Решение № 140269264, 25.09.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3699/26

Провадження № 2/545/3003/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.,

з участю секретаря: Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначав, що 15.12.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 114435 про стягнення з нього як боржника за кредитним договором № 58636 від 26.07.2016, укладеним з ТОВ «Веллфін», заборгованості за кредитним договором за період з 26.07.2016 по 02.03.2020 в розмірі 100852 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 20000 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 98852 грн.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату в розмірі 1100,00 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню -

101 952,00 грн.

Вказував, що на підставі заяви ТОВ «ВЕЛЛФІН» N?392/01/21 від 19.01.2021 було 02.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП N?64341129 з примусового виконання виконавчого напису N?114435, виданого 15.12.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., що підтверджується постановою старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Троян І.В. від 02.02.2021.

02.02.2021 постановою старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Троян ІВ. було визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн.

23.03.2021 постановою старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Троян I.В. накладено арешт на майно, а саме на транспортний засіб GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/ номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

23.03.2021 постановою старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Троян I.В. було оголошено розшук майна автомобіля GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/ номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Стверджував, що нотаріусом не було встановлено, що заборгованість є безспірною, оскільки на адресу боржника не надходила вимога про усунення порушень договору та виконання своїх зобов`язань у добровільному порядку. Боржника жодним чином не було повідомлено про направлення документів до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису та про те, що при вчиненні виконавчого напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, що свідчить про спірність суми боргу.

Звертав увагу на те, що державним виконавцем з позивача було стягнуто грошові кошти в розмірі 12299,99 грн за вказаним виконавчим написом, відтак вважає, що ці кошти повинні бути повернуті йому на підставі ст. 1212 ЦК України.

Посилаючись на вищенаведене, просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 12299,99 грн та судові витрати по справі.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28.07.2026 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем № 114435, виданого 15.12.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості у розмірі 101952 грн за виконавчим провадженням №64341129 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №545/3699/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про захист прав споживачів.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, попередньо представник надав заяву про розгляд справи без їхньої участі, заявлені вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Треті особи - Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи без їхньої участі не надали.

За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 26 липня 2016 року між ТОВ «Веллфін» (стягувач) та Позивачем (боржник) укладено кредитний договір № 58636.

15 грудня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 114435 про стягнення з Позивача на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором № 58636 від 26.07.2016 за період з 26.07.2016 по 02.03.2020 в загальному розмірі 101 952,00 грн, з яких:

?20 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту);

?98 852,00 грн прострочена заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом;

?1 100,00 грн плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом, що підлягає стягненню з боржника.

На підставі заяви ТОВ «Веллфін» № 392/01/21 від 19.01.2021 року, 02 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Троян І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64341129 з примусового виконання виконавчого напису № 114435.

02 лютого 2021 року постановою державного виконавця Троян І.В. визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн.

23 березня 2021 року постановою державного виконавця Троян І.В. накладено арешт на майно боржника, а саме - на транспортний засіб бренду GEELY (д.н.з. НОМЕР_3 , VIN/номер шасі/кузова: НОМЕР_2 ).

23 березня 2021 року постановою державного виконавця Троян І.В. оголошено розшук зазначеного транспортного засобу GEELY (д.н.з. НОМЕР_3 ).

Згідно із ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такі ж норми містять п. п. 282, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно п. 3.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із відомостями, що зазначені у виконавчому написі, ОСОБА_1 має заборгованість за період з 26.07.2016 по 02.03.2020 в розмірі 100852 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2 000 грн; прострочена заборгованість за процентами 98852 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 1100 грн Загальна сума, що підлягає стягненню 101952 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 отримував будь-які вимоги про усунення порушень за кредитним договором, суду не надано.

Вищевикладене свідчить про те, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 п. 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Як вбачається з матеріалів справи приватним нотаріусом було вчинено оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору №58636 від 26.07.2016, який нотаріально не посвідчений, та не забезпечений іпотекою, тобто з фактичним порушенням переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор повинен був надати нотаріусу оригінал кредитного договору засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків їїпогашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з вищевказаними вимогами Закону виконавчий напис нотаріуса вчиняється на оригіналах документів (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлюють заборгованість, але оспорюваний виконавчий напис вчинено на окрему бланку нотаріальних дій.

У правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 5 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 зазначено, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та приходить до висновку про їх задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 12299,99 грн, які були стягнуті на підставі оспореного виконавчого напису.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів.

Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 12299,99 грн, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який надалі був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, відтак вказані кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.

Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 цієї ж статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, заявлені позовні вимоги повністю задоволені, відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору 1211,20 грн за одну вимогу та 1211,20 грн за другу вимогу, що разом складає 2422,40 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 114435, вчинений 15.12.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» грошових коштів в розмірі 101952 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (ЄРДПОУ 39952398, адреса місця знаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 )грошові кошти в розмірі 12299,99 грн та судовий збір у розмірі 665,60 грн, що разом становить 12965,59 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (ЄРДПОУ 39952398, адреса місця знаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Найменування сторін:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» ЄРДПОУ 39952398, адреса місця знаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.

Суддя: Л. І. Стрюк