Решение № 140269366, 02.10.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1429/26

Провадження № 2/559/1420/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Мирогощанської сільської ради, в якій просить визнати за нею право на завершення приватизації та отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки: площею 0,25 га та 0,60 га, та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько чоловіка ОСОБА_5 . Спадщину після його смерті прийняли його син чоловік позивачки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дружина померлого батька чоловіка ОСОБА_2 шляхом фактичного володіння спадковим майном. Позивачка як спадкоємець чоловіка спадщину прийняла вчасно, а його діти та мати (свекруха позивачки) відмовилися від прийняття спадщини. 10.12.2025 позивачка отримала свідоцтва про спадщину за законом на земельні ділянки, які належали чоловікові та його батькові. Однак, до маси спадкового майна також входять земельні ділянки, площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, житловий будинок АДРЕСА_1 . Разом з тим, згідно з витягом з погосподарської книги №2 за 2001-2025 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) від 24.01.2026 №24 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,25 га, рахується за ОСОБА_5 , земельні ділянки: площею 0,25 га та 0,60 га, передані у приватну власність ОСОБА_5 згідно з рішенням №68 від 30.07.1997. Свекор та чоловік позивачки за життя не завершили процес приватизації та не набули права власності на вказаний будинок та земельні ділянки. Таким чином, оформити нотаріально свої спадкові права позивачка не може, тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Сторони в судове засідання не з`явилися, позивачка у позові просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідачі та представник відповідача Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області подали до суду заяви, згідно яких проти задоволення позовних вимог не заперечують, справу просять розглянути у їх відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 02.10.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 батько чоловіка позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 4).

З заповіту від 10.11.2006 вбачається, що ОСОБА_5 заповів усе належне йому майно синові ОСОБА_2 (а.с.54). З довідки виконкому Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області №151 від 16.04.2026 вбачається, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним проживав і був зареєстрований, зокрема, син ОСОБА_2 (а.с.9).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Після його смерті спадщину отримала позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом і матеріалами спадкової справи (а.с.12, 43-103).

Згідно з витягом з погосподарської книги №2 за 2001-2025 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) від 24.01.2026 №24 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (рік побудови 1970), на земельній ділянці площею 0,25 га, рахується за ОСОБА_5 , земельні ділянки: площею 0,25 га та 0,60 га, передані у приватну власність ОСОБА_5 згідно з рішенням №68 від 30.07.1997. (а.с.14,21-22).

З технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями від 14.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що на вказаній ділянці розташовано одноповерховий будинок літ.А-1, з господарськими прибудовами (а.с.15-17).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини першої, другої статті 1220 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Статтями 328, 392 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що посвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Пунктом 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права. Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Також статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. У разі, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

У той же час, відсутність офіційної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_5 , враховуючи встановлений рік побудови будинку 1970, та враховуючи, що згідно з витягом з погосподарської книги №2 за 2001-2025 р.р. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) від 24.01.2026 №24 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (рік побудови 1970), на земельній ділянці площею 0,25 га, рахується за ОСОБА_5 , не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки слід врахувати, що матеріали справи містять інформацію про склад спадкового майна. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 342/1155/19.

Під час розгляду справи відповідачі визнали позов у повному обсязі і таке визнання, як встановлено судом під час розгляду справи, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, дослідивши надані докази, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Сукупність наданих суду доказів свідчить про те, що позивачка є спадкоємцем майна за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , інших спадкоємців немає. Обставин, які б вказували, що ОСОБА_2 або ОСОБА_5 при житті неправомірно набули або володіли спадковим майном, в суді не встановлено. Таким чином, оскільки нотаріусом відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину, суд вважає, що права позивачки слід захистити в судовому порядку та задовольняє повністю позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 346, 328, 1217, 1223, 1297 ЦК України, ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, на території Мирогощанської (колишньої Княгиненської) сільської ради Дубенського району Рівненської області, передану у приватну власність ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з рішенням №68 від 30.07.1997 Княгиненської сільської ради Дубенського району Рівненської області, шляхом здійснення від свого імені всіх дій, пов`язаних з приватизацією та державною реєстрацією права власності на вказані земельні ділянки на ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та рахується за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.10.2026.

Суддя О.М.Томілін