупець здійснює повну оплату ціни поставленої йому партії товару протягом 7 календарних днів, наступних за днем отримання такої партії товару від постачальника, на підставі рахунка-фактури постачальника. Рахунок-фактура виставляється постачальником протягом робочого дня, у якому була здійснена поставка партії товару, що підлягає оплаті.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що строк оплати отриманого товару настав:

- за видатковою накладною №267 від 11.03.2026 на суму 1 254 900,00 грн 18.03.2026 (11.03.2026 + 7 календарних днів), а тому прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 19.03.2026;

- за видатковою накладною №288 від 19.03.2026 на суму 1 145 760,00 грн 26.03.2026 (19.03.2026 + 7 календарних днів), а тому прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 27.03.2026;

- за видатковою накладною №339 від 20.04.2026 на суму 1 776 960,00 грн 27.04.2026 (20.04.2026 + 7 календарних днів), а тому прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 28.04.2026.

Відповідачем, у свою чергу, у період з 27.02.2026 по 30.07.2026 оплачено поставлений позивачем товар у повному обсязі на загальну суму 4 177 620,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №180 від 27.02.2026 на суму 300 000,00 грн, №185 від 02.03.2026 на суму 200 000,00 грн, №193 від 03.03.2026 на суму 100 000,00 грн, №213 від 06.03.2026 на суму 100 000,00 грн, №219 від 09.03.2026 на суму 100 000,00 грн, №222 від 10.03.2026 на суму 100 000,00 грн, №224 від 10.03.2026 на суму 100 000,00 грн, №228 від 11.03.2026 на суму 100 000,00 грн, №286 від 30.03.2026 на суму 500 000,00 грн, №315 від 03.04.2026 на суму 200 000,00 грн, №319 від 06.04.2026 на суму 225 500,00 грн, №374 від 24.04.2026 на суму 145 943,60 грн, №403 від 04.05.2026 на суму 200 000,00 грн, №446 від 13.05.2026 на суму 200 000,00 грн, №455 від 15.05.2026 на суму 100 000,00 грн, №488 від 25.05.2026 на суму 100 000,00 грн, №526 від 03.06.2026 на суму 8 956,40 грн, №527 від 03.06.2026 на суму 91 043,60 грн, №544 від 09.06.2026 на суму 100 000,00 грн, №566 від 11.06.2026 на суму 100 000,00 грн, №706 від 13.07.2026 на суму 100 000,00 грн, №730 від 20.07.2026 на суму 100 000,00 грн, №760 від 30.07.2026 на суму 54 716,40 грн та №761 від 30.07.2026 на суму 851 460,00 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов?язковим для виконання сторонами.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 18 587,92 грн 4 % річних за загальний період з 18.03.2026 по 29.07.2026 та 38 386,35 грн інфляційних втрат за загальний період з квітня по липень 2026 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором постачальник має право нараховувати та вимагати сплати покупцем, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику, зокрема, індекс інфляції за весь період прострочення та 4 % річних від простроченої суми.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 5.2. договору сторони узгодили інший, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, розмір процентів річних, що підлягають сплаті в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме 4 % річних від простроченої суми.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов?язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об?єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 4 % річних, наданий позивачем у розмірі 18 587,92 грн за загальний період з 18.03.2026 по 29.07.2026, суд установив, що він є арифметично невірним. Так, при здійсненні розрахунку за видатковою накладною №267 від 11.03.2026 позивачем, по-перше, помилково визначено початок прострочення з 18.03.2026, тоді як, ураховуючи дату поставки товару 11.03.2026 та погоджений сторонами семиденний строк його оплати, останнім днем належного виконання грошового зобов`язання було 18.03.2026, а тому прострочення виникло з 19.03.2026. По-друге, позивачем у розрахунку враховано, що платіж за платіжною інструкцією №185 на суму 200 000,00 грн здійснено 22.03.2026, у зв`язку з чим за період з 18.03.2026 по 21.03.2026 нарахування проведено на суму 954 900,00 грн. Разом із тим із наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №185 вбачається, що 200 000,00 грн сплачено відповідачем 02.03.2026, тобто до поставки товару за видатковою накладною №267 від 11.03.2026, а тому на момент виникнення прострочення розмір непогашеної заборгованості становив 754 900,00 грн. По-третє, позивачем до періоду нарахування 4 % річних включено 03.06.2026 день здійснення остаточного платежу в сумі 8 956,40 грн, тоді як день фактичного погашення заборгованості не входить до періоду прострочення щодо відповідної суми.

