Постановление суда № 140269129, 23.09.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5877/13-ц

Провадження №2-п/523/92/26

У Х В А Л А

"23" вересня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку, перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.08.2013 року у цивільній справі №523/5877/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.08.2013 року по цивільній справі № 523/5877/13-ц:

- позов публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - задоволено повністю;

- стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" заборгованість в сумі 993 608,96 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 569 820,01 грн., сума заборгованості за відсотками - 423 788,95 грн.

- стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" понесені судові витрати в сумі 1 720,50 грн., з кожного.

Рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2020 року замінено сторону стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТзОВ «УкрДебтПлюс» у виконавчому листі по справі №523/5877/13-ц про стягнення боргу за договором кредиту з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Відповідно, ТзОВ «УкрДебтПлюс» набув статус стягувача відносно боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

17.04.2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Коверга Г.В. звернулася до суду із заявою про перегляд, скасування заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.08.2013 року, поновлення строку на подання заяви, посилаючись на наступне: 1) заявник ОСОБА_1 фактично не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Заявник ОСОБА_1 фактично не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи: сповіщення про розгляд справи та отримання судового рішення не містять особистого підпису ОСОБА_1 . За адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не проживала. Заявнику ОСОБА_1 повний текст заочного рішення вручено не було, поштою отримано також не було, про наявність судового рішення заявник дізналась випадково, 01.04.2026 року представник заявника була ознайомлена із матеріалами справи. 2) позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви жодного належного доказу на підтвердження існування розміру заборгованості на яку нараховують штрафні санкції. Матеріали справи не містять документів первинного бухгалтерського обліку.

18.06.2026 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала до суду додаткові пояснення, якими зазначила наступне. У матеріалах справи містяться два поштових повідомлення (розписки), які формально вказують на те, що ОСОБА_1 нібито була належним чином повідомлена про дату судового засідання та отримала копію заочного рішення суду за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 категорично заперечує проти вказаних обставин, вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. ОСОБА_1 ніколи не отримувала та особисто не підписувала зазначені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Більше того, у період виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом першої інстанції, фактично проживала за зовсім іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 . На підтвердження цього факту до матеріалів справи просимо залучити копію Акту про проживання від 20 червня 2026 року, підписаний сусідами ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), яким засвідчено, що ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи з липня 2009 року. Оскільки ОСОБА_1 не проживала за адресою надсилання листів, підписи від її імені на рекомендованих повідомленнях суду виконані сторонньою особою з підробкою її підпису. З метою надання суду беззаперечних та достовірних доказів підробки підписів, ОСОБА_1 було ініційовано проведення експертного дослідження. Було укладено Договір № 660-34-26 із ОНДІСЕ на виконання судової почеркознавчої експертизи. Оплату послуг експерта проведено.

22.09.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Коверга Г.В. подала до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якого просила поставити питання чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні від 12.06.2013 року, рекомендованому повідомленні від 12.06.2013 року, договорі поруки від 21.12.2007 року ОСОБА_1 чи іншою особою.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представники Коверга Г.В. та Білинський В.А. не з`явились, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Адвокат Коверга Г.В. у клопотанні про призначення експертизи просила його розглянути у її відсутність.

У судове засідання представник ТОВ «Укрдебт Плюс», маючи статус стягувача, не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, просив провести розгляд заяви у його відсутність, відмовивши у перегляді заочного рішення суду.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд проводить розгляд даної справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву, надані в її обґрунтування докази, матеріали справи, вивчивши підстави порушеного клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження заочного рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, та наявність підстав для залишення заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 228 ЦПК України (в редакції на дату ухвалення рішення суду) заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України (в редакції на дату звернення заявника із заявою про перегляд заочного рішення) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Законодавець встановив обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)»;

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

У контексті даної справи, встановлений ч.2 ст. 228 ЦПК України (в редакції на дату ухвалення рішення суду) та частиною другою статті 284 ЦПК України (в редакції на дату подання заяви) строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

У даному випадку, представники відповідача ОСОБА_1 Коверга Г.В. та Білинський В.А. зазначають, що ОСОБА_1 не була обізнана про наявність у суді справи № 523/5877/13-ц, не отримувала судових повісток, також не отримувала заочне рішення суду від 06.08.2013 року, дізналась про рішення суду випадково, коли саме у заяві не зазначається.

Разом із тим, суд критично ставиться до наведених доводів представників відповідача ОСОБА_1 адвокатів Коверга Г.В. та Білинського В.А., оскільки матеріали справи №523/5877/13-ц містять:

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки ОСОБА_1 на дату судового засідання 06.08.2013 року, на якому в графі вручено особисто 15.06.2013 наявний підпис отримувача ОСОБА_1

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення копії рішення суду від 06.08.2013, на якому в графі вручено особисто 09.09.2013 наявний підпис отримувача ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджує, що відповідач ОСОБА_1 була обізнана про наявність в суді цивільної справи 523/5877/13-ц, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи 06.08.2013 року, а також отримала копію заочного рішення суду від 06.08.2013 року.

Суд не приймає доводи представників ОСОБА_1 адвокатів Коверга Г.В. та Білинського В.А., що відповідач ОСОБА_1 не була належно повідомленою про розгляд справи, та не отримувала заочне рішення суду, оскільки не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а тому і не могла отримати судові повістки та заочне рішення суду, оскільки фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд констатує, що перед відкриттям провадження у справі, з`ясував зареєстроване місце проживання відповідачів. Згідно відповіді Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 16.05.2013 року, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 була саме адреса: АДРЕСА_1 , тому судом здійснювалось повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи за належною адресою її зареєстрованого місця проживання, на дату ухвалення заочного рішення суду.

В свою чергу, розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коверга Г.В. від 22.09.2026 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якого представник просила поставити питання чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні від 12.06.2013 року, рекомендованому повідомленні від 12.06.2013 року, договорі поруки від 21.12.2007 року ОСОБА_1 чи іншою особою, суд повертає його без розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Інститут перегляду заочного рішення суду не передбачає процесуальної можливості вирішення клопотання про призначення судової експертизи.

В свою чергу, сторона відповідача подаючи до суду заяву про перегляд заочного рішення суду, повинна була подати і всі докази в підтвердження її доводів, у тому числі і в частині наявності підстав для поновлення строку для її подачі.

Додатково суд зазначає, що розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 06.08.2013 року здійснювався судом протягом більше п`яти місяців, з причин подачі заяв про відкладення стороною відповідача, оголошенням повітряної тривоги, обмеженням доступу громадян до суду, у зв`язку із пошкодженням приміщення суду внаслідок ракетних атак.

Разом із тим, сторона відповідача ОСОБА_1 так і не надала суду належних та допустимих доказів, в спростування наявних в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 заочного рішення суду від 06.08.2013 року, та обізнаності про розгляд судом цивільної справи №523/5877/13-ц.

З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_1 не навела суду жодних поважних причин пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 06.08.2013 року протягом тринадцяти років, враховуючи наявність доказів його отримання 09.09.2013 року.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Велика Палата Верховного Суду послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

З огляду на сформовані критерії Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідачки під час розгляду справи в суді, а також її дії після отримання інформації про постановлене рішення.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 06 серпня 2013 року.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Коверга Г.В. про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 06 серпня 2013 року у цивільній справі №523/5877/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу складено та підписано 28.09.2026 року.

Суддя: К.О. Далеко