Решение № 140262016, 01.10.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/431/26

Провадження № 2/517/258/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Гончар І.В., за участі: секретаря Заболотної Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - адвоката Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: Представник ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 2003868 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. зі сплатою процентів та інших платежів, передбачених договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця відповідно до вимог Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про споживче кредитування». Для укладення договору відповідач пройшла реєстрацію в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця, заповнила анкету-заяву на отримання кредиту, після чого підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та ідентифікації позичальника позивач посилається на анкету-заяву на кредит, довідку про ідентифікацію, кредитний договір та інші документи кредитної справи.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 47-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2003868 від 30 вересня 2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка становить 18 189,96 грн., з яких: 6 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8 805,96 грн. заборгованість за процентами, 504,00 грн. заборгованість за комісією та 2 880,00 грн. заборгованість по штрафах/пені, а в відомості про щоденні нарахування та погашення зазначено комісія за управління та обслуговування кредиту.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однією із сторін або власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, скориставшись правом на подання відзиву через свого представника адвоката Калініна С.К.. У відзиві представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність належних доказів укладення кредитного договору саме відповідачкою, так як стверджує, що вона не підписувала ніякий електронний договір, необхідність дослідження оригіналів електронних доказів на носіях їх створення, а також на те, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій не підлягає стягненню з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи.

Разом із відзивом представником відповідача було заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів електронних доказів, а саме кредитного договору, паспорта споживчого кредиту та анкети-заяви. Також просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

З урахуванням поданих сторонами заяв про розгляд справи без їх участі суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно, повно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши надані сторонами докази відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно довідки Захарівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області № 01/17/659 від 04.05.2026 відповідачка ОСОБА_3 змінила прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". Також, це підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Захарівською селищою радою Роздільнянського району Одеської області 13.05.2024, актовий запис № 44.

Також, судом встановлено, що 30 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2003868 в електронній формі, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн зі сплатою процентів, комісії та інших платежів, визначених договором.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 виникли кредитні правовідносини щодо надання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт перерахування відповідачці кредитних коштів. Так, відповідно до платіжного доручення № 274971 від 30 вересня 2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 6000,00 грн із зазначенням призначення платежу, пов`язаного з наданням кредиту за кредитним договором № 2003868.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця після проходження відповідачем процедури реєстрації в особистому кабінеті, заповнення анкети-заяви та підтвердження волевиявлення шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копію кредитного договору, паспорт споживчого кредиту, анкету-заяву, довідку про ідентифікацію позичальника, розрахунок заборгованості, договір відступлення права вимоги, витяг із реєстру боржників та інші документи кредитної справи.

Крім того, позивачем надано довідку про ідентифікацію позичальника, яка містить відомості щодо ідентифікації ОСОБА_2 під час оформлення кредиту. Зазначений доказ у сукупності з платіжним дорученням № 274971 від 30 вересня 2019 року, кредитною документацією та іншими матеріалами справи підтверджує, що кредитні кошти в сумі 6000,00 грн були перераховані саме відповідачці.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачем, оскільки до суду подано лише копії електронних документів, а не їх оригінали на носії, на якому вони були створені. Також представник відповідача вказував на відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану та просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі як таких, що є неспівмірними зі складністю справи.

Разом із відзивом представником відповідача було подано клопотання про витребування у позивача оригіналів електронних доказів, а саме електронного файлу кредитного договору №2003868 від 30 вересня 2019 року, паспорта споживчого кредиту та анкети-заяви.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 20.05.2026 зазначене клопотання було задоволено, а від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витребувано оригінали зазначених електронних доказів на носії їх створення.

23 липня 2026 року судом було надіслано лист-повідомлення щодо виконання ухвали від 20.05.2026 від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

26.08.2026 від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшла заява про поновлення процесуального строку для виконання ухвали про витребування доказів.

27.08.2026 судом було надіслано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» лист, яким було продовжено строк виконання ухвали та наголошено, що витребувані докази потрібно подати в строк до 30.09.2026.

Однак станом на день розгляду справи вимоги зазначеної ухвали суду позивачем не виконані, витребувані судом електронні докази не подані, будь-яких повідомлень про причини їх неподання чи неможливість виконання ухвали суду матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини шостої статті 95 та статті 100 ЦПК України, якщо подано копію електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати його оригінал. Неподання оригіналу електронного доказу саме по собі не є безумовною підставою для відмови у позові, однак така обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок усіх доказів у їх сукупності.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи ухвалою суду від 20 травня 2026 року було витребувано оригінали електронних доказів у формі, в якій вони були створені, із забезпеченням можливості перевірки їх цілісності та автентичності.

На виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» із випискою по рахунку, з якої вбачається, що 30 вересня 2019 року на банківський рахунок, відкритий на ім`я відповідача, були зараховані грошові кошти у сумі 6000,00 грн.

Зазначені відомості отримані судом безпосередньо від банківської установи, є офіційною інформацією, не залежать від волевиявлення сторін спору та відповідають вимогам належності і допустимості доказів, визначеним статтями 76-78 ЦПК України.

Разом з тим суд враховує, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується не лише відомостями, отриманими судом від АТ КБ «ПриватБанк», а й наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 274971 від 30 вересня 2019 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6000,00 грн із зазначенням призначення платежу, пов`язаного з кредитним договором № 2003868. Крім того, матеріали справи містять довідку про ідентифікацію позичальника, яка підтверджує проведення кредитодавцем ідентифікації ОСОБА_2 під час оформлення кредиту.

