Решение № 140265241, 08.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5073/26

2/296/3558/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"08" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого судді Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Бартащук К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

27 квітня 2026 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 08 грудня 2020 року між ТзОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4269188 (далі по тексту рішення Кредитний договір), який підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5 000 гривень, який зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом.

29.10.2025 між ТзОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступила право вимога за Кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а тому має заборгованість, розмір якої становить 34 295 гривень, з яких 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 29 295 гривень заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді від 09 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву від відповідача до Корольовського районного суду міста Житомира не надійшов.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та надав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи містять відомості про те, що позивачем належно виконано вимоги ч. 7 ст. 43 ЦПК України та надіслано відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання копію позовної заяви з додатками. Крім того, відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судова повістка надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідне поштове відправлення повернуте на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою пошти про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». А тому, відповідно до змісту п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що отримав судову повістку.

Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 08 грудня 2020 року між ТзОВ «Алекскредит» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 4269188, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до п.1.2 якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до п.1.3 Кредитного договору сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання договору) складає 5 000 гривень.

Ставки нарахування процентів і розмір пені за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%; спеціальна процентна ставка за один день користування - 3,00%.

Пунктом 1.7.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів (включаючи дострокове погашення кредиту) позикодавець сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п. 1.3. договору суми кредиту.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору сторони встановлюють узгоджений строк повернення кредиту - до 06.07.2021 (включно).

Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.3. Договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п.1.4 Кредитного договору).

Згідно з п.1.12 Кредитного договору максимальна сума неустойки (пені, штрафу), що може бути нарахована кредитодавцем, не може перевищувати половини від загальної вартості кредиту, що становить за цим договором, що складає 2 500 гривень.

Вищевказаний договір було підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора PS269188.

Відповідно до довідки ТзОВ «ФК «Елаєнс» 08.12.2020 на номер картки НОМЕР_1 були перераховані кошти в розмірі 5 000 гривень.

Згідно з наявним в матеріалах справи детальним розрахунком заборгованості, який складений ТОВ «Алекскредит», заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4269188 від 08.12.2020 станом на 29.10.2025 за період з 08.12.2020 по 29.10.2025 становила 34 295 гривень, з яких 5 000 гривень сума заборгованості за основним зобов`язанням; 29 295 гривень - сума заборгованості за нарахованими процентами.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» (клієнт) та ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до умов якого фактор отримав право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, вимог до відповідача за Кредитним договором № 4269188 від 08 грудня 2020 року.

Згідно із п.1.1 розділу 1 Договору факторингу, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) Договір та Реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (пп.2.1.3 договору факторингу).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.10.2025 до договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 34 295,00 гривень.

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за Кредитним договором відступлена на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»

Згідно із п.1.1 розділу 1 Договору факторингу, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання Сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (пп.2.1.3 договору факторингу).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 31.10.2025 до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 34295,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що ОСОБА_1 08 грудня 2020 року, підписавши за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Кредитний договір, отримав кредитні кошти, але своєчасно не виконав грошове зобов`язання.

Позивач заявляє до стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 34 295 гривень, з яких 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 29 295 гривень заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, який здійснений первісним кредитором ТОВ «Алекскредит», вбачається, що відповідач не здійснив жодного платежу на виконання Кредитного договору.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що договір про надання кредиту №4269188 від 08.12.2020 був укладений між ТзОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, та при його укладенні погоджено всі істотні умови кредитування. При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується довідкою ТзОВ «ФК «Елаєнс». Відомості щодо погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Також, дослідженими судом підписаними договорами факторингу, реєстрами відступлення прав вимоги, підтверджено, що право вимоги за договором про надання кредиту № 4269188 від 08.12.2020 було відступлено ТОВ «Алекскредит» на користь ТОВ «Секвоя Капітал», яке в подальшому відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Солвентіс».

Також суд ураховує, що відповідач відзиву на позовну заяву не подав, наявності заборгованості не спростував.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» 34 295 гривень заборгованості за договором про надання кредиту № 4269188.

Частиною 1ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи висновок суду про задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги №43657029/02 від 02.01.2026, додаткова угода №4269188 до договору №43657029/02 від 02.01.2026 про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням «Констрактів Лойерз» в особі керуючого партнера Олександра Босенка, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до детального опису (наданих послуг), виконанихадвокатським об`єднанням «Констрактів Лойерз», вбачається, що правова допомога полягала у наданні усної консультації (0,5 години) вартість 250 гривень; письмової консультації щодо спірних правовідносин (0,5 години) 500 гривень; правовому аналізі обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» (1 година) вартість 1500 гривень; складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 години) вартість 3 000 гривень; формування додатків до позовної заяви (0,5 години) вартість 750 гривень, а всього 6 000 гривень.

У постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Також суд ураховує, що справа розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження, як малозначна справа, та за відсутності сторін.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й реальності судових витрат у справі, суд оцінив обсяг наданих послуг, а також співмірність вартості послуг із складністю справи та дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 4269188 від 08 грудня 2020 року в розмірі 34 295 (тридцять чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 копійок судового збору та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» адреса: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 43657029;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата повного рішення суду - 02 жовтня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

м. Житомира Лілія ПИЛИПЮК