Судом здійснено власний розрахунок 4 % річних, при цьому обмежуючись заявленим позивачем загальним періодом нарахування та враховуючи фактичні суми заборгованості і дати здійснених відповідачем платежів, наступним чином:

Видаткова накладнаСума боргу, грнПеріод нарахуванняОплата, грн (дата)4 % річних, грн№267 від 11.03.2026754 900,0019.03.2026 23.04.2026145 943,60 (24.04.2026)2 978,24 608 956,4024.04.2026 03.05.2026200 000,00 (04.05.2026)667,35 408 956,4004.05.2026 12.05.2026200 000,00 (13.05.2026)403,35 208 956,4013.05.2026 14.05.2026100 000,00 (15.05.2026)45,80 108 956,4015.05.2026 24.05.2026100 000,00 (25.05.2026)119,40 8 956,4025.05.2026 02.06.20268 956,40 (03.06.2026)8,83№288 від 19.03.2026545 760,0027.03.2026 02.06.202691 043,60 (03.06.2026)4 067,03 454 716,4003.06.2026 08.06.2026100 000,00 (09.06.2026)298,99 354 716,4009.06.2026 10.06.2026100 000,00 (11.06.2026)77,75 254 716,4011.06.2026 12.07.2026100 000,00 (13.07.2026)893,25 154 716,4013.07.2026 19.07.2026100 000,00 (20.07.2026)118,69 54 716,4020.07.2026 29.07.202654 716,40 (30.07.2026)59,96№339 від 20.04.2026851 460,0028.04.2026 29.07.2026851 460,00 (30.07.2026)8 677,89Всього:18 416,53Отже, за розрахунком суду розмір 4 % річних за загальний період з 19.03.2026 по 29.07.2026 становить 18 416,53 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, визначеному судом.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 38 386,35 грн за загальний період з квітня по липень 2026 року, суд установив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем неправильно визначено порядок їх нарахування з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Так, за видатковою накладною №267 від 11.03.2026 позивачем визначено інфляційні втрати в розмірі 16 144,33 грн. Разом із тим позивачем не враховано, що платіж у сумі 200 000,00 грн за платіжною інструкцією №185 здійснено відповідачем 02.03.2026, тобто до виникнення прострочення, а також неправильно враховано часткові оплати, здійснені відповідачем у травні 2026 року до 15 числа відповідного місяця.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням фактичних сум заборгованості, дат часткових оплат та відповідних індексів інфляції, наступним чином:

Видаткова накладнаСума боргу, грнПеріод нарахуванняОплата, грн (дата)Індекс інфляціїІнфляційні втрати, грн№267 від 11.03.2026754 900,00квітень 2026 року145 943,60 (24.04.2026)101,4 %10 568,60 119 525,00травень 2026 року200 000,00 (04.05.2026); 200 000,00 (13.05.2026); 100 000,00 (15.05.2026); 100 000,00 (25.05.2026)100,9 %1 075,73№288 від 19.03.2026545 760,00квітень 2026 року101,4 %7 640,64 553 400,64травень 2026 року100,9 %4 980,61 267 337,65червень 2026 року91 043,60 (03.06.2026); 100 000,00 (09.06.2026); 100 000,00 (11.06.2026)99,9 %-267,34 167 070,31липень 2026 року100 000,00 (13.07.2026); 100 000,00 (20.07.2026); 54 716,40 (30.07.2026)100,3 %501,21№339 від 20.04.2026851 460,00травень 2026 року100,9 %7 663,14 859 123,14червень 2026 року99,9 %-859,12 858 264,02липень 2026 року851 460,00 (30.07.2026)100,3 %2 574,79Всього:33 878,26Отже, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з квітня по липень 2026 року становить 33 878,26 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, визначеному судом.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором у частині своєчасної оплати поставленого товару позивачем заявлено до стягнення 139 409,43 грн пені за загальний період з 18.03.2026 по 29.07.2026.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором постачальник має право нараховувати та вимагати сплати покупцем, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем у розмірі 139 409,43 грн за загальний період з 18.03.2026 по 29.07.2026, суд установив, що він є арифметично невірним. Так, при здійсненні розрахунку за видатковою накладною №267 від 11.03.2026 позивачем, по-перше, помилково визначено початок прострочення з 18.03.2026, тоді як, ураховуючи дату поставки товару 11.03.2026 та погоджений сторонами семиденний строк його оплати, останнім днем належного виконання грошового зобов`язання було 18.03.2026, а тому прострочення виникло з 19.03.2026. По-друге, позивачем у розрахунку враховано, що платіж за платіжною інструкцією №185 на суму 200 000,00 грн здійснено 22.03.2026, у зв`язку з чим за період з 18.03.2026 по 21.03.2026 нарахування проведено на суму 954 900,00 грн. Разом із тим із наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №185 вбачається, що 200 000,00 грн сплачено відповідачем 02.03.2026, тобто до поставки товару за видатковою накладною №267 від 11.03.2026, а тому на момент виникнення прострочення розмір непогашеної заборгованості становив 754 900,00 грн. По-третє, позивачем до періоду нарахування пені включено 03.06.2026 день здійснення остаточного платежу в сумі 8 956,40 грн, тоді як день фактичного погашення заборгованості не входить до періоду прострочення щодо відповідної суми.