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що 30 вересня 2019 року відповідачці були перераховані грошові кошти у розмірі 6000,00 грн саме в рамках оформлення кредитних правовідносин із ТОВ «Мілоан». При цьому відповідачкою не надано доказів того, що зазначені грошові кошти були отримані нею з іншої правової підстави, що платіжне доручення стосується іншої особи або іншого правовідношення, чи що наведені в ньому відомості є недостовірними.

Суд також бере до уваги, що відповідачка не заперечує факту належності їй банківського рахунку, на який були перераховані зазначені кошти, та не надала доказів їх повернення кредитодавцю. У сукупності з довідкою про ідентифікацію позичальника та іншими матеріалами кредитної справи наведені обставини свідчать про реальне виникнення між сторонами правовідносин, пов`язаних із наданням відповідачці кредитних коштів.

Невиконання позивачем ухвали суду про подання оригіналів електронних доказів підлягає оцінці судом окремо щодо можливості використання поданих у копіях електронних документів для підтвердження конкретних умов кредитного договору. Водночас ця обставина не спростовує встановленого на підставі інших належних та допустимих доказів факту фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 6000,00 грн.

Крім того, відповідачем не подано жодного доказу, який би свідчив про те, що зазначений банківський рахунок їй не належить, що кредитні кошти були зараховані іншій особі, що її персональні дані використовувалися без її волі чи що вона не отримувала спірних грошових коштів.

Саме по собі заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору не спростовує сукупності наданих у справі доказів, які підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів.

Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони є достатніми для встановлення факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн.

Також судом встановлено, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 47-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2003868 від 30 вересня 2019 року.

Відомості про заборгованість відповідача також містяться у витягу з реєстру боржників, який є додатком до зазначеного договору відступлення права вимоги.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним позивачем у даній справі та має право вимагати виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися як у письмовій (у тому числі електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними умовами кредитного договору є, зокрема, предмет договору, розмір кредиту, порядок та строки його повернення, розмір процентів та інші умови, визначені законом або погоджені сторонами.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 12 зазначеного Закону моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, у тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, законодавством України прямо передбачена можливість укладення договорів про споживчий кредит в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а такі договори мають однакову юридичну силу із договорами, укладеними у письмовій формі.

Судом установлено, що відповідач фактично отримала кредитні кошти у сумі 6000,00 грн, що підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», отриманою судом безпосередньо на виконання ухвали про витребування доказів.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем є юридично значущою обставиною, яка свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та прийняття відповідачем на себе обов`язку повернути отримані кошти і сплатити проценти відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, свій обов`язок щодо їх своєчасного повернення не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості становить 18 189,96 грн, з яких:

- 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 8805,96 грн заборгованість за процентами;

- 504,00 грн заборгованість за комісією;

- 2880,00 грн штрафні санкції.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, а також не наведено та не підтверджено належними і допустимими доказами обставин, які б спростовували правильність визначеного позивачем розміру заборгованості за основним боргом та процентами.

Разом з тим суд погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 504,00 грн та комісії за управління та обслуговування кредиту, як зазначено в відомості про щоденні нарахування та погашення, хоча в позовній заяві зазначено 2880,00 грн, як заборгованість по штрафах/пені.

Як убачається з умов укладеного між сторонами кредитного договору, комісія за видачу кредиту визначена у розмірі 8,4 % від суми кредиту, що становить 504,00 грн.

З положень ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту.

При цьому позивачем не надано доказів того, що зазначена комісія встановлена як плата за конкретні додаткові чи супутні послуги, фактично надані позичальнику, та не доведено зміст таких послуг. Натомість дії кредитодавця щодо ведення кредитної справи, розрахунку та обліку заборгованості за кредитним договором є діями самого кредитодавця, спрямованими на виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, і не становлять окремої банківської послуги, замовленої позичальником.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.

Також, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) ВП ВС зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 805,96 грн, яка складається із 6 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 8 805,96 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, а у задоволенні позовних вимог про стягнення 504,00 грн заборгованості за комісією за управління та обслуговування слід відмовити.

Щодо заявленої до стягнення суми 2 880,00 грн суд зазначає, що позивач визначає її як заборгованість за штрафними санкціями (штрафом/пенею). Водночас відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється, зокрема, від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані за таке прострочення, підлягають списанню кредитодавцем. Отже, вимоги про стягнення зазначеної суми штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги заявлено на загальну суму 18 189,96 грн, а задоволено вимоги на суму 14 805,96 грн, що становить 81,40 % від заявленої суми, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 167,19 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що на підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг № Д21774 від 14 квітня 2026 року та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і понесених витрат у зв`язку з розглядом даної справи. Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а саме 81,40 % від загального розміру заявлених вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 6 512,00 грн (8 000,00 грн ? 81,40 %).

Разом з тим представником відповідача заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат представником відповідача надано договір про надання правничої допомоги № б/н/26 від 14 травня 2026 року, Додаток № 1 до договору та акт виконаних робіт від 19 травня 2026 року.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а саме задоволення 81,40 % заявлених вимог та відмову у задоволенні 18,60 % вимог, витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 116,00 грн (6 000,00 грн ? 18,60 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов представника ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - адвоката Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "КРЕДІТ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28, м.Львів, 79018) заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 805 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ять) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в розмірі 2167 (дві тисячі сто шістдесят сім) гривень 19 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 512 (шість тисяч п`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 116 (одну тисячу сто шістнадцять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ірина ГОНЧАР