Судом здійснено власний розрахунок пені, при цьому обмежуючись заявленим позивачем загальним періодом нарахування та враховуючи фактичні суми заборгованості і дати здійснених відповідачем платежів, наступним чином:

Видаткова накладнаСума боргу, грнПеріод нарахуванняОплата, грн (дата)Пеня, грн№267 від 11.03.2026754 900,0019.03.2026 23.04.2026145 943,60 (24.04.2026)22 336,77 608 956,4024.04.2026 03.05.2026200 000,00 (04.05.2026)5 005,12 408 956,4004.05.2026 12.05.2026200 000,00 (13.05.2026)3 025,16 208 956,4013.05.2026 14.05.2026100 000,00 (15.05.2026)343,49 108 956,4015.05.2026 24.05.2026100 000,00 (25.05.2026)895,53 8 956,4025.05.2026 02.06.20268 956,40 (03.06.2026)66,25№288 від 19.03.2026545 760,0027.03.2026 02.06.202691 043,60 (03.06.2026)30 502,75 454 716,4003.06.2026 08.06.2026100 000,00 (09.06.2026)2 242,44 354 716,4009.06.2026 10.06.2026100 000,00 (11.06.2026)583,10 254 716,4011.06.2026 12.07.2026100 000,00 (13.07.2026)6 699,39 154 716,4013.07.2026 19.07.2026100 000,00 (20.07.2026)890,15 54 716,4020.07.2026 29.07.202654 716,40 (30.07.2026)449,72№339 від 20.04.2026851 460,0028.04.2026 29.07.2026851 460,00 (30.07.2026)65 084,20Всього:138 124,07Отже, за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 19.03.2026 по 29.07.2026 становить 138 124,07 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі, визначеному судом.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 138 124,07 грн пені, 18 416,53 грн 4 % річних та 33 878,26 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем первісно була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1 712 002,60 грн, яка має майновий характер.

Отже, за подання даної позовної заяви в електронній формі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 20 544,03 грн (1 712 002,60 грн х 1,5 % х 0,8).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір за платіжною інструкцією №664 від 22.05.2026 у розмірі 20 544,03 грн.

У подальшому позивачем зменшено позовні вимоги та остаточно заявлено до стягнення з відповідача 196 383,70 грн, з яких: 139 409,43 грн пені, 18 587,92 грн 4 % річних та 38 386,35 грн інфляційних втрат.

Оскільки 1,5 % від остаточної ціни позову в розмірі 196 383,70 грн становить 2 945,76 грн, що є меншим за встановлений законом мінімальний розмір судового збору 3 328,00 грн, розмір судового збору за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та коефіцієнта 0,8, становить 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8).

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв?язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв?язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 17 881,63 грн (20 544,03 грн - 2 662,40 грн).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом.

Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу судового збору в розмірі 17 881,63 грн.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМОІЛ» (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 17, офіс 16, кімната 2, ідентифікаційний код 45154241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО ОЙЛ ПРОДАКШН» (50106, місто Кривий Ріг, вулиця Фабрична, будинок 2, ідентифікаційний код 42794130) 138 124 (сто тридцять вісім тисяч сто двадцять чотири) грн 07 коп. пені, 18 416 (вісімнадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн 53 коп. 4 % річних, 33 878 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 26 коп. інфляційних втрат та 2 581 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят одну) грн 53 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 01.10.2026.

Суддя Я.А.Карабань